Рішення № 9036724, 27.01.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2010 р.Справа № 12/245-09-5653 Позивач: закрите акціонерне товариство "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО"

Відповідач:          1) Одеська залізниця

2) закрите акціонерне товариство центральна збагачувальна фабрика "Донецька"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: приватне підприємство „Дніпроенергія”

про стягнення 7890 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Чуркін С.Д. –довіреність від 11.01.2010р.

від відповідача 1: Гордієнко М.В. –довіреність №228 від 05.03.2009р.

від відповідача 2: не з’явився

          від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: закрите акціонерне товариство "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (далі - ЗАТ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення солідарно з Одеської залізниці (відповідач-1) та закритого акціонерного товариства центральна збагачувальна фабрика "Донецька" (далі - ЗАТ ЦЗФ "Донецька"), вартості недостачі вугілля в сумі 7890 грн.

У відзиві на позов від 03.12.2009 р. вх.№31416 відповідач-2 просить суд відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення вартості недостачі вантажу з вини ЗАТ ЦЗФ "Донецька", з посиланням на те, що по-перше, при контрольному зважуванні вагону №64417314 на ст. Торез Донецької з.д. різниця у вазі від даних, вказаних в з.д. накладній №51612234 від 15.09.2009 р. не встановлена. По-друге, згідно комерційного акту АЯ 091067 від 28.09.2009 р. складеному на ст. Біла криниця Одеської з.д. вказано, що вагон, згідно технічного акту №11 від 28.09.2009 р. виявився несправним, виявлені поглиблення, відсутня захисне маркування вантажу. Відповідач - 2 просить розглядати справу без його участі.

У відзиві на позов від 10.12.2009 р. вх.№32188 відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що відповідно до записів у залізничній накладній №51612234 завантаження вагону №64417314 проводилося на підприємстві вантажовідправника, засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вугілля перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Вагон з вантажем прибув на станцію Біла Криниця, в технічно несправному стані, із завантаженням нижче бортів на 20-30 мм, що підтверджується комерційним актом залізниці серії АЯ №091067/2 від 28.09.2009р. та актом про технічний стан вагону № 11 від 28.09.2009р.

Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 11.01.2010 р. строк розгляду справи продовжено на один місяць до 11.02.2010 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2010 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено приватне підприємство „Дніпроенергія”.

Третя особа - ПП „Дніпроенергія” своєї позиції щодо позову не надала.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд встановив:

Відповідно до договору поставки №60 від 04.01.2006р. (далі –Договір) ЗАТ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" придбало у ПП „Дніпроенергія” (Постачальник) партію вугілля. Вантажовідправником вугілля призначено ЗАТ ЦЗФ "Донецька".

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов’язався відвантажити та передати у власність продукцію вугільну продукцію (Товар) згідно специфікацій –рознарядок, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей товар.

Свої зобов’язання по Договору сторони виконали.

15.09.2009 р. по залізничній накладній № 51612234 ЗАТ ЦЗФ "Донецька" відправило на адресу Білокриницького паливного складу ЗАТ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" вагон № 64417314 з вугіллям Антрацит марки АС 6-13 у кількості 69 000 кг.

Однак, по прибутті вагону № 64417314 на станцію Біла криниця Одеської залізниці в результаті перевірки вантажу у вагоні було виявлено вагову недостачу в кількості 11900 кг, про що був складений комерційний акт АЯ № 091067/2 від 28.09.2009 р.

Позивачем розрахована вартість недостачі вантажу, з урахуванням норми нестачі (природного збитку і граничної розбіжності при визначенні маси нетто), яка склала 7890 грн.

Вартість однієї тони вантажу згідно з виставленим рахунком-фактурою № 277 від 15.09.2009 р., який позивачем оплачений повністю, складає 625 (без ПДВ) та 750 грн.(з ПДВ).

Комерційним актом від 28.09.2009 р., зокрема, встановлено, що завантаження у вагоні нижче бортів на 20-30 мм; ліворуч з рухом потягу виявлені поглиблення над 3 та 4 люками; течі вантажу немає, що підтверджується і актом загальної форми складеним на ст. Тимково Одеської залізничної дороги.

Актом про технічний стан вагону №11 виявлена несправність вагону, а саме: з лівої сторони по ходу вагону між кришкою третього вивантажувального люка та поперечною балкою мається зазор шириною 30 мм по всій довжині вивантажувального люка.

На думку Відповідача –2, викладену у відзиві на позов, наявність поглиблення на поверхні вантажу, свідчить про те, що недостача утворилася саме при перевезенні, і тому відповідальність за недостачу повинна бути покладена на залізницю.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

- вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

- контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери (ст. 31 СЗУ).

Відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27 , ст. 31 Статуту та пункту 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантажені вантажів які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. У разі невиконання зазначених вимог відповідальність за втрату або пошкодження вантажу, що виникли з цієї причини, несе відправник. З метою забезпечення збереженості вантажу у вагонах відкрито типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (ч.3. п. 3.9 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту №11 від 28.09.2009 р. вагон № 64417314 був у несправному стані, а саме з лівої сторони по ходу вагону між кришкою 3- го вивантажувального люка та поперечної балки є зазор шириною 30 мм по всій довжині вивантажувального люка, що відправник міг бачити та попередити. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що Відповідач –2 повинен нести відповідальність за нестачу вантажу.

Відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту Залізниць України за договором перевезення вантажу залізниця зобов’язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

Згідно ст.113 Статуту Залізниць України –за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі –продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Відповідно до ст. 924 Цивільного Кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 111 Статуту Залізниць України встановлено виключний перелік обставин при яких залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначено в акті загальної форми №2455 ст. Тимково від 26.09.2009 р. при огляді із оглядового містка завантаження вугілля нижче бортів 20 -30 см, на поверхні вантажу є наявні поглиблення над 3-4 вивантажувальними люками зліва по руху потягу. На поверхні вантажу наявне захисне маркування вапном, яке у місцях поглиблень порушене. На момент огляду течі вантажу немає.

З залізничної накладної № 51612234 від 15.09.2009 р. та акту загальної форми № 2455 від 26.09.2009 р., вбачається, що відправником вантажу було нанесено захисне маркування (вапно) для забезпечення збереження вугілля.

В комерційному акті АЯ № 091067/2 від 28.09.2009 р. зазначено, що у вагоні менше ваги на 11900 кг ніж значиться в накладній №51612234. Завантаження нижче бортів на 20-30 мм зліва по руху потягу, є наявні поглиблення над 3-4 вивантажувальними люками шириною 2000 мм довжиною1400 мм та глибиною 500 мм; зліва між кришкою третього вивантажувального люка є зазор шириною 30 мм по всій довжині вивантажувального люка, який зароблений дошкою.

Зазначене свідчить про те, що Одеською залізницею взято до перевезення вантаж вугілля у кількості 69000 кг. Маркування вантажу здійснено вапном. При відвантажені виявлено недостачу у розмірі 11900 кг.

В ході розгляду справи, Одеською залізницею не доведено відсутність вини у нестачі вантажу при перевезенні у кількості 11900 кг.

Вартість однієї тони вугілля АС 6-13 складає 625 грн. без ПДВ .

Розрахунок вартості нестачі вантажу у розмірі 7890 грн., здійснено Позивачем правильно, з урахуванням норми нестачі (природного збитку і граничної розбіжності при визначенні маси нетто) у розмірі 2%.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки є обґрунтованими та підтвердженими наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покласти на Відповідачів, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства Одеська залізниця (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 9, код ЄДРПОУ 01883094) - 3945 (три тисячі дев’ятсот сорок п’ять) грн. –вартість недостачі, 51 (п’ятдесят одна) грн. –витрат на оплату державного мита; 118 (сто вісімнадцять) –витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства центральна збагачувальна фабрика "Донецька"

(86607, Донецька область, м. Торез -7, вул. Капустіна, 55, код ЄДРПОУ 00175797) на користь закритого акціонерного товариства "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 9, код ЄДРПОУ 01883094) - 3945 (три тисячі дев’ятсот сорок п’ять) грн. –вартість недостачі, 51 (п’ятдесят одна) грн. –витрат на оплату державного мита; 118 (сто вісімнадцять) –витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 01.02.2010 р.

Суддя