Ухвала суду № 90413761, 16.07.2020, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.07.2020 Справа № 908/1803/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Науменка А.О., розглянувши матеріали заяви вих. 4036 від 09.07.2020 (вх. № 1953/08-07/20 від 14.07.2020) про видачу судового наказу

заявника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелетропостачання», ідентифікаційний код юридичної особи 42093239 (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26)

до боржника: Приватного підприємця Ничик Ірини Вікторівни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

за вимогою про стягнення суми 4313,09 грн,

Без повідомлення(виклику)заявника і боржника

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелетропостачання» звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою вих. 4036 від 09.07.2020 (вх. № 1953/08-07/20 від 14.07.2020) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємця Ничик Ірини Вікторівни 4313,09 грн.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 14.07.2020 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1803/20 та визначено до розгляду судді Науменку А.О.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Так, згідно з вимогами п. п. 4, 5 ч. 2, ч. 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст.76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту заяви, вбачається, що стягувач просить стягнути з Приватного підприємця Ничик Ірини Вікторівни заборгованість за спожиту у період з жовтня по грудень 2019 року електричну енергію у розмірі 3741 грн 47 коп., пеню в сумі 434 грн 02 коп., 3% річних в розмірі 65 грн 14 коп. та 72 грн 46 коп. інфляційних втрат.

На підтвердження виникнення заборгованості стягувач надав копію договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, рахунки, вимогу, список, банківські виписки та розрахунки заявлених до стягнення сум.

Разом з цим, суд зазначає, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.

Так, у заяві заявник вказує на те, що рахунки за спожиту електричну енергію за жовтень, листопад 2019 споживачем були отримані особисто під підпис, однак відповідних доказів не надає. Надані до заяви рахунки не містять підпису отримувача. Інших доказів отримання цих рахунків заявником не надано.

З розрахунку основного боргу вбачається, що заявник зарахував часткову оплату боржником 1906 грн 62 коп. за жовтень 2019 року, а у заяві заявник зазначає, що «боржником буда здійснена часткова оплата суми боргу за жовтень 2019 року за спожиту електричну енергію: на суму 3393, 59 грн на підставі банківської виписки від 24.07.2019; на суму 5000 грн на підставі банківської виписки від 30.08.2019», при цьому на підставі якої саме банківської виписки та на яку суму зарахована спірна заборгованість заявником не зазначається.

До того ж документи, додані до заяви містять посилання на договір № 10606 від 21.03.2008 та назву електроустановки, адресу: магазин м. Запоріжжя, вул. 40 років Перемоги, 63, однак відповідних доказів до заяви не додано. Об`єкт споживання у заяві не зазначено.

Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви. (ч. 2 ст. 151 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 147, 150, п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелетропостачання», у видачі судового наказу про стягнення з Приватного підприємця Ничик Ірини Вікторівни 4313,09 грн.

Додаток: оригінал платіжного доручення № 8555 від 13.07.2020 про сплату судового збору у розмірі 210,20 грн. (на 1 арк.), копія заяви стягувача про видачу судового наказу із доданими до неї документами, наданих для направлення боржнику в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України (на 36 аркушах).

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Ухвала підписана 16.07.2020.

Суддя А.О. Науменко