Рішення № 9041462, 25.02.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«25 »лютого 2010 року Справа №17/175/35

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Вена”

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 67, кв. 2-3

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Імперія-Інвест”

14005, м. Чернігів, вул. Київська, 14-А           

Про стягнення 172535,51 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Малишенко О.М. –представник, довіреність №25/01 від 25.01.10р.

Від Відповідача: Широкий О.В. –президент.

Бурханов В.І. –директор, наказ №16 від 08.10.07р.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Вена” заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Імперія-Інвест” про стягнення 172535,51грн., в тому числі 131479,50грн. основного боргу, 10595,51грн. пені, 26295,90грн. штрафу, 2629,58 грн. інфляційних, 1535,02 грн. - 3% річних.

Представники Відповідача позов визнали в частині суми основного боргу, пояснили факт заборгованості тяжким фінансовим становищем підприємства внаслідок економічної кризи та заявили клопотання про зменшення суми штрафних санкцій.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          02.01.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір поставки №86 (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Постачальник (Позивач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність Покупцеві товар-будівельні матеріали, побутова техніка, товари виробничого та побутового призначення (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до Покупця та є невід’ємними частинами даного Договору, Покупець (Відповідач) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити вказаний товар.

          Відповідно до п.1.3. Договору предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

          Згідно п.п.2.1.-2.2. Договору, передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана Постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару Постачальником. Сторони погоджують асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії поставки товарів шляхом замовлення Покупцем товарів.

          За умовами п.2.4. Договору право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатково-прибутковою накладною.

          Відповідно до п.2.6. Договору, поставка товару (партії товару) вважається виконаною Постачальником в момент передачі товару уповноваженому представнику Покупця (Покупцю), що підтверджується отриманою від останнього довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей та його підписом у видатковій накладній.

          За умовами п.3.3. Договору, передавання-прийняття товару здійснюється згідно накладної представниками Покупця на підставі довіреності на отримання цінностей, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України.

          Відповідно до п.5.2. Договору асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатково-прибутковій накладній по кожній партії окремо.

          Згідно п.6.1. Договору, Покупець зобов’язаний оплатити Постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 календарних днів з дати поставки товару, шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

          Відповідно до п.8.1. Договору, він вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2009 року. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

          Позивачем відповідно до умов Договору за період з 19.05.09р. по 26.08.09р. було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 133728,44 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями.

          Суму 305,12 грн., як залишок попередньої оплати, Відповідачу було зараховано в погашення заборгованості.

          12.06.09р. та 21.07.09р. Відповідачем здійснено повернення товару на суму 1602,72грн. та 341,10 грн. відповідно, що підтверджується накладними, наявними в матеріалах справи.

          Таким чином, заборгованість Відповідача становить 131479,50 грн.

          29.10.09р. Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №538/ПР/09 від 27.10.09р. на суму 131459,50 грн., яка отримана останнім 30.10.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 399159.

          Проте, Відповідач суму заборгованості не сплатив.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 131479,50грн.

          Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

          Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Згідно п. 7.3. Договору, за порушення терміну оплати вартості (ціни) поставленого товару, встановленими пунктами 6.1., 6.2. цього Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов’язання від суми боргу за кожен день прострочки.

          На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем обґрунтовано нарахована Відповідачу пеня у розмірі 10595,51 грн. за період з 19.06.09р. по 14.12.09р.

          Відповідно до п.7.4. Договору в разі порушення грошових зобов’язань за Договором, Постачальник також має стягнути з Покупця штраф в розмірі 10% від вартості кожної партії неоплачених товарів поставлених Постачальником протягом строку дії Договору, а в разі порушення грошових зобов’язань більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів Постачальник має право стягнути штраф в розмірі 20% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.          

          Позивач відповідно до п.7.4. договору обґрунтовано просить стягнути штраф в сумі 26295,90грн.

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути інфляційні у розмірі 2629,58 грн. за жовтень-листопад 2009 року та 3% річних у розмірі 1535,02 грн. за період з 19.06.09р. по 14.12.09р.

Клопотання представників Відповідача про зменшення суми штрафних санкцій не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

„Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.”

          Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

«У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.»

Відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів наявності вищевказаних виняткових обставин, що дають суду право зменшити штрафні санкції.

Зменшення інфляційних та річних чинним законодавством взагалі не передбачено.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.525,526,530,599,610,612,625,631,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230,265 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.          

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Імперія-Інвест” (14005, м. Чернігів, вул. Київська, 14-А, код ЄДРПОУ 34018314, р/р260020015336 в ЧФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 353649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ”Вена” (14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 67, кв. 2-3, код ЄДРПОУ 14245188, р/р26004301000251 в ЧФ АКБ „Форум”, МФО 343002) 131479 грн. 50 коп. основного боргу, 10595 грн. 51 коп. пені, 26295 грн. 90 коп. штрафу, 2629 грн. 58коп. інфляційних, 1535 грн. 02 коп. - 3% річних, 1725 грн. 36 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           І.В. Кушнір

25.02.10