Рішення № 9041676, 01.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

25 лютого 2010 року Справа № 19/141/4-19/142/5 (9/171)-8/136/24 - 8/45)

За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ”, вул.С.Бандери,62, м. Івано-Франківськ, 76014.

До відповідача:           Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода”, вул. Набережна, 4, с.Дорогинка, Ічнянський район, 16721.

Про:          стягнення 2144310,0 грн.

За зустрічним позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода”, вул. Набережна, 4, с.Дорогинка, Ічнянський район, 16721.

До відповідача:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ”, вул. С. Бандери,62, м. Івано-Франківськ, 76014.

Про:          розірвання договору та стягнення 3244970,0 грн.

Суддя Л.Р.Кочергіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від ТОВ «Аграрний науково-дослідний інститут «Анді»: Палій Д.М., довіреність № 08/09 від 05.10.2009 року, Довгалюк О.В., довіреність № 07/09 від 05.10.2009 року.

від СТОВ «Агропромислова компанія «Злагода»: Потапов Є.П., довіреність б/н від 15.10.2008 року, Куречук Л.В., довіреність № б/н від 15.10.2008 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ” (далі –Інститут) подано позов про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” (далі –Товариство) - 2144310,0 грн. заборгованості за поставлений товар.

Товариством подано зустрічний позов до Інституту про розірвання договору та стягнення збитків у розмірі 3244970,0 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27 лютого 2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року, позовні вимоги за первісним позовом задоволені частково, стягнуто з Товариства на користь Інституту 1246029,59 грн. боргу за поставлений товар, 629470,31 грн. інфляційних нарахувань, 136330,99 грн. процентів річних, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 вересня 2009 року рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 8/136/24(9/171)8/45 від 27.02.2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Чернігівської області Репех В.М., відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, справу передано на новий розгляд судді Кочергіній Л.Р.

У постанові Вищого господарського суду України від 10 вересня 2009 року зазначено про те, що без проведення документальної експертизи, щодо правильності застосування існуючих методик досліджень насіння, тобто методологічної експертизи, яка може дати відповідь, зокрема, на питання щодо розбіжності в аналізах схожості Тисменицької та Ніжинської державних насіннєвих інспекцій неможливо визначити якість маку.

Відповідно до ст. 11112 Господарсько процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд, ухвалою від 26.10.2010 року, призначив методологічну документальну експертизу, проведення якої доручив Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

15 лютого 2010 року, справа повернулась до господарського суду Чернігівської області після проведення судової експертизи.

07.10.2009 року, від Інституту надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з Товариства 1264690,0 грн. заборгованості, 765468,0 грн. інфляційних нарахувань, 161279,79 грн. трьох процентів річних, 118387,24 грн. пені, а також 60000 грн. витрат на адвокатські послуги.

23.10.2009 року, від Інституту надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з Товариства 1246029,59 грн. заборгованості, 760457,01 грн. інфляційних нарахувань, 161279,79 грн. трьох процентів річних, 118387,24 грн. пені, а також 60000 грн. витрат на адвокатські послуги.

25.02.2010 року, Інститутом подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у якій він просить стягнути з Товариства 1246029,59 грн. заборгованості, 821075,76 грн. інфляційних нарахувань, 175720,07 грн. трьох процентів річних, 118387,24 грн. пені, а також 60000 грн. витрат на адвокатські послуги.

25.02.2010 року, Товариством подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач за зустрічним позовом окрім заявленої раніше суми боргу, просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 18660,41 грн., стягнутих і перерахованих Інституту в ході виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 2 листопада 2007 року № 9/171.

Розглянувши подані сторонами заяви, вислухавши пояснення представників сторін, суд приймає їх до розгляду, оскільки це не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб.

Спір розглядається з урахуванням поданих заяв про зміну розміру позовних вимог.

25.02.2010 року, в судовому засіданні, Товариством заявлено клопотання про запрошення в судове засідання експерта для дачі пояснень з приводу розбіжностей номеру партії в свідоцтві на насіння №14 та сертифікаті №09/13/14, кількості місць у свідоцтвах №14, 12, 13 та відповідних сертифікатах.

Крім того, Товариством заявлено клопотання про витребування у Інституту ліцензію на право вирощування насіння маку.

Також, Товариством заявлене клопотання про призначення повторної експертизи для визначення причин розбіжності даних у свідоцтвах на насіння, виданих Інститутом, та відповідних сертифікатах.

Судом відмовлено у задоволенні вказаних клопотань з огляду на їх необґрунтованість та невідповідність витребуваних доказів та пояснень вимогам до допустимості та належності доказів та способам доказування.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи господарський суд встановив наступне:

21.03.2005 року між Інститутом та Товариством укладено договір, відповідно до якого сторони домовились про співпрацю в культивуванні олійного маку з метою отримання продовольчого зерна на площі 3 907 га. (далі –Договір).

Відповідно до розділу 2 вказаного Договору Інститут зобов'язувався продати насіння маку першої репродукції для висіву на площі 3907 га в кількості 9769 кг по ціні 150,0 грн. за 1 кг на загальну суму 1465350,0 грн.; забезпечити насіння супровідними документами по кількості та якості; за участю представників сторін здійснити відбір контрольних зразків насіння з партії, що поставляється, а Товариство зобов'язувалося купити насіння маку першої репродукції для висіву на площі 3907 га в кількості 9769 кг по ціні 150,0 грн. за 1 кг на загальну суму 1465350,0 грн.; здійснити попередню оплату за насіння в розмірі 20% його вартості на суму 293070,0 грн. до його одержання; здійснити прийом насіння по кількості та якості і забезпечити його зберігання відповідно до вимог стандарту; дотримуватись чинного законодавства з питань, що регулюють культивування маку.

Пункт 2.1. Договору містить застереження щодо права покупця на продаж насіння маку, відчуження у інший спосіб третім особам без права використання на насінницькі посіви.

Розділом 3 Договору сторони передбачили порядок розрахунків за отримане насіння, зокрема: 293070,0 грн. підлягало сплаті до моменту отримання насіння; 879210,0 грн. підлягало сплаті у строк до 1 червня 2005 року; 293070,0 грн. - у строк до 1 вересня 2005 року.

8 квітня 2005 року, Інститутом, по накладній № 366, передано уповноваженій особі Товариства насіння маку першої репродукції сорт “Кривотульський” в кількості 9740 кг, насіння маку першої репродукції сорт “Тарновецький” в кількості 25 кг; насіння маку першої репродукції сорт “Юпітер” в кількості 4 кг. Всього було відпущено 9769 кг на загальну суму 1465350,0 грн., в т.ч. 244225,0 грн. ПДВ.

Повноваження особи, яка отримала насіння по накладній, підтверджується копією довіреності серії ЯИД № 435930 від 8 квітня 2005 року, що видана Товариством.

Виходячи із змісту Договору, за своєю правовою природою відносини, які виникли між сторонами на підставі цього договору, є відносинами поставки.

Поставка регулюється ст. 712 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України, оскільки обидві сторони правовідносин є суб'єктами господарювання, товар придбавався покупцем для використання у підприємницької діяльності. Отже, укладений між сторонами договір від 21 березня 2005 року є договором поставки.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Аналогічні приписи містяться у ст.712 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, Інститут на виконання умов договору передав Товариству, а Товариство прийняло насіння маку в кількості 9769 кг. Таким чином, Інститут виконав свої зобов'язання за договором в частині передачі товару.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

В силу ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Оскільки в договорі від 21 березня 2005 року відсутні будь-які застереження щодо неможливості застосування до відносин між сторонами положень про купівлю-продаж, положеннями Господарського кодексу України не врегульовані відносини щодо порядку передачі, оплати товару, отриманого на підставі договору поставки, то суд застосовує відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товари. Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадку встановлення договором зобов'язання покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. В той же час згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до умов договору, Товариство зобов'язалося здійснити попередню оплату 20% вартості насіння, що становить 293070,0 грн., до моменту його отримання від продавця.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки з рахунку Товариства за 1 квітня 2005 року (т. 2, а.с. 129), Товариство 1 квітня 2005 року сплатило Інституту 165500,0 грн. за насіння маку.

Крім того, Товариством 19 січня 2005 року та 20 січня 2005 року перераховано Інституту 20000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку Товариства за 19 січня 2005 року (т. 2., а.с. 131) та за 20 січня 2005 року (т. 2, а.с. 130).

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується наявність у Товариства інших договірних зобов'язань перед Інститутом по оплаті насіння, а також приймаючи до уваги, що Інститутом визнається зарахування цих сум на оплату насіння маку, переданого по накладній № 366 від 8 квітня 2005року, суд доходить висновку, що вказані суми сплачені Товариством як попередня оплата за насіння. Також, Інститутом підтверджується факт направлення на оплату маку залишку грошових коштів в сумі 15160,0 грн. після передачі Товариством до Інституту насіння маку по накладній № 07 від 17 січня 2005 року, проти чого не заперечує й Товариство. Факт зарахування цих коштів підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків станом на 27 січня 2009 року, який підписаний керівниками та головними бухгалтерами сторін та скріплений їх печатками (т. 4, а.с. 3).

Отже, станом на момент передачі Товариству насіння маку в кількості 9769 кг по накладній № 366 від 8 квітня 2005 року, Інститутом в рахунок оплати насіння було фактично отримано від Товариства 200660,0 грн.

За таких обставин, Товариство зобов'язання по сплаті попередньої оплати виконало частково. Залишок несплаченої суми попередньої оплати на момент отримання насіння становив 92410,0 грн.

Згідно з п. 3.2. договору після отримання товару Товариство зобов'язалося у строк до 1 червня 2005 року сплатити 879210,0 грн., та у строк до 1 вересня 2005 року сплатити 293070,0 грн.

Доказів оплати вищевказаних сум у строки, визначені Договором, Товариство не надало.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що на момент звернення Інституту до суду з даною позовною заявою заборгованість Товариства за насіння маку, отримане на підставі договору від 21 березня 2005 року, становила 1264690,0 грн.

Разом з тим, як вбачається з листа Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 9 лютого 2009 року № 11-25/155, з Товариства в ході виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 2 листопада 2007 року № 9/171 стягнуто 18660,41 грн., які перераховані Інституту платіжними дорученнями № 940 від 28 грудня 2007 року та № 1 від 10 січня 2008 року (т. 3, а.с. 129-130). Факт зарахування вказаних грошових коштів від відділу ДВС на рахунок Інституту підтверджується також оригіналами банківських виписок з особового рахунку, які надані останнім до матеріалів справи (т. 4, а.с. 140-141).

В зв'язку зі скасуванням рішення суду, на виконання якого видавався наказ від 2 листопада 2007 року № 9/171, Товариство заяву про видачу поворотного наказу не подавало, поворотний наказ не видавався. Інститутом докази повернення отриманих від органу ДВС грошових коштів не надано. А тому, станом на день вирішення спору заборгованість Товариства по оплаті вартості отриманого насіння становить 1246029,59 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Оскільки Товариством зобов'язання по оплаті товару - насіння маку олійного - не виконано, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості в сумі 1246029,59 грн., суд вважає, що вимога про стягнення вказаної суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Заперечуючи проти позову, Товариство стверджує про невідповідність отриманого товару вимогам щодо його якості, в зв'язку з чим покупець відмовився від Договору. Обґрунтовуючи свої заперечення, Товариство посилається на результат аналізу насіння від 28 квітня 2005 року № 1060/61 (т. 1., а.с. 42), в якому зазначено, що якість насіння за схожістю не відповідає нормам та встановлена некондиційність насіння за схожістю 65% замість встановлених стандартом 80%.

Згідно ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено договором.

Аналіз Договору свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо якості насіння маку, яке продавалося на підставі цього договору. Отже, мають застосовуватися загальні норми про відповідність товару вимогам щодо його якості.

Основні положення щодо виробництва, реалізації та використання насіння, а також правові відносини, які виникають між виробниками та споживачами насіння регулюються Законом України “Про насіння та садивний матеріал” (далі - Закон).

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що сукупність показників якості насіння, що характеризують його придатність до посіву визначається як посівна якість.

Згідно ч. 5 ст. 21 Закону усі партії насіння, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості. Проведення сертифікації та видача сертифікатів, що засвідчують сортові та посівні якості насіння, здійснюються державними насіннєвими інспекціями.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною насіннєвою інспекцією Тисменицького району Івано-Франківської області на насіння маку олійного сорту “Кривотульський”, урожаю 2004 року, видані Сертифікати на насіння України від 27 січня 2005 року № 09/13/14, від 31 січня 2005 року № 09/13/17, від 10 березня 2005 року № 09/12/24 строком дії до 10 липня 2005 року, в яких зазначено, що за результатами випробування схожість насіння (в залежності від партії) становить 81% - 84% ( т. 1, а.с. 80 - 82). На насіння маку олійного сорту “Юпітер”, урожаю 2004 року видано Сертифікат на насіння України від 7 квітня 2005 року № 09/12/22, в якому зазначено результат випробування насіння за схожістю - 91% (т. 1, а.с. 83). На насіння маку олійного сорту “Тарновецький”, урожаю 2004 року видано Сертифікат на насіння України від 7 квітня 2005 року № 09/12/23, в якому відображений результат схожості - 90% (т. 1, а.с. 84).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону на насіння, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видається сертифікат.

Отже, оскільки ТОВ „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ” були видані Сертифікати на насіння, суд приходить до висновку, що вказане насіння відповідало вимогам нормативних документів щодо посівних якостей.

Згідно ст. 29 Закону на вимогу споживача у лабораторіях Української державної насіннєвої інспекції може проводитися експертне визначення якості насіння.

Порядок проведення експертного визначення якості насіння встановлюється Правилами експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядком оформлення заяв, затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 8 липня 2003 року № 223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2003 року за № 630/7951 (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.2. вказаних Правил експертне визначення якості насіння та порядок оформлення заяв є офіційною процедурою, яка регулює питання, в тому числі, визначення відповідності показників сортових і посівних якостей партії насіння до даних, зазначених у відповідних документах на партію. При цьому, в силу п. 1.3. Правил, експертне визначення якості насіння проводиться на вимогу споживача у разі, якщо споживач не впевнений у якості, інформації, що зазначена у відповідних документах на придбане насіння.

Таким чином, аналіз норм Закону та Правил свідчить, що посівні якісні показники насіння мають бути підтверджені відповідними сертифікатами, а у разі сумніву споживача щодо відповідності даних, вказаних у сертифікатах, може бути проведено лише експертне визначення якості насіння. Тобто законом та іншими нормативно-правовими актами визначені спосіб та порядок підтвердження відповідності товару (насіння) вимогам законодавства, що не суперечить ст. 268 Господарського кодексу України та ст. 674 Цивільного кодексу України. Іншого порядку визначення якості насіння за його посівними показниками чинним законодавством не передбачено.

Згідно з п. 3.8. Правил за результатами проведення експертизи (лабораторних аналізів, визначень тощо) видається експертний висновок про відповідність або невідповідність якості отриманої проби насіння, зазначеної у відповідних документах на партію, який підписується начальником та завіряється печаткою державної інспекції.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Результат аналізу насіння від 28 квітня 2005 року № 1060/61 (т. 3, а.с. 16), виданий Ніжинською районною державною насіннєвою інспекцією, не є за своїм змістом експертним висновком про відповідність або невідповідність якості насіння показникам, зазначених у сертифікатах на насіння, а тому суд вважає, що останній не може розцінюватися судом як допустимий доказ факту невідповідності насіння, отриманого Товариством на підставі Договору, даним супровідних документів. Доказів звернення в установленому порядку до державної насіннєвої інспекції із заявою про експертне визначення якості насіння Товариством суду не надано.

Крім того, згідно експертного висновку №11258 від 5 лютого 2010 року, Перевірка посівного матеріалу на схожість, засміченість, вологість, посівні та інші якості проводиться шляхом лабораторного аналізу середнього зразка, відібраного від партії насіння. Право відбору середніх зразків для оцінювання якості насіння надається лише певним особам –інспекторам, уповноваженим держнасіннєінспекцією, які мають відповідні посвідчення.

Однак, згідно акту №1 від 18.04.2005 року про відбір середньої проби насіння, у графі «Мною, інспектором, (уповноважена особа держнасіннєнспекція»зазначено «Заступник директора Повисшего П.М.». Тобто, акт засвідчений не уповноваженою особою насіннєвої інспекції, як то передбачено ст. 22 Закону, а представником Товариства.

Відповідно до п. 4 Висновку № 11258 від 5 лютого 2010 року комісійної судової експертизи, можливою причиною розбіжностей аналізу показників схожості двох державних насіннєвих інспекцій є те, що для проведення лабораторних аналізів з вивчення посівних якостей насіння у Ніжинській насіннєвій лабораторії „Покупцем” відібрано лише пробу маку олійного сорту Кривотульський з партії, яка не вказана у Сертифікатах на насіння України, виданих Тисменницькою державною насіннєвою інспекцією.

Також, слід зазначити, що вирішення спірних питань щодо розбіжності між показниками якостей насіння регулюються правилами арбітражного аналізування і викладені у п.14 ДСТУ 4138-2002. При вивчені матеріалів справи, документ, який би свідчив про відбір Товариством «арбітражних»зразків насіння маку, відсутній.

За таких обставин, суд вважає, що посилання Товариства на аналіз насіння від 28 квітня 2005 року № 1060/61 є безпідставними.

З огляду на те, що Законом України “Про насіння та садивний матеріал” визначення якості насіння Інститутом захисту рослин не передбачається, то посилання Товариства на результати фітопатологічного аналізу насіння маку, проведеного на підставі договору на виконання аналізу насіння і рослин маку олійного від 01.06.2006 року (т.2, а.с. 120), судом не приймається до уваги.

Крім того, із результатів фітопатологічного аналізу насіння та рослин маку (т. 1, а.с. 44, т. 2, а.с. 121) не вбачається, яким чином здійснювався відбір проб на аналіз, з якої партії, та чи є насіння, яке досліджувалося Інститутом захисту рослин в 2006 році, саме тим насінням, яке було отримано Товариством від Інституту в 2005 році.

Також, фітопатологічний аналіз рослин та насіння не може бути прийнятий судом як доказ якості насіння, оскільки фактично проводилися дослідження рослин, які посіяні та зійшли в 2006 році.

Таким чином, суд доходить до висновку, що вказані документи не є належними та допустимими доказами підтвердження невідповідності якості насіння маку за його посівними показниками.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Товариством у визначенні якості отриманого насіння не дотримано вимог Закону України “Про насіння та садивний матеріал” і Правил експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядку оформлення заяв, а тому посилання Товариства на передачу насіння неналежної якості є безпідставними.

Суд вважає необґрунтованими посилання Товариства на ст. 675 Цивільного кодексу України, оскільки, як встановлено вище, якість насіння маку на момент передачі було підтверджено Сертифікатами на насіння. Інший момент визначення відповідності товару вимогам щодо якості в договорі не встановлено.

В силу ч.ч. 5,6 ст. 268 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення щодо якості товару покупець має право за своїм вибором відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, вимагати заміни товару.

Отже, аналіз зазначених норм свідчить, що у разі отримання товару, вимоги щодо якості якого істотно порушені, покупець має вчинити визначені законом дії щодо захисту своїх прав, тобто діяти у спосіб, визначений законом. Товариством не надано доказів звернення, після проведення лабораторного аналізу насіння, до Інституту з заявою про відмову від договору та з вимогами про повернення сплаченої суми, або з вимогами про заміну партії насіння. Отже, Товариством не вчинено жодної дії, які визначені законодавством при істотному порушенні вимог щодо якості товару.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що не зважаючи на висновок Ніжинської державної насіннєвої інспекції, Товариство здійснило посів неякісного, на його думку, насіння.

За таких обставин, заперечення Товариства не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.4. Договору у разі прострочення оплати за насіння покупець зобов'язувався сплатити пеню у розмірі 0,5% заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Посилаючись на вказану умову договору, Інститут просить стягнути з Товариства 118387,24 грн. пені за прострочення оплати вартості насіння.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України пеня є штрафною господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору, зобов'язання по оплаті вартості насіння Товариство повинно було виконати в строк до 1 червня 2005 року щодо сплати 879210,0 грн., та в строк до 1 вересня 2005 року щодо сплати 293070,0 грн.

Враховуючи наведене, вимога Інституту про стягнення з Товариства 82067,63 грн. пені нарахованої на суму боргу у розмірі 879210,0 грн. в період з 01.06.2005 року по 02.12.2005 року та 36319,61 грн. пені нарахованої на суму боргу у розмірі 385480,0 грн. в період з 01.09.2005 року по 02.03.2006 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Інститут з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з Товариства 821075,76 грн. інфляційних нарахувань та 175720,07 грн. процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання Товариством зобов'язань по оплаті отриманого насіння, тобто факт прострочення Товариством виконання грошового зобов'язання, суд доходить висновку, що вимоги Інституту в частині стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення процентів річних Товариство зазначає, що в договорі встановлено інший розмір процентів, а саме 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а тому, на думку Товариства, вимоги Інституту в частині стягнення трьох процентів річних є безпідставними. Таке твердження Товариства судом до уваги не приймається, оскільки аналіз п. 3.4. Договору свідчить, що даною умовою встановлено обов'язок покупця сплатити пеню у разі прострочення сплати вартості товару. Проценти річних, які боржник зобов'язаний сплатити на вимогу кредитора у разі прострочення грошового зобов'язання, за своєю суттю не є пенею, яка застосовується як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, а є мірою відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Оскільки в договорі від 21 березня 2005 року сторонами не передбачений інший розмір процентів, які боржник має сплатити за прострочення виконання грошового зобов'язання, Інститут правомірно вимагає від Товариства сплати трьох відсотків річних, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що первісний позов ТОВ “Аграрний науково-дослідний інститут “АНДІ” підлягає задоволенню в повному обсязі.

Зустрічний позов СТОВ “Агропромислова компанія “Злагода” задоволенню не підлягає в повному обсязі, виходячи з наступного:

Заявляючи позов в частині розірвання Договору, Товариство посилається на істотне порушення Інститутом зобов'язання, яке виявилося у поставці насіння маку з низькими якісними показниками.

Однак, як встановлено, Товариством не доведено допустимими засобами доказування факту передачі йому насіння маку з посівними якостями нижче, чим зазначено у Сертифікатах на насіння України, а відтак і факту допущення Інститутом істотного порушення Договору, в зв’язку з чим підстави для розірвання договору від 21 березня 2005 року відсутні. Відсутні також і правові підстави для стягнення з Інституту 200660,0 грн., які сплачені Товариством в оплату насіння.

Мотивуючи свої позовні вимоги в частині стягнення з Інституту збитків, Товариство стверджує, що саме внаслідок висіву в 2005 році неякісного насіння маку, сходи на деяких ділянках були відсутні, або сильно зріджені, в зв'язку з чим посіви маку були знищені шляхом дискування. В результаті Товариством урожай маку не отримано, понесені витрати в сумі 2949240,0 грн., зокрема на оплату паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив та засобів захисту рослин, послуг найманих організацій та інші платежі.

Таким чином, предметом розгляду зустрічного позову є, в тому числі, вимоги про стягнення з Інституту збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України відшкодування збитків є формою господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). При цьому, згідно зі ст. 217 Господарського кодексу України та ст. 611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодування збитків.

Обов'язок особи, яка порушила господарське зобов'язання, відшкодувати управненій стороні заподіяні збитки, передбачений також ст. 224 Господарського кодексу України. За змістом ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження майна, а також неодержані нею доходи.

Оскільки відшкодування збитків є видом господарсько-правової відповідальності за вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання, то для його застосування необхідна наявність всіх складових елементів правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, безпосередніх збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, а також вини у заподіянні збитків. При цьому, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини правопорушника.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи, що у спорах про відшкодування збитків, обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на відповідача, то позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, розмір заявленої до стягнення суми збитків, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками.

Обґрунтовуючи у письмових поясненнях (т. 4, а.с. 8) протиправність поведінки Інституту, позивач за зустрічним позовом зазначає, що саме факт поставки Інститутом неякісного насіння є протиправною поведінкою, оскільки за таке порушення ст. 269 Господарського кодексу України встановлюється право покупця стягнути з постачальника штраф.

Проте, як встановлено судом, факт поставки Інститутом неякісного насіння маку матеріалами справи не підтверджується, тобто не доведено порушення останнім договірних зобов'язань, а тому суд вважає, що в діях Інституту відсутнє господарське правопорушення, яке б призвело до завдання позивачу збитків. Посилання Товариства на результати аналізу насіння № 1060/61 від 28 квітня 2005 року, проведеного Ніжинською районною державною насіннєвою станцією, як зазначалось вище, судом відхилено з підстав недопустимості такого доказу для доведення факту неякісності насіння.

Що стосується посилання Товариства на акт обстеження посівів маку у 2005 році по СТОВ “Агропромислова компанія “Злагода” Ічнянського району від 25 червня 2005 року, складеного комісією в складі начальника управління агропромислового розвитку Ніжинської райдержадмістрації та працівників Товариства, то по-перше, в даному акті відсутні будь-які відомості про здійснення на цих полях посівів маку, отриманого саме на підставі договору від 21 березня 2005 року, а по-друге, акт обстеження посівів маку від 25 червня 2005 року, не може свідчити про факт поставки Інститутом неякісного насіння маку, оскільки схожість насіння залежить також і від способу догляду та інших факторів, недотримання яких може вплинути на результат його схожості.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Разом з тим, Товариством не надано мотивованого розрахунку заподіяних, за його твердженням, збитків. Надані Товариством затрати по вирощуванню маку олійного у 2005 році, витрати добрив, гербіцидів та ядохімікатів на вирощування маку олійного урожаю 2005 року, витрати на оплату праці на вирощування маку олійного урожаю 2005 року за своїм змістом не є розрахунком збитків. За загальними правилами під реальними (прямими) збитками розуміються такі витрати кредитора, які були ним реально понесені саме внаслідок вчинення другою стороною господарського правопорушення. На момент вирішення спору Товариством не надано суду доказів понесення ним реальних витрат в розмірі 2949240,0 грн. саме внаслідок посіву неякісного насіння. Втрачена (упущена) вигода за своєю правовою природою є розрахунковою величиною очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Проте факт допущення Інститутом правопорушення не встановлено.

Враховуючи, що в діях Інституту відсутня протиправність поведінки, не може бути й причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою та заподіяними збитками.

Крім того, суд також враховує наступне:

Відповідно до п. 24 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” в редакції, яка діяла в квітні-травні 2005 року, господарська діяльність з культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей, підлягала ліцензуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством Ліцензія на здійснення господарської діяльності з культивування, використання рослин, що містять наркотичні засоби, для промислових цілей, отримана лише 28 грудня 2005 року (т. 2, а.с. 132). Доказів наявності у Товариства ліцензії в квітні-травні 2005 року суду не надано. Отже, на момент здійснення посівів маку Товариство не мало ліцензії на здійснення господарської діяльності з культивування рослин, що містять наркотичні засоби.

За таких обставин суд вважає, що здійснюючи посіви маку без наявності ліцензії, Товариство діяло на власний господарський ризик, в зв'язку з чим відсутні підстави для ствердження про знищення посивів саме в результаті низької якості насіння.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності у діях Інституту протиправної поведінки, в зв'язку з чим відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Інституту та витратами Товариства, суд доходить висновку про відсутність складових елементів цивільного правопорушення, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Оскільки матеріалами справи спростовується твердження Товариства про поставку Інститутом насіння маку олійного неналежної якості, відсутні правові підставі для стягнення з Інституту 293070,0 грн. штрафу, передбаченого ст. 269 Господарського кодексу України та 18660,41 грн. стягнутих і перерахованих Інституту в ході виконання наказу господарського суду Чернігівської області від 2 листопада 2007 року № 9/171.

Заявлене Інститутом клопотання про застосування позовної давності до вимог Товариства щодо якості насіння судом відхиляється з тих підстав, що права Товариства у спірних відносинах не порушені та не підлягають захисту.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги Товариства про розірвання договору та стягнення збитків, штрафу і повернення сплаченої в оплату товару суми є безпідставними, необґрунтованими, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають в повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням первісного позову, та відмовою у задоволенні зустрічного позову, судові витрати покладаються на Товариство.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката при задоволенні позову покладаються на відповідача. Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з договором про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. Як вбачається із копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 5 від 15 липня 2007 року Інститутом було сплачено адвокату Бородовському С.О. 60000,0 грн. на підставі договору про надання послуг правового характеру.

Враховуючи наведене, витрати на послуги адвоката у розмірі 60000,0 грн. підлягають відшкодуванню Інституту за рахунок Товариства.

Керуючись Законом України „Про насіння та садивний матеріал”, ст.ст.530,610,611,623,625,651,674,675,692,693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,216,217,224,225,230,232,265,268,269 Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,34,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода”, Ічнянський район. с.Дорогинка, вул..Набережна, 4 (ідентифікаційний код 32121018, р/р 26004300610021 у ВАТ „Банк „Демарк” м.Чернігів, МФО 353575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ”, м.Івано-Франківськ, вул. Степана Бандери, 62 (ідентифікаційний код 30475140, р/р 26009834 в Райффайзен Банк Аваль м.Івано-Франківськ, МФО 336462) 1246029,59 грн. боргу, 821075,76 грн. інфляційних нарахувань, 175720,07 грн. процентів річних, 60000,0 грн. витрат на послуги адвоката, 23612,12 грн. державного мита та 118,0 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрний науково-дослідний інститут „АНДІ” в доход державного бюджету (р/р № 31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, символ звітності 095, код 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200), 99,12 грн. державного мита.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Злагода” відмовити повністю.

          Суддя                               Л.Р. Кочергіна

01.03.10