Рішення № 90408, 24.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.06 р. Справа № 23/170

за позовом: Донецького міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до відповідача: Регіонального Фонду підтримки підприємництва по Донецькій області м. Донецьк

про стягнення 52 356,28грн.

Третя особа Донецький обласний центр зайнятості м. Донецьк

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Синюкова Л.М. – за довіреністю

Від відповідача: Городзінська М.М. – за довіреністю

Від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 17.07.06р. В засіданні, яке відбулось 17.07.2006р. суд закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 24.07.2006р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, Донецький міський центр зайнятості м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, Регіонального Фонду підтримки підприємництва по Донецькій області м. Донецьк, 52 356 , 28 грн. шкоди.

Позивач подав заяву від 27.06.06р. № 05-20/2095 про збільшення позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 59 939, 46 грн. шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- укладення Донецьким обласним центром зайнятості та відповідачем угоди про співпрацю від 30.03.2005р. № 24, згідно ст.4 якої у тимчасове безоплатне користування відповідачу були передані вільні приміщення будівлі позивача за адресою: 83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46-Д, а саме кімнати № № 401, 406, 407 та 413 четвертого поверху;

- не укладення сторонами у справі договорів про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг;

- укладення ним договорів на постачання електроенергії, на вивіз сміття, на водопостачання та водовідведення, на поставку природного газу та його транспортування, на обслуговування ліфтів, які забезпечували функціонування будівлі, в якій без достатніх правових підстав знаходився відповідач;

- оплату ним всіх рахунків підприємств, які надаючи послуги позивачу, забезпечували життєдіяльність будівлі, в якій знаходиться відповідач;

- первісну (балансову) вартість будівлі позивача загальною площею 3 888, 9 м2, яка станом на 01.07.2005р. складала суму 10 839 373 грн.;

- займання відповідачем площі 199, 1м2;

- площу 76,6 м2, якою відповідач користується додатково;

- застосування до відповідача орендної ставки за використання нерухомого майна у розмірі 10%;

- п.2 ст. 34 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”;

- ст.ст. 4, 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що:

- зі сторони фонду не здійснювалось дій відносно майна позивача, в результаті яких майну нанесена шкода;

- фонд користувався приміщеннями на підставі угоди № 24 від 30.03.2005р., укладеної з Донецьким обласним центром зайнятості;

- він не зобов’язувався оплачувати орендну плату;

- позивач не довів, у чому полягає протиправність дій фонду та чи є в цих діях вина відповідача;

- кімната № 401 використовувалась виключно для проведення семінарів з метою безкоштовного навчання безробітних;

- відсутній акт прийому-передачі приміщень від позивача відповідачу;

- належне виконання ним умов угоди № 24 від 30.03.2005р.;

- діяльність відповідача, що здійснюється у приміщеннях позивача, сприяє виконанню покладених на позивача завдань;

- листом № 03/22-1582 від 22.06.2006р. Донецької облдержадміністрації підтверджено відомості щодо діяльності фонду;

- суд повинен застосовувати за аналогією закону норми Закону “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб”.

Ухвалою у справі від 08.06.2006р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Донецький обласний центр зайнятості м. Донецьк.

Третя особа пояснила суду, що: вона згодна, що позивачу нанесена матеріальна шкода, але її розмір завищений, оскільки до 31.08.2005р. спірна будівля не знаходилась на балансі позивача; угода з відповідачем була розірвана з 31.08.2005р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд встановив:

Третя особа та відповідач 30.03.2005р. уклали угоду № 24 про співробітництво між Донецьким обласним центром зайнятості та Регіональним фондом підтримки підприємництва в Донецькій області (далі – угода № 24), згідно якої сторони зобов’язались взаємодіяти у досягненні спільних цілей, які направлені на вирішення соціальних, економічних проблем у Донбасі та розвиток благосприятливого підприємницького середовища в області. Угода була укладена на невизначений термін (ст. 7 угоди № 24).

Статтею 4 угоди № 24 було передбачено, що для виконання спільних програм з питань розвитку підприємницької ініціативи посеред незайнятого населення, організації ефективної системи інформаційної підтримки безробітних та починаючих підприємців та інших, передбачених угодою цілей, сторони надають та тимчасовій безоплатній основі: третя особа – тимчасово вільні приміщення позивача (кабінети № № 401, 406, 407 та 413) за адресою: м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46-Д. Таким чином стосовно користування приміщеннями угода № 24 діяла до тих пір, доки ці приміщення були на балансі третьої особи – вся будівля будувалася для розміщення позивача і з моменту передачі всієї будівлі на баланс позивача зобов’язання щодо користування приміщеннями припинилось згідно норм ст. 607 ЦК (суду не надано доказів, що позивач є правонаступником третьої особи за угодою № 24).

Суду надано договори, укладені позивачем з підприємствами, що забезпечують функціонування будівлі, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, 46-Д, і не надано таких договорів, укладених третьої особою та цими підприємствами. З пояснень представника третьої особи та листа третьої особи № 07-880 від 23.02.2005р. випливає, що таких договорів третя особа не укладала. Тобто, предметом угоди № 124 не могло бути надання відповідачу третьою особою комунальних послуг безпосередньо третьою особою або опосередковано іншими підприємствами, оскільки наданням таких послуг третя особа не займається, а договорів про надання таких послуг нею укладено не було. Таким чином суд не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 4 та с т. 5 угоди № 24 щодо безоплатності користування комунальними послугами – безоплатне користування стосувалось лише безпосередньо нежилих приміщень.

До моменту передачі всієї будівлі з балансу третьої особи на баланс позивача, відповідач користувався (міг користуватися) чотирма кабінетами на підставі угоди № 24, тобто на законних підставах. Про це позивач знав або зобов’язаний був знати з дня, коли підписував договори на надання йому комунальних послуг по всій будівлі. Позивач не подав суду доказів, що він уклав чи намагався укладати з відповідачем договори на надання комунальних послуг, а відповідач відхиляв ці пропозиції. Тому суд вважає, що до передачі будівлі на баланс позивачу, відповідач не завдавав позивачу шкоди своїми діями чи бездіяльністю.

Позивач та третя особа 31.08.2005р. підписали акт прийняття-передачі основних засобів – будівлі Донецького міського центру зайнятості загальною площею 3 888, 9 м2, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, б.46-Д. Тому з 31.08.2005р. позивач став володіти, користуватися і розпоряджатися цією будівлею на праві оперативного управління згідно ст. 137 Господарського кодексу України (далі - ГК). Таким чином, з 01.09.2005р. відповідач став користуватися приміщеннями, зазначеними в угоді № 24, без достатніх правових підстав.

Ні позивач, ні третя особа не подали суду доказів, що вони сповістили відповідача, що норми угоди № 24 щодо користування приміщеннями діють, оскільки будівля передана з балансу третьої особи на баланс позивача. Представники позивача та третьої особи заявили суду, що лише у січні 2006р. відповідач був сповіщений про ведення такої передачі, тобто дію у часі такої передачі.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено, що однією з засад судочинства є забезпечення доведеності вини. Частиною 2 ст. 1166 ЦК закріплено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Суд вважає, що відповідач довів відсутність своєї вини у безпідставності користування приміщеннями, а позивач не забезпечив доведеності вини.

Позивач не подав суду доказів, що він збирався віддавати кімнати , займані відповідачем в оренду. Тому суд відхиляє вимоги позивача щодо стягнення шкоди у вигляді плати за користування приміщеннями.

Суду не надано доказів щодо: наявності у позивача на балансі котельної; використання потужностей цієї котельної для обігріву приміщень тільки будівлі, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, б.46-Д; роботи цієї котельної саме на газі, а не на мазуті, дизельному топліві, бензині і т.і У зв’язку з цим суд відхиляє вимоги позивача щодо стягнення шкоди у вигляді оплати відповідної частки отриманого газу та оплати послуг на транспортування цього газу.

Суду не подано доказів, що: працівники відповідача користувалися ліфтом; договір № 980 на технічне обслуговування та ремонти ліфтів та диспетчерських систем від 14.03.2005р. має відношення до будівлі, частину якої займав відповідач – не доведено, що у позивача на балансі відсутні інші будівлі, обладнані ліфтами (договір містить у своєму тексті посилання на слова “ліфти” , а не слово “ліфт”). З огляду на викладене, суд відхиляє вимоги позивача щодо стягнення шкоди за користування ліфтом.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на шкоду, заподіяну йому відповідачем безоплатним користуванням електроенергією, тому що: не подано доказів, що договір про постачання електричної енергії № 2741 від 05.03.2005р. стосується саме будівлі, частину якої займає відповідач, а у позивача немає на балансі інших будівель та споруд; не доведено, які саме струмоприймачі знаходились у кімнатах, які займає відповідач – згідно Методики обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем-юридичною особою Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ України № 1223 від 19.12.2001р. для визначення обсягу спожитої електроенергії слід знати потужність струмоприймачів (відповідач користувався електроенергією без договору, укладення якого є обов’язковим).

Матеріали справи не містять доказів, чи дійсно договір № 71254 про вивіз ТПВ був продовжений на 2006р (п.7.2.), чи був він фактично укладений (не подано протоколу розбіжностей, підписаного обома сторонами, або протоколу узгодження розбіжностей). Тому суд вважає недоведеним факт нанесення шкоди за несплату відсоткової вартості вивезення твердих побутових відходів.

Позивач не навів суду обґрунтувань, чому ним застосовувалась методологія вирахування кількості спожитої відповідачем води пропорційно займаній ним площі, а не за кількістю осіб, які перебували у відповідних кімнатах. Текст угоди № 24 не містить площі кожного кабінету, які повинен займати відповідач, не подано таких доказів і суду. Тому суд вважає недоведеним факт зайняття відповідачем приміщень саме такої площі, яка зазначена у позові та розрахунках позивача.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач не довів суду ні вини відповідача (до певного періоду) у заподіянні шкоди, ні розміру такої шкоди. Тому суду позивачу у позові відмовляє.

Суд стягує з позивача держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки позов подано не у зв’язку з виконанням своїх владних повноважень.

На підставі ст. ст. 16, 22, 623, 1166, 1192 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 33, 43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позивачу у позові відмовити.

Стягнути з Донецького міського центру зайнятості (83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, б.46-Д, р/р № 37176002002327 в УДК Донецької області, МФО 834016, ЗКПО 25671511) у доход державного бюджету України 599, 39 грн. держмита.

Стягнути з Донецького міського центру зайнятості (83086, м. Донецьк, вул. Ф.Зайцева, б.46-Д, р/р № 37176002002327 в УДК Донецької області, МФО 834016, ЗКПО 25671511) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” (03057, м. Київ, пр. Перемоги, б. 44, р/р № 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Забарющий М.І.