Рішення № 90361690, 13.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1235/20

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс»

про стягнення 3981,08грн

Суддя Чонгова С.І.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» про стягнення 3981,08грн, а саме:

- 2231,23грн – основна заборгованість;

- 726,92грн - пеня за період з 16.02.2016 по 24.02.2016; з 15.03.2016 по 20.03.2016; з 30.06.2016 по 04.07.2016; з 26.07.2016 по 07.08.2016; з 26.08.2016 по 06.09.2016; з 27.09.2016 по 11.10.2016; з 26.10.2016 по 25.04.2017;

- 272,48грн – 3% річних за період з 16.02.2016 по 24.02.2016; з 15.03.2016 по 20.03.2016; з 30.06.2016 по 04.07.2016; з 26.07.2016 по 07.08.2016; з 26.08.2016 по 06.09.2016; з 27.09.2016 по 11.10.2016; з 26.10.2016 по 19.02.2020;

- 750,45грн – інфляційних втрат за період з 26.10.2016 по 31.01.2020.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №1352/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 в частині оплати за поставлений природний газ у встановлений договором строк.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання.

Відповідачем у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» у своєму відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що відповідач має боржників: АТ «Сбербанк», ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» та ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал (Київ)», які сумарно заборгували за надання комунальних послуг більше 2 000 000,00грн, саме тому відповідач немає фінансової можливості здійснювати платежі максимально вчасно та просить суд зменшити розмір пені.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем жодними належними та достатніми доказами не доведено суду наявності підстав для зменшення нарахованих сум за невиконання зобов`язання у строк, визначений умовами договору. Крім того, вказує, що відповідачем по справі не надано доказів того, що останнє включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, також застосування норм Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” потребує оплати за спожитий природний газ до моменту набрання законної сили Законом. Відповідач у своєму відзиві зазначає, що оплату за отриманий природний газ було сплачено в повному обсязі вже після 30.11.2016, тобто після набрання Закону чинності, відтак, положення вищезазначеного Закону не підлягають до застосування до спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (споживач) було укладено договір №1352/16-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 році природний газ (надалі газ), а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 90,0 тис. куб. м.

Як визначено п. 5.1 договору, регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Згідно з п.5.2 договору, ціна за 1000 куб м. газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ – 2%; - податок на додану вартість за ставкою – 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 1806,15грн, крім того ПДВ – 20% -361,23грн, всього з ПДВ – 2167,38грн.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

У відповідності до п.8.2 договору передбачено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.12.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 31.12.2015 до договору сторони погодили, зокрема, п.5.1 та п. 5.2 викладено в наступній редакції: «5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ , який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758. Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубпроводами ПАТ «Укртрансгаз» установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов`язковими за цим договором з моменту введення їх в дію. 5.2. Ціна за 1000куб м. газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн, крім того податок на додану вартість – 20%». До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 197,5грн, крім того ПДВ -20% всього ПДВ -237,00грн. До сплати за 1000куб м. природного газу – 1968,24грн, крім того ПДВ – 20%, всього ПДВ 2361,89грн».

Додатковою угодою №3 від 31.03.2016 сторони погодили зміни, зокрема, до п. 5.1, п.5.2 договору: « 5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №234. 5.2. Ціна за 1000куб м. газу за цим договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74грн, крім того податок на додану вартість – 20%. Всього до сплати з ПДВ – 2124,89грн. Абзац 2 п.6.1 договору викладено в наступній редакції «Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.» Крім того, сторонами викладено статтю 12 «Строк дії договору» в наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 по 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення».

Додатковою угодою №4 від 30.04.2016 до договору, сторони погодили зміни, зокрема до п. 5.1 та п.5.2 договору « 5.1. Регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.05.2016 встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 №315. 5.2. Ціна за 1000куб м. газу за цим договором в період з 01.05.2016 становить 4942,00грн, крім того податок на додану вартість – 20%. Всього до сплати з ПДВ – 5930,40грн.

Крім того, внесено зміни до п.8.2 договору та викладено у наступній редакції: «У разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21 % річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.»

Також даною додатковою угодою сторонами було внесено зміни щодо строку дії договору, а саме строк дії договору зазначено: «з 01.01.2016 до 30.09.2016 (включно)».

Додатковою угодою №5 від 15.08.2016 до договору сторони погодили зміни, зокрема, до п.8.2 договору: «У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20».

На виконання п. 2.1 договору, позивач поставив протягом січня 2016 – вересень 2016 років, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 424 805,01грн, що підтверджується актоми приймання-передачі природного газу, копії яких долучено до матеріалів справи.

Предметом спору у даній справі є своєчасність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати переданого товару та застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за прострочення виконання зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору (з урахуванням додаткової угоди №3) передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, за природний газ, поставлений протягом жовтня 2016 року - вересня 2016 років, розрахувався з порушенням встановленого договором строку.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки зобов`язання з оплати природного газу виконані не у встановлений договором строк відповідач є таким, що допустив порушення зобов`язання.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що відповідач має боржників: АТ «Сбербанк», ТОВ «ФК «Арсенал» (Київ)» та ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал (Київ)», які сумарно заборгували за надання комунальних послуг більше 2 000 000,00грн, саме тому відповідач немає фінансової можливості здійснювати платежі максимально вчасно.

Судом не приймаються до уваги вказані заперечення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як передбачено ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання, аналогічну норму містить ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю, тому у випадках порушення грошового зобов`язання не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (див. п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

Таким чином, судом не приймаються до уваги заперечення щодо несвоєчасного виконання третіми особами зобов`язань перед відповідачем з відшкодування вартості вироблення теплової енергії, оскільки такі факти не звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 2231,23грн основного боргу за поставлений природний газ обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 272,48грн за період з 16.02.2016 по 24.02.2016; з 15.03.2016 по 20.03.2016; з 30.06.2016 по 04.07.2016; з 26.07.2016 по 07.08.2016; з 26.08.2016 по 06.09.2016; з 27.09.2016 по 11.10.2016; з 26.10.2016 по 19.02.2020 та збитки від інфляції у розмірі 750,45грн за період з 26.10.2016 по 31.01.2020.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 726,92грн за період з 16.02.2016 по 24.02.2016; з 15.03.2016 по 20.03.2016; з 30.06.2016 по 04.07.2016; з 26.07.2016 по 07.08.2016; з 26.08.2016 по 06.09.2016; з 27.09.2016 по 11.10.2016; з 26.10.2016 по 25.04.2017.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

В силу ч.1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно п. 8.2 договору (з урахуванням додаткової угоди №5) у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

03.11.2016 прийнятий ЗУ “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі - Закон), відповідно до ч.3 ст. 7 якого, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

У відповідності до термінів цього Закону, постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України", а учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте, як визначено ст. 2 цього Закону, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Крім цього, прийнятий Закон розділяє поняття заборгованості за спожитий природний газ та нарахованих на таку заборгованість сум неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.

При цьому, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Опублікування вказаного Закону здійснено 29.11.2016 в газеті “Голос України” № 227, таким чином днем набрання чинності ЗУ “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” є 30.11.2016.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. (п. 1.2 договору), погашена останнім в повному обсязі за актом приймання – передачі природного газу від 31.01.2016 – 25.02.2016; за актом приймання – передачі природного газу від 29.02.2016 – 23.03.2016; за актом приймання – передачі природного газу від 31.03.2016 – 19.04.2016 (в межах строку передбачених договором); за актом приймання – передачі природного газу від 30.04.2016 – 26.04.2016 (в межах строку передбачених договором); за актом приймання – передачі природного газу від 31.05.2016 – 05.07.2016; за актом приймання – передачі природного газу від 30.06.2016 – 08.08.2016; за актом приймання – передачі природного газу від 31.07.2016 – 07.09.2016; за актом приймання – передачі природного газу від 31.08.2016 – 12.10.2016, тобто до набрання чинності ЗУ “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не надано доказів про включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, то списання заборгованості не підлягає застосуванню.

Так, у ст. 2 Закону визначено, що дія Закону поширюється саме на відносини із врегулювання заборгованості.

Тобто, його норми (Закону) можуть застосовуватись лише до підприємств, що є учасниками таких правовідносин.

Визначення терміну "процедура врегулювання заборгованості", наведеного у п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону, передбачає як заходи із зменшення та/або реструктуризації заборгованості, так і заходи щодо її списання.

Із ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону убачається, що Закон передбачає проведення взаєморозрахунків за спожитий природний газ без урахування розміру зобов`язань зі сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

З наведеного вбачається, що сплата неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних відбувається поза порядком проведення взаєморозрахунків, для яких Законом визначено особливу процедуру.

Водночас, порядок сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних не можна розглядати окремо від інших положень Закону.

У ч. 1 ст. 5 Закону визначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість. Однак до такої заборгованості не враховуються суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Оскільки всі попередні статті (1, 3, 4, 5) Закону визначали умови проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ, у статті 7 Закону передбачено порядок списання суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ.

Ч. 1 ст. 7 Закону визначено реструктуризовану заборгованість, для проведення якої необхідно, щоб підприємство було включено до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).

Натомість, у ч. 3 ст. 7 Закону мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності (цим) Законом.

Отже, до заборгованості, що виникла та погашена до набрання чинності Законом не можуть бути застосовані передбачені Законом правила та вимоги щодо необхідності включення підприємства до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості), оскільки за загальним правилом (ч. 1 ст. 58 Конституції України) закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до Реєстру (реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від №904/10745/16 від 29.01.2018.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 7 ЗУ “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” та за підставами, викладеними у позовній заяві позов в частині стягнення пені за період з за період з 16.02.2016 по 24.02.2016; з 15.03.2016 по 20.03.2016; з 30.06.2016 по 04.07.2016; з 26.07.2016 по 07.08.2016; з 26.08.2016 по 06.09.2016; з 27.09.2016 по 11.10.2016 у розмірі 420,76грн та 3% річних за період з 16.02.2016 по 24.02.2016; з 15.03.2016 по 20.03.2016; з 30.06.2016 по 04.07.2016; з 26.07.2016 по 07.08.2016; з 26.08.2016 по 06.09.2016; з 27.09.2016 по 11.10.2016 у розмірі 39,84грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача за актом приймання – передачі від 30.09.2016 щодо стягнення 3 % річних у розмірі 232,64грн за період з 26.10.2016 по 19.02.2020 та збитки від інфляції у розмірі 750,45грн за період з 26.10.2016 по 31.01.2020 та пені у розмірі 306,16грн за період з 24.10.2016 по 25.04.2017 суд зазначає наступне.

За розрахунком суду розмір 3 % річних складає 232,61грн, який підлягає задоволенню; вимоги щодо стягнення 0,03грн задоволенню не підлягають.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача у відповідній частині таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача у відповідній частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд не має підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення стягнення пені.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Штрафні санкції, нараховані позивачем за період неоплати боргу, не перевищують суми заборгованості. Відповідач не звертався до суду про внесення змін до договору щодо розміру штрафних санкцій, а також боржником не доведено відсутність збитків позивачу порушеним зобов`язанням, наявність виняткових обставин, які привели до порушення зобов`язання.

Окрім того, сторонами при укладенні договору був узгоджений розмір штрафних санкцій.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б; ідентифікаційний код 34514979) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 2231,23грн основна заборгованість, 306,16грн пені, 232,61грн 3% річних, 750,45грн інфляційних втрат, а також 2102,00грн витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 39,87грн 3 % річних та 420,76грн пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 13.07.2020

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова