Рішення № 9038258, 16.12.2008, Господарський суд Чернігівської області

Господарський Суд Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 69 81 66

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 грудня 2008 року справа № 19/32 (7/198)

Позивач:Фізична особа підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 53560,

поштова адреса: АДРЕСА_2 53401,

відповідач: Приватне агропромислове підприємство Агрофірма "Ніжинська", вул. Воздвиженська, 183, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600,

простягнення 18597,90 грн.

Суддя Л.Р. Кочергіна

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1,

від відповідача : Ковальчук В.Д. дов. № 115 від 20.05.2007 року.

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.) подано позов про стягнення з відповідача Приватного агропромислового підприємства Агрофірма «Ніжинська»(далі - ПАП Агрофірма «Ніжинська») 18540,0 грн. штрафу за просрочку оплати вартості робіт виконаних за договором від 27.07.2007 року, 48,76 грн. пені, та 9,14 грн. процентів річних.

08.10.2008 року відповідач надав відзив на позов, в якому заперечує проти стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошового зобовязання. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивачем порушено норми матеріального права в частині визначення розміру штрафу, який не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Крім того, відповідач наголошує, що при визначені розміру відповідальності за невиконання грошового зобовязання пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Разом з тим, позивач визнає факт прострочення платежу за надані послуги і погоджується зі стягненням 48,76 грн. пені.

11.12.2008 року, на підставі ст.22 Господарсько процесуального кодексу України, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 48,76 грн. У поданій заяві позивач просить стягнути на користь позивача 18540,0 грн. штрафу та 9,14 грн. процентів річних.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача, суд приймає зменшення розміру позовних вимог, оскільки це не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб.

Рішення приймається з урахуванням зменшення позовних вимог, на підставі ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив наступне:

27.07.2007 року між ФОП ОСОБА_1 та ПАП Агрофірма «Ніжинська»укладено договір про надання послуг, за яким позивач зобовязувався виконати послуги по збиранню зернових на полях відповідача (жито 100 га, пшениця 100 га), а відповідач зобовязувався прийняти та оплатити вартість послуг на умовах договору.

Вартість послуг за договором (п.3.1. договору ) складає 180 грн. за 1 га.

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили строк оплати протягом 10 днів з моменту виконання робіт.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивачем виконано договірні роботи: надано відповідачу послуги по збиранню ранніх зернових культур на площі 206 га загальною вартістю 37080, грн. про що сторонами складено і підписано акт прийому здачі виконаних робіт від 06.08.2007 року.

На оплату послуг позивачем виписано рахунок №06/1 від 06.08.2007 року, який згідно відмітки на цьому рахунку, одержаний відповідачем 06.08.2007 року.

Таким чином, у відповідності з умовами договору відповідач зобовязаний був оплатити вартість робіт в строк до 16.08.2007 року.

Відповідач прострочив виконання платіжного зобовязання на три дні оплатив вартість робіт 20.08.2007 року, що підтверджується платіжним дорученням №337 від 20.08.2007 року на суму 37080 грн.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили відповідальність за прострочення оплати (невиконання або часткове невиконання п.3.2. договору) у вигляді штрафу у розмірі 50 % від загальної суми наданих послуг, який оплачується протягом пяти днів з дати порушення зобовязань, визначених п. 3.2. даного договору.

Позивачем нараховано і предявлено до стягнення 18540 грн. штрафу (50% від вартості робіт у розмірі 37080 грн.).

Відповідно до ст. 661 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штрафні, тобто господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) у разі порушення ним правил здійснення ним господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з наведеної норми, штраф і пеня є різновидом неустойки, однак не є тотожними.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Посилання відповідача на те, що розмір штрафу, який підлягає стягненню, обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України, як то передбачено ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, є необґрунтованими, оскільки зазначені норми обмежують розмір іншого різновиду неустойки - пені, що підлягає стягненню.

Статтею 624 Цивільного кодексу України визначено, що якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Крім того, слід зазначити, що одним із принципів господарських відносин, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є свобода договору, яка реалізується шляхом вільності укладення договору, виробу контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цих Кодексів, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобовязання не суперечить матеріальному праву України та, відповідно, не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Відтак сторони були вільними в підписанні договору від 27.07.2007 року, а також у погодженні розміру штрафу визначеному у п. 4.1. договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 626, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, вимога позивача щодо стягнення суми штрафу у розмірі 18540,0 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що суд повинен зменшити розмір штрафу оскільки він є неспіврозмірним із розміром завданих позивачу збитків, не приймається судом до уваги, оскільки виходячи із змісту ст.233 Господарського кодексу України, зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обовязком суду.

Крім того, відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позивачем нараховано та предявлено до стягнення 9.14 грн. процентів річних за період з 17.08.2007 року по 19.08.2007 року.

Таким чином, вимоги позивача по стягненню 9,14 грн. процентів річних є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства Агрофірма "Ніжинська", м. Ніжин, вул.. Воздвиженська,183 (р. 26008303835499 в ПІБ м. Ніжин, МФО 353434, код 00414836) на користь Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2 53401) (р. НОМЕР_2 в ЗАТ КБ Приватбанку, МФО 305299, код ОКПО НОМЕР_1) 18540,00 грн. штрафу, 9,14 грн. процентів річних, 185,97 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.Р. Кочергіна

Повний текст рішення підписано: 16.12.2008 року.

Суддя Л.Р. Кочергіна

16.12.08