Ухвала суду № 90415462, 16.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 липня 2020 року Справа № 160/6841/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова Ольга Володимирівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у м.Дніпрі ради, третя особа – Голова Соборної районної у м.Дніпрі ради Тімарєв Артем Сергійович про визнати протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у м.Дніпрі ради, третя особа – Голова Соборної районної у м.Дніпрі ради Тімарєв Артем Сергійович в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради №22-ос від 21.03.2012 року про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 з посади Головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради за угодою сторін;

поновити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 на посаді Головного спеціаліста відділу правового забезпечення та взаємодії з правоохоронними органами Виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради з 21.03.2012 року;

зобов`язати Виконавчий комітет Соборної районної у м. Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052459) нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період часу з 21.03.2012 року по дату фактичного поновлення на посаді, з врахуванням посадового окладу, доплати за вислугу років та надбавки за ранг, преміювання працівників, в межах фонду преміювання, надбавки за високі досягнення у праці тощо без утримання податків та обов`язкових зборів.

Ухвалою суду від 30.06.2020 року позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та надання відповідних доказів.

Так, позивач в заяві від 15.07.2020 року зазначив, що подія, з якою в тому числі пов`язаний позов, а саме оскаржуване розпорядження про звільнення, було видане (прийнято, ухвалено) 21.03.2012 року.

Проте, вказана подія безпосередньо пов`язана, (тобто має прямий причинно-наслідковий зв`язок з розглядом судом загальної юрисдикції (Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська) кримінальної справи за обвинуваченням позивача ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст 368 КК України, яке було розпочато ще 21.02.2011 року.

При цьому, досудове розслідування та судовий розгляд вказаної кримінальної справи (згодом кримінального провадження) тривав безперервно з травня 2011 року по 18 березня 2020 року включно.

Безпосередньо 18 березня 2020 року прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Кривцуном С.О. було винесено Постанову про закриття кримінального провадження щодо особи (щодо гр. ОСОБА_1 ) в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримати, тобто за реабілітуючих обставин.

Вказане процесуальне рішення набрало законної сили.

Тривалість провадження з розгляду вказаної кримінальної справи жодним чином не залежало від процесуальної поведінки позивача у справі ОСОБА_1 та не може бути підставою для відмови у поновленні йому процесуального строку на звернення до суду з зазначеним позовом.

При цьому, копію процесуального рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 ним було отримано лише 29.04.2020 року.

Проте, суд зазначає, що оскаржуване Розпорядження голови Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради № 22-ос від 21.03.2012 року про звільнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 з посади Головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради винесено за угодою сторін, тобто звільнення не було пов`язано з кримінальною справою відносно позивача, що в свою чергу свідчило б про необхідність доведення своєї невинуватості в кримінальній справі, а потім вчиняти дії щодо поновлення на посаді.

Крім того, позивач в позовній заяві посилається на ст.6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка передбачає, що громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Проте, суд зазначає, що вказана стаття застосовується, якщо особа «звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності», а позивач звільнений за угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Адміністративний суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Оскільки перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, для вирішення питання про застосування строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно встановити початок його перебігу, який законодавець визначив альтернативно - як день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Таким чином, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

Так, позивач в позовній заяві також зазначив, що його змусили звільнитися, проте, вказані події відбувались напередодні винесення оскаржуваного розпорядження, а відповідно позивач про порушення своїх прав (підштовхування до звільнення) дізнався на дату винесення спірного розпорядження.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).

Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню.

У відповідності до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст.123 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.4 ст.169, ст.248 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у м.Дніпрі ради, третя особа – Голова Соборної районної у м.Дніпрі ради Тімарєв Артем Сергійович про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку – повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.293, ст.295 КАС України.

Суддя О.В. Єфанова