Постанова № 90398218, 14.07.2020, Рубіжанський міський суд Луганської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2020 року Провадження № 3/425/624/20

Справа № 425/1322/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого – судді Коваленка Дениса Сергійовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізична особа – підприємець, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ),

в с т а н о в и в :

До Рубіжанського міського суду Луганської області, 08 травня 2020 року надійшов протокол серії АПР18 №132222 від 06 травня 2020 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , за частиною 2 статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.

У справі про адміністративне правопорушення на підставі вказаного протоколу з матеріалами, було призначено відкрите судове засідання на 25 травня 2020 року, 11 годину 30 хвилин, але за клопотанням ОСОБА_2 розгляд справи було відкладено на 19 червня 2020 року на 09 годину 30 хвилин, і потім на 14 липня 2020 року, на 11 годину.

Аргументи держави Україна. Позиція поліцейського, який склав протокол відносно ОСОБА_1 полягала у тому, що 06 травня 2020 року об 11 годині 45 хвилин ОСОБА_1 за адресою: м. Рубіжне по вулиці Б.Хмельницького, біля перехрестя вулиці Героїв Чорнобиля торгувала у невстановленому місці запчастинами сільськогосподарської техніки. А за це передбачена адміністративна відповідальність частиною 2 статті 160 КУпАП.

Позиція ОСОБА_1 полягала у тому, що 06 травня 2020 року вона вивезла свій товар в район центрального ринку з метою продажу, так як вона є фізичною особою - підприємцем і матір`ю трьох дітей, яких вона зобов`язана утримувати, також вона зобов`язана сплачувати податки, а в період карантину вона втратила усі свої доходи. Свій вчинок вважає вимушеною мірою.

Оцінка суду.

Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.

Зокрема, положеннями частини 2 статті 160 КУпАП передбачено, що торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами, є адміністративним правопорушенням.

Суд враховує, те, що наданими йому доказами – протоколом у справі про адміністративне правопорушення (а.с.1), усними та письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 2), протоколом огляду (виявлення)) та вилучення від 06.05.2020 року (а.с. 3), рапортом (а.с. 5), підтверджується, що 06 травня 2020 року об 11 годині 45 хвилин ОСОБА_1 за адресою: місто Рубіжне на вулиці Б.Хмельницького, біля перехрестя з вулицею Героїв Чорнобиля, тобто у невстановленому для торгівлі місці, торгувала промисловими товарами (покришки 10 штук; масло дизильне 14 пляшок; балончики з фарбою 16 штук; акумулятори 6 штук; амортизатори 4 штуки).

А за таких обставин суд погоджується із тим, що 06 травня 2020 року ОСОБА_3 дійсно вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 160 КУпАП, і саме вона винна у його вчиненні.

Обставин, які б виключали адміністративну відповідальність, а також обставин, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_2 , судом не встановлено. А тому, вона підлягає адміністративній відповідальності, на загальних підставах. Разом з цим, на виконання положень пункту 2 частини 1 статті 35 КУпАП суд враховує, як обтяжуючу її відповідальність ту обставину, що 21 грудня 2019 року ОСОБА_4 вже було піддано адміністративному стягненню за вчинення однорідного правопорушення, тобто 06 травня 2020 року ОСОБА_3 вчинила однорідне правопорушення повторно протягом року.

На виконання положень статті 33 КУпАП суд констатує, що за своїм характером, вчинене ОСОБА_5 адміністративне правопорушення, з огляду на його об`єкт та наслідки, не є особливо тяжким чи небезпечним; суд має докази її віку, статі, місця проживання, роду діяльності, складу сім`ї.

Адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 2 статті 160 КУпАП являє собою штраф від шести до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на підставі пункту 5 підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України складає від 102 до 255 гривень, з конфіскацією предметів торгівлі.

Відповідно до положень частини 1 статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності, метою застосування якої є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Тому в частині стосується штрафу, як основного покарання, з урахуванням наявності обтяжуючої обставини суд вважає, що накладення на ОСОБА_4 максимального розміру штрафу, тобто 255 гривень, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення у вигляді основного покарання.

А що стосується додаткового покарання, яким (на підставі частини 1 статті 25 КУпАП, з урахуванням частини 2 статті 160 КУпАП) у даному випадку є конфіксація усіх предметів торгівлі, то тут суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 41 Конституції України гарантує кожному його право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Але дійсно, частина 6 статті 41 Конституції України передбачає можливіть застосування конфіскації майна за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

І зокрема, частина 2 статті 25 та частина 2 статті 160 КУпАП передбачають, що у випадку вчинення людиною такого адміністративного правопорушення, як торгівля промисловими товарами з рук у невстановлених для цього місцях, окрім основного покарання у виді штрафу може бути застосоване і додаткове покарання у виді конфіскації усіх предметів торгівлі, яке на підставі частини 1 статті 29 КУпАП полягає у примусовій безоплатній передачі усіх предметів торгівлі у власність держави за рішенням суду, тобто позбавлення людини права власності на усе це майно.

Проте частина 1 статті 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. І у тих випадках, коли такими міжнародними договорами встановлені інші правила ніж ті, що встановлені актами законодавства України, то застосуванню підлягають правила саме міжнародних договорів (частина 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Тому у цій справі, суд застосовує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини "Садоча проти України" (заява №77508/11, рішення від 11 липня 2019 року, пункти 22,23,27,31), які встановлюють інші правила застосування конфіскації майна.

Зокрема, хоча держава і може втручатись у право власності людини шляхом встановлення законами і застосування судами конфіскації майна при вчиненні правопорушень, як покарання за правопорушення, застосування такої міри відповідальності як конфіскація майна повинно не тільки відповідати загальним інтересам суспільства, а й забезпечувати необхідний справедливий баланс між захистом права власності та вимогами загального інтересу суспільства; при цьому необхідний баланс не буде досягнуто, якщо відповідний власник майна буде змушений нести «особистий та надмірний тягар»; тобто, втручання повинно бути пропорційним, для чого воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Вказані положення міжнародного договору, з урахуванням їх тлумачення Європейським Судом з прав людини узгоджуються і з положеннями частини 1 статті 61 Конституції України, яка гарантує кожному, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. А частина 1 статті 8 Конституції України передбачає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При цьому суд враховує, що надаючи тлумачення верховенству права Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02 листопада 2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що "... . Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим ... . Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (абзаци другий, третій підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

Отже з мотивів викладених вище, суд вважає за необхідне проаналізувати можливість застосування конфіскації товарів ОСОБА_2 на предмет відповідності загальному інтересу суспільства та пропорційності.

Положення статті 23 КУпАП передбачають, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, конфіскація предметів торгівлі, як додаткове покарання за торгівлю промисловими товарами у невстановлених для цього місцях, переслідує легітимну мету - загальний інтерес суспільства у тому, щоби винна у вчиненні адміністративного правопорушення особа змінила своє ставлення до необхідності додержання законів України, поваги до правил співжиття і стало запобіжним чинником на майбутнє як для особи, що вчинила правопорушення, так і для інших осіб.

І звичайно суд відзначає те, що встановлення заборони торгувати поза дозволеними місцями обумовлена інтересом суспільства знати про те, де, хто і в яких умов продає певні товари, а також для того аби держава, якщо для цього будуть підстави, здійснила контроль за тими, хто торгує товарами на їх відповідність умовам та правилам торгівлі та якості товарів.

Але беручи до уваги те, що ОСОБА_3 є офіційно зареєстрованим підприємцем і сплачує податки (а.с.2), а в матеріалах справи немає жодних відомостей про те, що усі промислові товари якими вона торгувала набуті нею злочинним шляхом або мають істотні недоліки чи дефекти, які не дають використовувати їх за призначенням чи є шкідливими для життя і здоров`я населення, або, що продажем усіх цих товарів була нанесена яка-небудь матеріальна шкода людині чи державі, суд вважає що застосування конфіскації усіх товарів якими торгувала ОСОБА_3 призведе до покладання на неї індивідуального і надмірного тягаря, що буде непропорційним вчиненому нею діянню.

Тобто суд вважає, що з урахуванням обставин вчиненого ОСОБА_5 діяння і застосовних норм права, конфіскація усіх товарів якими вона торгувала буде невідповідною мірою покарання вчиненому правопорушенню, іншими словами невідповідністю між вчиненим діянням і наслідками, що можуть настати у зв`язку із цим діянням.

І тому суд вважає, що накладення на неї тільки основного покарання у виді штрафу у розмірі 255 гривень, буде достатньою мірою відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення, для досягнення мети покарання.

Разом з цим, відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. А тому, в силу положень частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з ОСОБА_2 слід стягнути 420 гривень 40 копійок у якості судового збору.

Отже, керуючись статтями 1,2,7,8,9,10,17-24,26,27,33-38,40-1,154,221,245-253,254-255,268,271,276,279,280,283-285,287,294,298-300,304,305,306 КУпАП, суд,

в и р і ш и в:

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізична особа – підприємець, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) винуватою у вчиненні нею 06 травня 2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 160 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 (дві п`ятдесят п`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізична особа – підприємець, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок, на користь Держави Україна (стягувач: Державна судова адміністрація України, місце знаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5; ідентифікаційний код: 26255795; реквізити для зарахування коштів: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Предмети торгівлі: покришки (10 штук); масло дизельне (14 пляшок); балончики з фарбою (16 штук); акумулятори (6 штук); амортизатори (4 штуки) – залишити ОСОБА_1 .

Постанову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.

Копію постанови направити ОСОБА_1 та Рубіжанському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Судовий збір має бути сплачений ОСОБА_1 на наступний робочий день, після набрання цією постановою законної сили.

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання нею законної сили, з урахуванням строків для сплати ОСОБА_1 судового збору.

Для недопущення звернення цієї постанови до примусового виконання, ОСОБА_1 слід надати до апарату Рубіжанського міського суду Луганської області документи, що підтвердять сплату ним судового збору у розмірі, за реквізитами та у строки, що передбачені цією постановою.

Суддя Д.С.Коваленко