Рішення № 9040752, 11.02.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, пр-т Миру,20,тел. 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«11 »лютого 2010 року Справа №17/158/20

За ПОЗОВОМ: Приватного підприємства “Баядера”

юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, Центрально-міський район, вул. Озерянівська, 2

поштова адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Квітнева, 17

До ВІДПОВІДАЧА: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Льонок”

16300, Чернігівська область, смт. Куликівка, вул. Перемоги, 18

Про стягнення 21778,54 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Зінченко Є.В. –представник, довіреність б/н від 31.07.09р.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Приватним підприємством “Баядера” заявлено позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Льонок” про стягнення 21778,54 грн., в тому числі 19798,67 грн. основного боргу та 1979,87 грн. штрафу за неналежне виконання зобов’язань по договору.

          У судовому засіданні 03.12.09р. представник Позивача надала письмову заяву про уточнення позовної заяви, у якій зазначено, що у тексті позовної заяви в графі „Позивач” допущено описку і вказано „представник приватного підприємства „Баядера”, тому, враховуючи викладене, Позивачем слід вважати приватне підприємство „Баядера”.

          Враховуючи, що уточнення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву представника Позивача про уточнення позовної заяви.

До початку судового засідання 17.12.09р. від представника Позивача надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі, до якої доданий акт звірки розрахунків за період з 01.07.09р. по 30.09.09р. та копія платіжного доручення №925 від 26.10.09р. на суму 3000,00 грн., з яких Позивачем в погашення боргу за накладними, які є предметом позову, зараховано 232,83 грн.

          У вищевказаній заяві також зазначено, що станом на день подання позову та станом на 16.12.09р. заборгованість Відповідача становить 19798,67 грн.

          У судовому засіданні 11.02.10р. представником Позивача надана заява про припинення провадження у справі в частині стягнення 19798,67 грн. основного боргу в зв`язку з повною його оплатою Відповідачем, та стягнення 1979,87 грн. штрафу за неналежне виконання зобов’язань по договору і судових витрат.

          Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні 26.01.10р. представник Відповідача визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          01.01.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір купівлі-продажу №362 (далі Договір).

          Згідно п.п.1.1. Договору, Продавець (Позивач) зобов’язується передати у власність (повне господарське ведення), а Покупець (Відповідач) - прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості і ціні, відповідно до узгоджених накладних (специфікацій).

          Відповідно до п.п.2.1.-2.2. Договору, загальна сума договору складається з суми товару, отриманого за всіма накладними. Ціни на товари, кількість і загальну ціну відпускаємих товарів встановлюються окремо на кожну партію товару, відповідно накладним.

          Згідно п.4.1. Договору, постачання товару здійснюється зі складу Продавця в межах асортименту та кількості, визначених в накладній (специфікації): здійснюється Продавцем у зазначену адресу за рахунок Продавця.

          Відповідно до п.п.10.1.-10.2. Договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009р. У випадку, якщо жодна з сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити Договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим.

          Відповідно до умов Договору, Позивачем в період з 14.08.09р. по 03.09.09р. було передано Відповідачу у власність товар на суму 20031,50грн., що підтверджується видатковими накладними.

          Відповідно до п.5.1. Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 31 календарних днів з дня отримання товару (днем отримання товару є дата в накладній).

          Відповідачем на поточний рахунок Позивача в погашення існуючого боргу було перераховано 232,83 грн.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача складала 19798,67 грн.

          Згідно заяви Позивача, наданій в судовому засіданні 11.02.10р., на даний момент зазначена сума основного боргу Відповідачем повністю погашена.

          Враховуючи, що в період розгляду справи Відповідачем сплачено 19798,67 грн. основного боргу і предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення 19798,67 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

          Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до частин 1 та 2 ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Згідно п. 7.3. договору за неналежне виконання зобов’язань, передбачених п.5.1. договору, Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми прострочених платежів.

          Позивач відповідно до п. 7.3. договору просить стягнути штраф в сумі 1979,87 грн.

          Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

„Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.”

          Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

«У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.»

          Доказів завдання реальних збитків Підприємству суду не надано.

          Враховуючи викладене, а саме відсутність фактичних збитків Позивачу, та те, що Відповідачем в період розгляду справи повністю погашено суму основного боргу, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру штрафу до 400 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення штрафу підлягає задоволенню частково в розмірі 400 грн.

          В решті стягнення штрафу має бути відмовлено.

          Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені на Відповідача.

          Керуючись ст.ст. 525,526,530, 546-549, 599, 631,655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 19798 грн. 67 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Льонок” (16300, Чернігівська область, смт. Куликівка, вул.Перемоги, 18, код ЄДРПОУ 31328545, р/р 26002491 в Райффайзен Банк Аваль, МФО 353348) на користь Приватного підприємства „Баядера” (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, Центрально-міський район, вул. Озерянівська, 2, поштова адреса: 14000, м. Чернігів, вул.Квітнева, 17, код 13491057, р/р 26009935000301 в Чернігівській обласній філії „Укрсоцбанку”, МФО 353014) 400 грн. штрафних санкцій, 217 грн. 79 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір

11.02.10