Рішення № 9037365, 15.04.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2010 р.Справа № 3/14-231 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Захід", код ЄДРПОУ 34857625, м. Львів, вул. Тарнавського,13/5.

до відповідача: Приватного підприємства "Любисток КК", код ЄДРПОУ 34553955, м. Тернопіль, вул. Котляревського, 13.

про стягнення заборгованості в сумі 3715,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:                     Пилипчук І.І. –представник по довіреності б/н від 01.02.2010р.

від відповідача:           не з‘явився

Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Захід", м. Львів звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Любисток КК", м. Тернопіль про стягнення заборгованості на суму 3715 грн. 36 коп.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався. Явку в судове засідання свого представника не забезпечив, хоча про дату , час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі в порядку, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.01.2010р. за № 2681278 та від 28.01.2010р. за № 2687365, письмового відзиву на позов суду не надав, а тому спір вирішено в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, по наявних у справі документах.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 11.03.2010р. о 10:20 год., на 15.04.2010р. о 11:50 год. , що підтверджується ухвалами суду відповідно від 25.02.2010р. та від 11.03.2010р.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні його права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

10 грудня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМТ –Захід»(Продавець) та Приватне підприємство «Любисток КК» (Покупець) уклали між собою договір за №624 Т.

Відповідно до умов пунктів 1.1. , 1.2., 1.3. Договору , Продавець зобов‘язується передати у власність покупця товари медичного призначення в асортименті (Товар) , а Покупець прийняти та оплатити отриманий товар за ціною та у термін, що визначений цим Договором. Товар, що є предметом Договору, передається Покупцю партіями на його замовлення. Ціна Договору визначається , як сума вартості всього Товару , що був замовлений Покупцем протягом дії цього Договору.

Пунктом 3.3. підпункт 3.3.3. даного Договору , передбачено , що оплата за поставлений Товар здійснюється протягом банківських днів з моменту його продажу Покупцем третім особам.

Позивач належним чином виконав свої зобов‘язання за договором №624Т від 10.12.2008р., передав відповідачу товар медичного призначення на суму 5433 грн. 00 коп. , що підтверджується видатковою накладною №2768 від 10.12.2008р. (знаходиться в матеріалах справи) .

Згідно п. 3.5. Договору , Продавець має право вимагати повернення неоплаченого Товару , а Покупець зобов‘язаний повернути Товар за першою вимогою Продавця у строк не більше 2-х (двох) робочих днів. Непроданий і неоплачений Товар повинен бути повернутий Покупцем у будь-якому випадку через 90 (дев‘яносто) днів після дня його отримання.

29 липня 2009 року відповідач повернув позивачу товар на суму 2063 грн. 00 коп. , про що свідчить накладна №4 , належним чином підписана представниками сторін та скріплена їх печатками.

Відповідач свої зобов‘язання повністю не виконав , кошти за поставлений товар не перерахував, у зв‘язку з чим виникла заборгованість у відповідача перед позивачем на суму 3370 грн. 00 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов‘язання виникають з підстав , встановлених статтею 11 цього Кодексу . Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ст. 530 ЦК України).

Ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору купівлі –продажу , згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

Оцінивши представлені документальні докази, господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу на суму 3370 грн. 00 коп. , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У відповідності до п.5.1. даного Договору передбачено , у разі порушення строків оплати Товару , Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 0,5 процентів від суми оплати за кожний день прострочення платежу , але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на момент виникнення прострочення платежу.

За несвоєчасну оплату за отримання товару позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 345 грн. 36 коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

          Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.(ст.549 ЦК України)

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. (ст.. 550 ЦК України)

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі. (ст.. 551 ЦК України)

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При таких умовах , позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 345 грн. 36 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Крім того , в порядку ст. 66 ГПК України, позивач звернувся до суду із заявою від 11 лютого 2010 року за №2, в якій, з метою забезпечення позову, просить накласти арешт на грошові кошти , що належать Відповідачу по справі в сумі 4053 грн. 36 коп.

          У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, (в тому числі грошові суми), цінні папери тощо, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення).

Згідно , Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, (з наступними змінами та доповненнями), у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для забезпечення позову поданням відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених статтею 33 ГПК України.

          Із представлених документів позивачем до заяви про забезпечення позову від 11.02.2010р. не долучено таких доказів, а відтак, суд вважає, що клопотання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти , що належать Відповідачу по справі в сумі 4053 грн. 36 коп. , документально не обґрунтоване і задоволенню не підлягає.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173 , 193 ГК України, Роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити .

2. У клопотанні ТзОВ «ДМТ –Захід» щодо забезпечення позову , відмовити.

          3. Стягнути з Приватного підприємства "Любисток КК", код ЄДРПОУ 34553955, м. Тернопіль, вул. Котляревського, 13 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМТ-Захід", код ЄДРПОУ 34857625, м. Львів, вул. Тарнавського,13/5 - 3370 грн. 00 коп. боргу, 345 грн. 36 коп. пені, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита , 236 грн. 00 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, «19»квітня 2010 року , через місцевий господарський суд.

5. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя