Рішення № 90415335, 02.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/2717/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням від 06.08.2019 № 000913-40 до позивача застосовані фінансові санкції в загальному розмірі 50800,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням з тих підстав, що воно прийняте за результатами проведення перевірки, призначеної наказом від 06.02.2019 № 424, який постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 140/391/19 визнаний протиправним та скасований. Крім того, відсутність у діях позивача складу правопорушення підтверджується також постановами Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2019 у справі № 161/4136/19, від 01.04.2019 у справі № 161/4137/19 та постановою Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 24.06.2019 № 52.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 06.08.2019 № 000913-40.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово (а. с. 1).

В поданому до суду 01.10.2020 відзиві на позовну заяву (а. с. 30-31) представник відповідача Сахарчук А.А. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення, прийнятого на підставі акту перевірки від 07.02.2019 № 03/32/40-01/2940505641, яким зафіксовані ряд порушень, які не спростовані аргументами позовної заяви та доданими до неї доказами.

29.10.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголосила, що безумовною самостійною підставою для визнання неправомірним оскаржуваного рішення є скасування в судовому порядку наказу, на підставі якого проведена перевірка та за результатами якої прийняте вказане рішення (а. с. 52).

12.11.2019 суд постановив ухвалу, відповідно до якої судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, у справі призначено підготовче засідання (а. с. 53-54).

Ухвалою суду від 10.12.2019 замінено у справі відповідача ГУ ДФС у Волинській області на правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) (а. с. 86).

Ухвалою суду від 10.12.2019 провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 140/2751/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (а. с. 87).

05.05.2020 суд постановив ухвалу про поновлення провадження у цій справі (а. с. 108).

Ухвалою суду від 05.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 03.06.2020 (а. с. 109), в подальшому розгляд справи було відкладено на 14:30 02.07.2020 (а. с. 116).

В судове засідання, призначене на 14:30 02.07.2020, позивач та її представник не прибули повторно, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи повісткою про виклик до суду, вручення якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та підтвердженням про отримання тексту повістки електронною поштою (а. с. 120-121).

При цьому, 02.07.2020 представник позивача подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадження та дією карантинних обмежень.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Згідно із частиною п`ятою статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

На думку суду, причини повторної неявки в судове засідання позивача та її представника не можна визнати поважними, позаяк вказані учасники справи проживають у населеному пункті, у якому розташований суд, та у якому відновлено роботу пасажирського громадського транспорту, а саме по собі запровадження карантину не є самостійною та безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Відтак, враховуючи приписи пункту 2 частини третьої статті 205 КАС України щодо можливості розгляду справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, а також норму частини п`ятої статті 205 КАС України та позицію представника відповідача, викладену у заяві від 02.07.2020, у якій він наполягає на розгляді справи по суті та за його відсутності, суд дійшов висновку про здійснення судового розгляду справи по суті в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, та відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України - без фіксування технічними засобами. При цьому, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника позивача для повторного відкладення розгляду справи.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області, на підставі наказу від 06.02.2019 № 424 «Про проведення фактичної перевірки» (а. с. 39), направлень на перевірку від 06.02.2019 № 076, № 077, № 078 (а. с. 39 зворот - 40 зворот), проведена фактична перевірка господарської одиниці - торгового об`єкта № 6, розташованого за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3, ТК «Новий ринок», який належить суб`єкту господарювання ОСОБА_1 , з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, про що складено акт № 03/32/40-01/294050641 від 07.02.2019 (а. с. 33-34).

В акті перевірки № 03/32/40-01/294050641 від 07.02.2019 зафіксовані ряд порушень, допущених позивачем, в тому числі такі порушення:

статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), а саме продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, що немає статусу суб`єкта господарювання громадського харчування;

статті 15 Закону № 481/95-ВР, а саме роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії;

статті 11 Закону № 481/95-ВР, а саме факт зберігання та реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка;

постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (далі - Постанова № 957), а саме факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Так, з матеріалів перевірки вбачається, що контрольно-розрахунковою операцією 07.02.2019 о 06:30 у торговому павільйоні АДРЕСА_1 по АДРЕСА_2 (ТК «Новий ринок»), де здійснює господарську діяльність позивач, було придбано на розлив для споживання на місці 100 мл горілки із упаковки типу «Bag in Box» без інформації про напій, маркування, без марки акцизного податку в одноразовому пластиковому стакані за ціною 8,00 грн. та одну пляшку алкогольного напою місткістю 0,5 л без марки акцизного податку, назва згідно з етикеткою напій алкогольний міцний «Абсент ТМ REYTHOR», вміст спирту 70% об., дата виготовлення 27.06.2018 за роздрібною ціною 30,00 грн. В СГД ОСОБА_1 на зазначене місце торгівлі відсутня ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та у позивача відсутній документ, який підтверджує статус суб`єкта господарювання громадського харчування.

07.02.2019, під час проведення вказаної перевірки, у позивача ОСОБА_1 були відібрані письмові пояснення, з яких вбачається, що: позивач 07.02.2019 о 06:30 дійсно продала одну пляшку горілки без акцизної марки за ціною 30,00 грн., та 100 мл горілки у пластикову тару за ціною 8,00 грн.; ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями відсутня; про заборону продажу алкогольних напоїв без акцизних марок не знала; не була проінформована про розміри мінімальних цін на алкогольні напої; документ, що засвідчує статус закладу громадського харчування надати не може (а. с. 41).

06.08.2019, на підставі акту фактичної перевірки № 03/32/40-01/294050641, ГУ ДФС у Волинській області прийняло рішення про застосування фінансових санкцій № 0000913-40, відповідно до якого застосовано до підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу в загальному розмірі 50800,00 грн., в т. ч.: факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії - 17000,00 грн.; порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, що немає статусу суб`єкта господарювання громадського харчування - 6800,00 грн.; факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 10000,00 грн.; факт зберігання та реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка - 17000,00 грн. (а. с. 42).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини двадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Згідно із частиною шостою статті 15-3 Закону № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) з універсальним асортиментом товарів.

Постановою № 957 установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;

порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень;

оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень;

виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

За правилами частини четвертої статті 17 Закону № 481/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

При вирішенні даного спору суд також виходить з підстав позову, зазначених у позовній заяві.

Так, позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням про застосування фінансових санкцій від 06.08.2019 № 000913-40 з тих підстав, що воно прийняте за результатами проведення перевірки, призначеної наказом від 06.02.2019 № 424, який постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 140/391/19 визнаний протиправним та скасований (а. с. 8-10).

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 140/391/19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу касаційну скаргу ГУ ДФС у Волинській області задоволено, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 скасовано, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 залишено в силі. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного наказу ГУ ДФС у Волинській області «Про проведення фактичної перевірки» від 06.02.2018 № 42 (а. с. 81-84).

Згідно із частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, оскільки правомірність наказу ГУ ДФС у Волинській області «Про проведення фактичної перевірки» від 06.02.2018 № 42 встановлена постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, тому вказана обставина в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України не доказується при розгляді цієї справи, у зв`язку із суд відхиляє доводи позивача про незаконність проведеної фактичної перевірки з покликання на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 у справі № 140/391/19, позаяк вказана постанова суду апеляційної інстанції скасована постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд не бере до уваги покликання позивача на постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2019 у справі № 161/4136/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та від 01.04.2019 у справі № 161/4137/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 КУпАП (а. с. 28-29), оскільки хоча провадження у вказаних справах закрито за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення, проте цими судовими рішеннями не встановлено відсутності у діях позивача ОСОБА_1 порушень, за які вона притягнута до відповідальності згідно з оскаржуваним у цій справі рішенням про застосування фінансових санкцій від 06.08.2019 № 000913-40. Крім того, суд звертає увагу, що норми статей 164, 164-5 КУпАП та статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлюють різні види відповідальності суб`єктів господарювання за вчинення різних видів правопорушень, а непритягнення суб`єкта господарювання до одного виду відповідальності не виключає його притягнення до іншого виду відповідальності. Крім того, суд не бере до уваги покликання позивача на постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області по справі про адміністративне правопорушення від 24.06.2019 № 53, оскільки провадження в справі відносно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165-2 КУпАП України, закрито в зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП (а. с. 13), тобто провадження закрито з нереабілітуючих підстав.

Суд звертає увагу, що позивач не подала до суду жодних доказів на спростування висновків акту фактичної перевірки від 07.02.2019 № 03/32/40-01/294050641, на підставі якого прийняте оскаржуване у цій справі рішення про застосування фінансових санкцій від 06.08.2019 № 000913-40. При цьому, вказаний акт фактичної перевірки підписано позивачем без зауважень, про що є запис у графі «зауваження до акта перевірки та перевіряючих» (а. с. 34 зворот), а з відібраних 07.02.2019 під час проведення вказаної перевірки у позивача ОСОБА_1 письмових пояснень вбачається визнання позивачем виявлених перевіркою порушень (а. с. 41).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване у цій справі рішення про застосування фінансових санкцій від 06.08.2019 № 000913-40 є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, доводи позивача про незаконність фактичної перевірки, за наслідками якої прийняте вказане рішення, та про відсутність у її діях порушень законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення з підстав, викладених у позовній заяві та інших заявах позивача по суті справи, належить відмовити.

Керуючись статтями 243 - 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх

Повний текст рішення складений 13 липня 2020 року