Рішення № 90361657, 18.06.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/301/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект»

до Гірської сільської ради

прo стягнення 36 618,65 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Мкртічян А.А. та Савицький А.О.

відповідача: Степаненко Є.М.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» (надалі – позивач) до Гірської сільської ради (надалі – відповідач) прo стягнення 36 618,65 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2020 року відкрито провадження у справі №911/301/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.03.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 594-02-19-20 від 10.03.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2020 року підготовче засідання у справі № 911/301/20 відкладено на 14.04.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2020 року розгляд справи № 911/301/20 перенесено на 28.04.2020 року у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, та з метою мінімізації ризиків її розповсюдження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2020 року підготовче судове засідання у справі № 911/301/20 призначено на 12.05.2020 року у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, та з метою мінімізації ризиків її розповсюдження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 року підготовче засіданні відкладено на 28.05.2020 року.

У підготовчому засіданні 28.05.2020 року представники позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 28.05.2020 року не з`явився.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 28.05.2020 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.06.2020 року.

В судовому засіданні 18.06.2020 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 18.06.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 13.06.2016 року між ТОВ «АРМУКРЗЕМПРОЕКТ» (Виконавець) та Гірською сільською радою Бориспільського району Київської області (Замовник) було укладено Договір №19 на розробку проектно-кошторисної документації (далі - Договір), за яким Виконавець зобов`язався виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації на «Капітальний ремонт проїзної частини вул. Е.Коновальця в с. Гора Бориспільського р-ну Київської обл.».

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт є договірною та становить 27 034,93 грн. Пунктом 2.3. Договору передбачено, що після завершення проектних робіт у повному обсязі та передачі готової документації Замовнику в повному обсязі, яка повинна повністю відповідати вимогам, що ставляться до такого виду робіт відповідно до чинного законодавства України, останній не пізніше 5-ти днів з дня підписання Сторонами акту здачі-приймання робіт, виконує розрахунок з виконавцем по договору в повному обсязі.

Як зазначає позивач, ним у відповідності до умов Договору було розроблено проектно-кошторисну документацію. Крім того, позивачем було отримано позитивний Експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації №28-0221-16-А від 17.06.2016 року.

10.03.2017 року між сторонами було підписано Акт №1 здачі-приймання робіт на проектно-кошторисні роботи, згідно з яким сторони підтвердили належну якість робіт по Договору на суму 27 034,93 грн. та Замовник прийняв виконані роботи без будь-яких зауважень.

Однак, як зазначає позивач, відповідач виконані та прийняті роботи своєчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим, за ним утворилась прострочена заборгованість в сумі 27 034,93 грн.

Позивач зазначає, що ним було направлено відповідачу претензію №1 від 14.01.2020 року (отримано відповідачем 14.01.2020 року, що підтверджується штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції відповідача), в якій позивач просив в найкоротші строки провести розрахунок за виконані роботи, однак така претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Також позивач зазначає, що оскільки роботи були прийняті Замовником 10.03.2017 року, згідно з п. 2.3. Договору починаючи з 16.03.2017 року настало прострочення обов`язку щодо оплати виконаних робіт на суму 27 034,93 грн.

Пунктом 5.4. Договору передбачено відповідальність Замовника у разі порушення обов`язку щодо оплати робіт у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, але не більше розміру вартості проектних робіт відповідно до п. 2.1. Договору.

З урахуванням викладеного, розмір пені з суми боргу 27 034,93 грн. в розмірі обмеженому подвійною обліковою ставкою НБУ за півроку становить 3 521,09 грн. Пеня нарахована за період з 16.03.2017 року по 16.09.2017 року.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу Українипозивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 16.03.2017 року по 27.01.2020 року в сумі 2 328,46 грн. та інфляційні втрати за вказаний період в сумі 6 734,17 грн.

Відповідач в ході розгляду спору подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував, посилаючись на сплив строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Щодо суми основного боргу відповідач посилався на прострочення кредитора, оскільки за твердженням відповідача позивачем не передано йому готової проектно-кошторисної документації. В той же час, Акт здачі-приймання робіт №1 від 10.03.2017 року не містить жодних відомостей щодо передачі позивачем відповідачу визначеної Договором документації, а лише зазначає, що роботи відповідають умовам Договору.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно зі ст. 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний, зокрема, виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як вбачається з обставин спору та наданих сторонами доказів і пояснень, позивачем надано завірену копію розробленої на виконання Договору проектної документації та позитивний експертний звіт щодо розгляду кошторисної частини проектної документації, виконаний в серпні 2016 року. Наведені обставини свідчать про фактичне виконання позивачем замовлення за Договором та існування результату виконаних робіт.

Також, матеріали справи містять підписаний сторонами без зауважень Акт №1 від 10.03.2017 року щодо здачі-приймання робіт на проектно-кошторисні роботи, яким засвідчено належність виконаних робіт по розробці проектно-кошторисної документації.

Засвідчення відповідачем належності виконаних робіт по розробці проектно-кошторисної документації свідчить про його обізнаність з існуванням результату виконаних робіт за Договором.

З огляду на норму ст.ст. 887, 890 Цивільного кодексу України виконання договору полягає у виконанні робіт з розробки проектної документації, результатом яких є готова проектно-кошторисна документація.

Враховуючи, що матеріали справи містять підписаний без зауважень обома сторонами Акт приймання-передачі робіт, такий Акт засвідчує виконання умов Договору Замовником. При цьому, суд критично оцінює тлумачення відповідачем змісту Акту, оскільки як відповідач міг оцінити, засвідчити та прийняти виконані проектно-кошторисні роботи за відсутності результату таких робіт у вигляді готової проектно-кошторисної документації, існування якої на відповідний момент 10.03.2017 року підтверджено фактом проведення експертного дослідження ще у серпні 2016 року.

Крім того, викладені у відзиві обставини щодо не отримання від позивача проектно-кошторисної документації є суперечливими, оскільки замовивши розроблення проектно-кошторисної документації та засвідчивши належність виконання робіт, відповідач не вживав заходів щодо витребування у позивача результату робіт, в тому числі в погодженій Договором та необхідній кількості примірників.

З огляду на розділ 4 Договору, не передбачено складення окремих актів щодо приймання-передачі робіт за Договором та проектно-кошторисної документації. З огляду на зміст п. 4.2. розділу 4 Договору роботи вважаються виконаними та прийнятими Замовником з моменту підписання відповідного Акту здачі-приймання робіт, який згідно з п. 2.3. Договору є підставою для оплати робіт протягом 5 днів з дня підписання.

За наведених обставин позивачем доведено факт виконання передбачених Договором робіт, які відповідачем в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не оплачені. Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача за Договором в сумі боргу 27 034,93 грн., що відповідачем не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За наявності доведеного факту прострочення оплати виконаних робіт за Договором та за відсутності обгрунтованого контррозрахунку позову, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача неустойку у вигляді пені в погодженому в Договорі розмірі, що відповідає змісту ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак, заявлена в позові пеня в сумі 3 521,09 грн. нарахована за період з 16.03.2017 року по 16.09.2017 року і станом на день подання позову 19.02.2020 року сплинув передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення неустойки, про застосування якого заявлено відповідачем.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню у зв`язку зі сплином строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 3% річних та інфляційні нараховані на суму боргу 27 034,93 грн. за період фактичного прострочення з 16.03.2017 року по 27.01.2020 року, що відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, і на такі вимоги не поширюються скорочені строки спеціальної позовної давності. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 328,46 грн. 3% річних та 6 734,17 грн. інфляційних правомірні і підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення 27 034,93 грн. основного боргу, 2 328,46 грн. 3% річних та 6 734,17 інфляційних втрат, вимога про стягнення 3521,09 грн. пені задоволенню не підлягає у зв`язку з пропуском позовної давності.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» до Гірської сільської ради прo стягнення 36 618,65 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (08324, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 04363647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» (08300, м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 3. кв. 45, код ЄДРПОУ 37791452) 27 034,93 грн. основного боргу, 2 328,46 грн. 3% річних, 6 734,17 інфляційних втрат та 1915,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3521,09 грн. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 14.07.2020 року