Ухвала суду № 90393361, 09.07.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3182/20

Провадження № 4-с/202/29/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м.Дніпро

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді – Слюсар Л.П.,

за участю секретаря судового засідання – Нечепуренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Старший державний виконавець Індустріального відділу виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Мартинова Наталія Володимирівна, на рішення та дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, відповідно до якої просив: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Індустріального ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Мартинової Наталії Володимирівни щодо відкриття виконавчого провадження № 51636414 з примусового виконання виконавчого листа № 202/28546/13-ц; зобов`язати старшого державного виконавця Індустріального ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Мартинову Наталію Володимирівну усунути порушення шляхом скасування постанови від 11 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51636414 та винесення постанови про повернення виконавчого листа № 202/28546/13-ц без прийняття до виконання; зобов`язати старшого державного виконавця Індустріального ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області Мартинову Наталію Володимирівну усунути порушення шляхом скасування винесеної в межах виконавчого провадження № 51636414 постанови від 25 травня 2017 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 06 серпня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 2/202/6583/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказаним рішенням було вирішено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 34 545 грн. 87 коп., а також понесені витрати по справі - сплачений удовий збір в сумі 345 грн. 46 коп., а всього 34 891,33 грн. Зазначене заочне рішення суду набрало чинності 06 серпня 2013 року. 30 серпня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання рішення було видано виконавчий лист № 202/28546/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» суми боргу в розмірі 34 891,33 грн. Виконавчий лист № 202/28546/13-ц був пред`явлений до виконання 11 липня 2016 року. 11 липня 2016 року на підставі вказаного виконавчого листа старший державний виконавець Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мартинова Наталія Володимирівна винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 51636414 відносно боржника ОСОБА_1 . 25 травня 2017 року у виконавчому провадженні № 51636414 державний виконавець Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мартинова Наталія Володимирівна винесла постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника ОСОБА_1 . 26 червня 2017 року у виконавчому провадженні № 51636414 державний виконавець Індустріального ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мартинова Наталія Володимирівна винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, при цьому арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , не був знятий. На думку скаржника, постанова державного виконавця від 11 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51636414 та постанова від 25 травня 2017 року про арешт майна боржника є такими, що винесені із порушенням норм закону, та мають бути скасовані, оскільки у відповідності до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року, що діяла як на момент видачі виконавчого документу, так і на момент його пред`явлення до виконання), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання рішенням законної сили. В свою чергу рішення суду по справі № 202/28546/13-ц набрало чинності 16 серпня 2013 року та, відповідно, виконавчий лист № 202/28546/13-ц міг бути пред`явлений до виконання до 16 серпня 2014 року включно. 05 жовтня 2016 року Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність у зв`язку із набуттям 05 жовтня 2016 року чинності новим Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, яким строк пред`явлення виконавчого листа до виконання збільшено до трьох років та норма цього Закону застосовується до виконавчих документів, виданих до набрання чинності цим Законом. В свою чергу, станом на день набуття чинності новим Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, строк пред`явлення виконавчого листа № 202/28546/13-ц скінчився та у встановленому порядку не поновлювався, у зв`язку із чим на думку скаржника, до правовідносин щодо строку пред`явлення до виконання виконавчого документа № 202/28546/13-ц застосовуються норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року та таким чином, виконавчий лист № 202/28546/13-ц від 30 серпня 2013 року не міг бути прийнятий державним виконавцем до виконання та у державного виконавця не було підстав ані для відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 202/28546/13-ц, ані для накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

Наведене зумовило ОСОБА_1 звернутись до суду з відповідною скаргою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2020 року, головуючим суддею у розгляді вказаної скарги визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 01 червня 2020 року поновлено строк для звернення до суду зі скаргою ОСОБА_1 , прийнято її до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні. Державному виконавцю доручено надати належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження № 51636414.

24 червня 2020 року ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська клопотання представника скаржника про витребування доказів у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати суду належним чином посвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 51636414 про стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином.

Від скаржника ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про розгляд скарги у його відсутність, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити.

Від старшого державного виконавця Індустріального відділу виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Мартинової Н.В. на адресу суду надійшла належним чином завірена копія матеріалів виконавчого провадження № 51636414, та долучено листа, в якому державний виконавець просила здійснювати розгляд скарги без її участі. Як вбачається із вказаної заяви державного виконавця та завіреної копії матеріалів виконавчого провадження, назву відділу виконавчої служби було змінено з Індустріального відділу виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на Індустріальний відділ виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

Також до матеріалів виконавчого провадження держаним виконавцем долучено заперечення, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало зведене виконавче провадження № 54025867 з виконання виконавчого листа № 202/28546/13-ц виданого 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн. та судового наказу № 2н-212/2010 виданого 07.04.2010 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості у розмірі 21210,74 грн. На виконання до відділу 07.07.2016 року повторно надійшов виконавчий лист № 202/28546/13-ц виданий 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн. Вищезазначений виконавчий документ було передано державному виконавцю на виконання. Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» 11.07.2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання до 18.07.2016 року. Копії постанов направлені сторонам виконавчого провадження. У строк для самостійного виконання, боржником рішення суду виконано не було. В дотримання вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» були розпочаті заходи примусового виконання рішення. Державним виконавцем, з метою встановлення майнового стану боржника, та отримання інформації щодо відкритих в банківських установах розрахункових рахунків, було направлено відповідні запити до Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області. Згідно відповідей наданих центральним сервером баз даних УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області за боржником транспортні засоби не зареєстровані. Згідно відповідей з Пенсійного фонду України боржник не працює та пенсію не отримує. Відповідно до відповіді з Державної податкової служби України платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває та інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня. З метою повного, своєчасного та реального виконання рішень державним виконавцем в порядку ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» 25.05.2017 року було винесено постанову про арешт майна боржника, копії якої того ж дня було направлено до відповідних реєструючих органів до виконання, сторонам до відома та внесено відповідні дані до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Державним виконавцем 26.06.2017 року було здійснено вихід за адресою зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 проте, під час виходу боржник дома був відсутній, у зв`язку з чим встановити фактичне місце мешкання боржника та його майновий стан не виявилось можливим, про що було складено відповідний акт державного виконавця. 26.06.2017 року державним виконавцем в порядку ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копію якої разом з оригіналом виконавчого документа було направлено на адресу стягувача.

У запереченні державний виконавець звернула увагу на те, що перевіркою даних АСВП було встановлено, що виконавчий лист № 202/28546/13-ц виданий 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн. було пред`явлено стягувачем на виконання 03.10.2013 року, провадження за яким було відкрито 07.10.2013 року, тобто у строки визначені Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року) та завершено 24.11.2015 року. Повторно виконавчий лист № 202/28546/13-ц виданий 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн. було пред`явлено на виконання до Відділу 07.07.2016 року. Таким чином, старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції Мартиновою Наталією Володимирівною, під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 51636414 не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року), а саме виконавчий документ було пред`явлено протягом року після повернення виконавчого документа стягувачу при першому надходженні на виконання. З приводу неотримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна, державний виконавець у запереченні зазначила, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення. Так, у виконавчому листі № 202/28546/13-ц виданому 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн. та у заяві представника стягувача про відкриття виконавчого провадження було зазначено адресу боржника: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 115 АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим державним виконавцем відповідно до вимог ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» було прийнято до виконання виконавчий документ. Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем не було отримано документального підтвердження про зміну або встановлення фактичного місця проживання боржника, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

Представник заінтересованої особи Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

В силу вимог ч.2 ст.450 ЦПК України, суд вважає можливим здійснити розгляд скарги у відсутність учасників процесу, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 51636414, цивільну справу в рамках якої ухвалювалось рішення, належно з`ясувавши всі обставини справи, доходить наступного висновку.

Згідно з ст.55, ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалами справи документами, що на виконанні Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 202/28546/13-ц, виданого 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн., яке набрало чинності 16 серпня 2013 року.

Вищезазначений виконавчий документ було пред`явлено до виконання Індустріальному відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 03 жовтня 2013 року, на підставі чого державним виконавцем Березіним Максимом Юрійовичем 07 жовтня 2013 року було відкрито виконавче провадження № 40034170.

11 грудня 2013 року постановою державного виконавця Березіна Максима Юрійовича виконавче провадження № 40034170 зупинено на підставі п.4 ч.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року) у зв`язку із розшуком майна боржника.

24 листопада 2015 року постановою старшого державного виконавця Тернова Є.Ю. виконавчий документ повернуто стягувачу у зв`язку із тим, що заходи щодо виявлення майна належного боржникові виявились безрезультатними, а саме в ході проведення виконавчих дій встановлено: згідно відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно на праві власності за боржником нерухомого майна не зареєстровано; згідно акту державного виконавця та за адресою відповідно до виконавчого документу перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим; на майно боржника накладено арешт; згідно відповіді ДАІ на праві власності за боржником транспортні засоби зареєстровані, проте заходи щодо розшуку даного майна, не дали результату протягом року , в зв`язку з чим виконавче провадження підлягає поверненню стягувану. В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що майно, на яке може бути звернено стягнення не розшукано. Виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу. Відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу з правом повторного пред`явлення в межах строків, визначених Законом.

07.07.2016 року на виконання до відділу повторно надійшов виконавчий лист № 202/28546/13-ц виданий 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн. Вищезазначений виконавчий документ було передано державному виконавцю на виконання та 11.07.2016 року старшим державним виконавцем Мартиновою Наталією Володимирівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51636414 та надано боржнику строк для самостійного виконання до 18.07.2016 року, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

Постановою старшого державного виконавця Мартинової Н.В. від 12 жовтня 2016 року про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, у зв`язку із тим, що на виконання у відділі перебуває декілька виконавчих документів щодо стягнення з одного боржника, по яким проводяться однакові виконавчі дії, об`єднано виконавчі провадження № 51636414, № 52578378 у зведене виконавче провадження № 54025867.

З метою встановлення майнового стану боржника, та отримання інформації щодо відкритих в банківських установах розрахункових рахунків, державним виконавцем було направлено відповідні запити до Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Згідно відповідей наданих центральним сервером баз даних УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області за боржником транспортні засоби не зареєстровані. Згідно відповідей з Пенсійного фонду України боржник не працює та пенсію не отримує. Відповідно до відповіді з Державної податкової служби України платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває та інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

25.05.2017 року старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мартиновою Н.В. винесено постанову про арешт майна боржника, копії якої того ж дня було направлено до відповідних реєструючих органів до виконання, сторонам до відома та внесено відповідні дані до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

26.06.2017 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 проте, встановити фактичне місце мешкання боржника та його майновий стан не виявилось можливим, про що було складено відповідний акт державного виконавця від 26 червня 2017 року та винесено постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, відповідно до якої виконавче провадження № 51636414 з примусового виконання виконавчого листа № 202/28546/13-ц, виданого 30 серпня 2013 року виведено із зведеного виконавчого провадження № 54025867, яке веде Індустріальний ВДВС м.Дніпра ГТУЮ.

26 червня 2017 року постановою старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Мартинової Н.В. в порядку ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, копію якої разом з оригіналом виконавчого документа було направлено на адресу стягувача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно п.2 ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року), станом на дату видачі виконавчого листа 30 серпня 2013 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно ч.1, 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року), станом на дату видачі виконавчого листа 30 серпня 2013 року, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

05 жовтня 2016 року Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року втратив чинність у зв`язку із набуттям 05 жовтня 2016 року чинності новим Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 якого, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 51636414, що були надані державним виконавцем на виконання ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 червня 2020 року, виконавчий лист 202/28546/13-ц, виданий 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн., яке набрало чинності 16 серпня 2013 року, та який було пред`явлено до виконання Індустріальному відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вперше 03 жовтня 2013 року, повернуто стягувачу 24 листопада 2015 року постановою старшого державного виконавця Тернова Є.Ю., у зв`язку з чим строк пред`явлення виконавчого документу поновлено з дня його повернення. Повторно виконавчий лист було пред`явлено до виконання 07.07.2016 року, тобто вже під час нової редакції Закону України «Про виконавчого провадження» від 02.06.2016 року, а тому суд доходить висновку, що в даному випадку строк пред`явлення виконавчого листа визначається у три роки.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, державним виконавцем Мартиновою Н.В., під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 51636414 не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В даному випадку не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається скаржник щодо визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця Мартинової Н.В. про відкриття виконавчого провадження від 11 липня 2016 року та постанови від 25 травня 2017 року про накладення арешту, оскільки виконавчий документ пред`явлений стягувачем в межах строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року. Наведені в скарзі твердження з цього приводу повністю спростовуються поданими та дослідженими в судовому засіданні матеріалами вказаного виконавчого провадження.

З приводу неотримання скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт майна, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З матеріалів завіреної копії виконавчого провадження № 51636414 вбачається, що у виконавчому листі № 202/28546/13-ц виданому 30.08.2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 34891,33 грн. та у заяві представника стягувача про відкриття виконавчого провадження було зазначено адресу боржника: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 115 АДРЕСА_2 . Під час проведення виконавчих дій державним виконавцем не було отримано документального підтвердження про зміну або встановлення фактичного місця проживання боржника, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Мартинової Наталії Володимирівни щодо відкриття виконавчого провадження № 51636414 з примусового виконання виконавчого листа № 202/28546/13-ц та зобов`язання державного виконавця усунути порушення шляхом скасування постанови від 11 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 51636414 та винесення постанови про повернення виконавчого листа № 202/28546/13-ц без прийняття до виконання не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суд вважає, що в даному випадку дії державного виконавця Мартинової Н.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження відповідали вимогам чинного законодавства, а тому підстави для задоволення скарги в цій частині відсутні.

З приводу заявленої вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання державного виконавця Мартинової Н.В. усунути порушення шляхом скасування винесеної в межах виконавчого провадження № 51636414 постанови від 25 травня 2017 року про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.37 цього Закону, виконавчий документ повертається стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 5 ст.37 цього Закону повернення виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.

Натомість, абзацом другим частини першої статті 40 Закону визначено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову.

Отже, виконавче провадження, в разі повернення виконавчого документу стягувачу, не є закінченим, у зв`язку з чим, доводи скаржника про те, що виконавче провадження було закінчене є необґрунтованими, а тому вимоги ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути застосовані до даних правовідносин.

Більш того, частиною третьою статті 37 цього Закону визначено, що арешт з майна знімається виключно в разі повернення виконавчого листа стягувачу з підстав передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої цієї статті. В даному випадку виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 цього Закону.

Також згідно ч. 1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, державний виконавець не зобов`язаний був знімати арешт з майна боржника, повертаючи стягувачу виконавчий лист у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, оскільки відомостей про повне виконання рішення суду, за яким проводилося стягнення, державному виконавцю надано не було, а виконавче провадження не закінчено виконанням.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 31 липня 2018 року у справі № 203/4573/17 (провадження № 61-40522ск18).

До того ж, скаржником не доведено, що діями чи бездіяльністю державного виконавця порушуються його права як власника майна, оскільки на час повернення виконавчого документу у боржника ОСОБА_1 не було виявлено майна, на яке може бути звернуто стягнення.

За таких обставин суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1, ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що в даному випадку дії державного виконавця Мартинової Н.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, арешту майна, відповідали вимогам закону, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2-3, 10, 76-89, 259, 263-264, 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Старший державний виконавець Індустріального відділу виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Мартинова Наталія Володимирівна, на рішення та дії державного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Строк подання апеляційної скарги на ухвалу суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19).

Суддя Л.П. Слюсар