Рішення № 90423489, 09.07.2020, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/180/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2020 р. м. Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді – Савчак А.В.,

секретаря судового засідання – Вовк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» про стягнення коштів,

встановив:

У лютому 2020 року представник позивача-адвокат Таганцов Б.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «АК Плюс» про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що 04.05.2019 року між позивачем та відповідачем ТОВ «АК Плюс» було підписано договір про приєднання до публічного договору № APLV000000000055617 у вигляді заяви про приєднання до публічного договору фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті Компанії www.AK24.cm.ua (далі-договір). За цим Договором Лізингодавець передає Лізингоодержувачу в лізинг - автомобіль згідно Специфікації, викладеної у Додатку №1, строк лізингу 60 місяців. Згідно додатку №2 до договору про надання фінансового лізингу сторонами погоджено графік та суми платежів за договором № APLV000000000055617. Згідно п.14.1.7 договору, після прийняття Лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу Лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 31400 грн. Згідно п.14.3 договору, щомісячно в період сплати Лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 4450 грн. та відшкодовує Лізингодавцю всі витрати Лізингодавця, що пов`язані з виконанням Договору, та які виникли у Лізингодавця протягом місяця, який передує поточний місяць.

На виконання умов договору відповідач ТОВ «АК Плюс» передав Позивачу автомобіль Ford Fiesta 2007 року випуску згідно Додатку №1 до Договору.

Згідно додатку №2 до Договору Позивачем вносились платежі відповідно до виписки по рахунку на загальну 58649 грн. Загальна сума сплачених коштів ТОВ «АК Плюс» - 58649 грн., що підтверджується квитанциями.

20.01.2020 р. представником відповідача автомобіль вилучено, підписано Акт прийому-передачі. Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст.799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст.220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6- 2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16, від 18 січня 2017 року по справі № 6-648цс16.

Разом з тим, аналіз змісту спірного договору лізингу від 04.05.2019 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім обов`язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, передбачених договором та законом, звужені обов`язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, одночасно значно розширені права лізингодавця. Укладений договір із ТОВ «АК Плюс» невідповідає вимогам Закону «Про захист прав споживачів», а саме: ст. 18 (його умови є несправедливими), ст. 19 (застосована нечесна підприємницька діяльність) Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» (код ЄДРПОУ - 41758919) суму коштів у розмірі 58649 гривень, а тому просить стягнути з ТОВ «АК Плюс» на її користь 58949 грн. та понесені нею судові витрати.

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 19.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позов, заяв та клопотань не подавав. Матеріали позовної заяви та ухвала суду надсилалась відповідача на зазначену ним електронну адресу. Крім цього відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Згідно із ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Окрім того, згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 04.05.2019р. за № APLV000000000055617 між ОСОБА_1 та ТОВ «АК Плюс» укладений договір фінансового лізингу, за яким відповідач, як лізингодавець, зобов`язується, передати за плату у лізинг позивачу, як лізингоодержувачу, транспортний засіб - марка (модель): Ford Fiesta 2007 року випуску, номер кузову- НОМЕР_1 , реєстраційний номер – НОМЕР_2 , вартістю 157 000грн., строк лізингу 60 місяців. Розмір авансового платежу – 31400грн.

Згідно специфікації та акту приймання-передачі, який є Додатком №1 до Договору фінансового лізингу, вартість автомобіля Ford Fiesta 2007 року випуску, становить 157 000,00 грн.

Розмір щомісячних платежів за спірним договором лізингу передбачений сторонами у Додатку №2 до Договору лізингу, який становить графік щомісячних лізингових платежів становить у розмірі 4450 грн.

Згідно прибуткового касового ордеру №ICKTJ05083DU4B від 08.05.2019р. слідує, що позивач сплатила на рахунок ТОВ «АК Плюс» авансовий платіж на автомобіль у розмірі 31400грн.

Згідно з квитанції та платежів з карткового рахунку вбачається , що позивач сплачувала лізингові платежі за договором, а саме:

05.06.2019р. – 4450грн.,

04.07.2019р. – 4450грн.,

05.08.2019р. – 4450грн.,

23.09.2019р. – 4450грн.,

22.10.2019р. – 4999грн.,

16.01.2020р. - 4450грн.,

що становить загальну суму внесених коштів 58649 грн.

20.01.2020 р. згідно акту приймання-передачі предмету лізингу на вимогу ТОВ «АК Плюс», у зв`язку з заборгованістю по виконанню договору, ОСОБА_1 повернула Лізингодавцю предмет лізингу - автомобіль Ford Fiesta 2007 року випуску.

Згідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст.806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, спірний договір фінансового лізингу є непрямим, оскільки сторонами обумовлено, що лізингодавець зобов`язується придбати предмет лізингу в майбутньому (отримати право власності) та передати в подальшому у користування лізингоодержувачу.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, такий договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом до ТОВ «АК Плюс» про стягнення сплачених коштів на загальну суму 58649грн., позивач ОСОБА_2 посилалася на те, що при укладенні договору фінансового лізингу від 04.05.2019р.за № APLV000000000055617 не було дотримано вимог законодавства щодо його обов`язкового нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 ст.220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2766цс15 від 16.12.2015 року.

Частиною 1 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані й роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з п. п. 7, 10 Постанови пленуму ВСУ N 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів сплачених нею за договором фінансового лізингу є наслідком недійсності нікчемного правочину, суд дійшов висновку про її задоволення.

Враховуючи те, що укладений між сторонами договір не відповідає вимогам закону щодо форми правочину в частині обов`язкового нотаріального посвідчення, а отже, є нікчемним, а тому мають місце правові підстави для визнання договору нікчемним та стягнення у відповідності до ст.216 ЦК України, з ТОВ «АК Плюс» на користь позивача сплаченої суми у розмірі 58649 грн., а саме в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо стягнення коштів за надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження витрат за надання правничої допомоги, подано до суду орієнтовний розрахунок суми судових витрат на загальну суму 11408,00 грн.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), акт прийому-передачі.

Оскільки позивачем не було подано до суду договір про надання правових послуг, квитанцію про сплату гонорару, акту приймання-передачі наданої допомоги, а тому суд вважає за необхідне відповідно до ч. 8 ст.141ЦПК України встановити ОСОБА_1 п`ятиденний строк після ухвалення рішення для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу з призначення судового засідання.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на викладене необхідно стягнути з ТОВ «АК Плюс» на користь Держави судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 11, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 58649 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот сорок дев`ять) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» на користь держави судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 8 ст.141ЦПК України встановити ОСОБА_1 п`ятиденний строк після ухвалення рішення для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. В. Савчак