Рішення № 90370234, 01.07.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4970/20

Провадження № 2/161/2055/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2020 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Пахолюка А.М.

при секретарі - Будько І.Ю.

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги, з врахуванням відповіді на відзив, обґрунтовує тим, що 14.11.2016 року ОСОБА_1 подала до ТзОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» заяву №4811476713 на отримання кредиту, підписанням якої підтвердила згоду, що дана заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг становлять кредитний договір.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 надано грошовий кредит в розмірі 27135,35 грн. зі сплатою 11,99 процентів річних строком на 36 місяців.

Вказує, що 26.06.2019 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір відступлення права вимоги № 20190626 за кредитними зобов`язаннями, у тому числі за кредитним договором, укладеним із відповідачем.

Однак, відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у сумі 49361,69 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 19563,25 грн., заборгованість за відсотками - 3199,18 грн., заборгованість з плати за управління кредитом - 14978,46 грн., пеня - 11620,80 грн.

На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 49361,69 грн. та понесені судові витрати по справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт отримання нею кредиту в розмірі 27135,35 грн. та сплатила, разом з іншим, нараховані щомісячні проценти (за управління кредитом) за період з 13.12.2016 року по 16.02.2018 року в розмірі 11795 грн. Однак, вважає, що пункт кредитного договору щодо нарахування щомісячного платежу по сплаті за управління кредитом, в силу вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемним, оскільки, суперечить принципу добросовісності та його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. А тому, на її думку, сплачені нею кошти за управління кредитом в розмірі 11795 грн. мають бути зараховані в тіло кредиту та річні відсотки за користування кредитом.

Крім того, зазначає, щодо стягнення пені має бути застосовано спеціальну позовну давність строком в один рік. Просила відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 16.04.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача до судового засідання подала суду заяву про слухання справи у її відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Судом встановлено, що 14.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4811476713, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 27135,35 грн., із процентною ставкою 11,99 % річних, строком на 36 місяців, із платою за управління кредитом 3.19 % від суми кредиту, що становить 865,62 грн., пені 0,3 % від загальної суми прострочення (а.с. 5).

Сторонами також підписано графік платежів, яким встановлено щомісячний платіж, кінцевий термін повернення кредиту 15.11.2019 року (а.с. 6).

Обумовлену кредитним договором суму відповідач отримала, що підтверджується платіжним дорученням від 14.11.2016 року № 198471743 та бухгалтерською довідкою щодо перерахування коштів (а.с. 7-8).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала належним чином, у зв`язку з чим утворилась кредитна заборгованість, яка станом на 26.06.2019 року склала 49361,69 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 19563,25 грн., заборгованість за відсотками - 3199,18 грн., заборгованість з плати за управління кредитом - 14978,46 грн., пеня - 11620,80 грн. (а. с. 14-16).

Крім того, 26.06.2019 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги № 20190626 (а. с. 19-21).

З витягу Реєстру боржників від 17.04.2020 року вбачається, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги від ОСОБА_1 коштів (включаючи суму заборгованості за основною сумою боргу, за відсотками, платою за управління кредитом та пенею), а всього 49361,69 грн., право одержання яких належить первісному кредитору на підставі кредитного договору від 14.11.2016 року № 4811476713 (а.с. 22).

Судом встановлено, що у порушення норм закону та умов договору відповідач істотно порушила умови кредитного договору, зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 19563,25 грн., за відсотками - 3199,18 грн. та пенею - 11620,80 грн.

Щодо стягнення з відповідача плати за управління кредитом, суд зазначає наступне.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Із кредитного договору вбачається, що його умовами передбачено плату за управління кредитом у розмірі 3,19 процентів від суми кредиту (а.с. 5), тобто плата за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь, що є незаконним.

Крім того, у договорі не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надавалися відповідачу як позичальнику, а тому порушують права відповідача як споживача.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду № 404/1339/15-ц від 31 жовтня 2018 року.

Таким чином, нарахована заборгованість в сумі 14978,46 грн. за щомісячними процентами (платою за управління кредитом) за кредитним договором до задоволення не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 4811476713 від 14.11.2016 року підлягають до часткового задоволення на суму 34383,23 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 19563,25 грн., за відсотками - 3199,18 грн. та пенею - 11620,80 грн.

Доводи відповідача про перерахування сплачених нею коштів за управління кредитом в розмірі 11795 грн. та зарахування їх у тіло кредиту та щорічні відсотки за користування кредитом, суд не бере до уваги, оскільки, відповідач не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними та стягнути на свою користь фактично сплачені нею кошти за щомісячними відсотками.

Крім того, доводи відповідача щодо спливу строків позовної давності стосовно вимог про стягнення пені відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, також не заслуговують на увагу суду, оскільки, відповідно до п. 7 укладеного кредитного договору № 4811476713 позичальник ОСОБА_1 підписанням цього договору засвідчила прийняття загальних умов з надання кредитів - в якості невід`ємних умов цього договору, якими строк позовної давності було збільшено до 10 років (а.с. 13).

Згідно ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати, відповідно до задоволеної частини позовних вимог, у розмірі 1464,36 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в розмірі - 34383 (тридцять чотири тисячі триста вісімдесят три) грн. 23 коп., в тому числі: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 19563,25 грн., за відсотками - 3199,18 грн. та пенею - 11620,80 грн., за кредитним договором № 4811476713 від 14 листопада 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі - 1464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 36 коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ - 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, фактична адреса: 07400, м. Бровари, вул. Лісова, 2, пов. №4.

Відповідач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 09 липня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.