Рішення № 9037098, 13.04.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" квітня 2010 р. Справа № 10/30

За позовом Державного підприємства «Березнівське лісове лісогосподарство» м.Березне

Березнівського району Рівненської області

до відповідача Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства

м.Рівне

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

Суддя Павлюк І.Ю.

Представники:

від позивача- Курач І.С., представник (довіреність №151 від 22.03.2010р.) - не з'явився;

від відповідача- Дзюбук Д.В., представник (довіреність№юр-137 від 26.02.2010 р.).

В судовому засіданні 23 березня 2010р. оголошувалась перерва до 13 квітня 2010р. Після оголошеної перерви представник позивача в судове засідання 13.04.2010р. не з'явився.

Суть спору: Позивач –Державне підприємство «Березнівське лісове лісогосподарство»- звернувся до суду з позовом до відповідача – Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва від 27.01.2003 року дійсним та визнання права власності на незавершене будівництво та господарські будівлі до нього, яке знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Скоропадського, 34.

Відповідач в судовому засіданні 13.04.2010р. позовні вимоги визнав повністю з підстав, зазначених у відзиві №юр-272 від 19.03.2010р.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі позивача.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2003 року між позивачем - Березнівським державним лісогосподарським підприємством та Державним лісогосподарським об’єднанням «Рівнеліс», правонаступником якого є Рівненське обласне управління лісового та мисливського господарства (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва (а.с.7), згідно якого Березнівське державне лісогосподарське підприємство придбало у власність жилий будинок в стадії незавершеного будівництва, зведений по типовому проекту 144-24-110/1 «Одноквартирний двоповерховий 6-кімнатний жилий будинок»і гсподарські будівлі до нього, розташовані за адресою: м.Рівне, вул.Об’їзна,21. Відповідно до п.1.3. вищезазначеного договору, ступінь готовності будівництва становить 57%. Згідно з п.4.2 договору покупець набуває права на товар з моменту здійснення повної оплати за даним договором. На виконання пп.2.2, 4.2 договору позивачем було повністю оплачено продавцю визначену договором вартість майна в сумі 88573 грн. 20 коп., що стверджується матеріалами справи. Відповідно до накладної №5 від 27.01.2003р. Державне лісогосподарське об’єднання «Рівнеліс»передало у власність позивачу зазначений об’єкт нерухомості (а.с.8). Отже фактично договір був виконаний повністю обома сторонами.

Вищевказаний договір купівлі - продажу об'єкту незавершеного будівництва був укладений у простій письмовій формі та скріплений відбитками печаток Березнівського державного лісогосподарського підприємства та Державного лісогосподарського об’єднання «Рівнеліс».

Крім того, 23 липня 2009 року позивач отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою розміром 0,1000 га по вул. Об'їздна,21 у місті Рівне, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Наказом управління архітектури та містобудування «Про присвоєння поштової адреси»№130 від 03.12.2009 року земельній ділянці по вул. Об'їздна,21 в місті Рівне, що належить Державному підприємству «Березнівське лісове лісогосподарство»було присвоєно поштову адресу: м.Рівне, вул.Скоропадського,34.

Однак позивач не має можливості зареєструвати право власності на придбаний об’єкт нерухомості в КП “Рівненське МБТІ”, тому що Договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва від 27.01.2003р. укладений у простій письмовій формі.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту здійснення повної оплати за даним договором. Таким чином з 05.02.2003 року Державне підприємство «Березнівське лісове лісогосподарство»є власником та фактичним володільцем спірного майна. Однак позивач не зареєстрував своє право власності на придбаний об’єкт незавершеного будівництва в КП “Рівненське міське бюро технічної інвентаризації”одразу після виконання договору, тобто 05.02.2003 року.          

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини з переходу права власності на спірне майно виникли в лютому 2003 року, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України №435-IV, то нормативно-правовим актом, який підлягає до застосування для регулювання даних правовідносин є Цивільний кодекс УРСР.

Право власності на майно відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР виникає у набувача майна за договором у момент передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже умови пункту 4.2 договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва від 27.01.2003 року відповідають положенням зазначеної норми права, що підтверджує правомірність набуття права власності на майно Державним підприємством «Березнівське лісове лісогосподарство»в момент здійснення повної оплати за даним договорм – 05.02.2003 року.

В силу пункту 1 частини 1 статті 44 ЦК УРСР у письмовій формі повинні укладатись: 1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Частиною 1 статті 227 ЦК УРСР встановлено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Оскільки сторонами договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва від 27.01.2003 року були державні підприємства, а не громадяни, то сторони досягли згоди щодо простої письмової форми угоди й, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.44 ЦК УРСР, підписали вказаний договір купівлі-продажу в простій письмовій формі.

На даний час та на час виникнення спірних правовідносин - у 2003 році, в Україні право власності на нерухоме майно підлягало реєстрації в комунальних підприємствах бюро технічної інвентаризації. Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні встановлено Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за №157/6445.

Згідно пункту 1.5 вказаного Тимчасового положення №7/5 обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Реєстрація прав власності на нерухоме майно, як визначено пунктом 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно №7/5, - це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, коштом особи, що звернулася до БТІ. До таких документів, згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно №7/5, у редакції чинній у 2003 році, належали, зокрема договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, про розподіл спільного майна подружжя, посвідчені державними та приватними нотаріусами.

Згідно діючого законодавства України реєстрація права власності на нерухоме майно в Україні є обов’язковою.

Зокрема, відповідно до положень ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01 липня 2004 року №1952-IV (набрав чинності 03.08.2004 року), зокрема статтею 3 встановлено, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.

Відповідно до вимог зазначеного Закону №1952-IV реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Згідно з Додатком 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно №7/5, в редакції чинній на даний час, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, належать серед іншого, договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, а також рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності, тощо. Одночасно статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З аналізу наведених норм чинного законодавства та обставин справи вбачається, що позивач позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, набуте у 2003 році на підставі Договору купівлі-продажу від 27.01.2003 року, укладеного у простій письмовій формі. Що, в свою чергу, відповідно до вимог чинного законодавства обмежує його права щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Як передбачено частиною 2 статті 48 ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Під час розгляду справи судом встановлено, що об'єкт нерухомості, щодо якого виник спір, позивачем - Державним підприємством «Березнівське лісове лісогосподарство»було придбано правомірно, на законних підставах. Угода на придбання об'єкту нерухомості прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб не порушує. Виконання договору сторонами здійснено в повному обсязі, про що свідчать докази сплати коштів за придбане майно та складена і підписана накладна щодо прийому-передачі майна. За таких обставин суд прийшов до висновку що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва від 27.01.222003р. дійсним та визнання за позивачем права власності на майно (незавершене будівництво та господарські будівлі до нього), підлягають задоволенню.

          Враховуючи викладене, керуючись стст. 33, 36, 43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Визнати дійсним договір від 27.01.2003р. купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Скоропадського,34, укладений між Державним лісогосподарським об’єднанням «Рівнеліс»та Березнівським державним лісогосподарським підприємством.

3. Визнати за позивачем –Державним підприємством «Березнівське лісове лісогосподарство» (Рівненська область, Березнівський район, м.Березне, вул.Київська,1, код ЄДРПОУ 00992792) право власності на незавершений будівництвом об'єкт нерухомості, придбаний на підставі договору купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва від 27.01.2003 року, а саме на житловий будинок та господарські будівлі до нього, що знаходяться за адресою: м.Рівне, вул.Скоропадського,34.

Суддя І.Ю. Павлюк

Рішення підписане суддею "13" квітня 2010 р..