Рішення № 90415594, 14.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 р. Справа№200/3243/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

при секретарі Мирошниченко А.О.

за участю

позивача не з`явився;

представника відповідача Вовченка С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 лютого 2020 року прийнято податкову вимогу № Ф3496-50 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу від 15.07.2005 року нежитлові приміщення, які розташовані в АДРЕСА_1 не є власником цих приміщень. Вказує, що приміщення придбалися за кредитні кошти, відповідно до кредитного договору № НД-103 від 30.05.2007 року. На думку позивача податкова вимога № 3496-50 підлягає скасуванню, оскільки він не є власником цих нежилих приміщень, а також що право власності на нерухоме майно в установленому порядку за ним не зареєстровано.

Позивач у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача під час судового засідання позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив, відповідно до якого зазначено, що згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.12.2016 року по справі №219/10057/16-ц (провадження №2/219/4588/2016) по цивільному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна у зв`язку із розірванням шлюбу, було з`ясовано, що у власності ОСОБА_2 з 15.07.2005 року знаходяться по АДРЕСА_1 нежилі приміщення (в техпаспорті: літера «Б» S=12,6 кв.м.; літера «В» S=12,6 кв.м.; літера «Г» S= 27,3 кв.м.; літера «Д» S= 136,0 кв.м.) згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 1-ю Артемівською Державною нотаріальною конторою 15.07.2005 р.№1-4294). Судом було зазначено поділити вказане майно та визнати за ОСОБА_1 2/3 частини приміщень, а саме: 125,67 кв.м = 2/3ч. (12,6кв.м+12,6кв.м+27,3кв.м +136,0кв.м). 02.10.2017 року згідно Ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області по справі №219/2276/17 (провадження №2/219/1985/2017) по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки із майна за умовами мирової угоди від 02 жовтня 2017 року було визнано приватною власністю ОСОБА_1 нежилі приміщення загальною площею 163,3 кв.м. (в техпаспорті: літера «Г» S= 27,3 кв.м.; літера «Д» S= 136,0 кв.м.). На підставі наявної інформації (рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області) та з урахуванням норм статті 102 ПКУ 05.11.2019 року фізичній особі- ОСОБА_1 нараховано податок, а саме: - за 2016 рік - ППР №0059068-4210-0502 на суму 144,31 грн.; (S=125.67 кв.м - з грудня 2016 року). Ставка податку - 1% від мін.з/п, що складає 13,78грн. Розрахунок: 144,31 грн. = (125,67кв.м х13,78грн./12мес.) - за 2017 рік - ППР №0059069-4210-0502 на суму 3025,74 грн.; S=125.67 кв.м - з грудня 2016р. по вересень 2017р. Розрахунок: 2111,26 грн.= (125,67кв.м. х 22,40грн./12мес. х 9мес); S=163.3кв.м - з жовтня 2017р. по теперішній час. Ставка податку - 0,7% від мін.з/п, що складає 22,40грн. Розрахунок: 914,48 грн. = (163,3кв.м. х 22,40грн./12мес.х3мес);, - за 2018 рік - ППР №0059066-4210-0502 на суму 3544,30 грн. (S=136,0кв.м - з жовтня 2017р. по теперішній час) Ставка податку - 0,7% від мін.з/п, що складає 26,061. Розрахунок : 3544,30 грн. = (136,0кв.м. х 26,061); - за 2018 рік - ППР №0059067-4210-0502 на суму 711,47 грн. (S=27.3кв.м - з жовтня 2017р. по теперішній час). Ставка податку - 0,7% від мін.з/п, що складає 26,061. Розрахунок: 711,47 грн. = (27,3кв.м. х 26,061). Вказує, що податкові повідомлення-рішення за 2016-2018р.р. направлено засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення - 11.11.2019 року. Лист було повернуто 10.12.2019 року із приміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». У відповідності до п.42.2 ст. 42 ПКУ документ вважається врученим. Згідно з даними ІТС «Податковий блок» за ОСОБА_1 станом на 17.02.2020 обліковується податковий борг у розмірі 7495,49 грн., який виник на підставі нарахувань по податковим повідомленням рішенням, а саме: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) у розмірі 7425,82 грн.; Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200) у розмірі 69,67 грн. У зв`язку з наявним податковим боргом, ГУ ДПС у Донецькій області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу, яка зареєстрована 18.02.2020 №3496-50, щодо сплати ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 7495,49 грн. На думку відповідача податкова вимога 18.02.2020 №3496-50 прийнята у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством. Посилаючись на вказані обставини просить відмовити у задоволені позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

18.02.2020 року контролюючим прийнято податкову вимогу форми «Ф» № 3496-50 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 7495,49 грн.

Позивач не погоджуючись із вимогою № «Ф» 3496-50 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд враховує наступне.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (даліПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом266.1.1пункту266.1статті266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами266.3.1та 266.3.2 пункту266.3статті266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту266.5.1пункту266.5статті266 ПК Україниставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, рішенням Бахмутської міської ради № 6/102-1892 від 27.06.2017 року «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Бахмуті».

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.12.2016 року по справі № 219/10057/16-ц за ОСОБА_1 визнано право власності на 2/3 частини нежилого приміщення та земельної ділянки площею 0,0384га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Артеміського міськрайонного суду Донецької області від 02.10.2017 року по справі № 219/2276/17 визнано нежитлове приміщення від літерами «Г» загальною площею 27,3кв.м., «Д» - навіс-літня площадка загальною площею 136,0кв.м. та земельну ділянку 0,0256га., які знаходяться в АДРЕСА_1 приватною власністю ОСОБА_1 .

Згідно п.п. 266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до п.п. 14.1.129 п.14.1 сг.14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПКУ базою оподаткування є загальна площа об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у праві власності фізичних осіб.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, про те, що нежитлові приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не є його власністю, оскільки ці доводи спростовані рішенням та ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області по справах 219/10057/16-ц, 219/2276/17.

Таким чином, досліджені судом письмові докази свідчать про те, що за позивачем обліковується борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 7495,49 грн.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискриінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС Україи).

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, підстави, передбачені статтею 139 КАС України для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року №540-ІХ змін у розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України, строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Суддя О.О. Галатіна