Рішення № 90437064, 07.07.2020, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2157/17

Провадження № 2/352/41/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретарів Гундич Г.В., Кожуховської О.І.

сторін Баланчук М.М., Дзюник М.М.

представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Загвіздянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_3 28.11.2017 р. звернулась в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту спадкодавця ОСОБА_5 від 02 червня 2016 р., посвідченого секретарем Підліської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області,зареєстрованого у реєстрі за № 13. Заявою від 03.07.2018 р. позивачка доповнила підстави позову аргументами щодо виконання напису в оспорюваному заповіті від 02.06.2016 р. та підписання цього заповіту від імені батька ОСОБА_5 іншою особою.

Ухвалою суду від 12.03.2018 р. у справі призначено підготовче засідання у рамках її розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.06.2018 р. до участі у розгляді справи залучено Підліську сільську раду Тисменицького району Івано-Франківської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предметі спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 03.07.2018 р. до участі у даній справі залучено правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Загвіздянську сільську раду об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області.

Заявлений позов ОСОБА_3 обґрунтовувала тим, що Підліською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області 15.03.2000 р. посвідчено два заповіти від імені її батьків - матері ОСОБА_6 та батька ОСОБА_5 , зареєстровані у реєстрі відповідно за № 19 та № 20, згідно яких батьки все належне їм на день смерті майно заповіли їй, позивачці. Мама померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіт від її імені не змінювався і не скасовувався. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини 20.10.2017 р. вона подала заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Тисменицького районного нотаріального округу Угорчак Н.М., від якої їй стало відомо, що Підліською сільською радою 02.06.2016 р. посвідчено новий заповіт від імені ОСОБА_5 , а старий заповіт скасований на підставі заяви батька від 01.06.2016 р. Згідно заповіту від 02.06.2016 р. батько заповів все своє майно дочці позивачки ОСОБА_4 . Вважає, що оспорюваний заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, оскільки такий заповіт не відповідав внутрішній волі її батька. Як мама, так і батько завжди говорили, що все своє майно заповідають їй, ніколи не було мови про те, що батько своє майно заповість відповідачці. Крім того, у 2016 р. батько важко хворів, йому була зроблена операція в Івано-Франківському обласному онкологічному диспансері, після чого він проходив реабілітацію. Тому вважає, що під час складення оспорюваного заповіту батько не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Згідно ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Складення оспорюваного заповіту не відповідало дійсній волі спадкодавця, що є недодержанням у момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.3 ст.203 ЦК України, щодо того, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину. Крім того, ст.1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Ознайомившись із заповітом, добре знаючи почерк батька, вона зробила висновок, що напис у заповіті « Я ОСОБА_5 заповіт прочитав вголос і власноручно підписав» та підпис у заповіті виконані не батьком ОСОБА_5 , а іншою особою. Оспорюваним заповітом вона позбавлена права на обов`язкову частку у спадщині, що так само є підставою для визнання заповіту недійсним.

Позивачка та її представник ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримали і просили його задоволити.

Відповідачка та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що жодна з підстав для визнання недійсним заповіту від 02.06.2016 р., на які посилалась позивачка, а саме: 1) невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача; 2) нерозуміння та неусвідомлення заповідачем значення своїх дій під час складення заповіту через хворобливий стан; 3) непідписання заповіту заповідачем; 4) порушення права позивачки на обов`язкову частку у спадщині, не знайшли свого підтвердження у рамках розгляду даної цивільної справи. Висновками проведених за ухвалами суду почеркознавчої та судово-психіатричної експертиз підтверджено, що заповіт підписаний спадкодавцем ОСОБА_5 , при цьому останній усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними. Не знайшла свого підтвердження також обставина щодо невідповідності заповіту внутрішній волі заповідача, чинення на нього психологічного тиску під час скасування першого заповіту на ім`я позивачки та складення другого заповіту на відповідачку. Відповідачка була улюбленою внучкою спадкодавця, яка забезпечувала його лікуванням та належним доглядом. Оспорюваним заповітом жодним чином не порушено право позивачки на обов`язкову частку у спадщині, позивачка має право на обов`язкову частку у спадщині, і це право відповідачкою не заперечується. Просили у позові відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, у поданій суду заяві від 27.03.2019 р. голова Загвіздянської ОТГ Ружанський В.В. просив розглянути справу без участі представника Загвіздянської сільської ради ОТГ.

Ухвалою суду від 25.01.2018 р. у приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу Угорчак Н.М. витребувано засвідчену копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 23.11.2018 р. провадження у справі зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 19.02.2019 р. у зв`язку з отриманням висновку судової почеркознавчої експертизи провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 15.05.2019 р. у даній справі призначено амбулаторну посмертну судово-психіатричну експертизу, на час проведення якої провадження у справі не зупинялось.

Ухвалою суду від 07.02.2020 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Заслухавши вступне слово сторін та їх представників, показання свідка, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що предметом спору у даній справі є заповіт від 02.06.2016 р., складений ОСОБА_5 , який був батьком позивачки ОСОБА_3 та дідом відповідачки ОСОБА_4 , на користь відповідачки ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Підліської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за № 13 (а.с.56).

Відповідно до оспорюваного заповіту ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що йому буде належати і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_4 .

Спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 94 роки (а.с.7). Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому на праві власності будинковолодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про право власності від 04.10.2000 р. з реєстраційним написом на правовстановлюючому документі Івано-Франківського ОБТІ (а.с.8 зв.ст.).

Попередній заповіт від імені спадкодавця ОСОБА_5 від 15.03.2000 р. посвідчений секретарем виконкому Підліської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за № 20 (а.с.6). Вказаний заповіт ІНФОРМАЦІЯ_4 . зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 41101864, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (а.с.60).

Вказаний заповіт від 15.03.2000 р. скасований на підставі заяви заповідача ОСОБА_5 від 01.06.2016 р., посвідченої секретарем Підліської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_12 та зареєстрованої у реєстрі за № 12 (а.с.8). Дана заява зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 59044393 (а.с.60).

На час смерті заповідача - спадкодавця ОСОБА_5 чинним був останній заповіт від 02.06.2016 р., який 08.06.2016 р. зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 59074530 (а.с.60 зв.ст.-61).

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_5 сторони прийняли спадщину, а саме: відповідачка як єдиний спадкоємець за заповітом від 02.06.2016 р. у порядку, передбаченому ч.1 ст.1269 ЦК України, шляхом подання заяви про прийняття спадщини від 13.06.2017 р. приватному нотаріусу Тисменицького районного нотаріального округу Угорчак Н.М. (а.с.51); позивачка як спадкоємець за законом першої черги у порядку, передбаченому ч.1 ст.1269 ЦК України, шляхом подання заяви про прийняття спадщини від 20.10.2017 р. приватному нотаріусу Тисменицького районного нотаріального округу Угорчак Н.М. (а.с.68).

У відповідності з вимогами ч. 1-5 ст.203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, право на заповіт здійснюється особисто (ст.1234 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч.2 ст.1236 ЦК україни).

Відповідно до вимог ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Статтею 1247 ЦК України передбачені загальні вимоги до форми заповіту, згідно яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. 1251-1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Суд зазначає, що позивачка у порушення вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надала суду належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовувала заявлений позов.

Сторона позивача у судовому засіданні не довела обставини щодо невідповідності оспорюваного заповіту внутрішній волі заповідача. Показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_9 про те, що у її присутності батько позивачки підтверджував, що свою половину будинковолодіння запише дочці ОСОБА_10 , не можуть розцінюватись як достатній доказ на підтвердження вказаної обставини.

Обставина щодо нерозуміння та неусвідомлення заповідачем значення своїх дій під час складення оспорюваного заповіту через хворобливий стан, на яку посилалась сторона, спростовується висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 200/2019 від 29.11.2019 р. Відповідно до вказаного висновку (а.с.197-200) спадкодавець ОСОБА_5 будь-яким психічним розладом не страждав, за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними під час складання оспорюваного заповіту від 02.06.2016 р.

Аналогічно висновком судової почеркознавчої експертизи від 12.02.2019 р. № 1.1.-387/18 (а.с.142-147) спростовано обставину, на яку посилалась сторона, щодо непідписання заповідачем оспорюваного заповіту. Як випливає з даного експертного висновку, підписи від імені ОСОБА_5 та рукописні написи « ОСОБА_11 заповіт прочитав вголос і власноручно підписав» у двох примірниках заповіту від 02.06.2016 р., посвідченого секретарем Підліської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_12 та зареєстрованого у реєстрі за № 13, виконані заповідачем ОСОБА_5 .

Суд критично оцінює посилання сторони на порушення права позивачки на обов`язкову частку у спадщині, оскільки оспорюваним заповітом жодним чином не порушено право позивачки на обов`язкову частку у спадщині. Позивачка, яка належно прийняла спадщину, має право на обов`язкову частку у спадщині, яке належить їй згідно вимог ст.1241 ЦК України та яке вона може реалізувати.

З урахуванням встановлених обставин, якими підтверджено відповідність оспорюваного заповіту зазначеним вище вимогам закону та його дійсність як такого, що відповідає загальним вимогам дійсності правочину, - суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність заявленого позову, у задоволенні якого слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки ухвалою суду від 28.11.2017 р. (а.с.21) позивачка звільнена від сплати судового збору, який не може бути стягнуто з відповідачки, на користь якої ухвалено рішення, судовий збір у даній справі компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 203, 1233, 1234, 1235, 1236, 1241, 1247, 1254, 1257 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Загвіздянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним.

Компенсувати судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Загвіздянська сільська рада об`єднаної територіальної громади Тисменицького району Івано-Франківської області, с. Загвіздя, вул. Липова-Осада, 22, Тисменицького району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356219.

Повне судове рішення складено 16.07.2020 р.

Суддя М.М.Хоминець