Рішення № 9039731, 20.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

20.01.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів           тел.77-99-18

просп.Миру,20                     

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

          20 січня 2010 року           Справа 8/164/20

За позовом:          Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004 (Відділення «Київська регіональна дирекція»Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, вул.Жилянська, 35, м. Київ, 01033)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Центр», пр-кт Миру, 49, м. Чернігів, 14000

Про стягнення 111046583грн.80коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Шевченко Є.В. –головний юрисконсульт, довіреність №460/11.5.2 від 12.10.2009р.

Від відповідача: Горбач О.В. представник, довір.пост. від 18.01.2010р. (після перерви не з’явився), Агафонов О.Ю. –представник, довір. від 20.01.2010р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України перерви з 19.01.2010р. по 20.01.2010р.

В судовому засіданні за згодою сторін проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 105230000грн. боргу по кредиту, наданому на підставі договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/99к від 04.04.07р., 5266648грн.82коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 117786грн.40коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 257836грн.59коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 15891грн.52коп. процентів річних за прострочення строків сплати кредиту за період з 01.09.09р. по 25.10.09р., 98420грн.47коп. процентів річних за прострочення строків сплати процентів за період з 01.06.09р. по 25.10.09р. та 60000грн. штрафних санкцій.

До початку судового засідання, призначеного на 19.01.2010р., позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату відсотків та несвоєчасне повернення кредиту, процентів річних за невиконання грошових зобов’язань, а також в частині стягнення штрафу, всього сума збільшених позовних вимог становить 895412грн.15коп.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, судом приймається вказана заява до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Відповідач письмового відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, а також заявив усне клопотання про зменшення судом заявленої до стягнення суми штрафу, мотивуючи це клопотання тяжким фінансовим становищем товариства та неспіврозмірністю застосованих позивачем штрафних санкцій у порівнянні з порушенням.

Заявлене представником відповідача в судовому засіданні усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання відповідачеві можливості підготувати необхідні для вирішення спору документи та докази, судом відхиляється, оскільки відповідач не надав належних доказів неможливості представити необхідні документи в дане судове засідання, відповідач свідомо протягом майже двох місяців не скористався своїм правом на надання суду доказів, тому суд розцінює дане клопотання як зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та направленим на затягування вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Внєшторгбанк (Україна)»(кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майстер Центр»(відповідач у справі, позичальник за договором) укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/99к-07 (далі за текстом –кредитний договір).

Як вбачається із п.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», затвердженого зборами засновників протокол №1 від 18.09.1992р., державна реєстрація змін до якого проведена 30.04.09р. за № запису 10741050053002928 за погодженням з Національним банком України від 27.04.09р., ВАТ «ВТБ Банк»є правонаступником усіх прав та обов’язків ЗАТ «Внешторгбанк (Україна)». Отже суд приходить до висновку, що ВАТ «ВТБ Банк»є належним позивачем за даним позовом.

За умовами кредитного договору позивач зобов’язався надати відповідачу кредит у безготівковій формі шляхом відкриття невідновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 15млн. доларів США, строком дії по 03.04.2013р. та зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: кінцевий розрахунок за виконанні роботи з генпідрядником – 1789000доларів США, придбання обладнання систем вентиляції та кондиціонування –398000доларів США, оплата робіт по поточному ремонту в приміщеннях цокольного поверху та бутіковій зоні 2-й чергі –1053000доларів США, поповнення обігових коштів підприємства –6760000доларів США, а також придбання додаткових торгово-офісних площ або земельної ділянки для забудови –5000000доларів США.

В статті 2 кредитного договору сторони узгодили порядок надання, повернення кредиту та сплати процентів та комісій за користування кредитними коштами. Зокрема, сторони домовились, що видача траншів кредиту на цілі, визначені п.1.2. цього договору, проводиться шляхом виконання заяв про надання траншу з позичкового рахунку №20638013000419 в ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)». Моментом (днем) надання траншу кредиту вважається дата першого списання коштів з позичкового рахунку позичальника в сумі відповідного траншу кредиту. Моментом (днем) повернення траншу кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок кредитора траншу кредиту. В п.1.1.1. кредитного договору сторони встановили графік погашення заборгованості за кредитом, яким передбачено зменшення максимального ліміту заборгованості та кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом 03 квітня 2013 року. Згідно із п.2.7. кредитного договору повернення кредиту здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок №20638013000419 в ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)».

Відповідно до п.п.2.4.-2.6. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щоденно на фактичну суму залишку, за весь час користування кредитом із розрахунку факт/360. Сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок №20683013000419 в ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)»в наступному порядку: щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня поточного місяця включно –проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця; в день повернення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Додатковим договором №1 від 18.05.07р. сторони внесли зміни до п.1.2. кредитного договору, встановивши, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: кінцевий розрахунок за виконані роботи з генпідрядником –1750000доларів США, оплата видатків, пов’язаних з будівництвом та реконструкцією нерухомості, що знаходиться за адресою: м.Чернігів, проспект Миру, 49 (ТРЦ «Мега Центр») –1420000доларів США, поповнення оборотних коштів підприємства –6830000доларів США, а також придбання додаткових торгово-офісних площ або земельних ділянок для забудови –5000000доларів США.

Договором №2 від 27.03.08р. сторони домовились змінити назву договору, зазначивши її як договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-06604/99к від 04.04.07р. Крім того, договором №2 від 27.03.08р. сторони встановили кінцевий термін повернення кредиту 02 квітня 2013 року. Також сторони доповнили статтю 2 кредитного договору п.2.1.1., відповідно до якого невикористаний ліміт заборгованості на дату видачі відповідного траншу кредиту визначається в валюті цього траншу, за офіційним курсом НБУ гривні до валюти цього ж траншу або крос-курсом валюти, в якій встановлено максимальний ліміт заборгованості до валюти траншу, який надається, визначеного через курси валют до гривні за офіційним курсом НБУ. Крім того, сторони внесли зміни і до п.1.1.2. кредитного договору, та встановили, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти в розмірі 12% річних за користування кредитними коштами в доларах США та 14,5% річних за користування кредитними коштами у гривні. Відсоткова ставка по траншам, що надаються в гривні, підлягає перегляду щорічно. Також сторони змінили п.п.2.4., 2.5., 2.7. кредитного договору, та домовились, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на фактичну суму залишку, за весь час користування кредитом у валюті кредиту із розрахунку факт/факт в національній валюті, факт/360 в доларах США. Сплата процентів здійснюється позичальником у валюті траншів. Повернення кредиту здійснюється позичальником у валюті кредиту.

Договором №3 від 25.09.08р. сторони внесли зміни до п.1.1.2. кредитного договору та встановили, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти в розмірі 13,5% річних за користування кредитними коштами в доларах США та 20% річних за користування кредитними коштами у гривні з 23 жовтня 2008 року. Відсоткова ставка по траншам, що надаються в гривні, підлягає перегляду щорічно.

Договором №4 від 20.03.09р. сторони внесли зміни до п.1.1.1. кредитного договору та встановили, що надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості 10000000 доларів США та 25250000грн. окремими траншами. Також договором №4 від 20.03.09р. змінено графік погашення кредиту та номери рахунків, на які позичальник має сплачувати проценти за користування кредитними коштами та повертати отримані кредитні кошти.

Договором №5 від 30.04.09р. сторони за взаємною домовленістю внесли зміни до графіку погашення кредиту.

Договором №6 від 29.05.09р. сторони за взаємною домовленістю внесли зміни до графіку погашення кредиту, а також встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань, визначених п.3.3.21 та/або п.3.3.22 цього договору, процентні ставки за користування кредитом, починаючи з сьомого календарного дня місяця, що йде за місяцем, в якому позичальником не виконані або неналежним чином виконані зобов’язання, передбачені п п.3.3.21 та/або п.3.3.22 цього договору, збільшуються на 1% річних і знижуються до початкового рівня з сьомого календарного дня місяця, що йде за місяцем, в якому позичальником виконані зобов’язання, передбачені п.3.3.21 та/або п.3.3.22 цього договору. При цьому, зміна процентних ставок на умовах визначених п.1.1.2.3. цього договору не потребує укладення додаткових угод або договорів про внесення змін до договору. Після зміни розміру плати за умовами даного пункту договору всі вимоги, встановлені договором щодо розміру плати за користування кредитом застосовуються із врахуванням проведених змін.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються §2 глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.          

Позивач виконав свої зобов’язання по кредитному договору повністю. В межах дії кредитної лінії ним на виконання умов кредитного договору на підставі заяв відповідача, копії яких знаходяться в матеріалах справи, перераховані кредитні кошти у розмірі 10000000 (десять мільйонів) доларів США, про що свідчать копії меморіальних ордерів, наявних в справі. Також, на виконання умов кредитного договору в редакції від 27.03.08р. позивачем на підставі заяви відповідача перераховано 25250000грн., що становить залишок визначеного сторонами ліміту по кредиту в сумі 5000000дол.США в перерахунку по курсу НБУ, який діяв станом на 28.03.08р. Факт перерахування вказаної суми з позичкового рахунку на рахунок відповідача підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунках, та копією меморіального ордеру №270 від 28.03.08р. (т.1, а.с.74).

Відповідач взяті на себе зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих по траншу кредиту, виданого у гривнях, виконував належним чином до грудня 2008 року. Зобов’язання по сплаті відсотків, нарахованих за користування кредитом у валютній частині, відповідач належним чином виконував до січня 2009р. Вказана обставина підтверджується наданими позивачем виписками по особовим рахункам відповідача.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по відсотках, складеного за весь час користування відповідачем кредитними коштами станом до 25.11.09р., що наданий позивачем разом з заявою про збільшення розміру позовних вимог (т.2, а.с.4-5), за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 493249 доларів США по відсотках, які нараховані на кредитний транш, виданий у доларах США, та заборгованість в сумі 1786869грн.88коп. по відсотках, нарахованих за користування кредитом, виданим у гривнях.

Згідно із п.4.4. кредитного договору в редакції договору №2 від 27.03.08р. у разі невиконання позичальником протягом більше 15 днів з моменту направлення кредитором позичальнику письмового повідомлення зобов’язань, визначених п.п.3.3.2., 3.3.4-3.3.7,3.3.9-3.3.20. цього договору та/чи порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов’язань за кредитом, умов договорів, визначених п.1.3., термін повернення кредиту вважається таким, що настав, та, відповідно, позичальник зобов’язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, та нараховані штрафні санкції та/або кредитор залишає за собою право переглянути умови кредитування, визначені в даному договорі. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія його припиняється.

З урахуванням вказаної умови договору позивач у позовній заяві зазначає, що у зв’язку із порушення відповідачем зобов’язань в частині своєчасної сплати нарахованих відсотків, термін повернення кредиту настав, а тому відповідач зобов’язаний був достроково погасити кредит у повному розмірі та суму прострочених відсотків, а також нараховані штрафні санкції.

Крім того, позивач на підставі п.4.2. кредитного договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 355862грн.68коп. за прострочення повернення кредиту як траншу, виданого у доларах США, так і траншу, виданого у гривнях, та яка обчислена за період з 01.09.09р. по 20.12.09р., а також 408692грн.61коп. пені за прострочення сплати відсотків, яка обчислена за період з 01.06.09р. по 20.12.09р.

Також, з посиланням на ст.625 Цивільного кодексу України у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач просив стягнути з останнього 57518грн.18коп. процентів річних за прострочення сплати відсотків у період з 01.06.09р. по 20.12.09р. та 5207746коп. процентів річних, нарахованих за період з 01.09.09р. по 20.12.09р. за прострочення повернення кредиту.

Отже, позовні вимоги позивача полягають у стягненні з відповідача заборгованості та штрафних санкцій у національній валюті України –гривнях.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу ст.1049 Цивільного кодексу України, яка застосовується до відносин за кредитним договором, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві (банку) позику, зокрема грошові кошти, у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договором в редакції договору №6 від 29.05.09р. передбачено, що повернення кредиту має відбуватися відповідно графіку щомісяця рівними частинами по 272272,73 долара США та 573863грн.64коп., починаючи з 31.08.09р.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 15.07.09р. надіслано на адресу відповідача лист-вимогу № 2850/100-08-2 від 09.07.09р., в якому позивач повідомляє відповідача про облік станом на 09.07.09р. простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 569376грн.71коп. та 259027,78 доларів США, які нараховані за період з 25.03.09р. по 24.06.09р., а також про наявність заборгованості по сплаті нарахованих штрафних санкцій. В даному листі позивач, з посиланням на п.4.4. кредитного договору вимагає від відповідача протягом 30 календарних днів від дати одержання цієї заяви виконати порушене зобов’язання, повністю повернути всю суму кредиту за кредитним договором, та сплатити нараховані штрафні санкції. Лист отриманий відповідачем 17.07.09р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п.2.5. кредитного договору відповідач зобов’язувався сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом у валюті траншів щомісячно з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня поточного місяця включно проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число включно поточного місяця та в день повернення заборгованості за кредитом. Як встановлено судом вище, відповідач, починаючи з січня місяця 2009р. належним чином зобов’язання по своєчасній сплаті відсотків не виконував. Матеріалами справи підтверджується, що станом на 09.07.09р. у відповідача існувала заборгованість по сплаті відсотків, в тому числі, як випливає із п.2 договору №6 від 29.05.09р., сторонами був узгоджений строк сплати до 30.06.09р. відповідачем заборгованості по відсотках в сумі 70416,67 доларів США , яка виникла за період з 25.03.09р. по 24.04.09р.

Отже, приймаючи до уваги, що пунктом 4.4. кредитного договору прострочення сплати відсотків за користування кредитом також визначається як підстава для дострокового повернення кредиту, а тому суд вважає правомірним надсилання позивачем листа-вимоги про дострокове повернення кредиту. Оскільки, як вбачається із змісту вказаного листа, позивач встановив строк, протягом якого відповідач повинен повернути кредитні кошти та сплатити заборгованість по процентах –30 календарних днів з моменту отримання вимоги, суд приходить до висновку, що відповідач був зобов’язаний повернути в повному обсязі кредитні кошти в строк до 16 серпня 2009р. включно. Судом не приймається до уваги посилання позивача на лист-вимогу від 06.05.09р. №1823/100-08-2, копія якого додана позивачем до матеріалів справи лише 19.01.2010р., як на підставу для дострокового повернення відповідачем кредиту, оскільки після вказаної вимоги між сторонами узгоджено нові строки сплати відповідачем відсотків за користування кредитом.

Відповідач зобов’язання по поверненню суми кредиту в строк до 16.08.09р. та заборгованості по відсотках не виконав, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем прострочено виконання зобов’язання.

Разом з тим, суд вважає за доцільне зазначити наступне:

Аналіз договору про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/99к-07 з урахуванням всіх змін, внесених до нього, свідчить, що між сторонами досягнута домовленість про надання позивачем кредиту в іноземній валюті –в доларах США, в інших валютах, в тому числі в національній валюті –гривні. Як випливає з пунктів 2.4.,2.5.,2.7. кредитного договору, відповідач, як позичальник, зобов’язувався погашення кредиту здійснювати у валюті траншу та сплачувати у валюті кредиту проценти за користування кредитом, які нараховуються теж у валюті кредиту. Отже, суд приходить до висновку, що зобов’язання відповідача по поверненню кредиту, сплаті процентів виникли та виражені саме у валюті кредиту, тобто в доларах США щодо траншу кредиту, виданому у доларах США, та в гривнях щодо траншу кредиту, виданому у гривнях.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.2 ст.198 Господарського кодексу України грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Згідно з ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Аналіз Закону України „Про Національний банк України”, Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 12.12.2002р. №502, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.01.2003 р. за № 21/7342, свідчить, що чинним законодавством України передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні. Таким чином, визначення зобов’язань сторін у кредитному договору щодо кредиту, процентів за кредит в іноземній валюті, а саме доларах США, не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічні приписи містяться у ст.526 Цивільного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачається зміна зобов’язання за договором в односторонньому порядку.

Оскільки умовами кредитного договору щодо кредиту, виданого в доларах США, передбачено виконання відповідачем зобов’язань саме в іноземній валюті –доларах США, доказів внесення сторонами змін до умов кредитного договору щодо валюти повернення кредиту та сплати нарахованих процентів позивачем суду не надано, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло зобов’язань по сплаті частини кредиту, виданому в доларах США та нарахованих процентів по доларовому траншу саме в гривнях. В зв’язку з чим, позовні вимоги про стягнення валютної частини заборгованості по кредиту та процентах в гривнях, що не передбачено договором, не ґрунтуються на умовах договору, а тому є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Не підлягає також задоволенню вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої за прострочення сплати процентів та повернення кредиту, оскільки із змісту п.4.2., на який посилається позивач, не вбачається за яким курсом та який момент може бути нарахована пеня у національній валюті за невиконання грошового зобов’язання, визначеного в іноземній валюті. Отже, позивач не довів правомірність нарахування пені в національній валюті по курсу Національного банку України станом на 21.12.09р.

Також не може бути задоволений позов в частині стягнення процентів річних, обчислених в гривнях на валютну частину заборгованості, оскільки таке нарахування суперечить суті передбачених договором зобов’язань по доларовій частині кредиту.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення у гривнях заборгованості за договором, яка виникла за траншем кредиту, виданому у доларах, є необгрунтованим та безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості по траншу, який виданий у гривнях, в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до загальних вимог щодо виконання зобов’язань зобов’язання за договором мають виконуватися належним чином, у встановлені строки.

Згідно з п.2.5. кредитного договору нараховані проценти підлягають сплаті щомісячно не пізніше останнього банківського дня того ж місяця.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості по процентах, нарахованих на транш, виданий у гривнях (т.2, а.с.4), відповідачу з урахуванням встановленого п.2.4. кредитного договору порядку нарахування процентів за період з 28.03.08р. по 25.11.09р. нараховані відсотки в сумі 7825006грн.01коп.. При цьому, у період з 05.03.09р. по 05.04.09р. та з 12.06.09р. по 25.11.09р. проценти нараховувалися із застосуванням процентної ставки в розмірі 21% річних, а в період з 05.04.09р. по 12.06.09р. –із застосуванням процентної ставки в розмірі 22% річних. За твердженням позивача збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом відбувалося на підставі п.п.1.1.2.3.,1.1.2.4. кредитного договору в зв’язку з порушенням відповідачем умов пунктів 3.3.21 та 3.3.23 цього ж договору щодо проведення 100% оборотів грошових коштів тільки через поточний рахунок, відкритий у ВТБ Банку, та щодо страхування предмета іпотеки від стандартного пакету ризиків. Відповідно до вказаних пунктів, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань, визначених у п.п.3.3.21. та 3.3.23, процентні ставки за користування кредитом, починаючи з четвертого робочого дня місяця, що йде за місяцем, в якому відбулося невиконання зобов’язання, збільшується на 1% річних.

Матеріалами справи, зокрема довідками АКБ «Трансбанк»від 06.03.09р. №28/02519, та від 03.04.09р. №28/02768 підтверджується факт невиконання відповідачем в лютому та березні 2009р. умови щодо проведення 100% оборотів через поточні рахунки, відкриті у ВТБ Банку. Також, матеріалами справи підтверджується факт наявності певної перерви між датою закінчення строку дії договору добровільного страхування заставленого майна юридичної особи від 03.04.08р. та договору страхування заставленого майна юридичних осіб від 04.06.09р. Отже, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно у період з 05.03.09р. по 25.04.09р. відсотки за користування кредитом нараховувалися, виходячи із підвищеної ставки на 1% за кожен випадок порушення.

Разом з тим, аналіз п.1.1.2.3. в редакції договору № 2 від 27.03.08р., показує, що збільшення відсоткової ставки на 1% за порушення умов щодо проведення 100% оборотів може застосовуватися лише при щомісячному такому порушенні. Враховуючи, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем умов п.3.3.21., починаючи з квітня 2009р., суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно відсотки за користування кредитом, починаючи з 25.04.05р. обчислювалися, виходячи із збільшеної відсоткової ставки, а саме - 22%, а потім з 12.06.09р. по 25.11.09р. –21%.

Таким чином, сума процентів за користування кредитом за період з 25.04.09р. по 25.11.09р. становить 3054199грн.60коп., а вся сума нарахованих відсотків за період з 25.03.08р. по 25.11.09р. має становити 7737137грн.10коп.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем зобов’язання по сплаті відсотків виконані частково. Всього за період з 28.03.08р. по 08.10.09р. ним сплачено 1786869грн.88коп. Отже сума заборгованості по відсотках, нарахованих за користування гривневим траншем кредиту за період з 25.03.08р. по 25.11.09р. становить 1699000грн.97коп.

Як зазначено вище, відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526,530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в строки, встановлені договором.

Виходячи із змісту п.4.4. кредитного договору суд приходить до висновку, що прострочення відповідачем сплати нарахованих процентів у строк, встановлений позивачем в листі-вимозі від 09.07.09р., тобто до 16.08.09р. є підставою для виникнення у відповідача зобов’язання по поверненню всієї суми кредиту саме до 16.08.09р., оскільки сторонами безпосередньо в договорі визначені підстави, при наявності яких банк має право вимагати від позичальника повернення кредиту, а позичальник зобов’язаний сплатити у повному обсязі заборгованість за кредитом незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредиту сум кредиту, в тому числі якщо позичальник не виконує у строк зобов’язання по сплаті відсотків. Дана умова не суперечить вимогам чинного законодавства.

Оскільки відповідачем не сплачено в строк до 16 серпня 2009р. проценти, заборгованість по яких існувала на день пред’явлення вимоги, відповідач був зобов’язаний 16 серпня 2009р. повернути суму кредиту, виданого у гривнях, в повному обсязі.

Оскільки відповідачем не надано на момент вирішення спору доказів повернення ним 25250000грн. гривневої частини кредиту, та доказів сплати заборгованості по відсотках, суд приходить до висновку, що з відповідача має бути стягнуто 25250000грн. боргу по кредиту, 1699000грн.97коп. боргу по відсотках, нарахованих по 25.11.09р.

Згідно із п.4.2. договору від у разі прострочення строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов’язань за цим договором.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 105244грн.10коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 01.06.09р. по 20.12.09р. та 85617грн.27коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.09.09р. по 20.12.09р.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України пеня застосовується до несправних боржників у випадку порушення ними зобов’язання за договором. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача пені. Разом з тим, аналіз наданого позивачем розрахунку пені за прострочення сплати відсотків свідчить, що він складений без урахування фактичної заборгованості по відсотках, без урахування встановлених договором строків сплати відсотків. Тобто, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати відсотків, нарахованих на гривневий транш, не відповідає фактичним обставинам. Приймаючи до уваги, що правильність обчислення пені має доводити сам позивач, позивачем не доведено правильність нарахування ним пені саме в заявленій до стягнення сумі –105244грн.10коп., суд вважає ці вимоги позивача недоведеними та необгрунтованими, а тому вимоги в частині стягнення 105244грн.10коп пені задоволенню не підлягають.

Разом з тим, оскільки відповідачем у строк до 16.08.09р. сума кредиту, виданого у гривнях, не повернута, позивачем правомірно вимагається стягнення з відповідача пені за прострочення повернення кредиту. Виходячи із вищевказаних обставин, сума пені, яка підлягає сплаті за порушення строків повернення кредиту, становить 1625595грн., але заявлена позивачем до стягнення сума пені є меншою, з відповідача має бути стягнуто пеня 85617грн.27коп.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не передбачений договором. Аналіз кредитного договору свідчить, що інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання ним не встановлюється. Позивач просить стягнути з відповідача 14388грн.44коп. процентів річних, нарахованих на заборгованість по відсотках за період з 01.06.09р. по 20.12.09р., та 12529грн.36коп. процентів річних, нарахованих за несвоєчасне повернення гривневого траншу кредиту, нарахованих за період з 01.09.09р. по 20.12.09р.

Враховуючи, що позивачем при розрахунку процентів річних за прострочення сплати відсотків, нарахованих за користування кредитом у гривнях, також не враховано фактичну суму заборгованості по відсотках, та строки сплати відсотків, суд з підстав, зазначених вище, вважає, що проценти річних, нараховані за прострочення сплати відсотків за користування кредитом не підлягають стягненню в зв’язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

В силу імперативної норми ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи, що позивачем, як кредитором, вимагається сплата трьох процентів річних за прострочення повернення гривневого траншу кредиту, наданий розрахунок не суперечить умовам договору, та фактичним обставинам, з відповідача має бути стягнуто 12529грн. 36коп. процентів річних.

Посилаючись на п.4.3. кредитного договору позивач просить стягнути з відповідача 120000грн. штрафу за порушення умов договору. При цьому, підставою для застосування штрафу позивач зазначає систематичне порушення відповідачем зобов’язань по сплаті відсотків, що передбачено п.п.2.5., 3.3.5 договору. Стверджуючи, що відповідачем не сплачувалися відсотки за користування кредитом в період з 01.05.09р. по 21.12.09р. та не повернутий кредит з 01.09.09р. по 21.12.09р., позивач зазначає, що за кожне порушення відповідач має сплатити по 10000грн. штрафу. Вирішуючи питання про стягнення штрафу суд виходить з того, що штраф за невиконання зобов’язання є одноразовим платежем. Враховуючи, що у відповідача виникло зобов’язання достроково погасити отриманий кредит до 16.08.09р., і це зобов’язання ним не було виконано, то позивачем безпідставно нараховуються штраф, виходячи із встановленого сторонами графіку погашення кредиту. Отже, за порушення зобов’язання щодо повернення кредиту сума штрафу становить 10000грн. Що стосується штрафу, нарахованого за порушення зобов’язання щодо своєчасної сплати відсотків суд приймає до уваги, що відповідачем щомісячно вживались заходи щодо сплати нарахованих відсотків, приймаючи до уваги загальновідомий факт наявності кризисних явищ в економіці держави, приймаючи до уваги, що відповідач звертався до позивача з проханням реструктуризації заборгованості по відсотках (т.1, а.с.148), суд, користуючись п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зменшує розмір штрафу за невиконання зобов’язань по сплаті відсотків до 10000грн. Таким чином, з відповідача має бути стягнуто 20000грн. штрафу.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Ухвалою суду від 22.12.09р. сторони були зобов’язані здійснити звірку взаєморозрахунків по нарахованих та сплачених відсотках та представити суду акт звірки. При цьому ініціатива звірки покладалася на відповідача. Відповідач не надав суду доказів ініціювання проведення звірки взаєморозрахунків та доказів проведення такої звірки. Враховуючи, що відповідач не вчинив дії, покладені на нього судом, суд вважає за доцільне застосувати до нього в порядку п.5 ст.83 Господарського процесуального кодексу України штраф в розмірі 500грн.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.193,198 Господарського кодексу України, ст.ст.526,530,533,549,625,1048,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Центр», м.Чернігів, пр.Миру, 49 (ідентифікаційний код 32284515, п/р 26007013000419 у ЗАТ «Внєшторгбанк», МФО 380195) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м.Київ, б.Тараса Шевченка/вулиця Пушкінська, 8/26 (ідентифікаційний код 14359319, відомості про рахунки, відкриті в установах банків, в матеріалах справи відсутні) 25250000 (двадцять п’ять мільйонів двісті п’ятдесят тисяч)грн. боргу по кредиту, 1699000грн.97коп. боргу по відсотках, 85617грн.27коп. пені за прострочення повернення кредиту, 12529грн.36коп. процентів річних за прострочення повернення кредиту, 20000грн. штрафу, 6165грн.80коп. державного мита та 57грн.06коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Центр», м.Чернігів, пр.Миру, 49 (ідентифікаційний код 32284515, п/р 26007013000419 у ЗАТ «Внєшторгбанк», МФО 380195) в доход державного бюджету (рах. №31118106700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, отримувач –Державний бюджет м.Чернігова, кож ЄДРПОУ –22825965, код платежу –21081100) 500грн. штрафу.

Наказ в идати після набрання рішенням законної сили.

                              Суддя                     Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 22 січня 2010р.

Суддя                     Т.Г.Оленич