Ухвала суду № 90446113, 14.07.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6772/19

Провадження № 1-кп/204/288/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Дубової О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження № 12019040680001579 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю: прокурора Васика М.М., захисника Торопчиної-Агалакової С.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор Васик М.М. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час встановлено достатні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, обвинувачений раніше є неодноразово судимим, останній раз: 26.02.2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна. 27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання, тобто має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, крім того, на теперішній час ОСОБА_2 є також обвинуваченим у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, обвинувальний акт щодо якого перебуває на розгляді у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. Також, ОСОБА_2 будь-яких осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, у зв`язку з чим є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи невідворотність покарання, за яке законом передбачене виключне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, з метою уникнення відповідальності за вчинене може переховуватись від суду. Таким чином, встановлені достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, обвинувачений схильний до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного достатнього джерела доходу, який здатен забезпечити рівень життя обвинуваченого, а тому є всі підстави вважати, що обвинувачений у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може вчинити інші, в тому числі корисливі, кримінальні правопорушення. З моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 -Агалакова С.О. зазначила, що клопотання є досить формальним і один в один є схожим на ті, які подаються стороною обвинувачення з серпня 2019 року. А відповідно до практики ЄСПЛ ризики мають бути надані нові. В клопотанні зазначено, що є обвинувачення Тезіна у скоєнні іншого кримінального правопорушення, яке зараз перебуває на розгляді в Бабушкніському районному суді м. Дніпропетровська. Зі слів адвоката, який захищає інтереси обвинуваченого при розгляді кримінального провадження у Бабушкінськом районному суді м. Дніпропетровська знає, що жодних підтверджуючих документів, доказів щодо того, що даний злочин скоєно Тезіним немає. Вона спілкувалася з адвокатом і в протоколі обшуку, щодо того злочину, який зараз зазначено як ризик, зазначена та сама картка, яка нібито знайдена під час обшуку по даній справі. А в протоколі, в оригіналі, який зараз є у свідка, немає цієї картки. І видно що вона дописана. Вважає, що це не ризик. І так, Тезін не має осіб на утриманні та офіційно не працевлаштований, але вона вже казала, що він був офіційно працевлаштований і наявна позитивна характеристика у матеріалах справи. Також будуть надані інші характеристики. На утриманні у обвинуваченого немає дітей, батьків, але є міцна родина. Ризик переховування є тільки припущенням. Законне рішення не може бути постановлене тільки на припущеннях. У рішеннях ЄСПЛ «Москаленко проти України» та «Ільков проти Болгарії» зазначено тільки те, що суворість покарання є належним при оцінці ризику. Так, дійсно це тяжкий злочин, але є ще інші чинники, які повинен врахувати суд. Закордонного паспорта немає. Кинути судовий розгляд та втікати обвинувачений не буде, бо є характеристики, які підтверджують що він нормальна людина. Вважає можливим застосувати такий запобіжний захід, як домашній арешт, навіть цілодобовий. Але ця людина заслуговує на домашній арешт, а не знаходитись під вартою за одні й ті ж самі ризики. Вважає це незаконним. Також зазначає, що відповідно до закону треба зазначати нові ризики і доводити, що жоден більш м`який запобіжний захід неможливо застосувати до обвинуваченого. Клопотання має містити доводи, чому саме триманні під вартою, а не домашній арешт навіть з браслетом. Це передбачено КПК. Тому просить не задовольняти клопотання прокурора та не продовжувати строки тримання під вартою. Також важливим чинником вважає відсутність у матеріалах справи прямих доказів вини ОСОБА_4 . Вони розмовляли з Тезіним, людина жодного разу не втікала, не була у розшуку. Так він був судимий, але ніхто не може сказати, що він ховався від слідства, або суду. Домашній арешт – це запобіжний захід, який можна застосовувати до обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що на протязі суду було п`ять однакових клопотань про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від сторони обвинувачення. За сутністю вони однакові і там зазначено, що прокурором встановлено, але він не вважає, що встановлено, що він вкрав автомобіль. І є таке, «прокурор вважає, що обвинувачений може переховуватись». Оскільки він знає, що за ст. 62 КПК України, там стверджується що припущення не є вже доказом. За припущенням не можна судити, що він може ховатися. Так, він раніше судимий, але він не втікав і не ніде не ховався. Він просить змінити запобіжний захід не для того щоб втекти. Він залишить документи які є. Законом передбачені браслети, які відстежують місцезнаходження. У нього є чим зайнятися вдома. Це краще ніж проїдати бюджет у тюрмі.

Заслухавши клопотання, думки учасників процесу, суд прийшов до наступного висновку.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту та обвинуваченого слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 17 липня 2020 року. Отже, до спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим, а тому слід вирішити питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 ч. 1 вказаної статті. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 липня 2020 включно.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, при цьому вважає доведеним існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, та які на теперішній час залишаються актуальними.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутого щодо заявника обвинувачення, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, будучи офіційно не працевлаштованим, раніше є неодноразово судимим.

Так, вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70, 75 КК України ОСОБА_2 засуджений до позбавлення волі строком 4 роки з іспитовим строком 3 роки, а вже 08.09.2010 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч.2, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 298, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців. Звільнений умовно достроково 30.07.2013 року. Невідбутий строк – 1 рік 3 місяці 27 днів.

05.08.2014 року обвинувачений знов вчиняє злочин та вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.02.2016 року був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 1 місяць з конфіскацією майна.

27.03.2019 року звільнений по відбуттю строку покарання,

На сьогодні обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 289 КК України, який, згідно обвинувачення вчинений 03.08.2019 року.

Також, на розгляді в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Зазначені вище обставини свідчать про схильність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень та небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що не зважаючи на умовно дострокове звільнення останнього з місць позбавлення волі, ОСОБА_2 продовжував вчиняти кримінальні правопорушення більшість з яких пов`язана з незаконним заволодінням транспортними засобами.

Таким чином, на думку суду, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, перевіряє принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летелье проти Франції»).

Крім того, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особи піддається кримінальному преслідування («Бекчив проти Молдови §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки ІНФОРМАЦІЯ_2 », «Храїді ІНФОРМАЦІЯ_3 », «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній, усвідомлюючи невідтворність покарання за яке законом передбачене виключне покарання у вигляді позбавлення волі, наявність кримінального провадження в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська, з метою уникнення відповідальності за вчинене останній може переховуватися від суду.

Судом, крім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуються й інші обставини, а саме вік та стан здоров`я обвинуваченого, відсутність постійного офіційного місця роботи та його майновий стан, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, ризик повторення протиправної поведінки.

Суд звертає увагу на тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 290 КК України та відбував покарання в місцях позбавлення волі, але належних висновків для себе не зробив і знову обвинувачується у вчинення аналогічного умисного злочину проти власності, що свідчить про його негативну репутацію та схильність до злочинної діяльності, що жодним чином не свідчить про належну процесуальну поведінку ОСОБА_2 на сьогодні та спростовує відомості про його позитивну репутацію.

Зазначені вище обставини, на думку суду, дають достатні підстави вважати, що у разі не продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , перебуваючи на свободі, він може вчинити активні дії спрямовані на переховування від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Наведені у судовому засіданні обвинуваченим та його захисником обставини наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, позитивної характеристики, вищезазначених доводів прокурора не спростовують.

Суд не приймає доводи обвинуваченого за захисника про те, що обвинувачений не буде переховуватись від суду, оскільки він не перебував у розшуку, завжди співпрацював з органом досудового розслідування та буде з`являтися до суду, а також не буде вчиняти інше кримінальне правопорушення, оскільки він є працелюбна людина, допомагає матері, племінниці. Він не одружений, але має родину. У нього є постійне місце проживання – він зареєстрований 25 років за однією адресою. Обвинуваченому ОСОБА_2 є де працювати і наявні способи заробітку без злочинів. ОСОБА_2 змінив своє відношення до життя та до злочинів, оскільки, на думку суду, це лише спосіб захисту, який направлений саме на зміну умов запобіжного заходу.

Оцінюючи в сукупності відносно обвинуваченого всі обставини, зазначені в ч.1. ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Крім того, питання про продовження запобіжного заходу вирішено за наявності клопотання прокурора, при цьому суд не автоматично, а перевіривши обґрунтованість підстав для його застосування, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у ст. 29 Конституції України, прийшов до висновку про обґрунтованість продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено, та на переконання суду, буде недостатнім для запобігання зазначених ризиків.

Що стосується клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О. та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів з визначеним ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.08.2019 року розміром застави у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179,183,193,194,197,331,369,371,372,376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 11 вересня 2020 включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 160560 гривень (сто шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до двох місяців виконувати наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Попередити ОСОБА_2 , що у разі внесення застави та невиконання таких обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

В задоволенні клопотання захисника Торопчиної-Агалакової С.О., та обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя О.О. Некрасов