Рішення № 90390166, 14.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 липня 2020 р. № 520/2990/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області №1088 від 21.02.2020 року про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірний наказ видано безпідставно та з порушенням норм чинного податкового законодавства. Позивач також стверджує, що здійснив захист своїх прав шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до фактичної перевірки.

Відповідач – Головне управління ДПС у Харківській області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що діяв у межах вимог чинного законодавства. Зазначив, що перевірка була проведена на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України, яка визначає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених Кодексом, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Таким чином, спірний наказ на проведення перевірки прийнятий на підставі та в межах чинного законодавства, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

У письмовій відповіді на відзив представник позивача вказав, що зі змісту оскаржуваного наказу №1088 від 21.02.2020 року об`єктивно не можливо встановити наявність якої саме інформації стало підставою для призначення перевірки, яких обставин стосується така інформація, які порушення зафіксовано в ній. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.03.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача прибув у судове засідання, склав на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Головного управляння ДПС у Харківській області – ОСОБА_2 .С. (наказ №130-0 від 12.09.2019), прибув у судове засідання заперечував проти заявлених позовних вимог, просив суд прийняти рішення про відмову в задоволені позову.

Згідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що судом з`ясовано всі факти та зібрані всі докази, необхідні для вирішення справи по суті та зважаючи на клопотання представника позивача, суд вважає за можливим розглянути дану адміністративну справу в порядку письмово провадження.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Харківській області №1088 від 21.02.2020 року "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )" контролюючим органом призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 починаючи з 25.02.2020 року тривалістю у відповідності до вимог п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, за період діяльності з 04.10.2018 року по дату завершення перевірки.

Метою проведення перевірки вказано - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстава проведення перевірки - п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (а.с. 14).

25.02.2020 інспекторами Головного управління ДПС у Харківській області на підставі наказу №1088 від 21.02.2020 та відповідно до направлень на перевірку №1337, №1338 від 25.02.2020 здійснено вихід за фактичним місцезнаходженням ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим касир ОСОБА_3 , яка працює у ФО-П ОСОБА_1 не допустила співробітників контролюючого органу до проведення перевірки з посиланням на те, що наказ на проведення перевірки не відповідає вимогам п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, зокрема в ньому не вказано підстави проведення фактичної перевірки, про що ревідорами-інспекторами складений акт №010122 "Про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки" від 25.02.2020 року (а.с. 15-17).

Вважаючи оскаржуваний наказ №1088 від 21.02.2020 року протиправним та таким, що порушує права позивача, останній звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Правовідносини, які склалися в зазначеному спорі регулюються податковим законодавством України. Єдиним кодифікованим нормативно-правовим актом, який регулює податкові відносини є Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, п.п.80.2.5 у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно п.п 81.1ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Позивач обґрунтовував незаконність наказу тим, що у контролюючого органу повинні бути підстави для проведення перевірки, встановлені п.80.2 ст.80 ПК України, водночас в тексті оскаржуваного в даній адміністративній справі наказу лише зазначено посилання на п.п.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України. Таким чином, проте, наказ на проведенрня фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 №1088 від 21.02.2020 не містить в собі даних щодо підстав для проведення перевірки за вказаною нормою у розрізі того, наявність якої конкретно інформації, отриманої в установленому законодавством порядку свідчить про порушення позивачем вимог законодавства.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що у даних спірних правовідносинах у відповідача відсутня одна із обов`язкових підстав для проведення фактичної перевірки, зокрема, за п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Аналізуючи спірний наказ №1088 від 25.02.2020 року суд зазначає, що окрім підстави пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України зазначено, що перевірка буде проводитися з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Суд критично ставиться до вказаних тверджень, оскільки фактична перевірка позивача мала на меті не лише здійснення контролю за дотримання вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а й здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16.); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17); забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої (п.п.19-1.1.20) та інше.

В свою чергу, суд доходить висновку, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №816/3238/15 від 15.05.2020 року.

Суд зауважує, що є обґрунтованою правова позиція позивача щодо недотримання контролюючим органом у оскаржуваному наказі вимог щодо його визначеності та чіткості, зокрема в наказі №1088 від 21.02.2020 року, поміж предметів фактичної перевірки, контролюючим органом вказано обставини, з приводу перевірки яких фактична перевірка призначається в порядку п.п.80.2.2. та п.п.80.2.5 п.80.2. ст.80 ПК України, а саме щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Разом з тим, в постанові від 11.06.2019 року по справі №1440/2045/18 Верховний Суд дійшов до наступного висновку: "Суд не погоджується з висновком апеляційної інстанції, що для проведення перевірки достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки... Суд погоджується з доводами касаційної карги, що з аналізу спірного наказу неможливо встановити, що саме необхідно перевірити в межах цієї фактичної перевірки та що слугувало для призначення такої перевірки. З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не довів суду наявність правових підстав для винесення оскаржуваного наказу."

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що наявність в Головного управління ДПС у Харківській області однієї з підстав, визначених в п.80.2 ст.80 ПК України надає можливість перевіряти весь перелік питань, закріплених в п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, виходячи з наступного.

Положеннями п.п.75.1.3. п.75.1. ст.75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як було зазначено вище, з огляду на положення ст. 80 ПК України, жодна з окреслених у п.п.80.2.1-80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України підстав фактичної перевірки не охоплює одночасно та одразу усіх питань як предмету фактичної перевірки згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України.

У зв`язку з чим, призначаючи фактичну перевірку з підстав, передбаченої п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, орган податкового контролю вправі здійснювати перевірку виключно з вказаних питань, інші питання, а ні ж ті, що пов`язані з виробництвом та обігом підакцизних товарів під час проведення такої перевірки не досліджуються (не перевіряються). Тобто, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України передбачає вичерпний перелік обставин, з приводу перевірки яких може бути призначена фактична перевірка.

Водночас, у спірних правовідносинах контролюючий орган, призначивши фактичну перевірку на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, в наказі №1088 від 21.02.2020 року предметом цієї перевірки визначив увесь спектр питань згідно з п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, хоча п.п.80.2.5. п.80.2. ст.80 ПК України охоплює лише частину з них, що свідчить про факт явної та однозначної невідповідності між обраною суб`єктом владних повноважень юридичною підставою для прийняття наказу (п.80.2.5 ст. 80 ПК України) та визначеним у тексті спірного наказу предметом перевірки. Положення п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України не мають жодного відношення ані до регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, ані до оформлення трудових відносин з працівниками, позаяк підстави для призначення фактичних перевірок з цих питань передбачено іншими підпунктами ст. 80 ПК України, на які контролюючий орган при виданні наказу не посилався.

З урахуванням того, що зі змісту оскаржуваного наказу об`єктивно неможливо встановити наявність якої саме інформації стала підставою для призначення перевірки, яких обставин стосується така інформація, які порушення зафіксовано в ній, суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваного наказу як вимогам податкового законодавства, так і приписам ст. 2 КАС України, що свідчить про його протиправність та має наслідком скасування такого наказу.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належним чином повноти та обґрунтованості спірного наказу від 21.02.2020 року, а тому позовні вимоги про скасування зазначених рішень податкового органу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області №1088 від 21.02.2020 року про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Харківській області (вул.Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко