Рішення № 9040444, 08.02.2010, Господарський суд Чернігівської області

08.02.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, проспект Миру,20, тел. 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

02 лютого 2010р. справа №14/21

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк”,

вул.Комсомольська,28, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 17500

Про стягнення 208023грн. 23коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Тищенко А.В. юрисконсульт, довіреність №01/20-408 від 10.11.09р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №41 від 13.12.06р. в сумі 208023,23грн., з яких 150000,00грн. прострочена заборгованість по сплаті основного боргу по кредиту, 45735,01грн. заборгованість за відсотками за період з 01.01.09р. по 22.12.09р., 8340,41грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 15.09.09р. по 22.12.09р., 3447,81грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.01.09р. по 22.12.09р., 500грн. штрафу за невиконання позичальником умов п.3.9.3 договору.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.10р. надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої станом на 11.01.2010р. в реєстрі значиться ОСОБА_1, місце проживання - АДРЕСА_1 17500.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідач відзив на позов та витребуваних документів не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом, що підтверджується матеріалами справи.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

13.12.2006р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк»та відповідачем укладено кредитний договір №41. Відповідно до п. 3.1-3.2 договору банк (позивач по справі) відкриває позичальнику (відповідачу по справі) кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 150000,00грн., строком по 11 грудня 2008року. Кредит надається позичальнику для забезпечення поточної діяльності.

Позивач є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Банк«Демарк»відповідно до ст.1.2 Статуту, який затверджено загальними зборами акціонерів від 29.09.09р., погоджено управлінням Національного банку України в Чернігівській області 02.11.09р., та зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Чернігівської міської Ради 05.11.2009 року № запису 10641050007001921.

Згідно п.3.3.1 договору кредит надається у безготівковій формі. Платежі за кредитом здійснюються в гривні відповідно до умов укладених договорів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника №НОМЕР_2 в банку „Демарк” код 2301603858 МФО 353575 з одночасним утворенням заборгованості за кредитом або його частиною на позичковому рахунку позичальника.

Факт надання банком кредиту відповідачу в сумі 150000,00грн. підтверджується меморіальним ордером №41 (#15138673) від 13.12.06р. про перерахування коштів із позичкового рахунку банку на поточний рахунок відповідача, випискою банку з рахунку відповідача від 13.12.06р.

Відповідно до п.3.5.1 договору позичальник за користування кредитом сплачуватиме банку відсотки у розмірі 22% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі Банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

30.04.2008р. сторони підписали договір №1-41 про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р. Зазначеним договором були внесені зміни до п.3.5. кредитного договору, та встановлено, що позичальник за користування кредитом сплачуватиме відсотки у розмірі 24% річних.

12.12.2008р. сторони підписали договір №2-41 про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р., в якому змінили: п.3.1 договору, зазначивши, що банк надає позичальнику кредит в сумі 150000грн. строком по 12.03.09р.; п.3.5 договору, зазначивши, що позичальник за користування кредитом сплачуватиме відсотки у розмірі 30% річних, п.3.4.1 договору, зазначивши, що позичальник зобовязаний погасити кредит у строк по 12 березня 2009р., п.7.3 договору погодивши, що у разі порушення кінцевого строку погашення кредиту, зазначеного у п.3.4.1. договору, позичальник сплачує банку за користування кредитом підвищену процентну ставку - 34% річних. Окрім того, договором №2-41 від 12.12.08р. сторони внесли зміни у п.4.1.

27.02.09р. сторони підписали договір №3-41 про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р., в якому змінили п.3.1 договору, зазначивши, що банк надає позичальнику кредит в сумі 150000грн. строком по 14.09.09р. З встановленням наступного графіку погашення 29.05.09р. 25000грн., 30.06.09р. 25000грн., 31.07.09р. 25000грн., 31.08.09р. 25000грн., 14.09.09р. 25000грн. Окрім того, договором №3-41 від 27.02.09р. сторони внесли зміни у п.3.4, п.3.7.3, п.3.9.3, п.3.9.4, п.4.1, п. 5.4, п. 7.6, п.7.7, п.7.8, п.7.9, п.7.10, п.7.11

30.04.09р. сторони підписали договір №4-41 про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р., в якому змінили п.3.1 договору, зазначивши, що банк надає позичальнику кредит в сумі 150000грн. строком по 14.09.09р. З встановленням наступного графіку погашення 29.05.09р. 25000грн., 30.06.09р. 25000грн., 31.07.09р. 25000грн., 31.08.09р. 25000грн., 14.09.09р. 50000грн.

29.05.09р. сторони підписали договір №5-41 про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р., в якому змінили п.3.1 договору, зазначивши, що банк надає позичальнику кредит в сумі 150000грн. строком по 14.09.09р. З встановленням наступного графіку погашення 30.06.09р. 25000грн., 31.07.09р. 25000грн., 31.08.09р. 25000грн., 14.09.09р. 75000грн.

30.06.09р. сторони підписали договір №6-41 про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р., в якому змінили п.3.1 договору, зазначивши, що банк надає позичальнику кредит в сумі 150000грн. строком по 14.09.09р. З встановленням наступного графіку погашення 31.07.09р. 25000грн., 31.08.09р. 25000грн., 14.09.09р. 100000грн.

31.07.09р. сторони підписали договір №7-41 про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р., в якому змінили п.3.1 договору, зазначивши, що банк надає позичальнику кредит в сумі 150000,00грн. строком по 14.09.09р. З встановленням наступного графіку погашення 31.08.09р. 25000,00грн., 14.09.09р. 125000,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 вказаного кодексу).

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п. 3.4.1 кредитного договору (в редакції договору №3-41 від 27.02.09р. про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р.) позичальник зобовязаний погасити кредит у строк по 14 вересня 2009р., шляхом перерахування коштів на рахунок вказаний в п.3.8 договору. Строки, передбачені договором є обовязковими для позичальника.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.7.3 договору сторони передбачили, що якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту та сплати відсотків, недостатня для погашення кредиту разом з відсотками, то платежі за договором здійснюються у такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають відсотки, після їх погашення сплаті підлягає сума кредиту.

27.02.09р. сторони підписали договір №3-41 про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р., в якому виклали п.3.7.3 в наступній редакції: „Якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів недостатня для погашення кредиту разом з відсотками та іншими платежами, то платежі за договором здійснюються у такому порядку: в першу чергу сплаті підлягають комісійні винагороди, в другу чергу сплаті підлягають відсотки, після їх погашення сплаті підлягає сума кредиту. Якщо за цим договором виникає прострочена заборгованість по сплаті кредиту, відсотків або інших платежів то погашення здійснюється в наступному порядку: прострочені платежі по погашення комісійних винагород; пеня за несвоєчасну сплату комісійних винагород; прострочені платежі по сплаті відсотків за користування кредитом; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом; штрафи за порушення умов цього договору; прострочені платежі по погашенню основного боргу; пеня за несвоєчасне погашення основного боргу.”

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач в позовній заяві та в наведеному розрахунку стягуваних сум зазначив, що відповідач здійснював щомісячні сплати відсотків по грудень 2008р., а 02.02.09р. відбулося часткове погашення відсотків у сумі 415,00грн.

Як свідчать матеріали справи та наведений позивачем розрахунок, відповідач взяті на себе зобовязання щодо повернення кредиту у строк до 14 вересня 2009р. не виконав, щодо сплати відсотків виконав частково, що підтверджується виписками банку (а.с.32-41).

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання, якими є сторони у справі, повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідачем не надано доказів у розумінні ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України про повернення позивачу суми кредиту та сплати відсотків.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача по поверненню кредиту на день розгляду справи становить 150000, що підтверджується матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач з урахуванням проведеної відповідачем 02.02.09р. часткової сплати у сумі 415,00грн. нарахованих відсотків за користування кредитом з 01.01.09р. по 31.01.09р. у сумі 3875,00грн. просить стягнути з відповідача 45735,01грн. заборгованості за відсотками за період з 01.01.09р. по 22.12.09р., які нараховані позивачем на суму неповернутого кредиту 150000,00грн. за період з 01.01.09р. по 14.09.09р. у розмірі 30% річних та за період з 15.09.09р. по 22.12.09р. у розмірі 34% річних.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок несплачених відповідачем процентів за користування кредитом, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам підлягають задоволенню в повній сумі 45735,01грн. за період з 01.01.09р. по 22.12.09р.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони у п.7.4. кредитного договору встановили, що у разі порушення строків погашення кредиту, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення прострочення заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.5 договору у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача 8340,41грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 15.09.09р. по 22.12.09р., 3447,81грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.01.09р. по 22.12.09р.

Дослідивши подані позивачем розрахунки пені, враховуючи дату настання прострочки виконання зобовязань по договору, розмір заборгованості відповідача по сплаті кредиту та процентів суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно до п.3.9.1-3.9.2 договору позичальник зобовязаний надати банку забезпечення у вигляді застави рухомого майна на суму 229000,00грн., яке задовольняє банк, в строк не пізніше 12.12.06р., та у вигляді застави рухомого майна на суму 65000,00грн., яке задовольняє банк, в строк не пізніше 27.12.06р. Забезпечення повинно підтримуватися позичальником протягом всього строку чинності кредитного договору. Забезпечення зобовязань позичальника щодо банку є договір застави.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.12.06р. сторони підписали договір застави №41/1 (зі змінами внесеними згідно Договорів №1 від 27.02.07р., №2 від 03.08.07р., №3 від 08.04.08р., №4 від 12.12.08р., №5 від 27.02.09р.), заставою за яким забезпечуються вимоги банку, що випливають з кредитного договору №41 від 13.12.06р., відповідно до якого банк при виконанні відповідачем певних його умов надає останньому кредит в розмірі 150000грн. строком по 14 вересня 2009р.

Відповідно до пункту 3.9.3 в редакції, яка прийнята позивачем та відповідачем згідно договору №3-41 від 27.02.09р. про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р., позичальник зобовязаний застрахувати заставне майно на користь банку, протягом 7 днів з дня укладання договору застави, на умовах, які будуть задовольняти банк, та в подальшому підтримувати дію договору страхування на протязі дії кредитного договору.

Відповідно до пункту 7.9 договору №3-41 від 27.02.09р. про внесення змін до кредитного договору №41 від 13.12.06р. у разі порушення вимог п.3.9 договору банк має право стягнути з позичальника штраф в розмірі 500грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 500грн. штрафу за невиконання позичальником умов п.3.9.3 договору.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів страхування заставного майна на користь банку та доказів підтримання дії договору страхування на протязі дії кредитного договору, За таких обставин, штраф у сумі 500,00грн. підлягає стягненню в повній сумі з відповідача на користь позивача.

Оскільки, відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору взяті на себе зобовязання не виконав, заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитом своєчасно не сплатив, господарський суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 150000,00грн., в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 45735,01грн., в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 8340,41грн., в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 3447,81грн., в частині стягнення штрафу в сумі 500,00грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 2080,23грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.193, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк” (вул.Комсомольська,28, м. Чернігів, МФО 353575, код 19357516) 150000грн.00коп. заборгованості по кредиту, 45735грн.01коп. заборгованості за відсотками, 8340грн.41коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3447грн.81коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 500грн.00коп. штрафу, 2080грн.23коп. держмита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Ю.Книш

Рішення підписано 08.02.2010р.

Суддя Н.Ю.Книш