Рішення № 90363032, 14.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 р. Справа№200/5905/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про:

- визнання протиправними дій щодо відмови зарахування до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 1) період проходження строкової служби в лавах Радянської Армії з 14.11.1973 року по 03.11.1975 року; 2) половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року; 3) період роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення Київського РВВС м. Донецька УВС Донецької області з 01.08.1980 року по 20.05.1985 року;

- визнання протиправними дій щодо встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 78 % від суддівської винагороди;

- зобов`язання при обчисленні розміру довічного грошового утримання зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 1) період проходження строкової служби в лавах Радянської Армії з 14.11.1973 року по 03.11.1975 року; 2) половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року; 3) період роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення Київського РВВС м. Донецька УВС Донецької області з 01.08.1980 року по 20.05.1985 року; 4) період роботи на посаді народного судді, заступника голови Київського районного суду м. Донецька з 20.05.1985 року по 26.06.1997 року; 5) період роботи на посаді судді, виконуючого обов`язки заступника голови Київського районного суду м. Донецька з 27.06.1997 року по 10.07.2006 року; 6) період роботи на посаді судді, заступника голови Донецького апеляційного адміністративного суду з 11.07.2006 року по 16.10.2019 року; 7) період роботи на посаді судді, заступника голови Першого апеляційного адміністративного суду з 17.10.2019 року по 25.02.2020 року;

- зобов`язання здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання починаючи з 27.02.2020 року, нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 96% від суддівської винагороди, яку отримував при виході у відставку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 498/0/15-20 від 18.02.2020 року позивача звільнено з посади судді Першого апеляційного адміністративного суду за його заявою про відставку. При цьому, його стаж роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді складає 43 роки 05 місяців 16 днів, тому з 27.02.2020 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 78% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.

Вважає, що при розрахунку стажу судді та при призначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 78% суддівської винагороди, відповідачем протиправно не враховано строкову службу в лавах Радянської Армії – 01 рік 11 місяців 20 днів, навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту – 01 рік 11 місяців 00 днів, строк роботи слідчим, старшим слідчим, заступником начальника слідчого відділення Київського РВВС м. Донецька УВС України в Донецькій області, який складає 04 років 09 місяців 20 днів, а всього разом зі стажем судді – 43 роки 05 місяців 16 днів.

Позивач звернувся до управління зі скаргою про усунення помилки, проте 12.06.2020 року отримав відповідь про відмову усунення порушень та допущеної помилки при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З зазначених причин позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частини 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано письмовий відзив від 06.07.2020 року (а.с. 67-68). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що з 27.02.2020 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.

Жодного рішення про відмову управлінням не приймалось.

Позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ, де посада слідчого, строкова служба в лавах Радянської Армії та половина строку навчання на денному відділенні юридичного інституту не враховується до стажу судді на відміну приписів старої редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ.

Оскільки стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 складає 34 роки 09 місяців 05 днів, то розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 78% суддівської винагороди.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ID-паспорт громадянина України № НОМЕР_1 (а.с. 7). Згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Згідно довідки від 27.02.2018 року № 1426-71032 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу у м. Краматорську Донецької області (а.с. 10).

З трудової книжки позивача вбачається, що з 20.05.1985 року позивача було обрано суддею Київського районного суду м. Донецька (а.с. 18). Наказом голови Першого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2020 року № 8-К його було відраховано зі штату суду у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя № 498/0/15-20 від 18.02.2020 року (а.с. 29-30).

З трудової книжки та довідки-витягу ВК УРП УМВС України в Донецькій області від 25.08.2006 року також вбачається, що позивач у період з 01.08.1980 року по 20.05.1985 року працював на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення Київського РВВС м. Донецька УВС Донецької області (а.с. 16-17, 36).

Отже, за період роботи з 01.08.1980 року по 20.05.1985 року позивач набув 04 роки 09 місяців 20 днів стажу роботи слідчим.

Відтак, період роботи ОСОБА_1 слідчим зарахований лише до страхового стажу позивача.

Період проходження позивачем строкової служби в лавах Радянської Армії з 14.11.1973 року по 03.11.1975 року підтверджується записом у трудовій книжці позивача та військовим квитком НУ № 7411173 (а.с. 11-12, 15).

Період навчання позивача на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року доведений дипломом НОМЕР_2 № 928430 (а.с. 13).

Сторонами не спростовується факт, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 78% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, відповідно стажу роботи на посаді судді - 34 роки 09 місяців 05 днів, про що також зазначено у відзиві управління від 06.07.2020 року.

Крім того, всі спірні періоди роботи на посаді слідчого, служби в армії та навчання у ВНЗ нашли своє відображення у розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану позивачу Першим апеляційним адміністративним судом № 03-26/7163/20 від 25.02.2020 року (а.с. 37).

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

Судом встановлено, що на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції чинній до 28.03.2015р.), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992р. № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Враховуючи викладене, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, час роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Відповідно до статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (в редакції рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016р. №4-рп/2016) суддя, який вийшов у відставку має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016р. № 4-рп/2016 зазначено, що не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання призначається і нараховується відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Оскільки стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить 34 роки 09 місяців 05 днів, до нього має бути зарахований також стаж слідчого – 04 роки 09 місяців 20 днів.

Питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах вже вирішувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.10.2019 року у справі № 766/17221/16-а, від 30.10.2019 року у справі № 677/1482/17, від 12.09.2019 року у справі № 235/7528/16-а, від 30.08.2019 року у справі № 750/1280/17 та інших.

Щодо неврахування відповідачем спірних періодів проходження позивачем строкової служби в лавах Радянської Армії з 14.11.1973 року по 03.11.1975 року та половини строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 р. № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, відповідно до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Пункт 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (редакція до 25.03.2015 року) передбачає, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Оскільки факт проходження позивачем строкової військової служби та навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського доведений відповідними документами, про що зазначено судом вище, вказані періоди також підлягають врахуванню при розрахунку і призначенні щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах слідчих.

Вказані висновки узгоджуються із позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних судах Верховного Суду України у постанові від 06 липня 2016 року № П/800/426/14.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 48 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина 6 статті 47 вказаного Закону).

22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016 були визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року №192-VIII, а саме, «щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».

Отже, враховуючи вищезазначені рішення Конституційного Суду України, не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах положення Закону, які призводять до звуження прав судді, а саме, до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки такі положення, як і положення Закону, поставлені на розгляд Конституційним Судом України, визнані неконституційними та такими, що звужують права судді, шляхом зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Станом на день звернення з заявою про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Першого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку частина 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена в такій редакції, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Оскільки період строкової служби в лавах Радянської Армії – 01 рік 11 місяців 20 днів, навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту – 01 рік 11 місяців 00 днів, строк роботи слідчим, старшим слідчим, заступником начальника слідчого відділення Київського РВВС м. Донецька УВС України в Донецькій області – 04 років 09 місяців 20 днів, підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, загальний стаж складає – 43 роки 05 місяців 16 днів.

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці – ОСОБА_1 повинно розраховуватися в розмірі 96% від суддівської винагороди.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання відповідно відомостей до ЄДДР: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.02.2018р. № 1426-71032: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо відмови зарахування ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 1) період проходження строкової служби в лавах Радянської Армії з 14.11.1973 року по 03.11.1975 року; 2) половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року; 3) період роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення Київського РВВС м. Донецька УВС Донецької області з 01.08.1980 року по 20.05.1985 року.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 78% від суддівської винагороди.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області при обчисленні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: 1) період проходження строкової служби в лавах Радянської Армії з 14.11.1973 року по 03.11.1975 року; 2) половину строку навчання на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року; 3) період роботи на посадах слідчого, старшого слідчого, заступника начальника слідчого відділення Київського РВВС м. Донецька УВС Донецької області з 01.08.1980 року по 20.05.1985 року; 4) період роботи на посаді народного судді, заступника голови Київського районного суду м. Донецька з 20.05.1985 року по 26.06.1997 року; 5) період роботи на посаді судді, виконуючого обов`язки заступника голови Київського районного суду м. Донецька з 27.06.1997 року по 10.07.2006 року; 6) період роботи на посаді судді, заступника голови Донецького апеляційного адміністративного суду з 11.07.2006 року по 16.10.2019 року; 7) період роботи на посаді судді, заступника голови Першого апеляційного адміністративного суду з 17.10.2019 року по 25.02.2020 року.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок ОСОБА_1 розміру довічного грошового утримання починаючи з 27.02.2020 року, нарахувати та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 96% від суддівської винагороди, яку отримував при виході у відставку з урахуванням раніше виплаченого грошового утримання судді у відставці.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки щодо апеляційного оскарження визначені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова