Рішення № 90415413, 15.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року Справа № 160/5506/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 22.05.2019 року № UA 110000/2019/200091/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110150/2019/00367.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що 20.05.2019 року нею було заявлено до митного оформлення автомобіль Honda CR-V, митна вартість 3500 євро. На підтвердження митної вартості автомобіля позивачем, надано контракт на придбання транспортного засобу, висновок про вартісні характеристики товару та акт про проведення огляду, яким зафіксовано численні пошкодження автомобіля, що взагалі виключає можливість визначення митної вартості на підставі відомостей інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД, які містять вартість аналогічних ТЗ, але без жодних пошкоджень. Однак, відповідачем протиправно відмовлено у прийнятті митної декларації та прийняте рішення про коригування митної вартості товарів, у якому вартість визначено у розмірі 10600 євро, із посиланням на те, що серед наданих до оформлення документів відсутні платіжні або банківські документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного транспортного засобу, а наданий рахунок від 15.05.2019 року не містить індивідуальних характеристик, відсутні дані щодо показнику одометру, року виготовлення, що мають значення для визначення митної вартості.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року позов було задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суд від 07.04.2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02.09.2019 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 22.05.2020 року надано відзив на позовну заяву.

Так, Дніпровська митниця Держмитслужби проти позову заперечує та зазначає, що при проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої вартості товарів, відповідачем було виявлено, що серед наданих до митного оформлення документів відсутні платіжні або банківські документи, що підтверджують факт оплати оцінюваного транспортного засобу, надані до митного оформлення документи без перекладу, у зв`язку з чим неможливо перевірити числове значення вартості транспортного засобу. Митна вартість товару скоригована за другорядним методом 2г-резервний метод з урахуванням наданих декларантом відомостей щодо ціни транспортного засобу, відомостей щодо вартості транспортування, враховуючи дані довідкових ресурсів та цінової бази митних органів на рівні 10600 євро.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року було запропонувати ОСОБА_1 надати суду довідку, яка підтверджує вартість перевезення товару від 20.05.2019 року, а також, переклад на українську мову наданих до митного оформлення документів (контракту щодо товарів, які імпортуються від 15.05.2019, імпортної декларації, реєстраційного посвідчення на транспортний засіб).

На виконання ухвали суду, позивачем було надано копію довідки від 20.05.2019 року про транспортні витрати та декларацію №DK15538201, свідоцтво про реєстрацію №13646594, договір купівлі-продажу авто від 15.05.2019 року в перекладі на українську мову.

Позивач про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги адміністративного позову і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2019 позивач, через представника звернулась до відповідача та подала електронну митну декларацію №UА110150/2019/223149 з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу «Автомобіль легковий (пошкоджений внаслідок ДТП), для перевезення людей, що використовувався: марка - НОNDA, модель СR-V 1.6 DТЕС 2WD; тип двигуна дизельний, об`єм двигуна - 1597 см3; потужність двигуна - 88 кВт; рівень екологічної норми - не нижче ЄВРО-2; дата виготовлення - 01.01.2015; колір - червоний. Пошкодження: КТЗ пошкоджено. Країна походження - Великобританія».

Автомобіль ввезено на митну територію України через пункт пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС на підставі попередньої митної декларації від 16.05.2019 UА110150/2019/222705.

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору а саме: 3500,00 євро, що за курсом на день подання МД відповідає 103 104, 94 грн. Отримувача цього транспортного засобу заявлено позивача.

Разом із МД позивачем надані митному органу наступні документи: рахунок-фактуру від 15.05.2019 №б/н; декларацію про походження товару від 20.05.2019 року №т820/19; акт про проведення огляду №UА209060/2019/33529 від 17.05.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.08.2015 року №13646594 13261149; висновок експерта про вартість ТЗ від 20.05.2019 року №т820/19; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні АК 192684 від 24.06.1998 року; довідка №35770 від 20.05.2019 року; довіреність ННЕ 064124 від 16.05.2019 року; платіжні доручення, що підтверджують сплату митних платежів від 16.05.2019 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону FМ 525875 від 29.03.2018 року.

На підставі вищезазначених вимог законодавства на пункті пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» здійснено митний огляд автомобілю, про що складено акт від 17.05.2019 р. №UА209060/2019/33529.

За результатами здійснення митного контролю з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару відповідачем було висунуто вимогу протягом 10 календарних днів додатково надати (за наявності) наступні документи: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; митну декларацію країни відправлення - якщо здійснювалося страхування; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Листом від 22.05.2019 року представник позивача повідомив Дніпропетровську митницю про відсутність можливості надати додаткові документи.

22.05.2019 року Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення № UА110000/2019/200091/2 про коригування митної вартості, за яким митна вартість скоригована в сторону збільшення до 10600,00 Євро.

Митна вартість товару була визначена відповідачем за резервним методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, що ґрунтується на відомостях інформаційних ресурсів митних органів за ЕМД від 05.03.2019 №UА902070/2019/702458.

На підставі зазначеного вище рішення від 22.05.2019 року відповідачем оформлена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2019/00367, яка обґрунтована тим, що в ході перевірки були виявлено, що документи митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, та як наслідок неможливістю використання обраного позивачем методу визначення митної вартості згідно з пунктом 3 частини 6 статті 54 Митного кодексу України.

Позивача було повідомлено про те, що він має право звернутись до митного органу з проханням випустити товар, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Також, повідомлено про те, що він має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості митному органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду.

У зв`язку із відмовою в прийнятті митної декларації від 20.05.2019 року №UА110150/2019/223149, позивач здійснив митне оформлення товару за новою декларацією типу ІМ40ДЕ №UА110150/2019/223654 від 23.05.2019 року.

Незгода позивача з відмовою у митному оформленні транспортного засобу та рішенням про коригування митної вартості товару стала підставою для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 частини 3 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до частини 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В даному випадку, судом встановлено, що 15.05.2019 року між позивачем та АТ «Гальстед Аутохандель» було укадено договір купівлі -продажу легкового автомобіля марка - НОNDA, модель СR-V 2015 року випуску. Даний договір купівлі-продажу був наданий до митного органу позивачем без здійснення його перекладу на українську мову та зазначений в переліку як рахунок-фактура. При цьому, в судове засідання позивачем було надано переклад даного договору, зі змісту якого вбачається ціна придбаного автомобіля у розмірі 3 200 Євро, а здійснений розрахунок відбувся у готівковій формі.

Зазначене спростовує висновок митного органу про не підтвердження вартості товару належними доказами та виключає необхідність надання банківських документів на підтвердження факту сплати, яка відбулась у готівковій формі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з огляду на встановлення митним органом невідповідностей у поданих позивачем документах, які на переконання останнього можуть впливати на визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, відповідачем була скоригована митна вартість товару (автомобілю) придбаного та ввезеного позивачем за методом визначення митної вартості товару - 2г - резервний метод згідно із даних ЕМД від 05.03.2019 року № UA 902070/2019/702458 на рівні 322386,96 грн (10600 євро/шт). Зазначена вартість транспортного засобу була визначена за його аналогом, який не має механічних дефектів.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, імпортований позивачем транспортний засіб має значні механічні пошкодження, що підтверджується висновком експерта про вартість ТЗ від 20.05.2019 року.

Отже, з встановлених обставин справи вбачається, що технічний стан імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем, під час визначення його митної вартості за резервним методом, протиправно не враховувався.

Щодо підтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

Так, позивачем при здійсненні митного оформлення вантажу зазначено витрати на доставку такого вантажу у розмірі 300 Євро, що підтверджується довідкою від 20.05.2019 року, яку, відповідно до переліку зазначеного в картці відмови було надано митному органу.

Зазначену довідку від 20.05.2019 року б/н було надано позивачем до судового засідання та з неї вбачається, що загальна вартість витрат на транспортування складає 300 Євро. Транспортування здійснювалось власним транспортом з лафетом за номерами ВК8555 ВА/ ВК5520ХТ, що спростовує твердження відповідача про транспортування перевізником та необхідність надання додаткових документів на підтвердження зазначеного.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Окремо суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач посилається на декларацію щодо ввезених товарів, зазначивши лише її дату та номер (ЕМД від 05.03.2019 року № UA 902070/2019/702458, разом з цим у вказаному рішенні відстуні порівняння якісних та кількісних характеристик задекларованих позивачем товарів та характеристик товарів, ціна на які взята за основу при коригуванні митної вартості.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовна заява підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 110000/2019/200091/2 від 22.05.2019 року та картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110150/2019/00367.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби понесені судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 15 липня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська