Рішення № 9038720, 30.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

30.12.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м.Чернігів                                                                                 тел.678-853

просп. Миру , 20                                                                                                    тел.67-28-47

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

“28” грудня 2009 року                     Справа №8/169

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", вул.Дегтярівська, 21-г, м. Київ, 04119

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Пак", вул.Центральна, 1, с.Вишневе, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15070

Про стягнення 211291грн.86коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Локшин А.В. –юрисконсульт, довіреність №3380 від 17.07.09р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 180472грн.29коп. боргу по лізинговим платежам, нарахованим за період з лютого по жовтень 2009 року, за користування майном, наданого на підставі договору фінансового лізингу №080827-142/ФЛ-Ю-О від 27.08.08р., 13637грн.59коп. пені, нарахованої за період з 19.05.09р. по 18.11.09р., 1931грн. процентів річних, нарахованих за період з 19.05.09р. по 18.11.09р., 2450грн.98коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з травня по жовтень 2009р. та 12800грн. штрафу.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення за №1510679 про вручення рекомендованого поштового відправлення, але його уповноважений представник в засідання господарського суду не з’явився, про поважність причин неявки суд не повідомлено. Враховуючи, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом брати участь у господарських засіданнях, представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки явка останнього в судове засідання обов’язковою не визнавалася.

                    Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач у справі, лізингодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Пак" (відповідач у справі, лізингоодержувач за договором) укладено договір №080827-142/ФЛ-Ю-О фінансового лізингу (далі за текстом договір фінансового лізингу), за умовами якого позивач надав відповідачу в платне володіння та користування майно, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (Додаток №2 до договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності відповідача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини фінансового лізингу, які регулюються §5 глави 30 розділу 6 Господарського кодексу України та спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України „Про фінансовий лізинг”. Відповідно до приписів ст.292 Господарського кодексу України, які кореспондуються з приписами ч.2 ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Позивач належним чином виконав взяті на себе за договором фінансового лізинга зобов’язання. Факт передачі майна підтверджується видатковою накладною №РН-000481 від 27.08.08р. (копія –а.с. 30).

Про отримання відповідачем майна свідчить підпис його представника, повноваження на отримання майна якого засвідчуються довіреністю серії ЯПБ №206771 від 27.08.08р. (копія - а.с. 31), та відтиск печатки відповідача на вищевказаній видатковій накладній.

В статті 3 договору фінансового лізингу сторони узгодили строки сплати та розмір лізингових платежів, відповідно до якої лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5. договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.- 3.4.5. договору. Платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку. Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу). Розмір щомісячного лізингового платежу, що підлягає сплаті на користь лізингодавця, визначається на дату фактичного виконання платежу, за встановленою сторонами в п.3.4.1. договору фінансового лізингу формулою.

Аналіз вищенаведеної статті договору свідчить, що сторонами узгоджено строк сплати та розмір лізингових платежів відповідно до Графіку, що є Додатком до договору №1. А також сторонами передбачено порядок зміни розмірів щомісячних лізингових платежів, встановлених вказаним Графіком з урахуванням зміни курсу гривні до долару США.

Крім того, відповідно до п.3.4.3. договору фінансового лізингу, сторони домовились, якщо строк будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов’язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

Позивачем за період з лютого по жовтень 2009 року виставлені відповідачу рахунки-фактури на сплату лізингових платежів (копії - а.с.32-41).

Розмір лізингових платежів, які підлягали до сплати, підтверджується довідками про порядок нарахування лізингових платежів за вказаний період згідно з п.3.4.1. договору фінансового лізингу (копії а.с. 43-51). Як вбачається із змісту вказаних довідок розрахунок лізингових платежів здійснений з урахуванням зміни курсу гривні до долару США відповідно до погодженої сторонами в п.3.4.1. договору фінансового лізингу формули.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України ”Про фінансовий лізинг” одним із обов’язків лізингоодержувача є своєчасна сплата лізингових платежів.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

          За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи, відповідач взяті на себе зобов’язання за договором фінансового лізингу належним чином не виконав, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість по лізинговим платежам за період з лютого по жовтень 2009 року у сумі 180472грн.29коп.

          Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання по сплаті лізингових платежів, на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості по сплаті лізингових платежів відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 180472грн.29коп. боргу по лізинговим платежам.

          Відповідно до п.11.2.1. договору фінансового лізингу, за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п.3.1. даного договору та графіком сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору), лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.

          З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 13637грн.59коп. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, нарахованої за період з 19.05.09р. по 18.11.09р.

В силу ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Умовами договору період нарахування пені за прострочення сплати лізингових платежів не встановлений, а тому, враховуючи обов’язок відповідача сплачувати лізингові платежі щомісяця, обчислення пені має здійснюватися у відповідності з приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України із застосуванням кожного періоду прострочення.

          Аналіз наданого позивачем розрахунку пені свідчить, що пеня обчислена без врахування встановлених договором строків сплати лізингових платежів, а також без врахування фактичної суми заборгованості по лізингових платежах, яка існувала в період нарахування пені. В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України саме позивач, як сторона у справі, має доводити правильність нарахування пені, сума якої заявлена до стягнення. Оскільки сума пені, що заявлена позивачем, не підтверджується матеріалами справи та фактичними обставинами справи, суд відмовляє в задоволенні вказаної позовної вимоги повністю.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаної норми закону позивач просив стягнути з відповідача 1931грн. процентів річних, нарахованих за період з 19.05.09р. по 18.11.09р., 2450грн.98коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з травня по жовтень 2009р.

Як вбачається із доданого до позову розрахунку процентів річних та інфляційних нарахувань, розрахунок вчинений з порушенням строків нарахування вказаного виду відповідальності боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, оскільки нарахування процентів річних та втрат від інфляції здійснено позивачем з дня сплати чергового лізингового платежу, а не з наступного дня, що є порушенням загального порядку обчислення строків прострочення.

Однак, враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача задовольняється судом частково і з відповідача стягується 1875грн.94коп. процентів річних та 2367грн.07коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п.8.2.1. договору фінансового лізингу лізингодавець зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (Додаток №3 до договору).

Згідно із п.11.2.3. договору фінансового лізингу за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п.8.2.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 1% загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Оскільки відповідач порушує зобов’язання щодо надання позивачу інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу з 4 кварталу 2008 року по 3 квартал 2009 року, позивач просить стягнути з відповідача 12800грн. штрафу.

Відповідно до положень ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Порушення боржником взятих на себе зобов’язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки (штрафу).

Оскільки на момент винесення рішення відповідачем не надано суду доказів виконання зобов’язання по наданню позивачу інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу, тобто матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов’язань за договором, тому з нього має бути стягнуто 12800грн. штрафу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 180472грн.29коп. боргу, 1875грн.94коп. процентів річних, 2367грн.07коп. інфляційних нарахувань та 12800грн. штрафу.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись Законом України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 530, 610, 611 Цивільного кодексу, ст.ст.193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-Пак", Чернігівська область, Ріпкинський район, с.Вишневе, вул.Центральна, 1 (ідентифікаційний код 35846808, п/р 26008001318621 в ЗАТ „ОТП Банк” в м.Києві, МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ, вул.Дегтярівська, 21-г, (ідентифікаційний код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ „ВіЕйБі Банк” в м.Києві, МФО 380537) 180472грн.29коп. боргу, 1875грн.94коп. процентів річних, 2367грн.07коп. інфляційних нарахувань, 12800грн. штрафу, 1975грн.15коп. державного мита та 220грн.61коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич