Ухвала суду № 90368985, 13.07.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5716/20 2-з/335/72/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства „Альфа-Банк” про забезпечення позову Акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

До Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши заяву позивача про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 07П032-І від 23.02.2007 року - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, внесено відомості про реєстрацію іпотеки, предметом якої є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.05.2020 року, за яким іпотекодержателем є позивач у справі - АТ „Альфа-Банк”, що підтверджується відповідним Витягом з реєстру, який долучено до позову.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про іпотеку”, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вимогами статті 151 ЦПК України, передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, крім іншого, містити обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засоби правового захисту мають бути ефективними, як на практиці, так і за законом.

У рішенні ЄСПЛ «Доран проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття „ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, відновлення порушеного права. При вирішенні справи „Каіч та інші проти Хорватії” Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечить принципу верховенства права.

Вимоги заяви про забезпечення позову, на переконання суду, не є співмірними відносно позовних вимог, заявлених до відповідача, що суперечить принципу ефективності засобу правового захисту, враховуючи що нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт перебуває у його володінні і користуванні.

Обґрунтованих доводів про підстави забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене у заяві майно позивачем не наведено.

На переконання суду, забезпечення позову обраним позивачем способом є необґрунтованим, оскільки судом не встановлено обставин, які можуть свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову, про які йдеться у заяві, може ускладнити виконання майбутнього судового рішення по справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 260, 261, 247, 353 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства „Альфа-Банк” про забезпечення позову Акціонерного товариства „Альфа-Банк” до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти з дня її складення.

Суддя В.В. Калюжна