Рішення № 9041059, 17.02.2010, Господарський суд Чернігівської області

17.02.10ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_______________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                              Тел. 77-88-53, факс 7-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" лютого 2010 р.                                                  Справа № 10/186/22

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА",

вул. Радистів, 73-А, м. Київ, 02089

Відповідач:          Товариство з обмеженою відповідальністю „Українсько –німецьке спільне підприємство „Інвестекоір”, пр-т. Миру, 32, м. Чернігів,14000

Предмет спору: про стягнення 8759,45 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Від позивача: Литвин Д.Г., довіреність № б/н від 17.11.2009р., представник

Відповідач: не з’явився

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько –німецьке спільне підприємство „Інвестекоір” про стягнення основного боргу в сумі 6288грн., індексу інфляції в сумі 2081,25грн., 3% річних в сумі 390,20грн., а всього на загальну суму 8759,45грн. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем заборгованості за поставлений товар на підставі видаткової накладної № ЕБК12250013 від 25.12.06р.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином за адресою його державної реєстрації згідно довідки з ЄДР, про що свідчать матеріали справи, відзив на позов не надав, правом участі в судовому розгляді справи не скористався, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні виклав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачем згідно накладної від 25.12.06р. за № ЕБК12250013 та довіреності відповідача серії ЯМЛ № 356860 від 25.12.06р. було відпущено представнику відповідача автошини на суму 10204,00грн., що підтверджується належно посвідченими копіями зазначених документів в матеріалах справи.

Оригінали накладної та довіреності були оглянуті судом в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину. Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ч.1 ст.639 Кодексу, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Між сторонами правовідносини виникли на підставі двостороннього правочину, згідно з яким позивач - продавець передав, а відповідач - покупець прийняв товар позивача на загальну суму 10204,00грн. згідно накладної від 25.12.06р. за № ЕБК12250013 в матеріалах справи.

Відповідач, до подачі подання позову до суду, частково сплатив заборгованість в сумі 3916,00грн., таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 6288грн.

На момент розгляду справи в суді, відповідачем сума заборгованості не сплачена, будь-яких заперечень щодо заявленої до стягнення суми на адресу позивача та суду не надходило.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку невстановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 265 від 22.11.07р. про сплату заборгованості в сумі 6288грн. за поставлений, згідно видаткової накладної від 25.12.06р. за № ЕБК12250013 , товар, що підтверджується описом та фіскальним чеком від 22.11.07р. в матеріалах справи(а.с.16,17). На момент розгляду справи в суді, відповідачем сума заборгованості не сплачена, будь-яких заперечень щодо заявленої до стягнення суми на адресу позивача та суду не надходило.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в сумі 6288грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст..612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, згідно розрахунку в матеріалах справи, просить стягнути з відповідача індекс інфляції за грудень 2007року по жовтень 2009року включно у розмірі 2081,25грн. та 3% річних за період з 01.12.07р. по 07.12.09р. в вр..чних за період з 01.2081,25грн.,ви,еком від 22.11.07р. сумі 390,20грн.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого товару, але враховуючи арифметичну помилку в розрахунку позивача в частині підрахунку кількості днів прострочення, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню: індекс інфляції у заявленому розмірі 2081,25грн. та 3% річних в вр..чних за період з 01.2081,25грн.,ви,еком від 22.11.07р. сумі 380,89грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача держмито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько – німецьке спільне підприємство „Інвестекоір” (пр-т. Миру, 32, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 14245478, п/р 26004307 в ЧОД АППБ „Аваль”, м. Чернігів, МФО 353348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА"(вул. Радистів, 73-А, м. Київ, 02089, код ЄДРПОУ 33780248, п/р 26006038671241 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк”, м. Київ, МФО 322012) боргу в сумі 6288грн., індексу інфляції в сумі 2081,25грн., 3% річних 380,89грн., 102,00грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.Г. Мурашко