Рішення № 9036961, 19.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2010 р.Справа № 16/220-09-6065 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Міхнюк Є.М. за довіреністю № 1201/10-1юр від 12.01.2010р.

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕК” до приватного підприємства „Хлібопродукт” про стягнення 1215508,67 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕК” (далі по тексту ТОВ „АГРОТЕК”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з приватного підприємства „Хлібопродукт” (далі по тексту ПП „Хлібопродукт”) 1215508,67 грн. загальної заборгованості за договором купівлі-продажу №329АТ від 01.08.2006р., у тому числі 1016560,60 грн. основного боргу, 40 % річних у розмірі 78916,12 грн., а також штрафних санкцій у розмірі 120031,95 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ПП „Хлібопродукт” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ТОВ „АГРОТЕК” товару.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „АГРОТЕК” (Продавець) та ПП „Хлібопродукт” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р., відповідно до умов п.п. 1.1 якого Продавець зобов’язувався продати, а Покупець –прийняти та оплатити товар, вказаний у специфікації № 1, а саме: трактор JOHN DEERE, модель 6920, 2005 року випуску. При цьому, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) вартість трактору була визначена сторонами у розмірі 121290 долл. США з урахуванням ПДВ. В подальшому, 27.04.2009р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до вказаного договору, якою були внесені зміни до розділу 3 договору, яким визначається ціна та загальна вартість угоди, у зв’язку з чим в новій редакції було викладено додаток № 1 до договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р., а також змінено положення вказаного договору, якими врегульовано відповідальність сторін. Крім того, даною додатковою угодою було продовжено строк дії основного договору до 31.12.2009р., а в частині виконання сторонами своїх зобов’язань –до повного їх виконання.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.п. 2.2, 2.3, 2.4 договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. сторонами було обумовлено, що відвантаження товару Покупцю здійснюється зі склада Продавця. Товар передається Покупцю після проведення оплати у розмірі 30 % вартості товару за першим етапом. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця після повної оплати суми даного договору. В свою чергу, відповідно до п. 4.3 договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. приймання товару відбувається на складі Продавця шляхом підписання акта приймання-передачі.

На виконання умов договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. 03.07.2008р., між сторонами по справі відбулася фактична передача предмета купівлі-продажу - трактора JOHN DEERE, модель 6920, 2005 року випуску, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі від 03.08.2006р.

Згідно зі ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

При цьому, відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. в редакції додаткової угоди від 27.04.2009р. сторонами було обумовлено, що ціна на товар формується виходячи із вартості товару у доларах США та встановлюється в українських гривнях та вказується у додатку № 1 до даного договору, а також у п. 3.3 договору. При цьому, оплата здійснюється у національній валюті України за вирахуванням раніше здійснених платежів відповідно до нижченаведеної формули: S=Z+A1, де S –ціна товару у гривні на момент фактичної оплати, Z - зазначена у графіку оплати, приведеному у додатку № 1 до договору, сума платежу у доларах США; А1 –межбанківський курс продажу валюти, який діяв на час фактичної оплати.

За змістом наведених положень договору загальна вартість товару складає 1200314,95 грн., з урахуванням ПДВ, а також з урахуванням часткової оплати Покупцем 04.08.2006р. вартості товару у сумі 183754,35 грн. Залишок неоплаченої суми складає 1016560,60 грн. В загальну вартість товару включаються проценти за користування товарним кредитом за період з 03.09.2006р. по 03.09.2009р. у розмірі 16 % річних від розміру другого платежу (84903 доларів США / 686856,27 грн. (станом на 27.04.2009р.), вказаного у графіку оплати, приведеному у додатку № 1 до договору в сумі 40753,44 доларів США / 329695,33 грн. Проценти за користування товарним кредитом оплачуються Покупцем окремо (третій платіж) в строки, встановлені графіком оплати, приведеним у додатку № 1 до договору. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України –гривні.

Відповідно до п. 5.1 договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. платежі за товар здійснюються Покупцем на користь Продавця за банківськими реквізитами вказаними у договору відповідно до графіку, вказаного у додатку № 1 до даної угоди.

Таким чином, згідно з наведеними умовами договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 27.04.2009р., а також графіку оплати, Покупець після здійснення першого платежу у сумі 183754,35 грн. мав сплатити другий платіж у сумі 686865,27 грн. до 03.09.2009р., а також сплатити третій платіж (погашення процентів за користування товарним кредитом) у сумі 329695,33 грн. –до 22.09.2009р.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Але в порушення умов п.п. 3.2, 3.3, 5.1 договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. в редакції додаткової угоди від 27.04.2009р. та положень графіку оплати (додаток № 1 до вказаного договору), вимог ст.ст. 525, 526, 193 ЦК України ПП „Хлібопродукт” другий та третій платежі не здійснив, внаслідок чого за Покупцем утворилась заборгованість перед ТОВ „АГРОТЕК” по вказаному договору на загальну суму у розмірі 1016560,60 грн., яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено.

Посилаючись на неналежне виконання Покупцем договірних зобов’язань по оплаті вартості придбаного ним за договором купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. товару, ТОВ „АГРОТЕК” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ПП „Хлібопродукт” 1215508,67 грн. загальної заборгованості за договором купівлі-продажу №329АТ від 01.08.2006р., у тому числі 1016560,60 грн. основного боргу, 40 % річних у розмірі 78916,12 грн., а також штрафних санкцій у розмірі 120031,95 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, представник ПП „Хлібопродукт” на неодноразові вимоги господарського суду в судове засідання не зявився.

На думку суду, розмір основного боргу у сумі 1016560,60 грн. ПП „Хлібопродукт” перед ТОВ „АГРОТЕК” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди з урахуванням наступних змін, положень чинного цивільного законодавства України, підтверджується актом приймання-передачі обумовленого договором купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. товару від 03.08.2006р., а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог в цій частині позову, викладеним позивачем у позовній заяві. Доказів, спростовуючих викладене відповідачем до господарського суду не представлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за правомірне позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 1016560,60 грн. задовольнити.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ „АГРОТЕК” про стягнення з відповідача 40 % річних у розмірі 78916,12 грн., суд оцінює їх правомірними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до умов договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р., слід зазначити, що його учасники скористалися наданим законом правом, встановивши у 6.2 вказаної угоди в редакції додаткової угоди від 27.04.2009р. обов’язок Покупця за несвоєчасну оплату вартості товару сплатити Постачальнику 40% річних від суми заборгованості за весь період прострочки оплати.

З огляду на викладене, за несвоєчасне виконання Покупцем грошових зобов’язань по договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. ТОВ „АГРОТЕК” додатково було нараховано до сплати ПП „Хлібопродукт” 78916,12 грн. 40% річних.

З огляду на викладене, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо стягнення з ПП „Хлібопродукт” 78916,12 грн. річних задовольнити.

Щодо вимог про стягнення з ПП „Хлібопродукт” штрафних санкцій у розмірі 120031,95 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 6.6 договору купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р. у випадку порушення Покупцем вимог п.п. 2.5, 2.6, 5.1, 6.4 цього договору, останній зобов’язався сплатити штраф у розмірі 10% від суми договору з обов’язковим відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, позивачем також було додатково нараховано до сплати відповідачу штраф у розмірі 120031,95 грн.

Проаналізувавши умови договору та обставини справи, суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи скрутне фінансове становище підприємств –сільгоспвиробників, до яких відноситься і відповідач, значний розмір заборгованості останнього за договором купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р., а також з огляду на надмірно великий розмір штрафу нарахованого позивачем, суд, керуючись приписами ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити суму заявленого до стягнення з відповідача штрафу з 120031,95 грн. до 100 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про правомірність та обґрунтованість позову ТОВ „АГРОТЕК” в частині вимог стягнення з відповідача 1016560,60 грн. основного боргу, 78916,12 грн. - річних, 100 грн. –штрафу та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 611, 617, 625, 629, 655, 694 ЦК України, ст. ст. 193, 233 ГК України.

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами по справі, враховуючи ті обставини, що господарський спір у даній справі виник внаслідок невиконання з боку ПП „Хлібопродукт” грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №239 АТ від 01.08.2006р., суд вважає за необхідне витрати, пов’язані із сплатою державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести на рахунок відповідача у повному обсязі згідно із ст. 44, ч. ІІ ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 611, 617, 625, 629, 655, 694 ЦК України, ст. ст. 193, 233 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства „Хлібопродукт” / 67308, Одеська область, Березівський район, смт Раухівка, вул.. Гвардійська, 30, п/р 260044228 в ООФ АППБ „Аваль” м. Одеса, МФО 328351, код ЄДРПОУ 30397534 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕК” / 49083, м. Дніпропетровськ, вул.. Собінова, 1, п/р 26001002300095 в ПАТ „АКТАБАНК”, МФО 307394, код ЄДРПОУ 32232765 / 1016560 грн. 60 коп. /один мільйон шістнадцять тисяч п’ятсот шістдесят грн. 60 коп./ - основного боргу; 78916 грн. 12 коп. / сімдесят вісім тисяч дев’ятсот шістнадцять грн. 12 коп./ - річних; 100 грн. 00 коп. /сто грн.. 00 коп./ –штрафу; 12155 грн. 09/ дванадцять тисяч сто п’ятдесят п’ять грн. 09 коп./ - держмита; 236 грн. 00 коп./ двісті тридцять шість грн. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          Видати товариству з обмеженою відповідальністю „АГРОТЕК” / 49083, м. Дніпропетровськ, вул.. Собінова, 1, п/р 26001002300095 в ПАТ „АКТАБАНК”, МФО 307394, код ЄДРПОУ 32232765 / довідку на повернення зайве сплаченого державного мита у розмірі 118 грн. 00 коп. / сто вісімнадцять грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 01.03.2010р.

Суддя