Рішення № 90390669, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 640/7665/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» до Головного управління ДФС України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» - звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0262601207 від 27.03.2019 року, прийняте за результатами Акту від 18.02.2019р. №1595/26-15-12-07-20/31405650, яким позивачу застосовано штрафну санкцію в розмірі 10% на загальну суму 149 069,66 грн. та в розмірі 20% на загальну суму 181,42 грн. за порушення строків реєстрації податкових накладних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що податкові накладні не підлягають наданню отримувачу (покупцю), а тому штрафна санкція не застосовується за порушення строків реєстрації податкових накладних.

Ухвалою суду від 11.05.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що повідомлення-рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Податковим кодексом України, а відтак позивні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається із матеріалів справи Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Маркет-Сервіс" за 2017-2018 р.р.

За результатами камеральної перевірки відповідачем складений Акт від 18.02.2019р. №1595/26-15-12-07-20/31405650, в якому встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2018 роках в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного Акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0262601207 від 27.03.2019 про оплату штрафних санкцій в розмірі 10% на загальну суму 149 069,66 грн. та в розмірі 20% на загальну суму 181,42 грн. за порушення строків реєстрації податкових накладних.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Як видно з матеріалів справи, податкові накладні позивача не підлягали наданню отримувачу (покупцю), оскільки реалізація товару відбувалась кінцевим споживачам (фізичним особам) не платникам ПДВ.

Стаття 1201 ПКУ встановлює штрафні санкції для платників податків за порушення строків реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних). При цьому норми містять виключення для певних податкових накладних. Як випливає зі змісту позовної заяви та пояснень сторін, спірним є питання щодо виключень, на які не поширюються норми по застосуванню штрафних санкцій.

Вищезазначені виключення для застосування штрафів, визначених ст.1201 ПКУ, передбачають два варіанти граматичного тлумачення:

на думку позивача, штраф не застосовується в трьох окремих випадках:

а) якщо податкові накладні не надаються покупцю;

б) якщо податкові накладні складаються на операції, звільнені від оподаткування;

в) якщо податкові накладні складаються на операції, які оподатковуються за нульовою ставкою;

на думку відповідача, штраф не застосовується в таких випадках (за дотримання двох умов одночасно):

а) податкові накладні не надаються покупцю та складаються на операції, звільнені від оподаткування;

б) податкові накладні не надаються покупцю та складаються на операції, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Оцінюючи доводи сторін, суд вважає за необхідне зазначити, що варіант тлумачення спірної норми, якого дотримувався відповідач, не враховує контексту правової норми та її внутрішньої логіки, а також зв`язку із іншими нормами ПКУ. Зокрема, враховуючи, що всі податкові накладні по звільнених від оподаткування операціях не надаються покупцю, не було необхідності в спірній нормі окремо встановлювати як додаткову умову не надання податкових накладних покупцеві; у податкових накладних по операціях, які звільнені від оподаткування ПДВ, та по операціях, що оподатковуються за нульовою ставкою, відсутня база для нарахування штрафу, оскільки сума ПДВ у таких податкових накладних, незалежно від того, чи надаються вони чи не надаються покупцю, дорівнюватиме нулю; при варіанті тлумачення спірної норми відповідачем повністю втрачається значення першої частини виключення в п.1201.1, 1201.2 ст.1201 ПКУ «крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)», дана фраза не несе жодного змістовного навантаження, її наявність або відсутність в нормі не впливає на можливість застосування штрафу (за умови неможливості обчислення розміру штрафу (бази для його застосування), не має жодного значення факт надання чи ненадання податкової накладної покупцю). Більш того при даному варіанті тлумачення, якщо взагалі виключити повний текст винятку в дужках, то зміст норми (наслідки) жодним чином не змінюються.

Суд зауважує, що система електронного адміністрування ПДВ, запроваджена в 2015 році як механізм запобігання зловживань шляхом незаконного відшкодування ПДВ з бюджету, не внесла кардинальних змін в загальні принципи стягування ПДВ, затверджені ПКУ. Норми Кодексу, що визначають коло платників ПДВ, об`єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, залишилися незмінними. Штраф запроваджувався з метою захисту бюджету та платників податків від зловживань та недобросовісних дій їх контрагентів.

Загальний розмір оскаржуваних позивачем штрафів за несвоєчасну реєстрацію та нереєстрацію податкових накладних в цьому спорі становить 149 069,66 грн., що навіть за умови доведеності порушення непропорційно вчиненим діям позивача. Згідно з нормами ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На думку суду, втручання у право особи на мирне володіння майном повинно бути пропорційним визначеним цілям. Необхідність захисту права особи на мирне володіння майном відображена в практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden).

Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Враховуючи, що відповідачем не оспорюється факт повного відображення податкових зобов`язань за податковими накладними, зареєстрованими з порушенням строку, в податкових деклараціях з ПДВ ТОВ, жоден з контрагентів позивача не зазнав і не міг зазнати шкоди через невключення сум ПДВ до податкового кредиту, отже, позивачем не завдано шкоди ані бюджету, ані контрагентам, штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН має суто технічний характер, в розглядуваній ситуації накладення відповідачем штрафу в розмірі 149 069,66 грн. з урахуванням наведених рішень Європейського суду з прав людини не є пропорційним державним втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Про наявність неоднозначного тлумачення спірної правової норми свідчить позиція позивача та відповідача у справі, наявність суперечливих роз`яснень державних органів, судова практика стосовно тлумачення норми ст.1201 ПКУ в частині визначення видів податкових накладних, на які не поширюється відповідальність у вигляді штрафів за несвоєчасну реєстрацію / відсутність реєстрації у ЄРПН.

Слід вказати, що перше офіційне роз`яснення від ДФС з приводу застосування санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування, виписаних на неплатника ПДВ, що не підлягають видачі покупцю, надано ДФС у листі від 03.03.2017 р. № 709/4/99-99-15-03-02-13. У цьому листі ДФС… дійшла висновку, що штрафні санкції, визначені п.1201.1 та п.1201.2 ст.1201 ПКУ, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних: що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, та/або що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Міністерство фінансів у листі від 14.04.2017 р. № 11310-09-10/10306, розглянувши лист ДФС від 03.03.2017 р. № 709/4/99-99-15-03-02-13, вказало про те, що у разі порушення платником податку граничного строку реєстрації або відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ, до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені ст.1201 ПКУ, крім ПН, складених відповідно до пп.«б» п.198.5 ПКУ. Від штрафів за ст.1201 ПКУ звільняються порушення за операціями, які не обкладаються ПДВ (звільнені від обкладання ПДВ або обкладаються ПДВ за нульовою ставкою). Тобто в частині п.«б» п.198.5 ст.198 ПКУ позиції Міністерства фінансів України та ДФС різняться.

При прийнятті рішення у справі, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява № 39766/05), «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

У зв`язку із неоднозначним трактуванням вказаної норми керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 ст.4 ПКУ), яка полягає в тому, що: якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п.56.21 ст.56 ПКУ, який регламентує, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження висновків щодо правомірності застосування до позивача штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, у той час як матеріали справи спростовують висновки акта перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних, які не надаються покупцю (отримувачу), у спірних правовідносинах суперечить законодавству та є протиправним.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0262601207 від 27.03.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у м. Києві №0262601207 від 27.03.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» судовий збір у сумі 2 239,00 грн. (дві тисячі триста дев`яносто гривень) (платіжне доручення №2761617 від 24.04.2019 року) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС України у м. Києві.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 331405650);

Відповідач: Головного управління ДФС України у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій