Рішення № 90446551, 27.04.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7513/19

№ 2/183/1678/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи – Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в :

27 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи – Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування вимог, позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилась спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 . Спадщину прийняла його мати – ОСОБА_4 , яка склала заповіт до смерті свого сина ОСОБА_3 , яким заповіла позивачу частину квартири, але яку не вказала. На той час вони не знали, яка саме частина належить ОСОБА_4 . Донька після смерті ОСОБА_3 – ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті свого батька на її користь. Зазначила, що після смерті чоловіка вона не зверталася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, бо вважала що фактично її прийняла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , яка проживала разом з сином на день його смерті, у зв`язку з чим згідно до ст. 1297 ЦК України фактично прийняла спадщину, але не встигла її переоформити і померла.

Після смерті ОСОБА_4 позивач звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом. Позивач зазначила, що квартира померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є їх спільним майном, а тому вважає, що повинна успадкувати цілу квартиру за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

У визначений законодавством строк вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , але постановою державного нотаріуса Новомосковської державної нотаріальної контори Голубовою О.С. від 17 жовтня 2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не визначена частка у заповіті на квартиру та рекомендовано було звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач зазначила, що квартира померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є їх спільним майном, а тому вважає, що повинна успадкувати цілу квартиру за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

В зв`язку з наведеним, в позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила суд:

- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року відкрите провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року зобов`язано Новомосковську державну нотаріальну контору Дніпропетровської області надати належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 10 квітня 2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, згідно заяви представника, остання просила розглядати справу без її участі та участі позивача, позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити вимоги, у разі повторної неявки відповідача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача – Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Представник третьої особи Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, згідно наданої до суду заяви, просив розглядати справу без його участі.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, згідно заяви, посвідченої державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Голубовою О.С. зареєстрованої в реєстрі за № 2-630, яка міститься в матеріалах справи, просила суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких міркувань.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12 січня 1999 року, виданого згідно з розпорядженням Новомосковської міської ради № 05397 від 15 грудня 1998 року, зареєстрованого в Новомосковському БТІ 12 січня 1999 року за р.№ 272-1, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується відповіддю Комунального підприємства «Новомосковське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 07 жовтня 2019 року за вих. № 699/19.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були власниками квартири на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до технічного паспорту на квартиру, виготовлений станом на 20 листопада 1988 року, квартира АДРЕСА_2 , яка складається з: кімнати 1-ої кімнати площею17,4 кв.м, 2-ої кімнати площею 15,8 кв.м, кухні площею 5,5 кв.м, ванної кімнати площею 1,9 кв.м, вбиральні (поєднаної) площею 1,2 кв.м, балкону (тераси) площею 0,8 кв.м.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 28 листопада 1969 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є сином та матір`ю.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 490, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 14 червня 2017 року.

Померлий був чоловіком позивача ОСОБА_1 , актовий запис № 378, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_3 від 24 липня 1987 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частину квартири АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 48690625 від 08 серпня 2017 року заведено спадкову справу № 274/2017 після смерті ОСОБА_3 за номером у спадковому реєстрі НОМЕР_4 .

Зі спадкової справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 донька померлого ОСОБА_3 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 звернулася до Новомосковської державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь дружини померлого – позивача ОСОБА_1 .

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_3 зі заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася.

В той же час, згідно довідки про склад сім`ї № 4164 від 08 серпня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 , зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 та на день смерті з ним проживали та були зареєстрованими: мати ОСОБА_4 , 1927 р.н., донька ОСОБА_2 , 1989 р.н. та онука ОСОБА_5 , 2009 р.н.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 59683847 від 03 березня 2020 року свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавались.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 999, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 14 листопада 2018 року та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54303395 від 30 листопада 2018 року. Спадкова справа № 331/2018 зареєстрована в реєстрі за № 63416534.

Після смерті ОСОБА_4 з заявами про прийняття спадщини звернулися позивач ОСОБА_1 та онука померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Інших спадкоємців судом не встановлено.

Встановлено, що померла ОСОБА_4 склала заповіт ІНФОРМАЦІЯ_8 , посвідчений держаним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Голубовою О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2-631, яким заповіла позивачу ОСОБА_1 належну їй частину квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 54301775 від 30 листопада 2018 року.

Згідно довідки про склад сім`ї № 7411 від 30 листопада 2018 року вбачається, що ОСОБА_4 , зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 та на день смерті з нею проживали та були зареєстрованими: онука ОСОБА_2 , 1989 р.н. та правнука ОСОБА_5 , 2009 р.н.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 54301747 від 30 серпня 2018 року свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавались.

Встановлено, що постановою державного нотаріуса Новомосковської державної нотаріальної контори Голубовою О.С. від 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки нею не визначена частка у заповіті на спірну квартиру, крім того спадщину за законом прийняла спадкоємиця, передбачена ст. 1266 ЦК України (онука померлої ОСОБА_2 ).

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності.

Згідно до ст. 368 ЦК України загальна кількість двох або більше осіб без зазначення частки кожного з них в праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки майна, що є в спільній сумісній власності частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду та правовідносини, що випливають з права на спадкування.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 п. 12 роз`яснено, що за загальними правилами ч. 2 ст. 372 при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначені частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст.1216 ЦК України є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб.

Отже, зазначена квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_9 по 1/2 частки за кожним співвласником будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю, законом, або рішенням суду.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

На підставі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1258 ЦК України, 1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, 1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. 2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. 3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як встановлено вище, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявами про прийняття спадщини на належну йому частину квартири, ані дружина, ані мати не зверталися, свідоцтва на спадщину не отримували, однак донька померлого ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з заявою, згідно якої відмовилася від прийняття спадщини на користь дружини батька – позивача ОСОБА_1 .

В той же час, після смерті ОСОБА_3 фактичного прийняла спадщину його мати ОСОБА_6 , яка на день смерті сина була зареєстрована та проживала разом з ним.

Вимогами статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

На підставі статті 1270 ЦК України, 1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент смерті свого чоловіка, не була зареєстрована та разом з ним не проживала, крім того в силу приписів статті 1269 ЦК України, з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса в передбачені законом строки остання не зверталася, у зв`язку з чим вважається такою, що спадщину після смерті чоловіка не прийняла.

Таким чином, ОСОБА_4 після смерті сина фактично прийняла спадщину на належну йому 1/2 частину квартири, однак не переоформила та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Посилання позивача на те, що вона повинна успадкувати всю квартиру за заповітом, який залишила померла ОСОБА_4 не обґрунтовані та такі, що не відповідають дійсним обставинам, виходячи з наступного.

Приписами частини 1 статті 1266 ЦК України визначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що онука померлої – ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, відповідно до змісту якої спадкове майно, що залишилось на день смерті бабусі, за законом вона приймає згідно ст. 1266 ЦК України, у зв`язку з тим, що її батько (син ОСОБА_4 ) ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала разом з бабцею ОСОБА_4 .

Зі встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що оскільки онука померлої прийняла спадщину за законом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , за позивачем належить визнати право власності на 1/2 частини квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, 1. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. 3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.

На підставі ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

В той же час, враховуючи відсутність вини відповідача, суд приходить до висновку, що судові витрати повинні бути покладені на позивача, оскільки встановлена відсутність вини відповідача Новомосковської міської ради в спірних правовідносинах.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 355, 368, 370, 372, 1216-1222, 1258, 1259, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 4, 6-10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-268, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, треті особи – Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , яка складається з: кімнати 1-ої кімнати площею17,4 кв.м, 2-ої кімнати площею 15,8 кв.м, кухні площею 5,5 кв.м, ванної кімнати площею 1,9 кв.м, вбиральні (поєднаної) площею 1,2 кв.м, балкону (тераси) площею 0,8 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої12 листопада 2018 року.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: Новомосковська міська рада Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 34359199, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14;

- третя особа: Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02891109, місцезнаходження за адресою: 51200, Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вул. Паланочна, буд. 5;

- третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2020 року.

Суддя Д.І. Городецький