Рішення № 90415404, 03.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року Справа № 160/4856/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Захарчук - Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадження у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що міститься у листі від 15.04.2020 року про призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пільгової пенсії за Списком № 1 та за Списком № 2 у зв`язку з роботою позивача в особливо шкідливих умовах праці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 та за Списком № 2, у зв`язку з роботою позивача в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення, з 08 квітня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.04.2020 він звернувся з відповідною заявою до місцевого відділення управління відповідача з метою призначення пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1 та Списком №2. Однак, відповідачем 15.04.2020 було відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії, оскільки до пільгового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було зараховано періоди роботи на комбінаті за Списком №2 за відсутністю, на думку відповідача, посад та професій, зазначених у довідках, наданих разом із заявою про призначення пенсії.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не було зараховано до його стажу у шкідливих умовах період роботи за Списком №2, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту свої порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 05.05.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

25.05.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1, 2 відповідно до статті 114 Розділу ХІV-1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було відмовило через відсутність необхідного пільгового стажу по Списках №1, 2 для визначення права щодо призначення пільгової пенсії, а підстав для зарахування спірних періодів, зазначених у наданих позивачем довідках, до пільгового стажу ОСОБА_1 у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 позивач з 31.07.1991 був прийнятий на роботу до Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату на посаду слюсаря-ремонтника цеха ремонту технологічного обладнання металургійного виробництва, а з 01.03.1992 його було переведено на цьому ж підприємстві та цеху комбінату електрогазозварником; з 01.12.1992 цех ремонту технологічного обладнання було перейменовано в управління «Мехремонт» комбінату; з 20.03.1995 позивача було переведено там же майстром з ремонту обладнання металургійних цехів, звідки з 01.03.2005 було переведено майстром з ремонту обладнання дільниці хвостового господарства цеха водопостачання дільниці № 2 з ремонту обладнання спеціалізованого управління ремонту і монтажу; з 01.08.2008 позивача було переведено у цьому ж управлінні та дільниці майстром з ремонту обладнання, а з 01.01.2009 переведено до ремонтно-монтажного управління виконуючим обов`язки майстра, а потім і майстром з ремонту обладнання відділення № 1 з технічного обслуговування та ремонту, де позивач і працював по 06.11.2014; з 07.11.2014 позивача було прийнято на роботу по переводу до філії «Вільногірський ГМК» державного підприємства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», де він працював до цього часу на тій же посаді та на тому ж робочому місці.

Так, наказом Мінпромполітики України № 103 від 26.05.1993 Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат було перейменовано у Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат.

Наказом Державної акціонерної компанії «Українські поліметали» від 20.07.1998 № 2/1, на виконання постанови КМУ «Про утворення ГАК «Українські поліметали», Вільногірському ГМК було затверджено статус Дочірнього підприємства ГАК «Українські поліметали».

15.12.2004 Дочірнє підприємство «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» ДАК «Українські поліметали» було реорганізоване у філію «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський ТИТАН».

В 2011 році, підприємство, на якому працював ОСОБА_1 , змінило назву на філія «Вільногірський ГМК» ПрАТ «Кримський ТИТАН», яке було реорганізовано в акціонерну компанію «Юкрейніан Кемікал Продактс», яка є правонаступником усіх прав та обов`язків ЗАТ та ПрАТ «Кримський ТИТАН».

При цьому, згідно з довідкою, уточнюючою особливий характер роботи, умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, яку видано позивачу ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Прдактс» (правонаступником ПрАТ «Кримський ТИТАН») 16.12.2019 № 188-16/22 та від 22.05.2016 № 01-231779, професії та посади, на яких працював ОСОБА_1 на Вільногірському ГМК було атестовано у встановленому законом порядку за Списком № 1 (слюсар-ремонтник обладнання у металургійному цеху № 2 цеха ремонту технологічного обладнання металургійного комплексу та майстра з ремонту обладнання металургійних цехів управління «Мехремонт») у відповідності до розділу VII, підрозділу 17 постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та розділу XXII, підрозділу 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Відповідно професії та посади електрогазозварника, майстра з ремонту обладнання дільниці хвостового господарства цеха водопостачання комбінату, майстра з ремонту обладнання дільниці хвостового господарства збагачувального виробництва відділення № 1 комбінату, було атестовано за Списком № 2, згідно розділу XXXIII постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, а також згідно розділу II постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Так, 08.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Листом від 15.04.2020 № 0400-0305-8/18616 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1,2 відповідно до статті 114 Розділу ХІV-I Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відмовило через відсутність необхідного пільгового стажу по Списках №1, 2 для визначення права щодо призначення пільгової пенсії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Так, згідно зі ст. 3, ст. 19, ст. 46 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Так, згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Положеннями частини шостої ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесено зміни до Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині призначення пенсій на пільгових умовах, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають чоловіки, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 27 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Так, з матеріалів пенсійної справи загальний страховий стаж ОСОБА_1 зараховано до 29.02.2020 та складає 35 років 11 місяців 15 днів.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що періоди роботи згідно з довідкою від 16.12.2019 № 188-16/2, виданою ПАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс", не зараховано до пільгового стажу позивача через відсутність зазначених посад у відповідних списках Постанов Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 № 10 та від 16.01.2003 № 36, на які є посилання у вказаній довідці.

Також, періоди роботи згідно з довідкою від 13.02.2020 № 229/24, виданою ВАТ Філія "Вільногірський гірнічно-металургійний комбінат", не зараховано до пільгового стажу через відсутність зазначеної посади у відповідних списках Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, на яку є посилання у вказаній довідці.

У дипломі серія НОМЕР_5, виданому 22.06.1984, вказано ім`я позивача української та російською мовою, - « ОСОБА_1 " та " ОСОБА_1 " відповідно, проте, у паспорті серія НОМЕР_6, виданому 31.01.2001, зазначено " ОСОБА_1 " та " ОСОБА_1 ".

Таким чином, період навчання з 1980 рік по 1984 рік до загального стажу ОСОБА_1 не зараховано.

Так, відповідно до п.п. 4.4. пункту 4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно до п. 2 Порядку 1, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23.02.2006 № 3477-ГУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 № 1566/11846 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Суд звертає увагу, що відсутність даних про проведення атестації робочого місця ОСОБА_1 не може бути підставою для невизнання того, що це місце роботи та умови його роботи підпадають під дію Списку № 1 та Списку № 2, тому що обов`язок про проведення атестації робочих місць було покладено саме на керівників підприємств.

В той же час, суд доходить висновку, що записами в трудовій книжці та наданими позивачем довідками доведено, що в зазначений вище період часу він виконував роботу із шкідливими умовами праці і ці умови та робоче устаткування не змінювалися протягом всього періоду його роботи на підприємстві, зазначеному у його трудовій книжці, а посади, за умовами роботи увесь зазначений вище період роботи на Вільногірському ГМК підпадали під дію Списку № 1 та Списку № 2.

Відповідно до п. 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ або організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Форма довідки затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920. Довідка, підтверджуюча стаж роботи в шкідливих умовах має містити не менше трьох підписів, а саме: керівника, начальника відділу кадрів, головного бухгалтера.

Згідно пункту 10 листа Вищого адміністративного суду України від 14.08.2008 року, №91406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення», Вищий адміністративний суд України зазначив наступне.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров`я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною другою пункту 4 зазначеного Порядку, встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Отже, законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведения не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, відповідачем протиправно та незаконно не було зараховано до стажу роботи ОСОБА_1 в шкідливих умовах за Списком № 2 увесь період його роботи, зазначений в довідках ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та період роботи згідно з довідкою від 13.02.2020 № 229/24, виданою ВАТ Філія "Вільногірський гірнічно-металургійний комбінат", що дає йому право на призначення та виплату пільгової пенсії.

За таких обставин, суд доходить висновку, що надані позивачем документи в повному обсягу підтверджують наявність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 та за Списком №2.

Оскільки надані позивачем документи підтверджують роботу позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що спірні періоди повинні бути зараховані до стажу роботи позивача, необхідного для призначення пенсії.

До аналогічних висновків прийшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2018 по справі №235/2357/17.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених судом обставин, досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 7 від 28.04.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 78, 139, 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що міститься у листі від 15.04.2020 року про призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пільгової пенсії за Списком № 1 та за Списком № 2 у зв`язку з роботою позивача в особливо шкідливих умовах праці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 та за Списком № 2, у зв`язку з роботою позивача в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення, з 08 квітня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції № 7 від 28.04.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко

< (не)набрало законної сили >