Рішення № 9042008, 09.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

09.03.10

           Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18

Іменем України

           РІШЕННЯ

03.03.10. Справа № 15/155/32.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Агромінпостач», 61022, м.Харків, пр.. Правди, 10, к.27-Є.

До відповідача- Приватного підприємства «Олишівське», 15575, смт. Олишівка Чернігівського району, вул. Чернігівська, 3.

Про стягнення 41485,57 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом –не з»явився.

Від відповідача за первісним позовом –Куйбіда С.І.-директор, Оніщенко В.В., за дов. від 08.02.10.

          С У Т Ь С П О Р У:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №56/8 від 10.07.08 у сумі 30000 грн., 7500 грн. штрафу, 2932,20 грн. пені за період з 07.04. по 11.09.09, 663,78 грн. витрат від інфляції за квітень-серпень 2009 р., 389,59 грн. –3% річних станом на 11.09.09, судові витрати по справі у тому числі і на послуги адвоката у розмірі 8200 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов»язань щодо строків розрахунку за виконані роботи.

Доповненням до позовної заяви від 03.12.09 позивач зменшив розмір позовних вимог у зв»язку зі сплатою відповідачем заборгованості у сумі 30000 грн. Просить стягнути з відповідача 7500 грн. штрафу, 3370,46 грн. пені з 07.04. по 07.10.09, 1187,27 грн. витрат від інфляції за квітень-жовтень 2009 р., 468,49 грн. процентів річних з 07.04. по 13.10.09, судові витрати по справі у тому числі і на послуги адвоката у розмірі 8200 грн.

Вказане доповнення позивача не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін, не суперечить закону, а тому прийняте судом.

Доповненням до позовної заяви від 19.01.10 позивач повідомив суд, що попереднє доповнення від 03.12.09 містить суттєві помилки. У цьому доповненні позивач посилається на те, що на підставі ст.534 Цивільного кодексу України в рахунок платежу відповідача у сумі 30000 грн. позивачем погашено вимоги у такій черговості: у першу чергу витрати на послуги адвоката у сумі 8200 грн.; у другу чергу –три проценти річних у сумі 468,49 грн., штраф на суму 7500 грн., пеня у сумі 3370,46 грн.; а у третю чергу була оплачена основна сума заборгованості. В зв»язку із цим сума боргу відповідача складає 20448,04 грн. яку позивач просить стягнути на його користь. Також додатково позивачем нараховану на вказану суму боргу витрати від інфляції за період з жовтня по грудень 2009 р. у сумі 598,72 грн. та три проценти річних за період з 14.10.09 по 27.01.10 у сумі 178,15 грн.

Позивач вважає, що витрати, які пов»язані зі сплатою послуг адвоката, сприяли одержанню виконання, а тому їх слід вважати витратами, які пов»язані з одержанням виконання. Вказане обґрунтовується тим, що договір про надання послуг адвоката, укладено до виконання зобов»язання боржником, до одержання коштів від останнього також направлено претензію та позовну заяву від 11.09.09 в яких відповідача повідомлено про оплату штрафних санкцій, процентів, інфляційних витрат та витрат на послуги адвоката, позивачем сплачено витрати на адвокатські послуги до дати одержання виконання, а акт приймання-передачі робіт між позивачем та адвокатом підписано на наступний день після отримання коштів від відповідача.

Доповненням від 19.01.10 позивач просить стягнути з відповідача витрати від інфляції та проценти річних за період, який не увійшов до позовної заяви та до доповнення від 03.12.09, що не суперечить закону, а тому суд ці вимоги приймає до розгляду.

Оскільки позивачем не знято з розгляду первісні позовні вимоги з урахуванням доповнень від 03.12.09 та від 19.01.10 вони розглядаються судом у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав посилаючись на несвоєчасне виконання позивачем зобов»язань за договором що призвело до нанесення йому значних збитків, повний розрахунок з позивачем до дати звернення останнім до суду.

Не з»явлення у судове засідання 03.03.10 представника позивача не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки про час та місце розгляду справи позивача повідомлено належним чином шляхом направлення ухвали про відкладення розгляду справи за його поштовою адресою, та зважаючи на те, що матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду. При вирішення цього питання судом враховується і строки вирішення спору, які встановлені ст.69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників відповідача суд встановив таке.

10.07.08 між сторонами укладено договір підряду №56/8 за яким ТОВ «ТПК «Агромінпостач»( підрядник ) зобов»язався змонтувати із належних Замовнику ( ПП «Олишівське») комплектуючих зерносушарку ЗШ-1500Г у кількості 1 шт., а також виконати її наладку та введення у експлуатацію.

В договорі сторони погодили, що: вартість робіт складає 30000 грн.; остаточний розрахунок Замовник проводить на протязі 5 днів з моменту підписання підсумкового акта здачі-приймання виконаних робіт; строк виконання робіт –до 30.09.08 при умові надання обладнання для монтажу до 01.09.09 ( п.п.1.1, 2.1, 2.5, 3.1 договору ).

02.04.09 представниками сторін підписано акт здачі-приймання по договору №56/8 від 10.07.08 на суму 30000 грн.

Платіжним дорученням № 666 від 14.10.09 відповідачем проведено оплату за виконані роботи за договором у повній сумі 30000 грн.

Оскільки позивач доповненням від 03.12.09 зменшив свої позовні вимоги на суму боргу, стягнення 30000 грн. боргу вже не входить до предмету спору.

Обгрунтування позивачем черговості погашення вимог за отриманими від відповідача коштами судом відхиляються з наступних підстав.

У договорі між сторонами від 10.07.08 не врегульовано питання черговості погашення вимог за грошовим зобов»язанням при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов»язання, а тому у даному випадку можливо застосування ст.534 Цивільного кодексу України.

Згідно з цією статтею у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов»язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов»язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

А тому, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов’язком сторони, і пов’язано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником розміру оплати останнього за надані цим представником послуги.

Згідно з ст.44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката віднесено до складу судових витрат і їх розподіл між сторонами здійснюється за правилами ст.49 ГПК України.

Отже, оплата послуг адвоката за укладеним між останнім та позивачем договором є судовими витратами, а не витратами кредитора, які пов»язані з одержанням виконання, і сплачені адвокату суми не можуть погашатись у черговості, яка визначена ст.534 Цивільного кодексу України.

Також неправомірним є застосування цієї ж статті для погашення вимог кредитора по інфляційним витратам.

Черговість погашення вимог за даним предметом спору можливо було застосувати лише щодо процентів, штрафу та пені.

Але з матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплачено борг платіжним дорученням №666 від 14.10.09 у сумі 30000 грн. з призначенням платежу: за виконані роботи зг. дог. 56/8 від 10.07.08.

Згідно з п.3.8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яку затверджено постановою Національного банку України 21.01.04 №22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.04 №377/8976, реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником який і відповідає за дані, що зазначені у цьому реквізиті.

Позовну заяву підписано позивачем 29.10.09, а судом отримано 09.11.09, тобто вже після проведення оплати відповідачем.

При цьому у позовній заяві позивач не вказує на те, що ним здійснено зарахування отриманих від відповідача коштів в порядку ст.534 Цивільного кодексу України. Навпаки позивач просить стягнути суму вже сплаченого на дату підписання позову.

В доповненні до заяви від 03.12.09 позивач повідомив про сплату основного боргу за договором і зменшив позовні вимоги на цю суму.

І лише у доповненні від 19.01.10, тобто більш ніж через три місяці після отримання від відповідача коштів, повідомив про зарахування їх у порядку ст. 534 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.33, 34 Цивільного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В доповненні до позовної заяви від 19.01.10 викладені обставини, на які ґрунтуються позовні вимоги щодо заявленої до стягнення суми, що не позбавляє позивача обов»язку підтвердити правомірність цих вимог доказами, поняття і види яких викладені у ст.32 ГПК України.

Витребуваних судом доказів про зарахування отриманих коштів в порядку, передбаченому ст.534 Цивільного кодексу України позивач не надав, звірку взаєморозрахунків з відповідачем не провів, не повідомив останнього про зарахування сплаченого боргу в порядку черговості погашення вимог у розумний термін.

Отже, належними доказами позивачем не доведено зарахування отриманих коштів у черговості, яка визначена ст.534 Цивільного кодексу України, а тому вказане обґрунтування судом відхиляється. З цих же підстав у позові про стягнення 20448,04 грн. боргу, витрат від інфляції з 14.10.09 по грудень 2009 р. та трьох процентів річних з 14.10.09 по 27.01.10 слід відмовити.

Оскільки позивачем не знято з розгляду первісні позовні вимоги з урахуванням доповнень від 03.12.09 вони розглядаються судом у повному обсязі.

Отже, предметом спору по справі є стягнення штрафу, пені, витрат від інфляції та процентів річних станом на 14.10.09.

У договорі сторони погодили що при простроченні сплати платежів згідно з п.2.5 договору Замовник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та штраф в розмірі 25% від загальної вартості договору.

Акт здачі-приймання робіт сторонами оформлено 02.04.09, а оплату робіт проведено 14.10.09 з простроченням встановленого договору терміну оплати.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.

З урахуванням цих положень закону початок строку прострочення оплати боргу відповідачем припадає на 08.04.09, а не на 07.04.09, як на це вказує позивач.

Сума пені починаючи з 08.04.09 по нарахований позивачем день –07.10.09 складає 3345,30 грн. Розмір штрафу становить 7500 грн.

Відповідно до ч.3 ст.219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії ( бездіяльність ) другої сторони зобов»язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

При вирішення питання про розмір штрафу та пені, який підлягає стягненню з відповідача, судом враховується, що сам позивач порушив зобов»язання за договором в частині строків виконання робіт на шість місяців чим сприяв правопорушенню відповідача.

Судом також враховується, що на день звернення позивача до суду сума боргу вже була сплачена у повному обсязі відповідачем.

Вказане дає підстави господарському суду для зменшення належних для стягнення з відповідача сум штрафу та пені на 50%.

Отже, на користь позивача слід стягнути 1672,65 грн. пені та 3750 грн. штрафу.

Посилання позивача у претензії від 29.05.09 №45 на те, що строки здачі робіт продовжувався на підставі п.7.1 договору у зв»язку з простроченням виконання відповідачем п.3.1, 4.1.3, 4.1 договору судом відхиляються, оскільки витребуваних ухвалами суду доказів на підтвердження вказаних обставин позивач не надав.

На підтвердження виконання умов договору відповідачем надано довідка про вартість виконаних підрядних робіт та акт приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р., які підписані 08.08.08 і підтверджують виконання відповідачем п.4.1.3 договору в частині виконання за свій рахунок фундаменту під зерносушарку не пізніше ніж за 1,5 місяців до запланованого введення об»єкта у експлуатацію.

Виконання відповідачем умов п.3.1 договору щодо надання обладнання для монтажу до 01.019.08 підтверджується копіями видаткових накладних: № да-0000288 від 24.07.08, № да-0000285 від 22.07.08, № да-0000319 від 20.08.08, № да-0000323 від 22.08.08, № да-0000343 від 05.09.08, оригінали яких оглянуті у судовому засіданні.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на користь позивача слід стягнути 3% річних за період з 08.04.09 по 13.10.09 у сумі 464,98 грн. та витрати від інфляції за цей же період у розрахованій позивачем сумі –1187,27 грн.

В іншій частині вимог по стягненню процентів річних слід відмовити в зв»язку з неправильним їх розрахунком та періодом стягнення.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на послуги адвоката в сумі 8 200 грн., які були сплачені позивачем адвокату Ключник В.В. за договором №72/9 про надання юридичних послуг від 26.08.09.

В обґрунтування заявленої суми витрат позивачем надано копію договору від 26.08.09 №72/9 про надання юридичних послуг за яким Виконавець ( адвокат Ключник С.В.) зобов»язався надати Замовнику ( позивачу у справі ) юридичні послуги з питань господарських відносин між ТОВ «ТПК «Агромінпостач»та ПП «Олишівське»за договором підряду №56/8 від 10.07.08, оригінал видаткового касового ордеру №81 від 02.10.09 що підтверджує оплату Ключнику С.В. 8200 грн. за послуги адвоката за цим договором, акт приймання – здачі наданих послуг № 1 від 15.10.09 за договором №72/9 від 26.09.09 на суму 8200 грн., копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №207 на ім»я Ключник С.В.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України “Про адвокатуру”.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/VI), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000. Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 12 Роз’яснення Вищого арбітражного суду “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 від 04.03.1998 р., вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За загальним правилом, яке встановлено ч.1 ст.33 ГПК України, докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається із акта здачі-прийняття наданих послуг адвоката від 15.10.09 в ньому не зазначено час, який потрачено адвокатом на надання усних консультацій, роботи в мережі Інтернет, складання документів. В акт включено представництво адвоката під час судового процесу, хоча під час розгляду справи у господарському суді Чернігівської області адвокат Ключник С.В. жодного разу не представляв інтереси позивача.

При вирішенні питання про обгрунтованість заявленої до стягнення суми адвокатських послуг суд також враховує і відсутність спору між сторонами по розміру заборгованості, фактичну оплату боргу до дати звернення позивача з позовом.

Отже, заявлена до стягнення сума адвокатських послуг в 8200 грн. є явно завищеною.

Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1249,75 грн. ( 10% від суми задоволених позовних вимог без урахування зменшення на 50% розміру штрафу та пені ).

Інші судові витрати по справі ( державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу ) слід покласти на сторонни пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч.2 п.4.2 роз»яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 ГПК України» якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Оскільки вже на час підписання позовної заяви до суду борг відповідачем у 30000 грн. вже було оплачено і позивачем зменшено розмір позовних вимог на суму боргу під час розгляду справи у суді, судові витрати на суму боргу не повертаються і покладаються на позивача.

Належними доказами відповідачем не доведено нанесення йому збитків простроченням виконання позивачем, а тому вказані підстави заперечення позову судом відхиляються.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково і стягнути з Приватного підприємства «Олишівське», 15575, смт. Олишівка Чернігівського району, вул. Чернігівська, 3, код 34258303, ( п/р 26001300001730 у ВАТ «Банк Демарк»м. Чернігова ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Агромінпостач», 61022, м.Харків, пр.. Правди, 10, к.27-Є, код 32629545, ( п/р 26006052297141 у від. №1 ХГРУ ПриватБанку м. Харкова ), 3750 грн. штрафу, 1672,65 грн. пені, 464,98 грн. процентів річних, 1187,27 грн. витрат від інфляції, 124,98 грн. державного мита, 71,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1249,75 грн. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині позову –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 09.03.2009 р.

Суддя Ю.В.Федоренко