Ухвала суду № 90446548, 14.07.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2152/19

№ 1-кп/183/520/20

У Х В А Л А

14 липня 2020 року колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

суддів Городецького Д.І.,

Сороки О.В., секретаря Гамаскової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12018042080000253 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Тихонова М.С.,

захисника Шрама В.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 , злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 187 КК України.

27 листопада 2018 року та 29 березня 2019 року під час здійснення досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту відповідно.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії обраних запобіжних заходів, щодо обвинувачених ОСОБА_1 - у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_2 - у вигляді домашнього арешту в період часу з 21.00 годин по 06.00 годину строком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики передбачені ч. 1. ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання існують і на цей час.

Захисник обвинувачених - адвокат Шрам В.Ю. стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 просив вирішити дане клопотання на розсуд суду. Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2 , просив змінити йому запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_2 покладені на нього зобов`язання не порушував, має на утриманні малолітню дитину, займається підприємницькою діяльністю, має постійне місце мешкання.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , кожен окремо, підтримали думку свого захисника.

Прокурор наполягав на задоволенні заявленого ним клопотання про продовження раніше обраних запобіжних заходів.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, колегія суддів, вважає, за необхідне продовжити дії раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , та у вигляді домашнього арешту - щодо обвинуваченого ОСОБА_2 ,, оскільки обставини, які були підставою для їх застосування 27 листопада 2018 року та 29 березня 2019 року, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування або суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, себе не вичерпали, враховуючи, що практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція ч.3 ст. 187 КК України передбачає покарання у вигляді реального позбавлення волі, суд не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризиків переховування обвинувачених від органу досудового розслідування та суду, у інший спосіб, ніж тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , а обвинуваченого ОСОБА_2 - знаходження під домашнім арештом, оскільки ОСОБА_1 є особою, що раніше неодноразово судима, ОСОБА_2 , хоч і є особою раніше не судимою, обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Шрам В.Ю. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 на особисте зобов`язання, колегія суддів, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, крім вищезазначених обставин, ще й в зв`язку з тим, що захисником в своєму клопотанні не обґрунтовано та не зазначено взагалі підстав, які свідчать про зменшення ризиків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 350 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Обвинуваченим:

- ОСОБА_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 10 вересня 2020 року включно;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по 10 вересня 2020 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_2 залишати житло за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21.00 години по 06.00 годину щоденно, крім необхідності звернення до медичних закладів.

Зобов`язати ОСОБА_2 :

- прибувати за кожною вимогою до суду.

Копію ухвали направити для виконання командиру батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання обвинуваченому ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення КСУ від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Головуюча суддя О.В. Болкарьова

Суддя Д.І. Городецький

Суддя О.В. Сорока