Рішення № 90435912, 01.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/15289/19

Провадження №2/522/2100/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим та скасування нарахованої заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

До суду 05 вересня 2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим та скасування нарахованої заборгованості у розмірі 728 117,02 грн..

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 04.12.2007 року між третьою особою – ОСОБА_2 – та відповідачем – ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено Договір про іпотечний кредит №2168-н, згідно з яким третя особа отримала 1184000 гривень кредитних коштів зі сплатою 14% річних в строк до 04.12.2027 року. Кредит надано для придбання домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , Договором передбачено сплату пені за прострочку виплат по договору. З метою забезпечення виконання взятих на себе за вищевказаним кредитним Договором зобов`язань між третьою особою та відповідачем 07.12.2007 року укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відповідачу було передано в іпотеку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Крім цього, з метою забезпечення взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, 04.12.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалась відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного Договору ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (основний боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) та просило суд солідарно стягнути заборгованість, що утворилась внаслідок невиконання кредитних зобов`язань.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2010р. (цивільна справа №2-2618/2010) з відповідачів стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором на суму 1254080,29 грн. з яких: 5878,66 грн. – заборгованість за кредитом; 1175840 грн. – залишок заборгованості за кредитом; 69159,65 грн. – заборгованість за відсотками; 3201,13 грн. – пеня.

Вищевказане рішення набуло чинності, позивачем та поручителем виконаним в добровільному порядку не було через, що ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ГУ ДМС України в Одеській області, Приморської районної адміністрації ОМР як органу опіки та піклування та просило суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за Договором про іпотечний кредит №2168-н від 04.12.2007 року у розмірі 2849174,04 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 07.12.2007 року за реєстровим №7843, а саме на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить позивачу шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити ОСОБА_3 з домоволодіння по АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації реєстраційного обліку у Головному управлінні ДМС України в Одеській області.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22.02.2018 року позов ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково: в рахунок погашення наявної заборгованості звернено стягнення на предмет іпотеки на загальну суму боргу у розмірі 2849174 гривень, яка складається з: 1181719,79 грн. – основна заборгованість; 992340,97 грн. – прострочені проценти за користування кредитом; 130796,87 грн. – пеня за прострочений основний борг; 544136,69 грн. – пеня за прострочені проценти. Визначена початкова ціна предмета іпотеки у розмірі 1484691 гривень. Виселено ОСОБА_2 з дітьми з іпотечного будинку.

Вищевказана постанова, шляхом продажу іпотечного майна згідно з договором купівлі-продажу, була виконана: в рахунок заборгованості житловий будинок, що був предметом іпотеки, реалізовано 23.01.2019 року, основне зобов`язання за договором про іпотечний кредит №2168-н від 04.12.2007 року припинено, іпотечний договір від 07.12.200 7року за №7843 – припинений.

На підставі вищенаведеного, ОСОБА_2 (основний боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) вважали, що основне зобов`язання за договором про іпотечний кредит№2168-н від 04.12.2007 року припинено, та іпотечний договір від 07.12.2007 року за 7843 – припинений.

Однак, у відповідь на звернення ОСОБА_2 щодо надання довідки про відсутність заборгованості за кредитним договором ПАТ «Державний ощадний банк України» надано лист, зміст якого зводиться до того, що з реалізацією належного їй майна, зобов`язання за кредитним договором не припинились, а наявна прострочена заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 523533,53 грн. та пеня у розмірі 204583,49 грн. При цьому, загальна заборгованість складає 728117,02 грн. А відтак, зважаючи на похідний від основного зобов`язання характер поруки, вбачається висновок, що вищевказана грошова сума обліковується банком в якості заборгованості і ОСОБА_1 . На думку позивача, така позиція ПАТ «Державний ощадний банк України» є неприйнятою, а безпосередньо нарахування вищевказаних грошових сум в якості заборгованості – протиправним.

У зв`язку з наведеним, позивач звернулась до суду та просить визнати договір поруки припиненим з дня набуття чинності заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2010 року, ухваленим по цивільній справі №2-2618/2010.

Матеріали позову суддя отримала 06.09.2019 року.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року позову було залишено без руху та заявнику надано строк для усунення недоліків позову. 13.09.2019 року представник позивача недоліки позову усунув, надавши до суду докази про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 18.09.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в загальному позовному порядку з призначенням підготовчого судового засіданні на 04 листопада 2019 року.

24.09.19 року через канцелярію суду надійшла заява третьої особи ОСОБА_2 , якою остання підтверджує у позовній заяві Позивачем обставини та докази, із позовними вимогами згодна у повному обсягу, розгляд справи просить провести без її участі, позов просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

09 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просив у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що позовна заява не містить жодних конкретних посилань на норму права, на підставі якої договір поруки є припиненим, а заборгованість підлягає скасуванню. Текст позовної заяви зводиться до суцільного цитування правового висновку Великої Палати Верховного Суду та незгоди позивача з тим, що АТ «Ощадбанк» не надав позичальнику довідку про відсутність заборгованості. Представник наголосив, що реалізація предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не свідчить про виконання основного зобов`язання у повному обсязі та не є підставою для припинення договору поруки. Акцентування уваги на правовий висновок Великої Палати Верховного суду викладений у постанові від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, стосується виключно лише того випадку, коли Банк після ухвалення рішення про солідарне стягнення заборгованості, звертається знову до суду з позовною заявою про стягнення донарахованих відсотків та штрафних санкцій. Однак, АТ «Ощадбанк» у відповідь на запит Позичальника повідомив останнього, що зобов`язання за договором про іпотечний кредит №2168-н від 04.12.2007 року не виконанні у повному обсязі, у зв`язку із чим надати йому довідку про відсутність заборгованості об`єктивно неможливо. При цьому станом на теперішній час Банк не звертався до суду з позовом до Позичальника та Поручителя про стягнення заборгованості у сумі 728117,02 гривень.

Щодо доводів позовної заяви про списання нарахованої Банком заборгованості у сумі 728117,02 гривень, АТ «Ощадбанк» вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді скасування нарахування заборгованості не передбачений ні загальною нормою ст. 16 ЦК України, ні будь-якою іншою спеціальною нормою. Крім того, не встановлює для Поручителя будь-яких обов`язків, крім повідомлення Позичальника про стан заборгованості за договором про іпотечний кредит №2168-н від 04.12.2007 року, оскарження такого роду вимог, не передбачено чинним законодавством в якості способу захисту прав. Отже, обґрунтування вимог позивача щодо припинення договору поруки від 04.12.2007 року та незаконного нарахування оспорюваної заборгованості, може слугувати запереченнями з посиланням на відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду лише у разі пред`явлення до останньої вимоги про стягнення оспорюваної заборгованості, що цілком обґрунтовано відповідатиме визначеному законом способу захисту права, та буде ефективним, в тому числі й при виконанні рішення суду, з урахуванням спірних правовідносин. Таким чином можливо дійти висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з вказаною позовною заявою, підстави для припинення поруки відсутні, а також обраний поручителем спосіб захисту не передбачений чинним законодавством України.

Підготовче засідання призначене на 04.11.2019 року відкладене на 27.11.2019 року у зв`язку з неявкою позивача та третьої особи та відсутності доказів отримання позивачем відзиву.

12.11.2019 року через канцелярію суду від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якому Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також від представника Позивача адвоката Стратулат С.Д. через канцелярію суду 25.11.2019 року надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Стратулат С.Д. про витребування доказів – задоволено.

Розгляд справи призначений на 27.11.2019 року відкладено на 27.01.2020 року.

27.01.2020р. від приватного нотаріуса Фролової Р.В. та представника Банку, до суду надійшли витребувані матеріали.

У підготовче засіданні призначеному на 27.01.20220 року представник Позивача - адвокат Стратулат С.Д. не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про повторне витребування документів у приватного нотаріуса Фролової Р.В., в якому зазначив, що нотаріус на виконання ухвали суду від 27.11.2019 року не надала у повному обсязі належним чином посвідчені копії документів, на підставі яких 23.01.2019 року було здійснено зняття заборони (вилучено запис про іпотеку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), та продаж іпотечного майна: домоволодіння АДРЕСА_2 , а тому повторно просив витребувати у приватного нотаріуса ОМНО Фролової Р.В. належним чином посвідченні копії документів, а у разі, якщо у нотаріуса зберігаються не оригінали, а копії вищевказаних документів, належним чином завірені копії з копій, а саме:

- заяву ПАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії – Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 23.01.2019 року №113.20-13/2168и/вих.;

- нотаріально посвідчений договір купівлі нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_2 від 23.01.2019 року, зареєстровані у реєстрі за №112;

- нотаріально посвідчений договір купівлі продажу - домоволодіння АДРЕСА_2 майна від 23.01.2019 року зареєстровані у реєстрі за №113;

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (індексний номер 153676456 від 23.01.2019 року);

- довіреності представника ПАТ «Державний ощадний банк України», виданої на ім`я ОСОБА_4 ;

- паспорт та код на ім`я ОСОБА_4 ;

- заяву (заяви) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- платіжні доручення, або копії квитанцій про перерахування коштів на ім`я Продавця ОСОБА_2 , або її представника ОСОБА_5

Ухвалою суду від 28.01.20 року вказані докази витребувані та розгляд справи відкладений на 17.02.20 року.

В підготовче засідання з`явились представник позивача, який позов підтримав, та представник відповідача, який позов не визнавав.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті на 22.04.2020 року.

В судове засідання 22.04.2020 року сторони по справі не з`явились, представник відповідача надав суду заяву про відкладення розгляд справи у зв`язку із складною епідеміологічною ситуацією. Розгляд справи відкладено на 01.07.2020 року.

01.07.2020р. в судове засіданні сторони та третя особа не з`явились, про час і місце судового засідання сповіщались належним чином, представник позивача та третя особа наддали заяви про розгляд за їх відсутність,

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 13.07.2020 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.12.2007 року між третьою особою – ОСОБА_2 – та відповідачем – ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено Договір про іпотечний кредит №2168-н, згідно з яким третя особа отримала 1184000 гривень кредитних коштів зі сплатою 14% річних в строк до 04.12.2027 року. Кредит надано для придбання домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , Договором передбачено сплату пені за прострочку виплат по договору (а.с.11-14).

З метою забезпечення виконання взятих на себе за вищевказаним кредитним Договором зобов`язань між третьою особою та відповідачем 07.12.2007 року укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 відповідачу було передано в іпотеку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 17-20).

Крім цього, з метою забезпечення взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, 04.12.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язалась відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором (а.с. 15-16).

В зв`язку з невиконанням умов кредитного Договору ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (основний боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) та просило суд солідарно стягнути заборгованість, що утворилась внаслідок невиконання кредитних зобов`язань.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року (цивільна справа №2-2618/2010) з відповідачів стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором на суму 1254080,29 грн. з яких: 5878,66 грн. – заборгованість за кредитом; 1175840 грн. – залишок заборгованості за кредитом; 69159,65 грн. – заборгованість за відсотками; 3201,13 грн. – пеня (а.с. 21-21).

Вищевказане рішення набуло чинності, проте позивачем та поручителем виконано в добровільному порядку не було.

У зв`язку з чим ВАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ГУ ДМС України в Одеській області, Приморської районної адміністрації ОМР як органу опіки та піклування та просило суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за Договором про іпотечний кредит №2168-н від 04.12.2007 року у розмірі 2849174,04 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 07.12.2007 року за реєстровим №7843, а саме на домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить позивачу шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; виселити ОСОБА_3 з домоволодіння по АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстрації реєстраційного обліку у Головному управлінні ДМС України в Одеській області. Рішенням суду від 02.08.2016р. 9справа 522/14757/14-ц) позов частково задоволено.(а.с.22).

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22.02.2018 року (а.с.23-25) заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2016 року змінити в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , третя особа – ГУ ДМС України в Одеській області, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення судового збору доповнивши його в цій частині вказівкою про загальну суму боргу 2 849 174 грн., яка складається з:

-1 181719 грн. 79 коп. – заборгованість по основному боргу;

- прострочені проценти за користування кредитом – 992 340 грн. 97 коп.;

- пеня за прострочений основний борг – 130 796 грн. 87 коп.;

- пеня за прострочені проценти - 544 136 грн. 69 коп.

Та вказавши початкову ціну предмета іпотеки – 1484691 грн.

У частині відмови у позові Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про виселення, та зняття з реєстраційного обліку рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , третя особа – ГУ ДМС України в Одеській області, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення, зняття з реєстраційного обліку задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з одного житлового будинку, зазначеного в схематичному плані під літ «Д», житловою площею 26,7кв.м, загальною площею 85,3кв.м, сараїв «В1», «Г», огорожі 1-3, розташованих на земельній ділянці площею 217кв.м за її фактичним використанням.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти з реєстраційного обліку за адресою домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з одного житлового будинку, зазначеного в схематичному плані під літ «Д», житловою площею 26,7кв.м, загальною площею 85,3кв.м, сараїв «В1», «Г», огорожі 1-3, розташованих на земельній ділянці площею 217кв.м за її фактичним використанням.

У решті заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2016 року залишити без змін.

Вищевказана постанова суду була виконана шляхом продажу іпотечного майна згідно з договором купівлі-продажу: в рахунок заборгованості житловий будинок, що був предметом іпотеки, реалізовано 23.01.2019 року, основне зобов`язання за договором про іпотечний кредит №2168-н від 04.12.2007 року припинено, іпотечний договір від 07.12.200 7року за №7843 – припинений.

Доказом вищевказаного є копія заяви Відповідача, яка була надана приватному нотаріусу ОМНО Фроловій Р.В. від 23.01.2019р.(а.с.26) в якому відповідач просить у зв`язку з припиненням основного зобов`язання за кредитним договором просить вважати іпотечний договір від 07.12.2007р. за №7843 припиненим та надає згоду на вилучення відповідного запису про іпотеку (а.с.186); копія нотаріально посвідчених договорів купівлі продажу іпотечного майна від 23.01.2019 року між ОСОБА_7 представником ОСОБА_2 та ОСОБА_8 3/4 частин та на 1/4 частину домоволодіння зареєстровані у реєстрі за №112, 113, копія витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки (індексний номер 153676456 від 23.01.2019 року) (а.с.26-29).

Відповідно наданих нотаріусом на запит суду копій договорів купівлі-продажу від 23.01.2019 року загальна вартість всіх часток домоволодіння становить 736413,85 грн. + 245471,28 грн. = 981885,13 грн. (а.с.182-185).

Згідно листа АТ «Ощадбанк» №113.20-13/2168-н/20/999/2019-15/вих. від 09.01.2020 року, в результаті перевірки начальником відділу реструктуризації заборгованості та стягнення філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», було встановлено, що заборгованість за кредитним договором №2168-н від 04.12.2007 року, згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області №2-2618/10 (виконавчий лист №2-2618/10 виданий 14.02.2017 року) була погашена до моменту подачі виконавчого листа до виконання, тобто погашення заборгованості по виконавчому листу №2-2618/10 здійснено добровільно, поза межами виконавчого провадження (а.с.196).

Ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох, або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів о цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,встановлених договором,а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України договір кредиту складений в простій письмовій формі, у відповідності із законом.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів,належних йому відповідно достатті1048цього Кодексу.

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників у (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом,так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 1ст. 553 Цивільного Кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання Боржником свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржником.

Щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання"

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у постанові по справі N 444/9519/12 вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Враховуючи встановлену законодавством правову природу поручительства, як додаткового (акцессорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, суд з огляду на наявність судового рішення про стягнення заборгованості і вважає, що таке рішення само по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникли після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 3 липня 2018 року № 2478-VIII), порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За змістом статей 559, 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право й кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

Ужитий законодавцем у частині першій статті 559 ЦК України термін «порука» використовується в розумінні зобов`язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Суд вважає що докази про таке належне виконання зобов`язання повністю позивачем підтверджені належним чином та є обґрунтованими.

Враховуючи ті обставини, що основне зобов`язання за договором про іпотечний кредит №2168-н від 04.12.2007 року припинено, іпотечний договір від 07.12.2007 року за №7843 – припинений, а також те, що заборгованість за кредитним договором №2168-н від 04.12.2007 року, згідно рішення Біляївського районного суду Одеської області №2-2618/10 (виконавчий лист №2-2618/10 виданий 14.02.2017 року) була погашена до моменту подачі виконавчого листа до виконання, тобто погашення заборгованості по виконавчому листу №2-2618/10 здійснено добровільно, поза межами виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та відповідно до положення ч.1 ст. 559 ЦК України порука є припиненою.

Крім того суд також вважає що наявність рішення суду про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя не позбавляє поручителя можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки в рішенні питання припинення поруки не досліджувалось, тому таке рішення не є визначальним і таким що звільняє від доказування.

Таким чином встановивши факт припинення основного зобов`язання його виконанням, суд на підставі ч.1 ст.559, ст.599 ЦК України вважає можливим задовольнити вимоги в цій частині.

При цьому, суд відмовляє в частині вимог щодо визнання поруки припиненою саме з 22.12.2010 року, оскільки позивачем не надано достеменних доказів щодо заявленого строку як виконання зобов`язань.

З приводу вимоги щодо скасування нарахованої заборгованості.

Звернувшись до суду із позовом позивач просив суд скасувати нараховану заборгованість у розмірі 728 117,02 грн.. Вказані позовні вимоги не узгоджуються із частиною другою статті 16 ЦК України, якою передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд вважає що це є неналежний спосіб захисту, що дані обґрунтування можуть слугувати запереченнями лише у разі пред`явлення до позивача вимоги про стягнення заборгованості, що цілком обґрунтовано відповідатиме визначеному законом способу захисту права, та буде ефективним, в тому числі й при виконанні рішення суду, з урахуванням спірних правовідносин, а тому погоджується з позицією відповідача в цій частині.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.55,124 Конституції України, ст.ст. 11, 15-16, 509, 524, 525, 526, 527, 530, 533, 536, 546, 549-552, ч.1 ст. 559,598,599, 610-612, 624, ч.2 ст.625, 626, 627-629, 631, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 3-13, 27, 48, 49, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, ч.1 ст.223, 235, 241, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 353, 354 ЦПК України; суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим та скасування нарахованої заборгованості – задовольнити частково.

Визнати поруку ОСОБА_1 за договором поруки №2168-н від 04.12.2007 року, укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором про іпотечний кредит №2168-н від 04.12.2007 року. припиненою.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 13.07.2020 року.

Суддя Л.В. Домусчі