Рішення № 90443288, 13.07.2020, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/507/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Баран П.Д.,

за участю:

представника позивача: адвоката Карпової О.В.,

представника відповідача: Ковальчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до АТ “Райффайзен Банк Аваль”, Третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить скасувати договір іпотеки укладений 21 березня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль”, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , для забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №014/08-5/10200-СК від 20.03.2006 року. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Львівської області 21 березня 2006 року ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за №294. Як вбачається з умов Договору іпотеки Іпотекодавцем згідно даного договору є ОСОБА_7 . Згідно п.1.3. Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: цегляний житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який є Предметом цього договору, належить Іпотекодавцю та його дружині, ОСОБА_9 , на праві спільної сумісної власності, однак правовстановчий документ Свідоцтво право власності на нерухоме майно, видане Короснянською сільською радою Перемишлянського району Львівської області 07.02.2006 року на підставі рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.01.2006 року, тільки на ім`я одного з подружжя - ОСОБА_7 .

Передаючи в іпотеку, у березні 2006 року, цегляний житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 2 ОСОБА_7 вважав себе одноосібним власником такого будинку посилаючись на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.01.2006р. згідно якого йому було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 7 лютого 2006 року про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Однак на той час ОСОБА_7 не мав законних підстав для набуття права власності на весь житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який він передав в іпотеку Відповідачу. Житловий будинок по АДРЕСА_1 був побудований у 1979р. батьками ОСОБА_7 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які відповідно до актового запису №12 від 21.12.1962р. перебували в зареєстрованому шлюбі, а відтак належав їм на праві спільної сумісної власності.

Після смерті матері - ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , як спадкоємець останньої за заповітом, успадкував лише її частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 , оскільки останній належала лише 1/2 частина будинковолодіння.

Іншим співвласником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (предмета іпотеки) станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 березня 2006 року був його батько - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто через два з половиною роки після, укладення договору іпотеки. І, як співвласник, нотаріально посвідченої згоди на передачу в іпотеку житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 не давав. Зазначені обставини встановлені рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року у справі №449/644/17.

Крім того, цим рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 07.02.2006 року, видане Короснянською сільською радою Перемишлянського району Львівської області на ім`я ОСОБА_7 , про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/6 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_10 .

Відповідно на момент укладення спірного Договору іпотеки ОСОБА_10 , як співвласник житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 нотаріально посвідченої згоди на передачу в іпотеку житлового будинку не давав, а відповідно ОСОБА_7 не мав права одноосібно розпоряджатися будинком в цілому, в тому числі передавати в іпотеку.

Таким чином, на момент вчинення Договору іпотеки його сторонами порушено вимоги ст.5 та ч.2 ст.6 ЗУ «Про іпотеку», а відтак, в силу ст. 215 ЦК України договір іпотеки укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», ОСОБА_3 , ОСОБА_7 від 21 березня 2006 року, повинен бути визнаний судом недійсним.

На основі викладеного вважає, що договір іпотеки від 21.03.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Львівської області 21 березня 2006 року ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №294 повинен бути визнаний судом недійсним.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого встановлено, що 20.03.2006 року між Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №014/08-5/ 10200-СК, згідно з умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) доларів США строком по 20.03.2013р., а Позичальник прийняв на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 15,00% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно Графіку (додаток до Кредитного договору).З метою забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між Банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено Договір іпотеки б/н від 21.03.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 294, відповідно до умов якого в іпотеку Банку ОСОБА_7 передано нерухоме майно, а саме: цегляний житловий будинок, що складається з чотирьох житлових кімнат, кухні, ванни, 2-х коридорів, тамбуру, 2-х приміщень підвалу та входу в підвал загальною площею 112,3 кв.м., житлова - 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та приналежні до житлового будинку цегляно-бетонна літня кухня-підвал, дерев`яний гараж, цегляний сарай, дерев`яний сарай, цегляна убиральня, дворові споруди (надалі - Предмет іпотеки).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх грошових зобов`язань за кредитним договором рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 07.05.2010р. стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_12 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-5/10200-СК від 20.03.2006р. в сумі 15218,47 дол. США, а також 1338,00 грн. судових витрат.

Виконавчі листи № 2-285, видані на примусове виконання рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 07.05.2010р., були пред`явлені для примусового виконання до ВДВС Перемишлянського РУЮ Львівської області.

Позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер іпотекодавець ОСОБА_7 , відтак, Банком скеровано претензію кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_7 на адресу Перемишлянської державної нотаріальної контори.

Перемишлянською ДНК повідомлено, що особами, які подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , є ОСОБА_2 .син - ОСОБА_4 , та донька - ОСОБА_13 .

Враховуючи те, що рішення суду боржниками не виконане, заборгованість не погашена, Банк звернувся до Перемишлянського районного суду Львівської області з позовом до спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки б/н від 21.03.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 294, а саме: на цегляний житловий будинок, що складається з чотирьох житлових кімнат, кухні, ванни, 2-х коридорів, тамбуру, 2-х приміщень підвалу та входу в підвал загальною площею 112,3 кв.м., житлова - 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та приналежні до житлового будинку цегляно-бетонна літня кухня-підвал, дерев`яний гараж, цегляний сарай, дерев`яний в сарай, цегляна убиральня, дворові споруди, з метою задоволення вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно кредитного договору № 014/08-5/10200-СК від 20.03.2006р. в сумі 93 945,49 дол. США, що в еквіваленті до національної валюти станом на 29.08.2014р. становить 1 262 391,02 грн., визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, відсутні. Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 31.08.2015р. у справі № 449/1154/14, залишеного в силі постановою Верховного Суду від 16.05.2018р., позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково: звернено стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки б/н від 21.03.2006р. з метою задоволення вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно кредитного договору № 014/08-5/10200-СК від 20.03.2006р. в сумі 23 178,60 дол. США (311288,59 грн.), з яких 8 799,22 дол. США (1 18173,52 грн.) - заборгованість за кредитом, 7 379,38 дол. США (99105,07 грн.) - заборгованість за відсотками, 7000 дол. США (94010 грн.) - нарахована пеня. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (копія рішення суду додається).

Справу № 449/1154/14 про звернення стягнення на предмет іпотеки було об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_3 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», за участю третіх осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , про визнання недійсним договору іпотеки б/н від 21.03.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 294.

Постановою Верховного Суду від 16.05.2018р. касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, залишено в силі рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31.08.2015р., яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору іпотеки.

Підставою для відмови у позові про визнання договору іпотеки від 21 березня 2006 року недійсним є сплив позовної давності, про що було заявлено представником банку. З таким висновком погодилась і колегія суддів Верховного Суду.

Також колегією суддів ВС зазначено в постанові встановлені обставини: «заочне рішення суду від 19 січня 2006 року, на підставі якого ОСОБА_7 набув право власності на майно, яке у подальшому передано ним в іпотеку за договором від 21 березня 2006 року було скасовано місцевим судом, хоча заяву про його скасування як заочного подано не відповідачем у справі, а особами, котрі вважали себе спадкоємцями ОСОБА_10 , що помер в 2008 році - батька іпотекодавця ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення Перемишлянського районного суду від 27 квітня 2015 року було визнано недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок видане 07 лютого 2006 року на ім`я ОСОБА_7 . Цим рішенням також було визнано право власності: за ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .. ОСОБА_14 - по 1/8 (3/24) частині в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 ; за ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 , ОСОБА_6 по 5/24 частині в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 .

Рішення Перемишлянського районного суду від 27 квітня 2015 року було встановлено, що ОСОБА_7 став власником будинку внаслідок звернення з позовом про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_11 , яка залишила заповіт на його користь, а правовстановлюючі документи на будинок були відсутні. Будинок був побудований ОСОБА_11 та її чоловіком ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , - тому вони були співвласниками цього будинку і кожному з них належало 1/2 частки в праві спільної власності. Тому, після смерті в 2002 році матері, ОСОБА_7 міг успадкувати лише половину будинку, яка належала його матері, оскільки батько помер вже після смерті самого ОСОБА_7 .

Таким чином, єдиним правовстановлюючим документом на будинок, було свідоцтво видане ОСОБА_7 , яке у 2015 році було визнане недійсним судом.

На момент укладення договору іпотеки ОСОБА_7 був власником житлового будинку переданого в іпотеку, була згода його дружини на укладення цього договору, інших зареєстрованих співвласників на той час не існувало. Право власності на 1/2 будинку за його батьком не було зареєстроване. І лише рішенням Перемишлянського районного суду 27 квітня 2015 року було визнано право власності на частки в цьому будинку як за спадкоємцями ОСОБА_7 так і спадкоємцями ОСОБА_10 - батька іпотекодавця ОСОБА_7 .

Вважає, що Банк, як добросовісний іпотекодержатель, який поклався на дані реєстру прав на нерухомість, про те, що ОСОБА_7 був одноособовим власником житлового будинку, і тому уклав договір іпотеки. В такій ситуації відмова у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя.»

В подальшому, враховуючи те, що рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07.2016р. скасовано рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 04.2015р., ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , третьої особи ОСОБА_16 про визнання недійсним скасування свідоцтва серії НОМЕР_1 від 07.02.2006р., виданого Короснянською сільською Перемишлянського району Львівської області на ім`я ОСОБА_7 про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права власності за кожним на 1/6 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 .

За результатами розгляду позову ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Перемишлянським районним судом Львівської області від 20.10.2017р. ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищезазначений висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.05.2018р. у справі № 449/1154/14, наявність рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20.10.2017р., яким в 2017 році скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_7 від 07.02.2006р. на житловий будинок по АДРЕСА_1 та визнано право власності по 1/6 частки вказаного житлового будинку за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не може бути підставою для визнання недійним договору іпотеки від 21.03.2006р. як такого, що укладений без письмової згоди ОСОБА_1 як співвласника житлового будинку.

Інших правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки Позивачем не наведено. Відтак, відсутні підстави для скасування записів про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки, накладених приватним нотаріусом Перемишлянського РНО Юзвою Н.Б.

Вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності звернення з даним позовом про визнання договору іпотеки недійсним, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивачу ОСОБА_1 було відомо про оспорюваний договір іпотеки від 21.03.2006р. в лютому 2015 року, що вбачається з поданої нею разом з ОСОБА_3 заяви від 05.02.2015 року, про скасування заочного рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.01.2006 року.

Тобто про порушення своїх ОСОБА_1 було відомо 05.02.2015 року, загальна давність у спірних правовідносинах сплила 06.02.2018 року, а з позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 19.04.2019 року, відповідно просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Крім цього просить накласти арешт в порядку ст. 1057-1 ЦК України, а саме: у разі визнання недійсним договору іпотеки №б/н від 21.03.2006р. накласти арешт на майно, яке є предметом застави, а саме житловий будинок та приналежні до житлового будинку цегляно-бетонна літня кухня-підвал, дерев`яний гараж, цегляний сарай, дерев`яний сарай, цегляна убиральня, дворові споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 2

Представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якого послається на те, що відповідач в своєму відзиві вказує: «Суди встановили, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_7 був власником житлового будинку переданого в іпотеку, була згода його дружини на укладення цього договору, інших зареєстрованих співвласників на той час не існувало. Право власності на Сі будинку за його батьком не було зареєстроване. І лише рішенням Перемишлянського районного суду 27 квітня 2015 року було визнано право власності на частки в цьому будинку як за спадкоємцями ОСОБА_7 (який помер у 2006 році) так і спадкоємцями ОСОБА_10 — батька іпотекодавця ОСОБА_7 (який помер у 2008 році). Банк, як добросовісний іпотекодержатель, який поклався на дані реєстру прав на нерухомість, про те, що ОСОБА_7 був одноособовим власником житлового будинку, і тому уклав договір іпотеки. В такій ситуації відмова в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки суперечить захисту інтересів добросовісного іпотекодержателя.

Таке твердження відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, а спрямоване на введення суду в оману, оскільки частиною 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» в редакції, яка діяла на момент укладення спірного Договору іпотеки було визначено, що майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Передаючи в іпотеку, у березні 2006 року, цегляний житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 2 ОСОБА_7 вважав себе одноосібним власником такого будинку, посилаючись на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.01.2006р. згідно якого йому було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 7 лютого 2006 року про право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Однак, на той час ОСОБА_7 не мав законних підстав для набуття права власності на весь житловий будинок. Що знаходиться в АДРЕСА_1 , який він передав в іпотеку Відповідачу.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 був побудований у 1979р. батьками ОСОБА_7 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що відповідно до актового запису №12 від 21.12.1962р. перебували в зареєстрованомушлюбі, а відтак належав їм на праві спільної сумісної власності.

Після смерті матері - ОСОБА_11 , ОСОБА_7 (іпотекодавець), як спадкоємець останньої за заповітом, успадкував лише її частку будинковолодіння по АДРЕСА_1 , оскільки останній належала лише 1/2 частину будинковолодіння.

Іншим співвласником житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 був його батько - ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто через два з половиною роки після укладення договору іпотеки. І, як співвласник, нотаріально посвідченої згоди на передачу в іпотеку житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 не давав.

Зазначені обставини встановлені рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2017 року у справі №449/644/17.

Крім того, цим рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 07.02.2006 року, видане Короснянською сільською радою Перемишлянського району Львівської області на ім`я ОСОБА_7 про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Визнано за позивачем, ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смертіїї батька ОСОБА_10 .

Вважає покликання відповідача на пропущений строк позовної давності звернення з даним позовом про визнання договору іпотеки не дійсним необгунтованим, виходячи із наступного.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідач у відповіді на позов зазначає: « ОСОБА_1 було відомо про оспорюваний договір іпотеки від 21.03.2006р в лютому 2015 року, що вбачається з поданої нею разом із ОСОБА_3 заяви від 05.02.2015 р. про скасування заочного рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.01.2006року, однак відповідач не вказує коли саме у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом. А виникнення такого права повністю пов`язане із рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2017 року, яке набрало законної сили 31.10.2017 року про визнання недійсним та скасовання свідоцтва серії НОМЕР_1 від 07.02.2006 року, виданого Короснянською сільською радою Перемишлянського району Львівської області на ім`я ОСОБА_7 про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , яким зокрема визнано за позивачем, ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_10 , що збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Крім цього просить суд відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту в порядку ст. 1057-1 ЦК України, а саме: у разі визнання недійсним договору іпотеки №б/н від 21.03.2006р. накладення арешту на майно, яке є предметом застави, а саме житловий будинок та приналежні до житлового будинку цегляно-бетонна літня кухня-підвал, дерев`яний гараж, цегляний сарай, дерев`яний сарай, цегляна убиральня, дворові споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ,

Оскільки згідно чинного законодавства іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов`язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Визначення дійсності правочину пов`язується з моментом його вчинення відповідно до статей 205-210 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У Законі України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, таким чином іпотека не може існувати самостійно без зобов`язання.

При недійсності кредитного договору суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю в порядку реституції і ці дії суду є обов`язковими;

При визнанні недійсним кредитного договору, у якому виконання зобов`язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд, за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт, однак не діє так у випадку недійсності договору застави, оскільки вказівка на обов`язковість накладення арешту в ст. 1057- 1 ЦК відсутня.

Враховуючи все наведене вище вважає, що наведені представником відповідача підстави накладення арешту відсутні, а тому в задоволенні заяви про накладення арешту в порядку ст. 1057-1 ЦК України просимо відмовити.

В цілому заперечення викладені у відзиві на позовну заяву вважає безпідставними та такими, що не спростовують правових підстав позовних вимог в цілому

Представник позивача в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримав в повному розмірі, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, проти позову заперечила з мотивів викладених у відзиві на позов.

Треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 – в судове засідання не з`явилися, проте подали заяви про визнання позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення мотивуючи це наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлено, що 20.03.2006 року між Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір №014/08-5/ 10200-СК, згідно якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у сумі 17 000 доларів США строком по 20.03.2013р., а Позичальник прийняв на себе зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 15,00% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно Графіку.

З метою забезпечення зобов`язань за Кредитним договором між Банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було укладено Договір іпотеки б/н від 21.03.2006р., який посвідчений приватним нотаріусом Перемишлянського районного нотаріального округу Юзвою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 294, відповідно до умов якого в іпотеку Банку ОСОБА_7 передано нерухоме майно, а саме: цегляний житловий будинок, що складається з чотирьох житлових кімнат, кухні, ванни, 2-х коридорів, тамбуру, 2-х приміщень підвалу та входу в підвал загальною площею 112,3 кв.м., житлова - 70,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та приналежні до житлового будинку цегляно-бетонна літня кухня-підвал, дерев`яний гараж, цегляний сарай, дерев`яний сарай, цегляна убиральня, дворові споруди (надалі - Предмет іпотеки).

Згідно рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 07.05.2010 року, стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_12 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-5/10200-СК від 20.03.2006р. в сумі 15218,47 дол. США, а також 1338,00 грн. судових витрат.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2017 року

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 07.02.2006 року, видане Короснянською сільською радою Перемишлянського району Львівської області на ім`я ОСОБА_7 , про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/6 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_10 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 накладено арешт.

Виконавчі листи № 2-285, видані на примусове виконання рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 07.05.2010р., були пред`явлені для примусового виконання до ВДВС Перемишлянського РУЮ Львівської області.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 31.08.2015 р., цивільний позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково: звернено стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки б/н від 21.03.2006р. з метою задоволення вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно кредитного договору № 014/08-5/10200-СК від 20.03.2006р. в сумі 23 178,60 дол. США (311288,59 грн.), з яких 8 799,22 дол. США (1 18173,52 грн.) - заборгованість за кредитом, 7 379,38 дол. США (99105,07 грн.) - заборгованість за відсотками, 7000 дол. США (94010 грн.) - нарахована пеня. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ “Райффайзен Бпнк Аваль”, третіх осіб: ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним – відмовити.

Постановою Верховного суду від 16 травня 2018 року: касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, касаційну скаргу ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” – задоволено, рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 31 серпня 2015 року залишено в силі.

Заочним рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 20.10.2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_17 та ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_16 Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку у житловому будинку задоволено частково. Свідоцтво серії НОМЕР_1 від 07.02.2006р. видане Короснянською сільською радою Перемишлянського району Львівської області на ім`я ОСОБА_7 про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 – визнано недійсним та скасовано. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності за кожним на 1/6 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 .

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України – обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сіли не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 31.08.2015 року, яке вступило в законну силу встановлено: “… Що, на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_7 був власником житлового будинку переданого в іпотеку, була згода його дружини на укладення цього договору, інших зареєстрованих співвласників на той час не існувало. Право власності на 1/2 будинку за його батьком не було зареєстроване...”, відповідно суд не вбачає підстав для скасування договору іпотеки.

Суд вважає, що рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 20.10.2017р., яким скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_7 від 07.02.2006р. на житловий будинок по АДРЕСА_1 та визнано право власності по 1/6 частки вказаного житлового будинку за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не може бути підставою для визнання недійним договору іпотеки від 21.03.2006р. як такого, що укладений без письмової згоди ОСОБА_1 як співвласника житлового будинку, інших правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки не наведено.

Крім цього суд погоджується з думкою представника відповідача, про те, що позивачем пропущено строк позовної давності. ОСОБА_1 було відомо про оспорюваний договір іпотеки від 21.03.2006р. 10 лютого 2015 року, в зв`язку з подачею разом із ОСОБА_3 заяви про скасування заочного рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.01.2006 року.

У відповідності до положень ст.256 ЦК України та згідно ст.257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у позивача виникло право на оскарження договору іпотеки 10.02.2015 року, при подачі заяви про перегляд заочного рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.01.2006 року, в даній заяві зазначено що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відомо про те що будинок в АДРЕСА_1 знаходиться в іпотеці згідно договору іпотеки б/н від 21.03.2006 року.

Дана позиція підтверджується і рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 31.08.2015 року, де ОСОБА_1 була Третьою особою, при поданні позову ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним, згідно показів, які вона давала під час судового розгляду, встановлено з її слів, що вона має право власності на частину житлового будинку і її згоди, як співвласника, на укладення договору іпотеки не запитували.

У відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ “Райффайзен Банк Аваль”, Третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 17.07.2020 року.

Суддя Р. О. Борняк