Рішення № 9039993, 28.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«28 »січня 2010 року Справа №17/176/36

За ПОЗОВОМ: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

14037, АДРЕСА_1

До ВІДПОВІДАЧА: Відкритого акціонерного товариства ”Чернігівгаз”

14000, м. Чернігів, вул. Любецька, 68

Про стягнення 2375,20 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 18.03.09р.

Від Відповідача: Шеремок О.О. юрисконсульт, довіреність №18/2313 від 24.12.09р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства „Чернігівгаз” про стягнення 2375,20 грн., в тому числі 2004,05 грн. основного боргу, 302,30 грн. інфляційних та 68,85 грн. 3% річних.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзив на позов не надав, у судовому засіданні представник Відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) було поставлено Відкритому акціонерному товариству „Чернігівгаз” (Відповідачу) товар на загальну суму 2004,05 грн., що підтверджується видатковою накладною №241008-4 від 24.10.08р. та довіреністю НБІ №003339 від 24.10.08р.

Відповідач за отриманий товар розрахунок не здійснив.

26.06.2009р. та 06.07.09р. Позивачем були надіслані Відповідачу вимоги від 24.06.09р. та від 06.07.09р. відповідно про сплату боргу в розмірі 2004,05 грн.Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 2004,05 грн.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами з приводу передачі товару та часткової її оплати свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбаченого договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що в частині стягнення 2004,05 грн. основного боргу позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути інфляційні у розмірі 302,30 грн. за період з 25.10.08р. по 30.11.09р. та 68,85 грн. 3% річних, нарахованих за період 25.10.08р. по 16.12.09р.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:

„Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.”

Як вбачається з доданих до позову документів та пояснень представника Позивача письмовий договір між сторонами, яким би, зокрема, визначалися і строки сплати товару, в даному випадку не укладався.

Період нарахування саме з 25.10.08р. Позивач обґрунтовує тим, що оскільки товар був відпущений 24.20.08р., а у видатковій накладній №241008-4 від 24.10.08р. зазначено умовою продажу попередня оплата, то оплата повинна бути здійснена не пізніше 24.10.08р.

Разом з тим, видаткова накладна не є письмовою формою договору, яка б могла визначати строки оплати товару.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України:

„Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.”

Враховуючи, що перша вимога від 24.06.09р. була надіслана Позивачем Відповідачу 26.06.09р., що підтверджується копією фіскального чеку від 26.06.09р., наявного в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що прострочення у Відповідача виникло з 04.07.09р.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 50,46 грн. інфляційних за період прострочки з липня по листопад 2009 року та 3% річних у розмірі 27,34 грн. за 166 днів прострочки з 04.07.09р. по 16.12.09р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару по накладній, покладеній в обґрунтування позову, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Відповідача 2004,05 грн. основного боргу, 50,46 грн. інфляційних, 27,34грн. 3% річних. В стягненні решти інфляційних та 3% річних має бути відмовлено.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України:

„Державне мито покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

-при задоволенні позову - на відповідача;

-при відмові в позові - на позивача;

-при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.”

Враховуючи, що позовна вимога задоволена на 2081,85 грн./ 2375,20 грн. х 100% = = 87,6%, Позивачу має бути відшкодовано 89,35 грн. державного мита та 206,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.525,526,530,599,610,612,625,655,692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ”Чернігівгаз” (14000, м.Чернігів, вул.Любецька, 68, код ЄДРПОУ 03358104, р/р 260058077 в ЧОД „Райффайзенк банк Аваль”, МФО 353348) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14037, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ „Полікомбанк” м. Чернігів, МФО 353100) 2004грн. 05 коп. основного боргу, 50 грн. 46 коп. інфляційних, 27 грн. 34 коп. 3% річних, 89 грн. 35 коп. на відшкодування державного мита та 206 грн. 74 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір

28.01.10