Рішення № 90362778, 25.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року Справа № 160/2705/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Врона О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року в розмірі 26540,90 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року в розмірі 26 540,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з січня 2017 року по теперішній час позивач працює провідним юрисконсультом на ТОВ «Поліпром-Інвест», що підтверджується копією трудової книжки. У вказаний період роботодавець позивачки сплачував за неї єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується довідкою від 27 грудня 2019 року. У вищезазначеному періоді вона не займалась адвокатською діяльністю та не отримувала від вказаної діяльності доходи, що підтверджується податковими деклараціями про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки. Однак, позивачкою за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року помилково було сплачено кошти на рахунок відповідача за єдиний внесок у розмірі 26 540,90 грн. З метою повернення помилково сплачених сум єдиного внеску, позивач звернулась до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про повернення, проте у поверненні коштів було відмовлено. Позивачка вважає, що у відповідача не було підстав відмовляти у задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів у зв`язку з наявністю обов`язку сплачувати єдиний внесок позивачем, як адвокатом.

На думку позивача, оскаржувана бездіяльність є протиправною, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли документи на виконання ухвали від 16.03.2020.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 на адресу суду від відповідача 19.05.2020 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що позивачкою, як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, було подано Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013-2018 роки у терміни, визначені законодавством. Законом передбачений обов`язок фізичної особи-підприємця сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання доходу у розміні не меншому мінімального страхового внеску.

Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 15.06.2020 року за правилами ст. 262 КАС України.

Проте, 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.

Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Враховуючи наведене, судом продовжено розгляд справи до 25.06.2020 року з метою недопущення порушення права позивача на подачу відповіді на відзив до суду та надання судом належної оцінки поданим документам.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2308 від 23.05.2011 року.

З січня 2017 року по теперішній час позивач працює провідним юрисконсультом на ТОВ «Поліпром-Інвест», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.07.2002 року.

Згідно з довідкою, виданою ТОВ «Поліпром-Інвест» від 27.12.2019 року, роботодавцем позивачки щомісячно з січня 2017 року по грудень 2019 року здійснюється відрахування сум єдиного внеску за ОСОБА_1 у розмірі не меншому ніж встановлений законодавством.

Позивач зазначає, що у вищезазначеному періоді вона не займалась адвокатською діяльністю та не отримувала від вказаної діяльності доходи, що підтверджується податковими деклараціями про майновий стан та доходи за 2017-2019 роки.

Однак, за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року позивачкою помилково було сплачено кошти на рахунок відповідача за єдиний внесок у розмірі 26 540,90 грн., що підтверджується квитанціями:

- квитанція від 06 квітня 2018 року - сплачено суму в розмірі 4000,00 грн. призначення платежу: *;101;3014216682;71040000 ЄСВ за 2017 рік;

- квитанція від 06 квітня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн. призначення платежу: *; 101 ;3014216682;71040000 ЄСВ за 1 кв. 2018 року;

- квитанція від 27 квітня 2018 року - сплачено суму в розмірі 4448,00 грн. призначення платежу:*;101;3014216682;71040000 ЄСВ за 2017 рік;

- квитанція від 18 липня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн. призначення в платежу: *;101;3014216682;71040000 ЄСВ за 2 кв. 2018 року;

- квитанція від 17 жовтня 2018 року - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн. призначення в платежу: *;101;3014216682;71040000 ЄСВ за 3 кв. 2018 року;

- квитанція від 18 січня 2019 року №ПН698880 - сплачено суму в розмірі 2457,18 грн. призначення в платежу: *;101;3014216682;71040000 ЄСВ за 4 кв. 2018 року;

- квитанція від 17 квітня 2019 року №ПН864819 - сплачено суму в розмірі 2755,00 грн. призначення в платежу: *;101;3014216682;71040000 ЄСВ за 1 кв. 2019 року;

- квитанція від 12 липня 2019 року №0.0.1406315636.1 - сплачено суму в розмірі 2755,00 грн. призначення в платежу: *;101;3014216682;71040000 ЄСВ за 2 кв. 2019 року;

- квитанція від 16 жовтня 2019 року №0.0.1494657193.1 - сплачено суму в розмірі 2754,18 грн. призначення в платежу: *;101;3014216682;71040000 ЄСВ за 3 кв. 2019 року.

З метою повернення помилково (надміру) сплачених сум єдиного внеску, позивач звернулась до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з відповідно заявою № 1 від 23 січня 2020 року.

31 січня 2020 року позивач отримала відповідь ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 29 січня 2020 року № 10053/10/04-36-50-40 на заяву, якою податковий орган відмовив в поверненні сплачених коштів, мотивуючи це тим, що у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ роботодавці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність розглядаються як окремі платники єдиного внеску, а тому особи, які провадять незалежну професійну діяльність є платниками єдиного внеску незалежно від того, чи є такі особи одночасно найманими працівниками.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача по неповерненню помилково перерахованих сум єдиного внеску, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Статтею 13 Закону визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до абз.2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - закон N 2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом N 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону N 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19.

На підставі ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує вказаний висновок Верховного суду при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивачка була зареєстрована як особа, яка здійснює незалежну професійну адвокатську діяльність індивідуально, в тому числі у 2017-2019 роках, і за цей період нею самостійно подані звіти про суми отриманого доходу від такої діяльності, в яких в графі 10.8 містяться прочерки, що свідчить про відсутність отримання доходу від провадження незалежної професійної діяльності.

Разом з цим, позивачка у вказаному періоді перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Поліпром-Інвест». У цей період роботодавець сплачував за позивачку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується ГУ ДПС та підтверджується довідкою підприємства.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судом не встановлено. Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону N 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у спірному періоді нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

За таких обставин, у позивача не виникло обов`язку сплачувати за себе єдиний внесок як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Тому кошти в сумі 26540,90 грн. були сплачені позивачем як єдиний внесок помилково. Враховуючи викладене, у відповідача не було підстав відмовляти у задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів у зв`язку із наявністю обов`язку сплачувати єдиний внесок позивачем, як адвокатом. Суд визнає бездіяльність, яка полягала у невжитті заходів щодо повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого єдиного внеску в розмірі 26540,90 грн. протиправною.

Процедуру повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску врегульовано Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку встановлено, що помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення Коштів здійснюється у випадках:1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій па невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних, (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктами 6, 7 та 8 Порядку передбачено, що повернення Коштів здійснюються на підставі заяви платника про таке повернення. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку. У разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації; подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі задоволення Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає Заяву з відміткою про підтвердження повернення Коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання Заяви з відміткою про підтвердження повернення Коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

На підставі Висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово - економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення Коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

З наведених вимог Порядку вбачається, що органи доходів і зборів не наділені повноваженнями на повернення помилкового сплаченого єдиного внеску. Проте, контролюючий орган, після надходження відповідної заяви платника, зобов`язаний у строк, встановлений Порядком, сформувати та подати до управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідач відмовив у задоволенні заяви про повернення помилково сплачених коштів безпідставно. При цьому наявні передбачені пунктом 5 Порядку підстави для повернення коштів, заява про їх повернення за формою та змістом відповідає вимогам порядку та додатку 1 до нього. Таким чином, позивачем виконано всі визначені законодавством умови для прийняття рішення про повернення помилково сплачених коштів. При цьому відсутні підстави для відмови у поверненні сум помилково сплаченого єдиного внеску, визначені пунктом 7 Порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Для прийняття рішення про повернення помилково сплачених сум єдиного внеску виконано всі умови, прийняття такого рішення не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови у поверненні коштів визначений законом. Таким чином, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає можливим зобов`язати відповідача сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнобов`язкове державне страхування за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року в розмірі 26540,90 грн.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №ПН1437354 від 10.03.2020 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 262, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо невжиття заходів для повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року в розмірі 26540,90 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з січня 2017 року по жовтень 2019 року в розмірі 26540,90 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона