Рішення № 90416875, 14.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14 липня 2020 р. справа № 520/3682/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Харківській області про: визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №104 від 10.02.2020 року в частині застосування до ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції (п. 1 наказу); 2) визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області №37 о/с від 18.02.2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області, за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»; 3) поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області; 4) стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області середній заробітку за час вимушеного прогулу; 5) стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області 300 000 (триста тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями відповідача; 6) стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що встановлені службовим розслідуванням порушення не можуть бути підставами для звільнення позивача з поліції, оскільки причина відсутності позивача на робочому місці у післяобідній час не була тривалою, а причина відсутності - поважною. Затримання позивача співробітниками УВБ ДВБ не є підставою для застосування до нього дисциплінарного порушення. На час видання наказу за наслідками службового розслідування не існувало постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Суспільні резонанс щодо події затримання поліцейського був створений правоохоронними органами, а не позивачем. Отже, відповідач не дослідив усіх обставин відсутності позивача на робочому місті 20.01.2020 року, поважності чи не поважності причин відсутності, а також не встановив усіх фактів стосовно затримання позивача працівниками ТУ ДБР у м. Полтаві та Харківського управління ДВБ НПУ та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що мали значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, отже, застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції було незаконним.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що 17.01.2020р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено запис №42020220000000032 про порушення кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України і було затримано старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 За результатами проведення службового розслідування був встановлений факт скоєння старшим оперуповноваженим ВКП Київського ВП підполковником поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні ним вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання Присяги поліцейського, п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині необхідності бути вірним Присязі поліцейського, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині професійного виконання службових обов`язків, п. 3 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині запобігання вчиненню правопорушень, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, вимог ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» та внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників підрозділів ГУНП в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 № 818.

Суд, вивчивши доводи позову, відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

ОСОБА_1 проходив безперервну службу в органах внутрішніх справ (міліції) з 14.08.1995 року, а з 07.11.2015р. продовжив публічну службу у лавах Національної поліції України.

Зокрема, 10.12.2019 року наказом №417о/с заявника - підполковника поліції ОСОБА_1 /0095734/, як прибулого з Департаменту захисту економіки Національної поліції України, було призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області.

21.01.2020 року наказом ГУНП в Харківській області №146 призначено проведення службового розслідування за фактом подій, які відбулися 20.01.2020 року. Цим же наказом позивача відсторонено від посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Висновком службового розслідування від 10.02.2020 року встановлено, що 20.01.2020 до УКЗ ГУ НП в Харківській області з Харківського управління ДВБ Національної поліції України надійшла інформація про те, що цього ж дня о 15:10год. працівниками ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, спільно з працівниками Харківського управління ДВБ НПУ під процесуальним керівництвом прокуратури Харківської області, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020220000000032, внесеному 17.01.2020р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України було затримано старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП Київського ВП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища, в ОВС з 14.08.1995, в НПУ з 07.11.2015, на посаді з 10.12.2019, перебував на службі, у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї, діючих дисциплінарних стягнень не має, який біля будинку АДРЕСА_1 , отримав неправомірну грошову винагороду у розмірі 1.500,00доларів США від громадянина за непритягнення останнього до відповідальності за матеріалами ЄО Київського ВП ГУНП в Харківській області від 17.01.2020 № 917 за фактом незаконної будівлі на території ресторану «Двор» м. Харків.

Також, у ході службового розслідування встановлено, що 22.01.2020р. ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова підполковнику поліції ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) строком на 60 днів. Суддею Московського районного суду м.Харкова визначено заставу у розмірі 105.000 гривень.

22.01.2020р. ОСОБА_1 вніс заставу, у зв`язку з чим був звільнений з-під варти цього ж дня.

Крім того, згідно з поясненнями заступника начальника відділу Харківського управління ДВБ НПУ підполковника поліції ОСОБА_4 , 20.01.2020р. приблизно о 15.00год. він спільно з іншими працівниками Харківського управління ДВБ НПУ проводили оперативно-розшукові заходи щодо документування протиправної діяльності поліцейського ОСОБА_1 , який вимагав та отримав неправомірну грошову винагороду від громадянина. Після отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди, останній почав тікати з місця вчинення правопорушення на автомобілі «Hyundai Еlantra», д.н. НОМЕР_1 , порушуючи при цьому Правила дорожнього руху. Наздогнали та заблокували працівники Харківського управління ДВБ НПУ автомобіль ОСОБА_1 на площі Сергієвській . Під час затримання у салоні автомобіля перебувала неповнолітня донька - ОСОБА_1 , яку, після блокування автомобіля працівниками Харківського управління ДВБ НПУ, ОСОБА_1 залишив в салоні автомобіля та почав тікати з місця події.

У ході службового розслідування також встановлено, що матеріали за фактом зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, розглядались поліцейськими Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП НПУ. За результатами розгляду матеріалів ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху (не вжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу) та 03.02.2020р. поліцейськими УПП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, за ст. 124 КУпАП. 03.02.2020р. матеріали адміністративної справи направлені до Дзержинського районного суду м. Харкова для прийняття рішення.

На час складання висновків службового розслідування рішення у вказаних адміністративних матеріалах судом прийнято не було.

Окрім того, під час проведення службового розслідування установлено, що у мережі Інтернет виявлено ряд публікацій критичного характеру щодо затримання у Харкові підполковника поліції.

Згідно висновками службового розслідування, скоєне позивачем діяння викликало суспільний резонанс та підриває авторитет Національної поліції України.

Таким чином, за результатами проведення службового розслідування встановлений факт скоєння старшим оперуповноваженим ВКП Київського ВП підполковником поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні ним вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання Присяги поліцейського, п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині необхідності бути вірним Присязі поліцейського, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині професійного виконання службових обов`язків, п. 3 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині запобігання вчиненню правопорушень, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, вимог ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» та внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників підрозділів ГУНП в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 15.08.2016 № 818, так як 20.01.2020 після обідньої перерви, у робочий час займався власними справами, не повідомивши про це безпосереднє керівництво.

В ході проведення службового розслідування позивач відмовився від надання пояснень за фактами подій, які мали місце 20.01.2010р. за його участю, про що складено відповідний акт від 24.01.2020 № 555/119/12-2020.

Опитані у ході службового розслідування старший оперуповноважений ВКП Київського ВП ГУ НП в Харківській області майор поліції ОСОБА_9 та оперуповноважений ВКП Київського ВП капітан поліції ОСОБА_13 пояснили, що матеріали ЄО №917 від 11.01.2020р. розглядав ОСОБА_9 у ході розгляду матеріалів вони спільно з ОСОБА_1 перебували у закладі громадського харчування «Двор», де намагалися відібрати письмові пояснення по суті. Однак поспілкуватися з керівництвом закладу не надалось можливим, оскільки нікого з керівництва не було. З працівниками закладу вони бесід компрометуючого характеру не вели.

22.01.2020р. ухвалою Московського районного суду м. Харкова по справі №643/892/20 відсторонено від посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області підозрюваного ОСОБА_1 на строк два місяці в межах строку досудового розслідування.

З даного судового рішення вбачається, що « ОСОБА_1 , відповідно до наказу № 417 о/с від 10.12.2019, займаючи посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУ НП в Харківській області, будучі працівником правоохоронного органу, 20.01.2020р., приблизно о 11:00 годині, під час телефонної розмови з власником приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 5 ОСОБА_10 , діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для особистого збагачення та з корисливих мотивів, висловив останньому вимогу передати йому 2 000 доларів США, за невчинення в інтересах ОСОБА_10 дій з використанням службового становища, а саме невжиття заходів за фактом самовільного зайняття власником вказаного приміщення земельної ділянки та здійснення незаконної прибудови, яку використовували для розширення площі кафе.

У ході даної розмови, ОСОБА_10 домовився із ОСОБА_1 про зменшення суми неправомірної вигоди до 1.500,00доларів США.

У подальшому, 20.01.2020р. приблизно о 15:00 годин ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля будівлі № 11 на площі Конституції у м. Харкові і знаходячись у салоні автомобіля «Hyundai Elantra», р.н. НОМЕР_1 , одержав від представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 обумовлену суму неправомірної вигоди у розмірі 1 500 доларів США (згідно з курсом Національного Банку України станом на 20.01.2020 складало 36 379 грн.) за не вчинення ним дій в інтересах ОСОБА_10 з використанням службового становища, а саме невжиття заходів за фактом самовільного зайняття власником вказаного приміщення земельної ділянки та здійснення незаконної прибудови, яку використовували для розширення площі кафе.

В подальшому, ОСОБА_1 помітив за собою стеження та намагався зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення. При цьому, по путі руху, на Майдані Павлівський, поблизу будинку № 5, ОСОБА_1 через переднє праве пасажирське вікно керованого ним автомобіля «Hyndai Elantra» р/н НОМЕР_1 викинув отриману ним суму неправомірної вигоди у розмірі 1500 доларів США, після чого продовжив рух у напрямку вул. Клочківській в м. Харкові.

У цей же день, о 15:18 годин злочинна діяльність ОСОБА_1 була припинена та його затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України.»

10.02.2020 року відповідачем прийнято наказ №104 від 10.02.2020 року в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції (далі - Наказ №104).

18.02.2020 року відповідачем прийнято наказ №37 о/с від 18.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Наказ №37).

Цього ж дня ГУ НП в Харківській області на адресу позивача було направлено лист за вих. № 1156/119-12/01-2020 разом з витягом з наказу про звільнення.

Не погодившись із відповідністю закону вчиненого владного управлінського волевиявлення з приводу застосування дисциплінарного покарання, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, (далі за текстом - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", згідно ч.3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно із ч., 1, 2 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відповідно до ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із ч. 1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі за текстом - Порядок № 893).

Відповідно до п. 1,2 розд. ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку (п. 2 розд ІІ Порядку № 893).

Відповідно до вимог п. 4 розд V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: - наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; - наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; - ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; - обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; - відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; - вид і розмір заподіяної шкоди; - причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з п. 13 розд. V Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

Абзацем 2 п. 7 розд. ІV Порядку № 893 встановлено, що відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Відповідно п. 2 розд. VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Розглядаючи справу в частині епізоду відповідності закону наданої відповідачем кваліфікації діяння заявника з приводу відсутності за місцем служби у якості дисциплінарного проступку - порушення вимог ч. 2 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію» та внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників підрозділів ГУ НП в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 15.08.2016р. № 818, суд виходить із таких міркувань.

Згідно з внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників підрозділів ГУ НП в Харківській області, початок робочого дня припадає на 9-00 год., обідня перерва триває 45 хвилин з 13.00 по 13.45 год., закінчення робочого дня у понеділок, вівторок, середу, четвер припадає на 18.00 год., у п`ятницю - на 16.45 год., вихідні дні - субота та неділя.

З пояснень начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області Назаренка І.В. та заступника начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області Балика С.О. вбачається, що позивач призначений до Київського ВПП у грудні 2019 року, після чого перебував на лікарняному та приступив до виконання службових обов`язків 16.01.2020р.

20.01.2020р. заявник- підполковник поліції ОСОБА_1 приймав участь у ранковій нараді працівників, перебував у розташуванні відділу поліції до обідньої перерви.

О 15.00 год. цього ж дня підполковник поліції ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_1 запитавши, коли він прибуде на робоче місце, на, що ОСОБА_1 відповів, що зайнятий та зателефонує пізніше.

Суд бере до уваги, що відповідачем не складалось окремих письмових документів про відсутність заявника на робочому місці у службовий час 20.01.2020р.

Водночас із цим, обставини такої відсутності підтверджені ухвалою Московського районного суду м. Харкова 22.01.2020р. по справі №643/892/20.

З огляду на викладене, цю обставину слід визнати підтвердженою, а застосування юридичних наслідків не складання окремого письмового документу про підтверджені судовим актом обставини фактичної дійсності слід визнати надмірним формалізмом у правозастосуванні.

До того ж суд зважає, що у спірних правовідносинах сама по собі обставина не проведення керівництвом Київського відділу поліції документальної фіксації відсутності поліцейського на службі у спосіб складання окремого письмового акту об`єктивно не здатна призвести до порушення прав та інтересів заявника у сфері проходження публічної служби.

Суд зважає також і на те, що сам заявник жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів присутності за місцем служби або відсутності за місцем служби з поважних причин не подав.

Продовжуючи вирішення спору і акцентуючи увагу на тому, що Закон України «Про Національну поліцію» виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення із служби в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту.

Підставою для застосування цих стягнень є вчинення поліцейськими дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні є виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд вважає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського і це об`єктивно пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Тому, суд доходить до переконання про те, що виходячи з правового регулювання спірних відносин, заявник вже лише у саму силу кола та змісту службових обов`язків, завдань та функції поліції зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, а також запобігати виникненню будь-яких інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

У спірних правовідносинах заявник такої вимоги не дотримався безвідносно до майбутніх результатів остаточного вирішення кримінального провадження.

Подія вчинення дисциплінарного проступку у згаданому аспекті мала місце, обґрунтованість сумнівів у доброчесності поліцейського (а відтак, і дотриманні Присяги поліцейського) з абсолютно прийнятною поза розумним сумнівом достатністю підтверджена ухвалою Московського районного суду м. Харкова 22.01.2020р. по справі №643/892/20.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Характер проступку поліцейського та наслідки проступку поліцейського, які здатні фактично підірвати довіру та авторитет суспільства до органів Національної поліції у даному конкретному випадку кваліфіковані терорганом поліції правильно.

Також, суд зазначає, що адміністративний суд не вирішує питання обґрунтованості обвинувачення особи в межах кримінального провадження.

Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських.

Тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції є правомірним і пропорційним.

Така оцінка відповідача пов`язана із діяннями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження, але за жодних обставин не стосується та не є дотичною до результатів відправлення правосуддя у порядку кримінального судочинства.

Ані текст позову заявника, ані використані заявником докази не спростовують дійсності події скоєння вчинку у вигляді створення умов виникнення позаслужбових стосунків, котрі не виключають матеріального (фінансового) зиску проти інтересів служби.

Саме такий зміст вчинку заявника витікає з приєднаних до справи матеріалів проведеного службового розслідування.

Таке діяння поліцейського може і не підпадати під визначення кримінального злочину чи кримінального проступку, але містить усі елементи складу дисциплінарного проступку.

Таким чином, на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019р. по справі №815/2443/16, від 04.12.2019р. по справі №824/355/17-а, від 06.02.2020р. по справі №300/1406/19, від 07.02.2020р. по справі №260/1118/18.

Порушень, недоліків або дефектів у реалізації суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінських функцій контролю за дисципліною у сфері поліцейської діяльності судом не виявлено.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи змістом належних норм права та приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом були подані докази відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже подія скоєння вчинку у вигляді незапобігання створенню умов виникнення позаслужбових стосунків, котрі не виключають матеріального (фінансового) зиску проти інтересів служби.

А такий вчинок цілком правильно та розсудливо може бути віднесений до необмежених законом різноманітних форм прояву порушень Присяги поліцейського, що явно та очевидно утворює склад дисциплінарного проступку безвідносно до будь-яких остаточних результатів відправлення правосуддя у порядку кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував повно, діяння поліцейського кваліфікував правильно, норму закону визначив вірно, зміст приписів цієї норми витлумачив без помилок (перекручень), взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, наслідки вчиненого поліцейським діяння (неприбуття за викликом) як утрата довіри з боку суспільства до функціонування поліції не спотворив, міру юридичної відповідальності обрав без явного та очевидно нерозумного перевищення меж свободи адміністративного розсуду.

Отже, у спірних правовідносинах вчинене владним суб`єктом волевиявлення з приводу реалізації адміністративної функції не спричинило безпідставного настання негативних наслідків для заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення) з урахуванням п.3 розділу VI КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду).

Суддя О.В. Старосєльцева