Рішення № 9036956, 17.02.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2010 р.Справа № 16/214-09-5806 Господарський суд Одеської області у складі:

Судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:          

Від позивача: Мірошниченко А.І. за довіреністю № 1834 від 13.11.2009р.;

Від відповідача: Павлига М.А. за довіреністю № 11/01 від 11.01.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст.. 77 ГПК України справу за позовом комунального підприємства „Парксервіс - Одеса” до приватного підприємства „Ідеал” про зобов’язання укласти договір, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Парксервіс - Одеса” (далі по тексту –КП „Парксервіс - Одеса”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства „Ідеал” (далі по тексту –ПП „Ідеал”) про зобов’язання укласти договір на експлуатацію фіксованих місць паркування автотранспорту. Свої вимоги позивач обґрунтовує неправомірною відмовою відповідача в укладенні договору на експлуатацію фіксованих місць паркування автотранспорту, обов’язкове укладення якого передбачено рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 р. №1717-ХХІV „Про нову редакцію „Положення про збір за припаркування автотранспорту”.

Під час розгляду даної справи КП „Парксервіс - Одеса” позовні вимоги були уточненні. Так, згідно із уточненнями позовних вимог, які надійшли до господарського суду Одеської області 09.02.2010р. позивач просить суд зобов’язати ПП „Ідеал” укласти договір № 19/М-сл-2010 від 03.02.2010р. При цьому, до згаданих уточнень позивачем було додано новий проект договору № 19/М-сл-2010 від 03.02.2010р.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що територія, на якій розташовані місця для паркування, обладнана при реконструкції об’єкта оренди та утримується силами ПП „Ідеал”, жодних послуг позивачем за умовами запропонованого договору не надається. Крім того, відповідач наголошує на некоректності викладення умов договору стосовно невірного зазначення керівника ПП „Ідеал”, відсутність у договорі режиму роботи платного паркування тощо. Також відповідач стверджує про відсутність підстав передбачених ст.. 187 ГК України, необхідних для задоволення позову про спонукання до укладення договору.

В свою чергу, позивач зважаючи на доводи відповідача, наполягав на укладенні виправленого договору № 19/М-сл-2010 від 03.02.2010р. відповідно до проекту, наданого у судовому засіданні 17.02.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року N 56-93 серед видів місцевих податків і зборів визначено збір за парковку автомобілів. Відповідно до ст.. 3 вказаного Декрету платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка у відведених місцях. Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки. Статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року N 56-93 передбачено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Порядок сплати та розміри ставок збору за паркування у м. Одесі встановлені рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 р. №1717-ХХІV “Про нову редакцію „Положення про збір за припаркування автотранспорту”.

Згідно з п. 1.4 Положення про збір за припаркування автотранспорту паркування визначено, як тимчасова стоянка автотранспортного засобу, в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, без відповідальності за збереження транспортного засобу. В свою чергу, відповідно до п. 1.5. Положення про збір за припаркування автотранспорту, місце для паркування (спеціально обладнане) –це місце, встановлене органами місцевого самоврядування для паркування транспортних засобів включаючи територію вулиць, майданів, паркінгів, автостоянок, гаражних стоянок, стоянок у зоні узбережжя, підприємств, організацій, санаторіїв та ін. (незалежно від форми власності).

У відповідності до п. 1.7 Положення про збір за припаркування автотранспорту з урахуванням змін внесених рішенням Одеської міської ради №2740-V від 16.04.2008 р., службова парковка - це спеціально обладнане місце для паркування транспортних засобів підприємств, організацій, об'єктів торгівлі, банків, тощо та їх клієнтів, згідно з договором з комунальним підприємством „Парксервіс-Одеса”.

Пунктом п. 2.1 Положення про збір за припаркування автотранспорту платниками збору за припаркування автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автотранспорт в спеціально обладнаних місцях включаючи території паркінгів, автостоянок, гаражних стоянок, підприємств, організацій, санаторіїв, готелів та ін., на яких здійснюється паркування автотранспорту, а також підприємства та організації, які використовують територію для паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів.

Виходячи з наведених приписів Положення, суд доходить висновку, що органом місцевого самоврядування усі платники збору поділені на дві категорії: особи, які паркують автотранспорт в спеціально обладнаних місцях та юридичні особи, які використовують територію для паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів.

Пунктом 6.9. Положення про збір за припаркування автотранспорту з урахуванням змін внесених рішенням Одеської міської ради №2740-V від 16.04.2008р. передбачено, що підприємства та організації, якими здійснюються паркування службового транспорту та транспорту клієнтів на території, прилеглій до своїх офісів, об’єктів торгівлі та сфери послуг, організацій, банків тощо зобов’язані укласти договір на експлуатацію службових парковок виключно з комунальним підприємством „Парксервіс-Одеса”. При цьому, пунктами 6.10, 6.11 Положення визначаються особливості порядку сплати збору за службове паркування та податкової звітності підприємств - платників цього збору.

Згідно з п. 3.5 Положення про збір за припаркування автотранспорту порядок паркування, дислокація місць паркування затверджується виконавчим комітетом Одеської міської ради. В свою чергу, за дислокацією місць паркування та стоянок автотранспортних засобів, затвердженої рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за № 17 від 02.02.2010р. „Про дислокацію місць паркування та стоянок автотранспортних засобів на території м. Одеси” у вказану дислокацію увійшла і парковка, розташована по вул.. Бугаївська, 21-В, яка розташована на території магазину ПП „Ідеал”.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 11.04.2001 р. №310 „Про вдосконалення системи платного паркування транспортних засобів на території м. Одеси”, статуту КП „Парксервіс-Одеса”, затвердженого рішенням Одеської міської №2739- V „Про заміну найменування комунального підприємства „Парксервіс Приморський” та затвердження його статуту у новій редакції” КП „Парксервіс-Одеса” є уповноваженим органом на укладання договорів з експлуатації, обслуговування стоянок та всіх видів місць паркування автотранспорту у м. Одесі.

Як вбачається з листів за вих.№ 745 від 20.07.2009р. та вих. № 771 від 23.07.2009р., позивач звернувся до ПП „Ідеал”, на території якого розміщені місця паркування для службового транспорту та транспорту їх клієнтів, із пропозицією направити до КП „Парксервіс-Одеса” уповноважених представників для укладення договору на експлуатацію місць паркування та перерахування збору за паркування до бюджету міста. Однак, до теперішнього часу такий договір укладено не було.

Посилаючись на неправомірність, з урахуванням приведених по тексту рішення вище положень діючого законодавства України та нормативних актів органів місцевого самоврядування, ухилення відповідача від укладення вказаного договору та несправляння обов'язкового збору за припаркування автотранспорту до бюджету міста, що порушує права та завдає шкоди інтересам територіальної громади м. Одеси у вигляді неотримання запланованих бюджетних коштів у великих розмірах, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України та зміст заявлених КП „Парксервіс-Одеса” позовних вимог, суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

В даному випадку обов’язок з укладення договору на експлуатацію службових парковок з комунальним підприємством „Парксервіс-Одеса”, передбачений Положенням про збір за припаркування автотранспорту, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 р. №1717-ХХІV “Про нову редакцію „Положення про збір за припаркування автотранспорту” з урахуванням змін внесених рішенням Одеської міської ради №2740-V від 16.04.2008р.

Однак, даний договір № 19/М-сл-2010 про надання в тимчасове користування фіксованих місць паркування транспортних засобів не ґрунтується на державному замовленні, та не є обов’язковим для відповідача через пряму вказівку закону.

Ані Закон України „Про систему оподаткування”, ані Декрет Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року N 56-93 не містять вказівок стосовно укладення договору на експлуатацію фіксованих місць паркування автотранспорту.

Відсутній між сторонами і попередній договір, який би зобов’язував сторони укласти договір про надання в тимчасове користування фіксованих місць паркування транспортних засобів, із вимогами про спонукання до укладення якого звернувся позивач.

Принцип свободи договору закріплений у статті 627 Цивільного кодексу України, в якій вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про неправомірність доводів позивача про необхідність застосування в даному випадку положень ст. 187 ГК України.

Крім того, звертаючись до положень проекту договору № 19/М-сл-2010 про надання в тимчасове користування фіксованих місць паркування транспортних засобів, на укладенні якого наполягає позивач, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 даного проекту КП „Парксервіс-Одеса” надає, а уповноважена організація (ПП „Ідеал”) приймає в експлуатацію фіксоване місце паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів, загальною кількістю 63 машиномісця, що працює у режимі з 8.00 до 20.00 години, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21-В, з метою здійснення паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів.

Згідно з розділом 2 даного проекту договору, якими визначаються права та обов’язки сторін, передбачено наступні обов’язки КП „Парксервіс-Одеса”: здійснювати постійний нагляд за своєчасним та повним перерахуванням збору за припаркування автотранспорту відповідно до умов цього договору та діючого законодавства України; здійснювати контроль та координацію використовування території місць паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів; здійснювати координацію дотримання правил екологічної безпеки, дорожнього руху, санітарних норм, узгодженого режиму роботи відповідно до умов цього договору; встановлювати показники послуг паркування, розробляти щомісячний план місцевого збору за припаркування автотранспорту на підставі затвердженого бюджету на 2010 рік. При цьому, КП „Парксервіс-Одеса” має право з метою перевірки виконання умов договору у будь-який час доби здійснювати перевірки та, у разі виявлення порушень, складати відповідний акт; у випадку відмови представника Уповноваженої організації підписати відповідний акт, співпрацівник КП „Парксервіс-Одеса” робить відповідну відмітку у акті та підписує його самостійно у присутності двох свідків.

В свою чергу, ПП „Ідеал” зобов'язано: забезпечити своєчасне та повне перерахування збору за припаркування автотранспорту, передбаченого умовами цього договору; здійснювати облаштування місць паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів дорожніми знаками відповідно до затвердженої схеми місць паркування; забезпечувати безпеку дорожнього руху на території місця паркування, дотримання правил екологічної безпеки, санітарних норм, узгодженого режиму роботи відповідно до умов цього договору; використовувати місце паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів згідно з умовами цього договору; на протязі дії договору не змінювати визначену умовами договору кількість машино - місць, не передавати право експлуатації місця паркування автотранспорту третім особам без відповідного узгодження з КП „Парксервіс-Одеса”; у разі проведення перевірки співпрацівниками КП „Парксервіс-Одеса” виконання умов цього договору, утримання території місця паркування автотранспорту відповідно до вимог санітарних та протипожежних норм, забезпечити вільний доступ до місця паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів; у разі складання акту про виявлені порушення представник Уповноваженої організації зобов'язаний підписати акт; забезпечити місце паркування автотранспорту належними правовстановлюючими документами, а саме: копією договору з КП „Парксервіс-Одеса”; схемою та паспортом місць платного паркування автотранспорту; забезпечити облаштування місця паркування автотранспорту засобами пожежогасіння у відповідності до вимог діючого законодавства України; забезпечити належний санітарний стан місця паркування автотранспорту та прилеглої території на відстані 10 метрів згідно з п. 5.6.2. Правил благоустрою території м. Одеси; забезпечити безумовне виконання вимог щодо дотримання тиші в громадських місцях, передбачених п. 5.8 Правил благоустрою території м. Одеси; узгоджувати режим роботи місця паркування автотранспорту з КП „Парксервіс-Одеса”. При цьому, Уповноважена організація має право: самостійно здійснювати діяльність у межах, визначених діючим законодавством і цим договором; одержувати необхідну інформацію та консультації відносно норм діючого законодавства, що визначають організацію і роботу місць паркування. Розділом 3 даного проекту визначається розмір і порядок розрахунків. Так, відповідно до умов вказаного розділу розмір збору за здійснення паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів складає 0, 51 грн. за одне паркувальне місце за годину. Уповноважена організація перераховує збір за припаркування автотранспорту у повному обсязі до 10 числа поточного місяця на вказані у проекті реквізити згідно з розрахунком (Додаток №1). Розмір суми збору може бути переглянутий КП „Парксервіс-Одеса” в разі зміни кількості місць паркування, зміни ставок збору за припаркування, змін у діючому законодавстві та інше. Грошові розрахунки за цим договором проводяться в національній валюті України. Відповідальність сторін передбачено у розділі 4 проекту договору, згідно з яким сторони в своїй діяльності керуються чинним законодавством України і нормативними актами Одеської міської ради та її виконавчого комітету. Сторони згідно договору не несуть відповідальності за зобов'язаннями кожної з сторін перед третіми особами. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно договору Уповноважена організація несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України. У разі прострочення перерахування плати за паркування автотранспорту щодо термінів передбачених умовами цього договору більше 10 календарних днів, Уповноважена організація сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Сторони зобов'язані своєчасно, не пізніше 7 робочих днів, повідомляти одна одну про зміни їхніх юридичних адрес та місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів, посадових осіб сторін договору, установчих документів, зміну форми власності, а також про всі інші зміни, які можуть вплинути на виконання зобов'язань за цим договором.           У розділі 5 даного проекту передбачено порядок вирішення спорів. Порядок дії та розірвання договору визначається у розділі 6 проекту договору. При цьому, вказано, що термін дії договору визначається на період з 03.02.2010р. по 31.12.2010р.

          Розділом 7 проекту визначаються інші умови договору: КП „Парксервіс-Одеса” не несе відповідальності за цим договором, якщо невиконання умов договору є наслідком рішень органів місцевого самоврядування; у випадку прийняття місцевими органами влади рішення про надання земельної ділянки, на якій розташовані місця паркування, для інших цілей, Уповноважена організація, за письмовою вимогою КП „Парксервіс-Одеса” повинна в тижневий термін з моменту одержання такої вимоги, звільнити територію з подальшим розірванням договору у порядку, встановленому чинним законодавством України. Всі доповнення, додатки, додаткові угоди до цього договору є невід'ємною його частиною та обов'язкові до виконання. Внесення змін до договору здійснюється за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін.           Проаналізувавши зміст наведених умов договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.           По-перше, позивачем в якості предмету договору було визначено передачу відповідачу в експлуатацію фіксованого місця паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів, загальною кількістю 63 машиномісця, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 21-В, з метою здійснення паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів. Однак, як вбачається з матеріалів справи, будівля магазину, біля якої розташована парковка використовується відповідачем на підставі договору оренди № 02/09 від 02.09.2007р., укладеного з ПП „Аріадна”, якому вказаний об’єкт належить на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності від 25.02.2003р. Власне територія прилегла до вказаної будівлі у тому числі на якій розміщена службова парковка ПП „Ідеал”, згідно з балансовою довідкою ПП „Аріадна” № 1 від 15.01.2010р. належить ПП „Аріадна”. Відповідно до пояснень представника відповідача облаштування і організація службової парковки здійснювалося не силами позивача, а власне відповідачем, що у тому числі випливає з висновку № 841/00 від 08.11.2000р. Управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради щодо реконструкції приміщень під торгово-складський комплекс по вул. Бугаївська, 21. Відповідно до вказаного висновку в рамках реконструкції ПП „Ідеал” проектом передбачалось благоустрій території, у тому числі відновлення асфальтного покриття, газонів, ремонт бордюрного каменю, влаштування парковки для автомобілів. Вказане також підтверджується листом Управління Державтоінспекції за вих.№ 7/220РП від 04.10.2000р.

В свою чергу, передача в експлуатацію будь-якого об’єкту цивільного обігу передбачає надання уповноваженою особою, тобто особою, якій вказане майно належить на законних підставах, правомочностей володіння майном та користування ним. Однак, враховуючи, що службова парковка була влаштована не позивачем, а іншою особою, та вказана парковка розташована на земельній ділянці, що не перебуває у власності або іншому законному володінні позивача, у останнього відсутні повноваження на розпорядження цим майном.

По-друге, як вбачається зі змісту розділу 3 проекту договору, яким визначається розмір і порядок розрахунків між сторонами, редакція даного розділу передбачає, що розмір збору за здійснення паркування службового автотранспорту та транспорту клієнтів складає 0, 51 грн. за одне паркувальне місце за годину. При цьому, уповноважена організація перераховує збір за припаркування автотранспорту у повному обсязі до 10 числа поточного місяця на вказані у проекті реквізити згідно з розрахунку (Додаток №1). В свою чергу, звертаючись до положень додатку № 1 слід зазначити, що позивачем у проекті договору визначено суму збору на 2010 рік у розмірі 141114,96 грн. При цьому, при здійсненні розрахунку вказаної суми, позивач виходив з припущення щодо заповнення всіх парковочних місць протягом всього часу її роботи (12 годин). Таким чином, в запропонованих позивачем умовах проекту було фактично зафіксовано/ встановлено незмінну суму збору за паркування.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з приведених по тексту рішення вище положень статтей 3, 18 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року N 56-93, повноваження щодо встановлення розміру збору за паркування відносяться до виключної компетенції органів місцевого самоврядування. Крім того, відповідно до ст 1 Закону України „Про систему оподаткування”від 25 червня 1991 року N 1251-XII встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Позивачу такі повноваження органом місцевого самоврядування надані не були. Таким чином, розмір збору не може визначатися на договірних засадах, а відтак не може встановлюватися умовами договору на експлуатацію службової парковки. Більш того, виходячи з приписів статті 3 вказаного Декрету, згідно з якими платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, а також з огляду приписи ст. 3 Закону України „Про систему оподаткування”від 25 червня 1991 року N 1251-XII, згідно з якими одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість, тобто впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, суд доходить висновку, що розмір збору повинен визначатися від фактичної (а не розрахункової / планової) кількості припаркованих автомобілів. З огляду на викладене, суду не вбачається правомірним визначення загальної суми збору виходячи з припущення позивача про повне заповнення всіх парковочних місць протягом всього часу роботи службової парковки. При цьому, судом не приймаються до уваги акти про результати перевірки автомобільної парковки, що використовується відповідачем, які, на думку суду, не можуть вважатися безперечними та достатніми доказами наведених обставин, адже були складені в односторонньому порядку позивачем.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 6.10 Положення про збір за припаркування автотранспорту збір за службове паркування перераховується до 25 числа звітного місяця підприємством з остаточним розрахунком з бюджетом на протязі 10 календарних днів наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого для надання розрахунку. Однак, відійшовши від наведених вимог Положення про збір за припаркування, позивачем було запропоновано встановити у договорі інші строки перерахування збору за припаркування автотранспорту, до 10 числа поточного місяця. З цього приводу, суд знову ж звертає увагу позивача, що статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року N 56-93 лише органами місцевого самоврядування надані повноваження встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів. Строк уплати місцевого збору не може визначатися / змінюватися на договірних засадах. Таким чином, визначаючи інші строки збору в умовах проекту договору позивач діяв з порушенням своєї компетенції.

Нарешті, слід зазначити, що статтею 2 Закону України „Про систему оподаткування”від 25 червня 1991 року N 1251-XII визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. При цьому, як було зазначено по тексту рішення вище, за змістом ст. 3 Закону України „Про систему оподаткування”від 25 червня 1991 року N 1251-XII одним із принципами побудови системи оподаткування є обов'язковість, тобто впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

Таким чином, зобов’язання із сплати податку або обов’язкового збору виникають у особи, яка є його платником в силу закону та не можуть визначатися відповідним договором. Слід також зауважити, що фактично ситуація, яка виникла між сторонами по справі, обумовлена недосконалістю нормотворчої техніки органу місцевого самоврядування –Одеської міської ради. Положення про збір за припаркування автотранспорту, затверджене рішенням Одеської міської ради від 26.09.2003 р. №1717-ХХІV “Про нову редакцію „Положення про збір за припаркування автотранспорту”, дозволяє неоднозначно тлумачити ті чи інші норми, власне одні норми даного Положення суперечать іншим нормам цього ж Положення, що обумовлює їх довільне тлумачення при застосуванні.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи наведені вимоги діючого законодавства України, суд доходить висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог КП „Парксервіс - Одеса” про зобов’язання ПП „Ідеал” укласти договір № 19/М-сл-2010 від 03.02.2010р., у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на рахунок позивача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 627 ЦК України, ст.ст. 187 ГК України, ст.ст. 2, 3 Закону України „Про систему оподаткування”від 25 червня 1991 року N 1251-XII, ст.ст. 1, 3, 18 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року N 56-93, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У позові відмовити.

2.          Видати комунальному підприємству „Парксервіс - Одеса” / 65045, м. Одеса, вул.. Новосельського, 100, код ЄДРПОУ 26344731/ довідку на одержання з державного бюджету України зайве сплаченого державного мита на загальну суму 17 грн.00 коп. / сімнадцять грн. 00 коп/.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 01.03.2010р.

Суддя