Рішення № 9039716, 27.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                              Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" січня 2010 р.                                                   Справа № 10/176/12

Позивач: Дочірнє підприємство „Хадлер”,

вул. Дачна, 1, оф.407, с. Чайки, Київська область, 08130

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Чернігівська кондитерська фабрика „Стріла”, вул. Комунальна, 2, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про стягнення 79575,13грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Від позивача: Лепський М.І., довіреність№ б/н від 14.09.09р., представник

Відповідач: Костіна Н.М., довіреність № 7 від 01.09.09р., провідний юрисконсульт

Рішення оголошується після оголошенj] 19.01.10р. перерви на підставі ст.77 Господарсько –процесуального кодексу України.

Представниками сторін подані письмові клопотання про відмову від здійснення фіксації судового розгляду, які задоволено судом.

Дочірнім підприємством „Хадлер” подано позов до Відкритого акціонерного товариства „Чернігівська кондитерська фабрика „Стріла”, в якому позивач просить стягнути основний борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 53802,53грн., 3% річних в сумі 1399,76грн., пені в сумі 5819,36грн., штрафу в сумі 12153,48грн. та збитки в сумі 6400грн., а всього на загальну суму 79575,13грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 37/2007 від 03.01.07р.

Представник відповідача надав письмовий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав того, що відповідач дійсно отримував сировину для кондитерського виробництва по видатковим накладним, але заперечує, що поставки товару проводились на підставі договору № 30/2007 від 03.01.07р., на його думку, зазначений договір є неукладеним, оскільки між сторонами не були підписані специфікації, які є невід’ємною частиною договору, не узгоджена ціна, предмет та строк дії договору. Крім того, відповідач посилається на п.2.2 Договору, відповідно до якого сума договору визначається вартістю окремих партій товару відображених у специфікаціях і, що на момент підписання договору орієнтована вартість складає 360000 грн.,в т.ч. ПДВ 20%, що значно перевищує загальний розмір вартості товару поставленого позивачем і є підставою для припинення зобов’язання позивача щодо поставки товару відповідачу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив, що поставка товару проводилась на підставі договору № 30/2007 від 03.01.07р., у видаткових накладних зазначено, що поставки за цими накладними відбуваються на умовах договору та на підставі відповідних рахунків –фактур, підтвердженням виконання сторонами умов договору є видаткові накладні, підписані уповноваженим представниками сторін. На думку представника позивача, здійснення поставок у обсязі, що перевищує орієнтовну вартість встановлену в п. 2.2. Договору не є підставою для припинення зобов’язання, оскільки в силу п. 12.1 та 12.4 Договору, договір між сторонами є діючим, а ціна договору у п.2.2 зазначена як орієнтовна на момент підписання.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

03 січня 2007р. між сторонами був укладений договір № 37/2007, відповідно до п.1 якого позивач(продавець) продає, а відповідач(покупець) покупає та оплачує пектин, агар та іншу харчову сировину на умовах, визначених у договорі. Ціна, кількість, асортимент, строки поставки, обумовлюються сторонами в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, загальна сума договору встановлюється ціною окремих партій товару відображених в специфікаціях. На момент підписання договору орієнтовна ціна складає 360000грн., в тому числі НДС 20%.

Відповідно до п. 3.1 Договору, покупець формує та надає замовлення на товар, в якому зазначає назву товару, його кількість, асортимент та строки постачання. Способами надання замовлення покупцю сторони встановили як в оригіналі, так шляхом передачі засобами факсимільного, електронного зв’язку або в усній формі за допомогою телефонного зв’язку.

Згідно до п. 3.2. Договору, постачальник підтверджує замовлення у спосіб передбачений для його надання.

Відповідно до п. 4.2 Договору, поставка товару здійснюється в строки та в об’ємі відповідно до погоджених сторонами заявок покупця, які можуть, згідно п.3.1 Договору, передаватись та прийматись , зокрема, усно по телефону. Датою поставки є дата виписки видаткової накладної постачальника.

Згідно п. 5.2 Договору, оплата за товар здійснюється на протязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на протязі 2007-2008р. передав відповідачу товар обумовлений в п.1 Договору, а саме, пектин та агар-агар, на загальну суму 1069820,52 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 станом на 15.01.10р. ( а.с.7-8 т.3/3) та підписаними сторонами видатковими накладними (а.с.103-168 т.2/3), залученими до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача, тобто зазначений факт визнається відповідачем .

В видаткових накладних зазначено, що товар передається на умовах договору ( а.с.120-168 т.2/3). В судовому засіданні сторонами було заявлено, що інших договорів, ніж договір № 37/2007 від 03.01.07р., між сторонами не укладалось.

Відповідач частково оплатив отриманий товар, що підтверджується оригіналами банківських виписок, залучених судом до матеріалів справи за клопотанням позивача (а.с.54-75; 92-151 т.1/3; а.с. 1- 89 т.2/3) та оригіналами платіжних доручень, залучених судом до матеріалів справи за клопотанням відповідача ( а.с.90-102 т.2/3; а.с. 9-71 т.3/3). В платіжних дорученнях, відповідачем, зокрема, зазначалось призначення платежу: за отриманий товар згідно договору 37/2007 від 03.01.07р., що підтверджується оригіналами банківських виписок ( а.с.54-75; 92-128; т.1/3;) та оригіналами платіжних доручень (а.с. 10-54 т.3/3). Остання проплата відповідача товару на умовах зазначеного договору була здійснена 11.09.08р.( а.с.54 т.3/3)

За таких обставин, суд не приймає доводів відповідача щодо неукладеності між сторонами договору № 30/2007 від 03.01.07р. , а також щодо обмеження договором обсягу продажу товару та припинення зобов’язання позивача щодо поставки товару відповідачу.

Суд погоджується з доводами позивача щодо поставки ним відповідачу товару в строки та в об’ємі , відповідно до погоджених сторонами заявок покупця, які , згідно п.3.1 Договору, приймались усно по телефону. Відповідачем зазначений довод позивача не спростований. Крім того, відповідачем на протязі двох років оплачувався товар по цінах, узгоджених сторонами у підписаних ними видаткових накладних. Згідно оборотно- сальдової відомості по рахунку 361 станом на 15.01.10р. за 2007р.( а.с.5 т.3/3), вже в 2007р. обсяг продаж за Договором складав 572733,90 грн.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на вимоги ст..670 Цивільного кодексу України, якою встановлені правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, зокрема ч.2,3 цієї статті встановлено, що якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо повідомлення позивача про поставку відповідачу товару більшої, ніж встановлено договором, кількості, і навпаки, матеріали справи свідчать про прийняття та оплату товару відповідачем саме на умовах договору 37/2007 від 03.01.07р.

Позивач просить стягнути з відповідача основного боргу в сумі 46921,38грн., який виник в зв”язку із несплатою відповідачем трьох останніх поставок товару за видатковими накладними № РН-542 від 29.10.08р. на суму 30439,20грн. ( яка частково оплачена відповідачем, за методом ФІФО, в сумі 1692,54грн.) , № РН-559 від 10.11.08р. на суму 4374,72грн., № РН-583 від 19.11.08р. на суму 13800грн. (т.1/3, а.с 84-89) , в яких зазначено умову поставки: згідно договору. Товар був отриманий представником відповідача за довіреностями на отримання товару ЯПК № 318718/323 від 29.10.08р., № 318772/377 від 10.11.08р., № 318810/415 від 20.11.08р. в матеріалах справи. Зазначені суми також є в акті звірки взаєморозрахунків станом на 02.11.09р., підписаному та скріпленому печатками сторін (т.1/3, а.с.80), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за даними відповідача також складає 46921,38грн..

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Приймаючи до уваги, те, що суд дослідивши матеріали справи прийшов до висновку щодо поставки товару відповідачу саме на умовах договору № 37/2007 від 03.01.07р., суд вважає, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар не розрахувався, та з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню у сумі 46921,38грн .

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу

України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору, у випадку прострочення відповідачем оплати за отриманий товар, покупець зобов’язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 8.3. Договору, у випадку несплати за товар чи частину товару за період, що є більшим 45 календарних днів з моменту поставки, відповідач сплачує постачальнику (позивачу) штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Згідно п. 5.2 Договору, оплата за товар здійснюється на протязі 20 банківських днів з дня поставки товару.

Позивач просить за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором стягнути з відповідача пеню за період з 26.11.08р. по 19.06.09р. в сумі 5819,36грн. , штраф за період з 28.10.08р. по 19.11.08р. в сумі 12153,48грн. 3% річних з 26.11.08р. по 20.11.09р. за порушення відповідачем строку оплати за отриманий товар в сумі 1399,76грн. та індекс інфляції в сумі 6881,15грн. згідно розрахунку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунки позивача в матеріалах справи та вирішуючи спір в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в заявленій позивачем сумі 5819,36грн., штрафу в сумі 12153,48грн., 3% річних з 26.11.08р. по 20.11.09р. в сумі 1399,76грн. В зв”язку із допущенням позивачем описки в розрахунку інфляційних втрат ( проплата 25.09.09р. зазначена в розрахунку як 05.09.09р.), що вплинуло на результат, індекс інфляції підлягає стягненню за заявлений позивачем період в сумі 6199,33 грн.

Позивач, з посиланням на ст..22 Цивільного кодексу України та ст..224 Господарського кодексу України ( а.с. 5; а.с. 49-53 т.1/3) просить стягнути з відповідача збитки в сумі 6400грн., які були сплачені позивачем ПП „Ареопаг” згідно з договором № 22-р від 30.10.09р. про надання юридичних послуг, оскільки у позивача станом на 23.04.09р. в штатному розкладі відсутня посада юриста, за надані юридичні послуги позивач сплатив 6400грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.11.09р.за № 2161 в матеріалах справи (т.1/3, а.с31).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ч.1 ст.225 цього кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,передбачених законом.

Враховуючи приписи ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України, факт оплати позивачем юридичних послуг не є підставою для відшкодування витрат саме за рахунок відповідача. Втрати, пов'язані з оплатою наданих юридичних послуг, не відносяться до обов'язкових платежів, а здійснюються на власний розсуд замовника та не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку ні з сумою заявлених збитків, ні з неправомірною поведінкою відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 6400грн. за оплату позивачем юридичних послуг приватному підприємству „Ареопаг” згідно з договором № 22-р від 30.10.09р.

Зазначена правова позиція викладена також в Постановах Вищого господарського суду України від 21.01.04р. у справі № 35/247; від 01.11.05р по справі № 42/2-2005; від 24.01.08р. у справі № 14/149; від 18.12.08р. у справі № 12/97; від 20.05.08р. у справі 13/175 (відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17 липня 2008 року ) тощо.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином, зазначена стаття передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

В матеріалах справи відсутні докази того, що судові витрати в цій частині пов’язані з оплатою послуг адвоката.

Згідно вимог ст..49 ГПК України, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Чернігівська кондитерська фабрика „Стріла”( вул. Комунальна, 2, м. Чернігів, 14005, р/р 26003301830192 в Відділенні ПАТ Промінвестбанк в м. Чернігові, МФО 353456, код ЄДРПОУ 00382295) на користь Дочірнього підприємства „Хадлер” (вул. Дачна, 1, оф. 407, с. Чайки, Київська область, 08130, п/р 26004434406001 у Київському РУ „Приватбанк”, МФО 321842, код ЄДРПОУ 31902329) боргу в сумі 46921,38грн., пені в сумі 5819,36грн., штраф в сумі 12153,48грн., індекс інфляції в сумі 6199,33грн., 3 % річних в сумі 1399,76грн., 724,93 грн. державного мита, 215,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г. Мурашко 27.01.10