Ухвала суду № 90420518, 15.06.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8602/15-ц

Провадження № 4-с/234/11/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Сухоручко Ю.О.,

при секретарі Харьковій Т.С.,

з участю представника стягувача ОСОБА_1 М ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на бездіяльність старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Николенка Євгена Ігоровича, боржник – ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник стягувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Николенка Євгена Ігоровича в якій зазначив, що 23.10.2015 р. Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення, яким стягнув зі ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 06.10.2006 р. у сумі 13962,83 долари США. Рішення суду набрало законної сили 03.11.2015 р. та в цей же день були видані виконавчі листи, на підставі яких ними подана заява про відкриття виконавчого провадження. 03.02.2016 р. державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 50061489. 19.02.2016 р. було прийнято постанову про арешт майна божника та оголошено заборону на його відчуження. 24.01.2020 р. постановою старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Николенком Є.І. прийнято зазначене виконавче провадження. Станом на час подачі скарги рішення суду не виконано, виконавчі дії не проводяться. Вважає, що старшим державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Николенком Є.І. порушено вимоги статей 13,18,48 ЗУ «Про виконавче провадження», допущено бездіяльність, оскільки не вчинено дій з ефективного і своєчасного виконання рішення суду, не арештовано, не описано та не звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику, не проведені інші дії для своєчасного і повного виконання рішення суду, не вжито належних заходів з розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, виконавець не звертався з поданням про встановлення тимчасово обмеження у праві виїзду боржника від виконання зобов`язань. Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником виявлено майно у виді будинка по АДРЕСА_1 та квартиру по АДРЕСА_2 . Оскільки рішенням суду стягнуто заборгованість, тому не розповсюджуються на правовідносини з реалізації спірного іпотечного майна боржника обмеження, встановлені ст. 9 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім того, вважає, що допущена бездіяльність порушує права стягувача, оскільки не здійснено жодних дій щодо звернення стягнення на майно, в тому числі, що є предметом іпотеки належить боржнику та безпідставно звільнено від виконання рішення боржника. Просить визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні № 50061489 та зобов`язати його здійснити всі необхідні дії, визначені ЗУ «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на майно боржника для належного виконання рішення суду від 23.10.2015 р. по справі 234/8602/15.

В судовому засіданні представник стягувача підтримав доводи скарги та показав, що боржнику ОСОБА_3 належить будинок по АДРЕСА_1 та квартира по АДРЕСА_2 . Боржник фактично проживає по АДРЕСА_2 , оскільки ці дані зазначені ним у кредитному договорі та у паспорті, тобто зазначена квартира не є єдиним житлом боржника та єдиним місцем проживання, тому державний виконавець повинен був звернути стягнення на неї.

Старший державний виконавець Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Николенко Є.І. в судове засідання не з`явився, просив розглядати скаргу у його відсутність, надав відзив на скаргу, в якому зазначив, що на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 50061489, відкрите 03.02.2016 р. на підставі виконавчого листа №2/234/4079/15, про стягнення зі ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у сумі 13962, 83 доларів США. З метою виявлення майна та джерел отримання боржником доходів, державним виконавцем на підставі ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» скеровані запити до обліково – реєстраційних установ. Відповідно до відповіді Управління Пенсійного Фонду України та Державної фіскальної служби України, боржник не перебуває на обліку та відсутні відкриті рахунки у банківських установах. За даними регіонального сервісного центру за боржником не зареєстровано рухоме майно. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником зареєстроване нерухоме майно на підставі договору іпотеки за адресами: АДРЕСА_3 ; 2) 1/4 частка квартири по АДРЕСА_2 . Відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті. Просив відмовити у задоволенні скарги.

Боржник ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Повно та всебічно дослідивши матеріали скарги, з`ясувавши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23.10.2015 р. зі ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було стягнуто суму боргу за договором кредиту в розмірі 13962,83 доларів США (еквівалент за курсом НБУ станом на 21.05.2015р. становить 290566,49грн) та понесені витрати по судовому збору в сумі 2905,66грн. Рішення набрало законної сили 03.11.2015 р. (а.с. 74-76)

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ» «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ»), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, а саме за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

03.02.2016 р. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 50061489 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у сумі 293 472, 15 грн. на підставі виконавчого листа, виданого Краматорським міським судом Донецької області від 03.11.2015 р. (а.с. 7-9, 17-19)

19.02.2016 р. була винесена постанова про арешт майна божника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 із забороною здійснювати відчуження будь – якого майна, яке належить йому. (а.с. 7-9, 16)

Постановою від 24.01.2020 р. старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Николенка Є.І. зазначене виконавче провадження прийняте до його виконання. (а.с. 7-11)

Як було зазначено у відзиві державним виконавцем, ним, в ході примусового виконання виконавчого провадження були зроблені запити до обліково –реєстраційних установ, але відповідно до відповіді Управління Пенсійного Фонду України та Державної фіскальної служби України, боржник не перебуває на обліку та відсутні відкриті рахунки у банківських установах. За даними регіонального сервісного центру за боржником не зареєстровано рухоме майно. 05.05.2020 р. був здійснений вихід за адресами: АДРЕСА_4 , але встановлено, що боржник ОСОБА_3 за вказаними адресами не мешкає.

З інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що боржнику ОСОБА_3 на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: ј частина квартири АДРЕСА_5 (договір іпотеки 1-2557 від 27.03.2006 р.), земельна ділянка та Ѕ частка будинку АДРЕСА_6 а саме АДРЕСА_7 АДРЕСА_8 (договір іпотеки № 3731 від 06.10.2006 р.), розмір основного зобов`язання 15137,50 доларів США. На зазначене майно накладений арешт та оголошена заборона на його відчуження. (а.с. 12-15, 41-44)

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», положення частини першої цієї статті, крім зупинення дії статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти ) Закону України «Про іпотеку», не поширюються на нерухоме майно фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб - суб`єктів малого і середнього підприємництва, місцем розташування якого є територія проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами, укладеними після 01.01.2018 р., або за договорами, до яких після 01.01.2018 р. за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов`язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Згідно ст. 1 Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Указом Президента України №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Проте у назві Указу не йдеться про завершення АТО, а текст його не оприлюднений.

З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , яке перебуває в іпотеці, знаходиться у м. Краматорську Донецької області, тому на нього розповсюджуються норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», які на теперішній час є чинними.

Отже, відсутні підстави вважати, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» втратив чинність, оскільки ним прямо визначено, що він втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції та його дія поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або закінчення військових дій на території України.

Крім того, Указ Президента про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався. Те, що м. Краматорськ Донецької області не значиться в переліку тимчасово окупованих територій, а тому дія частини 1 статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо зупинення дії статей 41, 43-47 Закону України «Про іпотеку» не поширюється на порядок виконання спірного судового рішення, не має правового значення, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» певні обмеження застосовуються щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, яка є відмінною від тимчасово окупованої території. Перелік населених пунктів на території яких здійснювалась антитерористична операція визначено розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275 р та у п. 13 зазначено м. Краматорськ, як населений пункт на території якого проводилось антитерористична операція. На даний час Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є чинним.

Крім того, представник стягувача обґрунтовуючи наявність бездіяльності у діях державного виконавця посилався на те, що постановою Верховного Суду від 3 березня 2018 року по справі № 908/1245/15-г було зроблено правовий висновок, за яким вказано, що оскільки рішенням суду стягнуто суму заборгованості, то не розповсюджуються на правовідносини з реалізації спірного іпотечного майна боржника обмеження, встановлені ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», бо примусове виконання судового рішення у цій справі повинно здійснюватися у порядку норм Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, суд не погоджується з такими доводами представника стягувача, оскільки у вказаній постанові Верховний Суд зазначав, що за ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або за договором про задоволення вимог іпотекодержателя за ч. 3ст. 33 Закону України «Про іпотеку», а нормами ст.36,37,38 якого також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ч. 7 якої примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином Верховним Суд вказав, що передбачений розділом V Закону України «Про іпотеку» та ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.39,41 Закону України «Про іпотеку»). У той же час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України «Про виконавче провадження», а не нормами Закону України «Про іпотеку».

Натомість, суд зауважує, що за ч. 3 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, суд вважає безпідставною вимогу стягувача про визнання неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Николенка Є.І. щодо нездійснення дій для звернення стягнення на майно боржника, оскільки враховуючи норми ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», які цілеспрямовано введені державою з метою захисту прав громадян, які проживають на території України, на якій проводилась антитерористична операція, - звернення стягнення на предмет іпотеки, не може здійснюватися до закінчення дії цього Закону, навіть у рамках виконавчого провадження з примусового стягнення суми боргу, оскільки за ст. 48, 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на майно боржника відбувається на підставі постанови державного виконавця, а примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Положення Закону України «Про виконавче провадження» підлягають застосуванню виключно у поєднані із положеннями ст. 9, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якими зупинена реалізація предмета іпотеки на період дії такого Закону, та приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись, ст. ст. 260,261, 447-453 ЦПК, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на бездіяльність старшого державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Николенка Євгена Ігоровича, боржник – ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області Ю.О. Сухоручко