Рішення № 9039333, 21.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, пр-т Миру,20,тел. 77-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«21 »січня 2010 року Справа №17/41

За ПОЗОВОМ: Приватного підприємства “Баядера”

юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, Центрально-міський район, вул. Озерянівська, 2

поштова адреса: 14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Квітнева, 17

До ВІДПОВІДАЧА: Підприємства споживчої кооперації ”Батуринське”

16512, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Батурин, вул. Центральна, 19

Про стягнення 2482,35 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: Зінченко Є.В. –представник, довіреність б/н від 31.07.09р.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Приватним підприємством “Баядера” заявлено позов до Підприємства споживчої кооперації ”Батуринське” про стягнення 2482,35 грн., в тому числі 2256,68 грн. основного боргу та 225,67 грн. штрафу за неналежне виконання зобов’язань по договору.

До початку судового засідання від Позивача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення 2256,68 грн. основного боргу в зв`язку з тим, що Відповідачем в погашення суми основного боргу шляхом внесення готівки до каси Позивача було перераховано 12.10.01р. 327,49 грн. та 13.01.10р. було повернуто товар на загальну суму 1929,19грн., та стягнення з Відповідача 225,67грн. штрафу і судових витрат.

          До початку судового засідання від Відповідача надійшов лист, у якому зазначено, що Відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі у зв'язку з відсутністю боргу станом на 12.01.2010 року, до якого додані копії накладної №20 від 11.01.10р. на повернення товару на суму 1929,19 грн. та видаткових касових ордерів №8 від 11.01.10р. на суму 313,09 грн. та №9 від 11.01.10р. на суму 14,40 грн.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          01.01.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір купівлі-продажу №1543 (далі Договір).

          Згідно п.п.1.1. Договору, Продавець (Позивач) зобов’язується передати у власність (повне господарське ведення), а Покупець (Відповідач) - прийняти та оплатити товар, в асортименті, кількості і ціні, відповідно до узгоджених накладних (специфікацій).

          Відповідно до п.п.2.1.-2.2. Договору, загальна сума договору складається з суми товару, отриманого за всіма накладними. Ціни на товари, кількість і загальну ціну товарів, що відпускаються, встановлюються окремо на кожну партію товару, відповідно накладним.

          Згідно п.4.1. Договору, постачання товару здійснюється зі складу Продавця в межах асортименту та кількості, визначених в накладній (специфікації).

          Відповідно до п.10.1. Договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами.

          Відповідно до умов Договору, Позивачем було передано в період з 14.09.09р. по 27.11.09р. Відповідачу у власність товар на суму 2486,76 грн., що підтверджується видатковими накладними.

          Відповідно до п.5.1. Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару (днем отримання товару є дата в накладній), шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати.

          Відповідачем на поточний рахунок Позивача в погашення існуючого боргу було перераховано 230,08 грн.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача складала 2256,68 грн.

          Разом з тим, з наданих сторонами до початку судового засідання 21.01.10р. додаткових пояснень та документів вбачається, що Відповідачем в погашення суми основного боргу шляхом внесення готівки до каси Позивача було перераховано 12.10.01р. 327,49 грн. та 13.01.10р. було повернуто товар на загальну суму 1929,19грн.

          Таким чином, в період розгляду справи сторонами було врегульовано спір щодо стягнення 2256,68 грн. основного боргу і предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, а тому суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення 2256,68 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

          Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.”

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до частин 1 та 2 ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Згідно п. 7.3. договору за неналежне виконання зобов’язань, передбачених п.5.1. договору, Покупець сплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми прострочених платежів.

          Позивач відповідно до п.7.3. договору просить стягнути штраф в сумі 225,67 грн.

          Разом з тим, з наданих сторонами до початку судового засідання 21.01.10р. додаткових пояснень та документів вбачається, що Відповідачем в погашення суми основного боргу шляхом внесення готівки до каси Позивача було перераховано 12.10.01р. 327,49 грн. та 13.01.10р. було повернуто товар на загальну суму 1929,19грн.

          Враховуючи, що Відповідачем 13.01.10р. було повернуто Позивачу товар на загальну суму 1929,19грн., а Позивачем даний товар було прийнято, у суду відсутні підстави вважати, що у Відповідача є на даний момент обов`язок по його сплаті, а отже є підстави для застосування до Відповідача штрафних санкцій за порушення строку його оплати.

          Разом з тим, Відповідачем в погашення суми основного боргу шляхом внесення готівки до каси Позивача було перераховано 12.10.01р. 327,49 грн. основного боргу з порушення терміну оплати товару, визначеного п.5.1. Договору.

          Таким чином, в частині стягнення штрафних санкцій позов підлягає задоволенню на суму 32,75 грн. В решті стягнення штрафних санкцій в позові має бути відмовлено.

          В частині розподілу судових витрат суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України:

„Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.”

Враховуючи, що спір в частині стягнення 2256,68 грн. основного боргу шляхом внесення готівки до каси Позивача 12.10.01р. в розмірі 327,49 грн. та поверненням товару на загальну суму 1929,19грн. 13.01.10р. було вирішено Відповідачем фактично вже після пред`явлення Позивачем позову та порушення провадження у справі, суд вважає, що судові витрати мають бути в повному обсязі покладені на Відповідача.

          Керуючись ст.ст. 525,526,530, 546-549, 599, 631,655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 33, 49, п.1-1 ст.80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

          1.В частині стягнення 2256 грн. 68 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Підприємства споживчої кооперації ”Батуринське” (16512, Чернігівська область, Бахмацький район, с. Батурин, вул. Центральна, 10, код ЄДРПОУ 33982888, р/р 2600230136601 в Ощадбанку м. Бахмач, МФО 343013) на користь Приватного підприємства „Баядера” (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, Центрально-міський район, вул. Озерянівська, 2 поштова адреса: 14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Квітнева, 17, код 13491057, р/р 26009935000301 в Чернігівській обласній філії „Укрсоцбанку”, МФО 353014) 32 грн. 75 коп. штрафних санкцій, 102 грн. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір

21.01.10