Рішення № 90420565, 19.06.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/20195/19

Провадження № 2/234/870/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Сухоручко Ю.О.,

при секретарі Харьковій Т.С.,

представника відповідача Тимошенко І.В ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 )

до

Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» ЄДРПОУ 05763599 (місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого, 5),

третя особа - яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, бул.Машинобудівників, 37),

про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.11.2019 р. позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позову зазначила, що вона безперервно працювала на ПрАТ «НКМЗ» з 29.05.1976р. до 05.04.2007 року у фасонно сталеливарному цеху № 1, на посаді стрижневика ручної формовки 27 років 6 місяців 20 днів, яка є роботою зі шкідливими та небезпечними умовами праці та в умовах впливу шкідливих чинників. Вона працювала в умовах, перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. 27.02.2007 року за результатами медичного обстеження в Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька лікарсько-експертною комісією виданий висновок № 736 про наявність у неї професійного захворювання – вібраційної хвороби другого ступеню – синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок зі стійкими нейротрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді кістовидних просвітлень у правій головчатій та крючковидній кістках, у дистальному епіфізі правої лучової кістки, в середній фаланзі ІІ пальця правої кисті, еностаза у головці другої п`ястної кисті, деформуючий остеартроз міжфалангових та п`ясно-фалангових суглобів, деформуючий остеоартроз правого ліктьового суглоба першої стадії з больовим синдромом, обмеження розгинання, периферичний ангиодіостоничний синдром з акроспазмами.

Факт професійного захворювання підтверджено відповідною комісією, яка провела перевірку умов праці у фасоносталеливарному цеху № 1 ПрАТ «НКМЗ» та склала акт розслідування хронічного професійного захворювання від 12.03.2007 року. Даним актом встановлено, що причиною професійного захворювання у ОСОБА_2 стала тривала робота в умовах дії на працюючого підвищеного рівня локальної вібрації, перевищуючих гранично допустимі рівні ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації», низької температури повітря в холодний період року та недосконалість технологічного процесу.

05.04.2007 року обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія в м.Донецьк, вперше визнала її захворювання професійним з втратою 30% працездатності, та встановила третю групу інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК від 05.04.2007 року серії ДОН-04 № 049614, серії ДОН-05 № 079475 та пенсійним посвідченням ААБ НОМЕР_1 509939 від 01.08.2007 року.

27.03.2008 року вона повторно пройшла обстеження в м.Донецьк та обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія підтвердила, що її захворювання є пройесійним та безстроковим з 40% втрати працездатності (вібраційна хвороба) та підтвердила наявність у неї інвалідності третьої групи. Цей факт зафіксований довідками МСЕК серії ДОН-04 № 051076 та серії ДОН-05 № 162459 від 28.03.2008 року.

У зв`язку з отриманням професійного захворювання, вона була змушена знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження лікування була визначена висновком МСЕК для підтримки здоров`я. Внаслідок погіршення стану здоров`я, вона неодноразово проходила курси лікування в обласній клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька, а саме: у жовтні 2006 року, лютому 2007 року та 2008 року, а також, у місцевих лікарнях м.Краматорська: серпень-вересень 2007 року, січень-грудень 2008 року, листопад 2009, 2011, 2013 років, березні та квітні 2010 року, жовтні 2013,2016,2018 років. Останній раз вона зверталася за медичною допомогою у листопаді 2019 року та її було направлено на санаторно-курортне лікування.

У зв`язку з отриманим професійного захворювання позивач зазнала фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання їй моральної шкоди. Позивачу на час захворювання було 50 років, це час життєвого розквіту, пора зрілості. Позивач будувала плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан її здоров`я є невідновним, внаслідок чого вона отримала психологічну травму. Внаслідок такого захворювання змінився її життєвий уклад, її життя зазнало суттєвих змін: вона частково втратила працездатність, обмежена під час вибору міста праці, час від часу відчуває фізичний біль у суглобах, погано спить, відчуває шум в голові та вухах. Стан її здоров`я дуже незадовільний, вона не може вести нормальний спосіб життя, порушилась душевна рівновага, порушилися зв`язки з оточуючими, стало неможливо продовжувати активний спосіб життя, хвороба позбавила її можливостей реалізації своїх звичок та бажань, порушились нормальні зв`язки у сім`ї та з оточуючими. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері у стосунках з рідними та оточуючими, фізичному болю та стражданнях, які вона зазнала безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Заподіяна шкода, завдана позивачу внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ «НКМЗ».

Згода її на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 40 000 грн., та вважає даний розмір мінімальною компенсацією за перенесені нею душевні страждання.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 02.12.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання.

В судове засідання позивач та її представник – адвокат Писаренко Г.А. не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, також надала відзив на позов, в якому зазначила, що в позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, «що діями ПрАТ «НКМЗ», який не забезпечив безпечні умови праці, їй заподіяно моральну шкоду», але така думка є помилковою і спростовується наступним.

В ч. 6 ст. 153 КЗпП України передбачено, що у разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Згідно ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Отже, діюче законодавство допускає використання небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці у разі неможливості повного усунення за умови одержання відповідного дозволу.

Дотримуючись вищенаведених норм закону, відповідач одержав від Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, на які має право працівник, закріплені в ст. 7 Закону України «Про охорону праці», а саме, працівники безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, додаткову оплачувану відпустку, оплату праці у підвищеному розмірі.

На виконання ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону праці», відповідач проінформував позивача під розписку про умови праці та про наявність на її робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що підтверджується наказами про прийняття на роботу. Таким чином, позивач усвідомлювала наслідки такої роботи та добровільно на неї погодилася.

Крім того, відповідач неухильно забезпечував надання позивачу пільг та компенсацій за важкі умови праці, закріплені Колективним договором, а саме: надавав щорічну додаткову відпустку, здійснював доплати за несприятливі умови праці, надавав одноразову допомогу за вислугу років, надавав щорічну додаткову відпустку, безоплатно проводив видачу молока та інших різнозначних продуктів, з власної ініціативи забезпечував безоплатним харчуванням.

З вищенаведеного вбачається, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив їй пільги та компенсації гарантовані законом.

Вважає, що доводи позивача про отримання нею психологічної травми та нервових зривів не підтверджено наданими доказами. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи зазначені у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову.

З письмових пояснень представника третьої особи вбачається, що ОСОБА_2 були призначені щомісячні страхові виплати та санаторно-курортне лікування. За таких обставин, вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілого не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей, оскільки моральна шкоди на є страховою виплатою, що просить врахувати при розгляді справи.

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працювала на ПрАТ «НКМЗ» з 29.05.1976р. до 05.04.2007 року на різних посадах. 14.09.1978р. її було переведено у фасонно сталеливарному цеху № 1, на посаді стрижневика ручної формовки, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.10-11) та копіями наказ про прийняття на роботу та переведення.

27.02.2007 року за результатами медичного обстеження в Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька лікарсько-експертною комісією виданий висновок № 736 про наявність у неї професійного захворювання – вібраційної хвороби другого ступеню – синдром вегето-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок зі стійкими нейротрофічними порушеннями у кістках рук у вигляді кістовидних просвітлень у правій головчатій та крючковидній кістках, у дистальному епіфізі правої лучової кістки, в середній фаланзі ІІ пальця правої кисті, еностаза у головці другої п`ястної кисті, деформуючий остеартроз міжфалангових та п`ясно-фалангових суглобів, деформуючий остеоартроз правого ліктьового суглоба першої стадії з больовим синдромом, обмеження розгинання, периферичний ангиодіостоничний синдром з акроспазмами. (а.с.16).

Факт професійного захворювання підтверджено відповідною комісією, яка провела перевірку умов праці у фасоносталеливарному цеху № 1 ПрАТ «НКМЗ» та склала акт розслідування хронічного професійного захворювання від 12.03.2007 року. Даним актом встановлено, що причиною професійного захворювання у ОСОБА_2 стала тривала робота в умовах дії на працюючого підвищеного рівня локальної вібрації, перевищуючих гранично допустимі рівні ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації», низької температури повітря в холодний період року та недосконалість технологічного процесу. (а.с.17-19).

05.04.2007 року обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія в м.Донецьк, вперше визнала її захворювання професійним з втратою 30% працездатності, та встановила третю групу інвалідності, що підтверджується довідками МСЕК від 05.04.2007 року серії ДОН-04 № 049614, серії ДОН-05 № 079475 та пенсійним посвідченням ААБ НОМЕР_1 509939 від 01.08.2007 року. (а.с.9,12,13).

27.03.2008 року вона повторно пройшла обстеження в м.Донецьк та обласна профпатологічна медико-соціальна експертна комісія підтвердила, що її захворювання є пройесійним та безстроковим з 40% втрати працездатності (вібраційна хвороба) та підтвердила наявність у неї інвалідності третьої групи. Цей факт зафіксований довідками МСЕК серії ДОН-04 № 051076 та серії ДОН-05 № 162459 від 28.03.2008 року. (а.с.14-15).

У зв`язку з отриманням професійного захворювання, позивач була змушена знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження лікування була визначена висновком МСЕК для підтримки здоров`я. Внаслідок погіршення стану здоров`я, вона неодноразово проходила курси лікування в обласній клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька, а саме: у жовтні 2006 року, лютому 2007 року та 2008 року, а також, у місцевих лікарнях м.Краматорська: серпень-вересень 2007 року, січень-грудень 2008 року, листопад 2009, 2011, 2013 років, березні та квітні 2010 року, жовтні 2013,2016,2018 років. Останній раз вона зверталася за медичною допомогою у листопаді 2019 року та її було направлено на санаторно-курортне лікування. (а.с.20-34).

Державний комітет України по нагляду за охороною праці Територіальне управління Держнадзорохоронпраці по Донецькій області надало Дозвіл № 069.03.14.37.10.1 Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на початок роботи підприємства по заготівлі, переробки, в тому числі металургійної, металобрухту кольорових та чорних металів, з 07 лютого 2003 року.

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду надало Дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року.

На підставі ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення їй моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач була обізнана про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов`язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов`язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ» отримала професійне захворювання і їй було встановлено 40% втрати професійної працездатності.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просила потерпіла.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 40 % , встановлену 3 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у її життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн. (ставка судового збору станом на дату звернення позивача в суд з позовом).

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа - яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн. (сорок тисяч гривен 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе) 5 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в Донецькій апеляційний суд через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області Ю.О. Сухоручко