Рішення № 90362855, 14.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року Справа № 160/3044/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язати Дніпровську міську раду повторно розглянути клопотання від 18.08.2019 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що до Дніпровської міської ради подане клопотання про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою з додатками (копія паспорту, ідентифікаційний номер та план земельної ділянки з бажаним місцем розташування земельної ділянки) від 18.08.2019р., яке було зареєстровано 23.10.2019р. за №36/4802. Розглянувши клопотання від 18.08.2019 року міськрада листом від 24.12.2019 року №8/7-3725 повідомила, що не надано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради. Позивач вказує, що жодна норма закону не вимагає надання вищевказаних документів, на яких наполягає відповідач, а в ст.118 Земельного кодексу України прописаний вичерпний перелік документів - паспорт, ідентифікаційний номер та графічний матеріал. Позивачем до клопотання додатково було надано копію рішення Дніпровської міської ради від 26.08.1992 №746 та наказ №100 від 08.04.1993 року, згідно яких цю земельну ділянку було надано для будівництва капітальних гаражів і тепер позивач хоче узаконити земельну ділянку, на якій розташований його гараж. В 1992 році міська рада надала земельну ділянку заводу, а останній дав її для будівництва капітальних гаражів. Гаражі були збудовані, але їх оформленням ніхто не займався. До гаражного кооперативу ПРЕСС-2, на який посилається відповідач, позивач не має жодного відношення, цей кооператив розташований за іншою адресою (вул.Пресова, 33), а гараж позивача розташований на вулиці Козака Мамая. Однак, відповідач не розглянув на пленарному засідання клопотання позивача. Оскільки, згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Таким чином, Дніпровська міська рада повинна прийняти рішення по клопотанню позивача виключно на пленарному засідання, що не було зроблено відповідачем.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

22.05.2020р. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про те, що відповідач ігнорує норми закону та рішення і намагається знову пояснити свою незрозумілу позицію, та при цьому вводить суд в оману стосовно належності гаража до гаражного кооперативу ПРЕСС-2, який знаходиться за іншою адресою.

Станом на 14.07.2020р. до суду не надходило жодних письмових заяв по суті від відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Клопотанням від 18.08.2019р. позивач звернувся до міського голови Філатова Б.А. з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,01 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на ділянці розміщено гараж, цільове призначення ділянки: для будівництва індивідуальних гаражів.

В додатках зазначено, про долучення до клопотання наступних копій:

- рішення міськради № 746 від 26.08.92 року;

- наказ № 100 від 08.04.93 року;

- паспорта громадянина України;

- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

- плану земельної ділянки (картографічний документ), складеного в масштабі, який забезпечує чітке відображення всіх елементів та написів, що містять графічне зображення земельної ділянки із зазначенням місця розташування її меж, контурів, об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 24.12.2019 за №8/7-3725 повідомив позивача про те, що відповідно до норм чинного законодавства, надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлено в натурі на місцевості, здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Під час опрацювання клопотання позивача було з`ясовано, що до нього не додано правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що посвідчують факт проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, що унеможливлює підготовку відповідного проекту рішення міської ради. Відповідно до вимог чинного законодавства приватизація та надання у користування громадянам земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна проводиться у разі надання громадянами правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Також відповідач зазначив, у відповідності до Реєстру юридичних осіб встановлено, що гараж позивача розташований у гаражному кооперативі ОК «АГК «ПРЕС-2». Статтею 22 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України. Відповідно до ст. 41 ЗКУ земельні ділянки можуть надаватись безоплатно у власність гаражно-будівельним кооперативам у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Розмір земельної ділянки, що може бути приватизована гаражно-будівельним кооперативом, Земельним кодексом України не встановлений, а визначається з урахуванням відповідних нормативних документів. У ч.1 ст.41 ЗКУ йдеться саме про приватизацію ділянок кооперативами як юридичними особами. Системне тлумачення ст. 41 ЗКУ у поєднанні з положенням ЗКУ про приватизацію земель громадянами не дає підстав вважати, що земельні ділянки кооперативів можуть бути приватизовані громадянами - членами кооперативу. Частина 3 ст. 116 ЗКУ («підстави набуття права на землю») серед різних способів набуття земельних ділянок громадянам не згадує можливість отримання громадянами земельних ділянок житлово-будівельних (житлових) та гаражних кооперативів. Набуття прав на земельні ділянки кооперативами здійснюється саме як юридичними особами, а не окремо громадянами-членами кооперативу. Крім того, якщо гараж знаходиться у боксі, має загальний фундамент або стіни з іншими гаражами, він є частиною майна гаражного кооперативу і земля під ним не підлягає окремій приватизації або розділу. Враховуючи вище зазначене, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню індивідуального гаража у гаражному кооперативі не вбачається можливим.

Вважаючи неправомірною відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений Земельним кодексом України.

За змістом положень ст.122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

За приписами ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Приписами ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, вирішуються такі питання, зокрема: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, зокрема, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

З аналізу вище вказаних правових норм слідує, що законодавством регламентовано обов`язок органу місцевого самоврядування розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк з прийняттям відповідного рішення (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмови у його наданні).

Матеріалами справи підтверджено, що Дніпровською міською радою не прийнято відповідного рішення, натомість Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради позивачу надано відповідь про розгляд звернення 24.12.2019 року.

Отже, у місячний строк з дати реєстрації клопотання рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем/відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не прийнято, чим порушено вимоги ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Враховуючи вище наведені обставинами, суд дійшов висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення Дніпровської міської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Вказаний правовий висновок кореспондується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року № 806/2208/17.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наявними є підстави для виходу за межі позовних вимог відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту порушеного права шляхом зобов`язання Дніпровську міську раду розглянути вказане клопотання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 гривень, сплаченого згідно наявної в матеріалах справи квитанції №0.0.1664397005.1 від 31.03.2020р.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ч. 1. ст. 9, ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради з приводу розгляду клопотання ОСОБА_1 від 18.08.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Зобов`язати Дніпровську міську раду (пр-т Д.Яворницького, буд.75, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37454258) повторно розглянути клопотання від 18.08.2019 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (пр-т Д.Яворницького, буд.75, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37454258).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко