Ухвала суду № 90411315, 15.07.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Cправа № 712/6706/20

Провадження № 2/712/1851/20

У Х В А Л А

15 липня 2020 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Пересунько Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з указаним позовом.

До позовної заяви також додано клопотання про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення суду.

В обґрунтування вимог клопотання позивачка посилається на те, що вона вагітна, має малолітнього сина на утриманні, а тому не має можливості відвідувати роботу та не може сплатити судовий збір за подання вказаного позову.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов`язок щодо звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 81, 83 ЦПК України, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Вирішуючи клопотання позивачки про відстрочення сплати судового збору з урахуванням наданих нею доказів, суд не вбачає достатніх підстав для його задоволення, в зв`язку з тим, що заявницею не доведено підстав, які б поза розумним сумнівом вказували на неможливість повної сплати нею судового збору. Крім того, доводи про перебування позивачки в стані вагітності та надання утримання малолітній дитині самі по собі не є достатніми для визнання її такою, що перебуває в скрутному майновому стані.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку підстав для відстрочення сплати судового збору немає, в зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити.

Пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру – про визнання зобов`язань за кредитними договорами та борговою розпискою спільною сумісною власністю подружжя та випливаючи з неї вимогу майнового характеру про стягнення з ОСОБА_2 частки від грошового зобов`язання у розмірі 176 327 69 грн.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки заявлені позивачем позовні вимоги є похідними, то їй необхідно сплатити судовий збір (відповідно до Закону України «Про судовий збір" в редакції, чинній з 1 січня 2020 року - 1 відсоток ціни позову) у розмірі 1 763 грн 28 коп та надати суду оригінал квитанції про оплату судового збору.

Вказану суму судового збору необхідно сплатити за такими реквізитами: рахунок отримувача: UA458999980313161206000023004; отримувач коштів: УК у м. Черкасах /Черкаси/ 22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 38031150; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); призначення платежу: судовий збір у цивільній справі із зазначенням номера справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За змістом ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху та надати їй строк у сім календарних днів із дня отримання копії цієї ухвали – для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

У разі невиконання вимог ухвали в зазначений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині визначення розміру судових витрат до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання до Соснівського районного суду м. Черкаси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.В. Пересунько