Постанова № 90400028, 15.07.2020, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №: 630/291/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 липня 2020 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дем`яненко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Тимошенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області у порядку спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 2-го батальйону УПП в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Водоп`янова про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Люботинського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до інспектора роти №3 2-го батальйону УПП в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Водоп`янова К.О. про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач просить визнати дії відповідача протиправними, постанову серія ЕМ № 2705780 від 18 червня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП в розмірі 340,00 грн. незаконною та скасувати її,

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 18 червня 2020 року об 23 год. 16 хв. відповідач розглянув справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі і ухвалив постанову серія ЕМ № 2705780 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ч.1 ст. 121 КУпАП, вказавши, що ОСОБА_1 порушив п. 31.4.3 ПДР, а саме керував транспортним засобом в якому не працювали задні габаритні вогні в темну пору доби.

Позивач з вказаною постановою не згоден та вважає її неправомірною. Зазначає, що перед початком руху впевнився в тому, що автомобіль справний, несправність,яка виявлена відповідачем виникла під час руху, оскільки перегоріла ліва лампочка заднього габариту, а права- відійшла. Така несправність могла виникнути через неякісне дорожнє покриття. Позивач відразу після зупинки усунув несправність.

Позивач направив до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ч. 2 ст. 268 КАС України, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне зворотне повідомлення про вручення судової повістки. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзив на позовну заяву судом не отримано.

Оскільки відповідач є суб`єктом владних повноважень, повідомлений про дату час і місце розгляду справи, суд розглядає справу за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 5 ст.205 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків..

Інспектором 3-ї роти 2-го батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області молодшим лейтенантом поліції Водоп`яновим К.О. було складено постанову ЕМ № 2705780 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. За вказаною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

В оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 18 червня 2020 року о 23год. 04 хв. по вул. Полтавський шлях,173 в м. Харків керував транспортним засобом, в якому в темну пору доби не працюючими задніми габаритними вогнями, чим порушив п 31.4.3 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Позивач посилається на те, що несправність ламп задніх габаритних ліхтарів він виявив лише після зупинки його співробітниками поліції. До цього такої технічної несправності не було. Крім того, за поясненнями позивача, викладеними в позовній заяві, несправність була усунута на місці і позивач продовжував рух своїм транспортним засобом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

Положеннями статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з`явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові не надав, не спростував твердження позивача, що він не порушував вимогу п. 2.1г ПДР, а законних вимог для пред`явлення полісу страхування не було.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що позивач порушив вказані вимоги ПДР України.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху тощо.

Так єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Однак, суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Відповідальність за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Вирішуючи питання про наявність підстав для складання постанови та наявних в діях ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху, суд враховує надані ним докази до позовній заяви. Жодних доказів (фото або відео фіксації, показів свідків) щодо зафіксованого у постанові порушення правил дорожнього руху, до постанови не долучено та посилання на них у постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні.

Положеннями ст.14Закону України«Про дорожнійрух» від30.06.1993№3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою КабінетуМіністрів Українивід 10.10.2001№1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 2.3 «а» ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

В силу приписів ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, автоматичну фото- і відеотехніку.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У статті 283 КУпАП закріплено вимоги до змісту постанови про адміністративне правопорушення зазначено, де повинні міститися: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З аналізу вищезазначених правових норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до п.31.6 б ПДР забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. Таким чином, ПДР передбачають заборону експлуатації транспортного засобу, у якому у темну пору доби не горять лампи задніх габаритних ліхтарів.

Однак, як вбачається зі змісту оспорюваної постанови, в автомобілі позивача не горіли задні ліві габаритні ліхтарі, що не є порушенням п.31.4.3 ПДР, за яке передбачена відповідальність згідно вимог ч.1 ст. 121 КУпАП.

Окрім того, відповідно до ст.16 ЗУ «Про дорожній рух визначено, що водій зобов`язаний, зокрема, перевірити перед вирушенням в дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним в дорозі, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов`язковому технічному контролю, на такий контроль.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, оскільки з чотирьох габаритних ліхтарів не працював один та зазначена несправність виникла під час руху, а відповідачем не було встановлено обставин, що мають значення для справи, а саме чи дійсно позивач почав рух з несправними габаритними вогнями, оскільки з письмових пояснень позивача вбачається, про справність перед початком руху освітлювальних приладів.

Окрім цього, для підтвердження порушення позивачем пп. 31.4.3 ПДРУкраїни відповідач, відповідно дост. 251 КУпАП, мав би надати відповідні докази.

Однак, матеріали не містять доказів на підтвердження встановлення відповідачем факту порушення позивачем ПДР. Крім того, розгляд справи про адміністративне правопорушення по суті не здійснювався. А оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по свої правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.2 ст.77КАСУкраїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Суд звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає висновки відповідача по справі про порушення позивачем ПДР такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Враховуючи те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не виконано обов`язок щодо доведення обґрунтованості притягнення його до адміністративної відповідальності, відсутні будь-які докази, на основі яких у визначеному законом порядку можна було б встановити наявність факту скоєння адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, які б свідчили про достовірність обставин, викладених у постанові, суд дійшов висновку, що є підстави для скасування спірної постанови.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягяють відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.121, 251, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 72 - 77, 90, 121, 139, 243-244, 246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 2-го батальйону УПП в Харківській області молодшого лейтенанта поліції Водопянова Костянтина Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕМ № 2705780 від 18 червня 2020 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 340 гривень, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції Національної поліції України (03048м.Київ вул.Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 420грн.40коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 липня 2020 року

Суддя (підпис) І.В.Дем`яненко