Ухвала суду № 90381991, 09.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/9714/18

Провадження №: 1-кп/755/765/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2019 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м.Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

суддів: Левко В.Б., Мельниченко Л.А.,

при секретарі: Мізерній К.О.,

за участю прокурорів: Мурачова Р.В., Комаровського Є.В.,

за участю захисників: Рибіна В.В., Головіної О.О.,

за участю обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

провівши в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва відкрите судове засідання у кримінальному провадженні №22018011000000028 від 22 травня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.1 ст.111 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2201811000000028 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.1 ст.111 КК України.

Захисник Рибін В.В. під час судового розгляду заявив клопотання, в порядку ст.201 КПК України, про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням відповідних обов`язків, визначених положеннями ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, в тому числі із зобов`язанням носити електронний засіб контролю та прибувати до суду за першою вимогою.

Мотивуючи клопотання адвокат Рибін В.В. посилається на необґрунтованість пред`явленого обвинувачення, яке прокурором під час судового розгляду не доведене, а надані останнім суду докази є недопустимими. Поряд з цим, захисник зазначив про відсутність реальних ризиків, передбачених положенням ст.177 КПК України, посилаючись на відсутність намірів на ухилення від суду у обвинуваченого ОСОБА_1 , який зареєстрований у встановленому законом порядку у м.Києві, проживає разом з дружиною та неповнолітньою дитиною, має на утриманні матір похилого віку, працював лікарем-хірургом до затримання, до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики та відгуки колег по роботі, крім того, обвинувачений ОСОБА_1 має незадовільний стан здоров`я через захворювання на артеріальну гіпертензію та гіпертонічну хворобу 2-го ступеня 3-го ступеня ризику. Також просив суд врахувати рішення Конституційного Суду України від 25 червня 2019 року, яким визнано неконституційними положення ч.5 ст.176 КПК України щодо визначення до застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою як безальтернативного запобіжного заходу у справах про тероризм і державну зраду. А тому, виходячи з сукупності наведених захистом обставин, просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, що на думку захисника цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на час судового розгляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Головіна О.О. підтримала клопотання захисника Рибіна В.В. з мотивів, зазначених останнім в клопотанні та просила вказане клопотання задовольнити, змінивши запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника Рибіна В.В. про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, при цьому послався на необґрунтованість та недоведеність пред`явленого йому обвинувачення, а також на відсутність доказів на підтвердження ризиків, що були заявлені прокурором.

Прокурори Мурачов Р.В. та Комаровський Є.В. заперечили проти задоволення клопотання захисника Рибіна В.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на відсутність підстав для зміни запобіжного заходу останньому, оскільки заявлені стороною обвинувачення ризики продовжують існувати, обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності може перешкодити кримінальному провадженню шляхом ухилення від явок до суду, в тому числі може виїхати на окуповану територію АР Крим, де має квартиру.

Вислухавши клопотання захисника Рибіна В.В., думку захисника Головіної О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , вислухавши думку сторони обвинувачення з приводу заявленого клопотання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до положень ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, згідно з положеннями ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

10 червня 2019 року ухвалою колегії суддів Дніпровського районного суду м.Києва було задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08 серпня 2019 року. При цьому, на виконання вищезазначених положень КПК України, судом серед іншого при прийняті рішення також було враховано дані про особу обвинуваченого, який працював, одружений, має утриманців та незадовільний стан здоров`я, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.1 ст.111 КК України, одне з яких, передбачене ч.1 ст.111 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна, крім того, що наявні ризики у даному кримінальному провадженні продовжують існувати, які не були мінімізовані настільки, щоб дійти висновку про факт їх відсутності.

Разом з тим, судом також були враховані положення ч.5 ст.176 КПК України, що визначали можливість застосування лише такого запобіжного заходу як тримання під вартою як безальтернативного запобіжного заходу у справах щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Вирішуючи дане клопотання, суд враховує, що 25 червня 2019 року Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини п`ятої статті 176 КПК України, якими встановлено, що запобіжні заходи у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, і такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України даного рішення.

Вказаним рішенням Конституційний Суд України констатував, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави.

В обґрунтування такого рішення Конституційний Суд України зазначив, що виключно кваліфікація злочину не може обґрунтовувати необхідність тримання особи під вартою, не забезпечує і не може забезпечити балансу між метою застосування такого виняткового запобіжного заходу у кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу і особисту недоторканість. При цьому, обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, а також бути пропорційними та обґрунтованими.

Встановивши оспорюваним положенням Кодексу для відповідної категорії осіб виключно такий запобіжний захід, як тримання під вартою, законодавець позбавив слідчого суддю, суд можливості застосовувати до таких осіб більш м`який запобіжний захід.

На думку Конституційного Суду України, в даному випадку законодавець, встановивши безальтернативний запобіжний захід, такий як тримання під вартою, щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, не дотримався зазначених вимог.

А тому, Конституційний Суд України в своєму рішенні за №7-р/2019 від 25 червня 2019 року дійшов висновку, що положення частини п`ятої статті 176 КПК України суперечать частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частинам першій, другій статті 29 Конституції України, оскільки порушує принцип верховенства права та обмежує право особи на свободу та особисту недоторканість, у зв`язку з чим положення частини п`ятої статті 176 КПК України визнав неконституційним, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, вирішуючи дане клопотання, суд враховує, що відповідно до п. «с» ст.5 Конвенції законним є арешт або затримання, здійснені з метою до провадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

В той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Такий же обов`язок покладає Кримінальний процесуальний закон на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Єлов проти України» №17283/02 від 06.11.2008 року наголосив, що після спливу певного проміжку часу судового розгляду навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання особи під вартою.

Крім того, відповідно до п.88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов`язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню скасуванню правила ст.5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

З урахуванням наведеного, матеріалів кримінального провадження, вирішуючи клопотання захисника Рибіна В.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуває під вартою з 08 січня 2018 року, в той час, як Європейський суд з прав людини своїм рішенням у справі «Єчус проти Литви» №34578/97 від 31 липня 2000 року наголосив, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, разом з тим, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

Враховуючи час перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, дані про особу обвинуваченого, який має місце реєстрації у м.Києві, де проживає разом з дружиною та неповнолітньою дитиною, має на утриманні матір похилого віку та неповнолітню дитину, офіційно працював у м.Києві лікарем-хірургом до затримання, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має позитивні характеристики та відгуки колег по роботі, враховуючи незадовільний стан здоров`я обвинуваченого через наявність хронічних захворювань на артеріальну гіпертензію та гіпертонічну хворобу 2-го ступеня 3-го ступеня ризику, суд приходить до висновку, що необхідність у застосуванні виняткового запобіжного у виді тримання під вартою, що був застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , на даний час відпала.

Разом з тим, суд також враховує, що на даний час судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.110, ч.1 ст.111 КК України, проти основ національної безпеки України, одне з яких, передбачене ч.1 ст.111 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна, а тому ризики у даному кримінальному провадженні, в казані в ухвалі суду від 10.06.2019 року, мінімізовані не настільки, щоб дійти висновку про факт їх відсутності у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, з урахуванням рішення Конституційного Суду України за №7-р/2019 від 25 червня 2019 року, приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії» №44955/98 від 13 жовтня 2005 року у якому судом наголошено, що домашній арешт за своєю суворістю прирівнюється до запобіжного заходу у виді тримання під вартою і цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, суд приходить до висновку про можливість зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням відповідних обов`язків, визначених положеннями ч.5 ст.194 КПК України, у зв`язку з чим клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Рибіна В.В. підлягає задоволенню.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Поряд з цим, слід зазначити, що при розгляді даного клопотання захисника, стороною обвинувачення не доведено доцільність збереження такого запобіжного заходу як тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , а також, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Що стосується тверджень захисника Рибіна В.В., зазначених у клопотанні, про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення, яке прокурором під час судового розгляду не доведене, а надані останнім суду докази є недопустимими, то суд на даній стадії позбавлений можливості оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.2, 7-29,181, 183, 194, 201, 331, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - Рибіна В.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.

Запобіжний захід застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі Київському слідчому ізоляторі Міністерства юстиції змінити на цілодобовий домашній арешт з покладенням відповідних обов`язків.

Заборонити ОСОБА_1 цілодобово залишати квартиру АДРЕСА_1 , крім розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до суду і часу перебування в приміщенні суду під час розгляду кримінального провадження, а також часу необхідно для отримання медичної допомоги.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Відповідно до ч.3 ст.534 КПК України судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Роз`яснити, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань пов`язаних із виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків.

Виконання даної ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого, в порядку, встановленому положеннями ст.202 КПК України.

Ухвалу на виконання до органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого передати через прокурора у кримінальному провадженні.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Визначити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту та строк дії обов`язків 2 місяці, тобто по 09 вересня 2019 року (включно).

Ухвала оскарженню не пілягає.

Повний текст ухвали буде проголошено 15.07.2019 року о 13 годині 15 хвилин.

Головуючий суддя:

Судді: 1. 2.