Рішення № 90361287, 02.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2020Справа № 910/2913/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ТОРГОВИЙ ДІМ НОРТЕК »

До 1. Дніпровської митниці Держмитслужби

2. Державної казначейської служби

Про стягнення 56000,00 грн.

Суддя Пінчук В.І.

Секретар судового засідання Дімітрова Ю.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Юрченко І.О. - адвокат

Від відповідача - 1 Кекуатова Н.І. - предст.

Від відповідача - 2 не з`явився

Обставини справи

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю « ТОРГОВИЙ ДІМ НОРТЕК » звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - 2 - Державної казначейської служби 56000,00 грн. матеріальної шкоди.

Як на підставу заявлених вимог позивач посилається на те, що матеріальна шкода в розмірі 56000,00 грн. спричинена неправомірними діями митниці з винесення рішення про коригування митної вартості від 01.02.2019 р. UA110000/2019/800017/2 та картки відмови від 01.02.2019 р. UA110030/2019/00017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2020 р. відкрите провадження у справі №910/2913/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення судового засідання на 14.05.2020 р.

Ухвалою від 14.05.2020 р. та від 28.05.2020 р. розгляд справи відкладався, у зв`язку з нез`явленням у судове засідання представників сторін.

Представник відповідача - 1 у відзиві на позовну заяву просить суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивач самостійно прийняв рішення про зберігання товару протягом тривалого часу та відповідно сплату коштів за його зберігання.

Представник відповідача - 2 у відзиві на позовну заяву також просить суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на безпідставність та необгрунтованість заявлених позовних вимог.

Посилаючись на ст. 176 ЦК України відповідач - 2 зазначає, що держава не відповідає за зобов`язаннями створених нею юридичних осіб та юридичні особи не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави.

Також зазначає про те, що Державна казначейська служба України не є власников відповідних бюджетних коштів, і що на Державну казначейську службу України не може бути покладено обов`язок по відшкодуванню шкоди, яка могла бути заподіяна позивачу діями органів державної влади, держави або інших суб`єктів.

Ухвалою від 05.06.2020 р. розгляд справи призначений на 02.07.2020 р.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача - 2 за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача - 1, суд -

В С Т А Н О В И В:

17.01.2019 р. за CMR 1566 від 16.01.2019 р. на підставі вантажно - митної декларації ( МД-2) ІМ 74 ДЕ №UA110030/2019/000393 від 17.01.2019 в рамках договору позивач розмістив на митно-ліцензійному складі ТОВ « АВТОМИР-ТРАНС » шини та покришки загальною масою 15440 кг.

18.01.2019 р. позивачем, згідно митної декларації №UA110030/2019/000433 було заявлено товар до митного оформлення (розмитнення).

01.02.2019 року Дніпровською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/800017/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110030/2019/00017

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

15.05.2019 р. рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/1427/19 задоволено вказаний позов, визнано протиправними та скасовано прийняті Дніпропетровською митницею ДФС: рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/800017/2 від 01.02.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.02.2019 р. за №UA110030/2019/00017. Рішення суду вступило в законну силу 02.09.2019 року.

21.10.2019 р. позивач подав митну декларацію № UA 110030/2019/012841.

На підставі вказаної декларації Дніпропетровська митниця ДФС ( згідно постанови КМ України від 02.10.2019 р. № 858 « Про утворення територіальних органів Державної митної служби » було реорганізовано в Дніпровську митницю Держмитслужби ) здійснила митне оформлення товару позивача, що в свою чергу 22.10.2019 р. дозволило останньому забрати товар зі зберігання на митному складі та використовувати його у вільному обігу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, що у зв`язку з прийняттям відповідачем -1 рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/800017/2 від 01.02.2019 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.02.2019 р. за №UA110030/2019/00017, у період з 01.02.2019 р. по 22.10.2019 р. товар зберігався на митному складі ТОВ «АВТОМИР-ТРАНС».

Вартість такого зберігання склала 56000,00 грн.

Факт надання послуг зі зберігання товару на митному складі та їх загальна вартість підтверджується актами приймання - передачі виконаних робіт, послуг: № 36 від 28.02.2019 р., № 38 від 31.03.2019 р., № 39 від 30.04.2019 р., № 42 від 31.05.2019 р., № 45 від 30.06.2019 р., № 46 від 31.07.2019 р., № 47 від 31.08.2019 р., № 48 від 30.09.2019 р., № 49 від 22.10.2019 р.

Вартість послуг зі зберігання товару на митному складі сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень: № 107 від 07.06.2019 р., № 1911 від 05.09.2019 р., № 2061 від 18.10.2019 р., № 2157 від 08.11.2019 р.

Факт надання послуг зі зберігання товару на митному складі та факт оплати товару також підтверджується підписаним між позивачем та ТОВ «АВТОМИР-ТРАНС» актом звіряння взаємних розрахунків за період 2019 р. від 04.02.2020 р.

Суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 16 зазначеного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

Статтею 56 Конституції України передбачено, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1173 зазначеного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. ( ст. 1174 ЦК України )

Таким чином, необхідною підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії ( бездіяльність ) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як встановлено судом, позивачем не було допущено порушення митного законодавства, що підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/1427/19 від 15.05.2019 р., яким скасовано рішення відповідача - 1 про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/800017/2 від 01.02.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.02.2019 р. за №UA110030/2019/00017, а тому суд вважає, що неправомірні дії відповідача щодо затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного рішення про коригування митної вартості завдали позивачу збитків на суму 56000,00 грн.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач - 2 посилаючись на ст.176 ЦК України зазначає, що держава не відповідає за зобов`язаннями створених нею юридичних осіб та юридичні особи не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, і просить суд врахувати, що Державна казначейська служба України не уособлює Державу як "власника" відповідних бюджетних коштів та, що на Державну казначейську службу України не може бути покладено обов`язок по відшкодуванню шкоди, яка могла бути заподіяна позивачу діями органів державної влади, держави або інших суб`єктів. Також, відповідач - 2 вказує, що в розглянутій Великою Палатою Верховного Суду справи №910/23967/16 необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись процесуальний закон не встановлює.

Суд вважає твердження відповідача - 2 необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи.

Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. Сам Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N226 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року N181). Дійсно, згідно ст.2 ЦК України кошти державного бюджету належать на праві власності державі, отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. Але, відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Дніпропетровська митниця Держмитслужби та Державна казначейська служба України.

Також у вказаному відзиві відповідач - 2 зазначає, що на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками та відповідач у свою чергу, повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Статтею 56 Конституції України передбачено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як встановлено судом вартість послуг зі зберігання товару на митному складі сплачена позивачем відповідно до платіжних доручень № 107 від 07.06.2019, № 1911 від 05.09.2019, № 2061 від 18.10.2019, № 2157 від 08.11.2019.

Згідно п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженій Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Таким чином, зазначені оплати є підтвердженням понесених витрат, які є збитками позивача, які виникли внаслідок винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110000/2019/800017/2 від 01.02.2019, в зв`язку з чим, товар вимушено зберігався на митному складі ТОВ "АВТОМИР-ТРАНС", а позивач в свою чергу був змушений оплачувати послуги зі зберігання товару на митно - ліцензійному складі. Рішення Дніпропетровської митниці Держмитслужби № UA і 10000/2019/800017/2 від 01.02.2019 визнано незаконним у судовому порядку, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування збитків.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України ( Державної казначейської служби України ( 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код 37567646 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю « ТОРГОВИЙ ДІМ НОРТЕК » ( 49049, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Верхоянська, 49, код 39163143 ) 56000 ( п`ятдесят шість тисяч ) грн. матеріальної шкоди, 2102 ( дві тисячі сто дві ) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

дата підписання повного тексту рішення 10.07.2020 р.

Суддя В.І.Пінчук