Ухвала суду № 90428978, 15.07.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/2710/15-ц

номер провадження 6/695/2/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.

за участю секретаря Біліченко С.В.

боржника ОСОБА_1

представника боржника, адвоката Побиванця Ю.В.

розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про примусове проникнення до житла фізичної особи – боржника ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Д.М. звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із поданням про примусове проникнення до житла фізичної особи – боржника ОСОБА_1 .

Вказане подання приватний виконавець мотивує тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження №58771358 по виконанню виконавчого листа виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області по справі №695/270/15-ц від 08.10.2012 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №354411/4669/0324-7 від 22.05.2007 року в сумі 8383,31 дол. США (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 181921,03 грн.) в тому числі заборгованість за кредитом 7610,58 дол. США (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 165152,49 грн.), заборгованість по сплаті відсотків 772,73 дол. США (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 16768,54 грн.).

Приватний виконавець наполягає, що боржник належним чином рішення суду не виконує, суму боргу стягувачеві не повертає, а тому приватним виконавцем вживаються примусові заходи щодо примусового пошуку майна боржника на яке можливо здійснити стягнення.

Так приватним виконавцем було встановлено належність боржнику ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 в якому фактично проживає боржник.

З метою перевірки майнового стану боржника 08.05.2019 виконавцем був здійснений виїзд за адресою АДРЕСА_1 , та встановлено, що доступу до житла боржник не надає, мотивує свою поведінку відсутністю ухвали суду про примусове входження.

За таких обставин приватний виконавець звернувся до суду із даним поданням про примусове проникнення до житла боржника, ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 …

В судове засідання приватний виконавець не з`явився, надавав свої пояснення у попередньому судовому засіданні, однак звернувся до суду із клопотанням про розгляд його подання за його відсутності, на задоволенні останнього наполягав у повному обсязі.

Представник стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав до суду заяву про розгляд справи без його участі подання підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Боржник ОСОБА_1 надала до суду заперечення щодо задоволення вказаного подання посилаючись на неправомірність дій державного виконавця та наполягала, що виконавче провадження в рамках виконання якого приватний виконавець має намір отримати доступ до житла боржника мало б бути закрите на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.12.2019 року, якою виконавчий лист Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2018 року по справі №695/2710/15-ц визнано таким, що не підлягає виконанню. Окрім того незрозуміло на яких підставах приватний виконавець здійснює виконавчі дії на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль», адже відповідно до довідок останнього, які надані на запит боржника, ОСОБА_1 будь-яких фінансових зобов`язань перед банком не має, що стверджується відповідною довідкою банку від 13.02.2020 року. Окрім того наполягала, що приватним виконавцем вже була спроба самостійного проникнення до житла ОСОБА_1 , за наслідками якого було відкрито кримінальне провадження за №12019250150001012 за ст.. 356 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, адвокат Побиванець Ю.В. проти задоволення вказаного подання про примусове проникнення до житла боржника заперечували із підстав, які зазначені вище.

Суд дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін приходить до наступного висновку.

Нормами ст. 439 ЦПК України визначено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд вважає, що подання приватного виконавця не підлягає до задоволення у зв`язку із наступним.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. перебуває виконавче провадження за №58771358 по виконанню виконавчого листа виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області по справі №695/270/15-ц від 08.10.2012 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №354411/4669/0324-7 від 22.05.2007 року в сумі 8383,31 дол. США (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 181921,03 грн.) в тому числі заборгованість за кредитом 7610,58 дол. США (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 165152,49 грн.), заборгованість по сплаті відсотків 772,73 дол. США (в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 16768,54 грн.).

У ході примусового виконання виконавчого провадження № 58771358 виконавцем постановою від 02.04.2019 року накладено арешт на все майно боржника та направлено запити у відповідні інстанції з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, доходів боржника.

Згідно відповідей ПФУ та ДФС встановлено, що боржник на обліку як пенсіонер не перебуває та офіційно ніде не працює.

Згідно відповіді Головного управління Держпродспоживслужби України у Черкаській області, встановлено, що сільськогосподарська техніка за боржником не зареєстрована.

Відповідно до відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, встановлено, що боржник не володіє акціями емітента в будь-яких товариствах.

Згідно відповіді з Територіального сервісного центру 7145 Регіонального сервісного центру МВС у Черкаській області, встановлено, що транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно: будинок АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки і забезпечує виконання зобов`язань боржника перед АТ «Райффайзен Банк Аваль», тобто стягувачем за відкритим виконавчим провадженням № 58771358.

08 травня 2019 року, у зв`язку з ухиленням ОСОБА_1 від сплати боргу та невиконанням законних вимог виконавця, при залученні працівників національної поліції, в присутності двох понятих приватним виконавцем було зроблено виїзд за місцем знаходження предмета іпотеки, а саме за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення, вручення процесуальних документів виконавчого провадження, відібрання пояснень та здійснення опису рухомого майна на підставі та у порядку Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з примусового виконання з організації примусового виконання рішень.

За зазначеною адресою в присутності всіх вищезазначених осіб, приватним виконавцем складено акт від 08.05.2020 року, згідно якого боржником відмовлено приватному виконавцю у добровільному доступі до приміщення для опису та арешту майна боржника у відповідності до процедури.

Вказані обставини самим боржником в ході розгляду матеріалів справи не заперечувались.

Однак боржник ОСОБА_1 вказує на невідповідність здійснення виконавчого провадження в цілому наполягаючи на тому, що відповідно до довідок АТ «Райффайзен Банк Аваль», які надані на запит боржника, ОСОБА_1 будь-яких фінансових зобов`язань перед банком остання не має, що стверджується відповідною довідкою банку від 13.02.2020 року за №ВЧК7/29-21.

Більше того, відповідно до довідки АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 05.09.2019 року за №81-15-9/10722, договір про здійснення виконавчого провадження між вказаним банком та приватним виконавцем Недоступом Д.М. не укладався.

Із матеріалів справи вбачається, що судове рішення було винесене на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Черкаської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль». Разом з тим представник акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» надав до суду клопотання, яким підтримав вимоги приватного виконавця, однак про обставини щодо наявних суперечностей щодо підстав відкриття виконавчого провадження суд не повідомив та жодних пояснень суду не надав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, розділом 7 зазначеного Закону передбачено порядок звернення стягнення на майно боржника.

Так, ч. 8 ст. 48 Закону регламентує, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження у даній справі було відкрито 02.04.2019 року.

Проте, вперше з запитами до компетентних органів з метою з`ясування майнового стану боржника приватний виконавець звернувся у травні 2019 року.

Повторно аналогічні запити не були направлені приватним виконавцем.

Відповідно п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника.

Однак матеріали справи не містять жодних відомостей про те чи був боржник повідомлений про необхідність здійснення таких дій, чи повідомляв він про джерело своїх доходів, чи подавав зазначену декларацію, чи був завчасно повідомлений про проведення такого огляду, про необхідність допуску приватного виконавця до будинку, в якому він проживає, тощо.

У ст. 30 Конституції України зазначено, що кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тобто обмеження права на недоторканість житла чи іншого володіння особи можливе виключно на підставі вмотивованого судового рішення.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що за цією статтею Конвенції держава виконає свої зобов`язання не тільки, якщо просто утримається від дій, що ці права порушують, а і за умови, що буде діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Враховуючи зазначені положення про недоторканість житла, примусове проникнення до житла боржника, при проведенні виконавчих дій, на думку суду є крайнім заходом, спрямованим на своєчасне виконання судового рішення, за наявності достатніх доказів, які свідчать, що всі можливості щодо здійснення виконавчих дій в площині Закону України "Про виконавче провадження" вичерпано і боржник перешкоджає проведенню виконавчих дій.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на достатніх доказах, які переконливо підтверджують умисне перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Дійсно нормами п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Аналізуючи обставини викладені в поданні, обсяг проведених виконавчих дій, суд приходить до обґрунтованого висновку, що подання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено вКонституцїі Україний міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положеньЗакону України «Про виконавче пповадження`та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Також слід зазначити, що згідно ст. 10 Закону України „Про виконавче провадженнязаходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Примусове проникнення до житла не є першочерговим заходом примусового виконання рішення суду.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази того, що безпосередньо боржник, або члени його родини отримували постанову про відкриття виконавчого провадження, виклики державного виконавця, окрім того наявні суттєві суперечності щодо правомірності взагалі здійснення проведення такого виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив відсутність достатніх підстав для задоволення подання виконавця про примусове проникнення до житла боржника, яке є крайнім заходом при проведенні виконавчих дій, і може застосовуватися лише у тих обставинах, коли приватний виконавець вичерпав усі можливі шляхи для забезпечення виконання судового рішення, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження"

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», п. 1 ч. 1 ст. 258, 259, 260, 438 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про примусове проникнення до житла фізичної особи – боржника ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений судовим рішенням термін оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя Середа Л.В.